Рішення

від 22.07.2020 по справі 607/4566/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2020 Справа №607/4566/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М., з участю секретаря судового засідання Свергун Т.В., представника позивача ОСОБА_1 В.В ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького, третя особа на стороні відповідача - Тернопільська міська рада про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького, третя особа на стороні відповідача - Тернопільська міська рада, просить стягнути з відповідача на його користь 148469 гривень 36 коп. середньомісячного заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі та 50000 гривень моральної шкоди. Позов обґрунтований тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року по справі №607/25677/18 скасовано розпорядження міського голови №227-к від 24.05.2018 року, а позивача поновлено на роботі. Однак, до цього часу рішення суду не виконане. Просить стягнути в його користь середній заробіток за час невиконання рішення про поновлення його на роботі за період із 19 липня 2019 року по 18 березня 2020 року та моральну шкоду.

Представник відповідача Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог. Звертає увагу суду, що рішення Тернопільського міськрайонного суду, яким скасовано розпорядчий акт, яким звільнено позивача не існує. Зауважує, що у справі №607/21979/19 слухаються вимоги ОСОБА_3 про скасування такого розпорядження, однак, кінцеве рішення відсутнє. Звертає увагу, що порядок розрахунку середнього заробітку суперечить нормам КЗпП. Вважає безпідставним розмір моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Також, звертає увагу, що позов не відповідає вимогам ЦПК, оскільки підписаний представником, а також не надано доказів.

Від представника третьої особи - Тернопільської міської ради, надійшло письмове пояснення, відповідно до якого третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Звертає увагу суду на те, що суд не скасував розпорядчий документ, яким звільнено позивача, а Тернопільський міськрайонний суд в цей час проводить слухання справи №607/21979/19, предметом якого є розпорядження міського голови від 13.11.2018 року №388-к, яким ОСОБА_3 звільнено. Звертає увагу суду, що ОСОБА_3 будучи директором установи, допускав порушення, у зв`язку із чим контракт був розірваним. Також, зауважує, що позивачем не підтверджено моральної шкоди, не надано розрахунок судових витрат та належним чином не підтверджено повноваження представника.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 березня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засідання підтримав позов, з підстав, викладених в ньому. Пояснив, що незважаючи на рішення суду про поновлення його довірителя на роботі, воно залишається невиконаним по цей час. Тому, вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судові засідання 13 травня 2020 року, 16 червня 2020 року представники відповідача не з`являлися, заявляли клопотання про відкладення слухання справи. В судове засідання 22 липня 2020 року представники Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького в черговий раз не з`явилися, керівник звернувся до суду із клопотанням про відкладення слухання справи у зв`язку із перебуванням його у відпустці. Суд відхиляє клопотання про відкладення слухання справи, зважаючи на те, що на час відпустки призначається виконуючий обов`язки керівника. Крім того, суд враховує вимоги статті 275 ЦПК України, яка встановлює строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а також положення частини першої та третьої статті 223 ЦПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки .

Представники третьої особи - Тернопільської міської ради в судове засідання в черговий раз не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про відкладення слухання справи, у зв`язку із введенням в Україні карантинних заходів. За відсутності інших поважних причин неявки, суд відхиляє таке клопотання.

Окремо суд вважає за необхідне наголосити наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, Першого протоколу до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Розпорядженням міського голови Тернопільської міської ради за №388-К від 13 листопада 2018 року ОСОБА_3 звільнено з посади директора Комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу Тернопільська музична школа № 2 ім. Михайла Вербицького і розірвано трудовий контракт з 13 листопада 2018 року, за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Розпорядженням Тернопільського міського голови від 24 травня 2019 року за №227-К Про внесення змін до розпорядження міського голови , вирішено вважати таким, що втратило чинність розпорядження міського голови Про звільнення ОСОБА_3 від 13.11.2018 року за №388-К ; звільнено ОСОБА_3 з посади директора з 23 листопада 2018 року, за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.1.ч. 1 ст. 41 КЗпПП. Підстава звільнення: акт відділу ДАБК за №105-1984, постанова відділу ДАБК по справі про адміністративне правопорушення від 22 жовтня 2018 року за №23, постанова відділу ДАБК про накладення штрафу за правопорушення від 22 жовтня 2018 року за №13-380/27.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 липня 2019 року у справі №607/25677/18, суд ухвалив скасувати розпорядження міського голови Тернопільської міської ради за №227-к від 24 травня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_3 з посади директора Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького і розірвання трудового контракту з 23 листопада 2018 року, за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпПП України; поновити ОСОБА_3 на посаді директора Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького та стягнути з Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 листопада 2018 року по 18 липня 2019 року включно, у сумі 148469 грн. 37 коп., за вирахуванням відповідних податків та зборів. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць у розмірі 18558,67 грн. допущено до негайного виконання, вирішено питання судових витрат.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року та постаново Верховного суду від 22 січня 2020 року вказане рішення залишено без змін.

Отже, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року набрало законної сили

Позивач звертався до рганів ДВС про примусове виконання рішення суду, однак по цей час воно не виконане.

Як видно з витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчими ТВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування за частиною першою статті 382 КК України за фактом невиконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_3 .

Розглянувши матеріали справи, приходжу до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи із такого.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях ( Бурдов проти Росії від 07 травня 2002 року, Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року) сформулював правову позицію, згідно якої виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Враховуючи те, що судом встановлено, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року у справі №607/25677/18 в частині поновлення позивача на роботі не виконано, наказу про поновлення на роботі позивача не видано, тобто відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Порядок визначення суми середнього заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок), абзацом 3 п. 2 якого передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Частиною третьою статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Розмір середньоденного заробітку позивача встановлений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/25677/18 складає 922,17 грн.

Згідно з п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Період невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, за який просить стягнути середній заробіток позивач із 19 липня 2019 року по 18 березня 2020 року, згідно виробничого календаря за 2019-2020 роки становить 168 робочих днів. Отже, загальний розмір компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_3 за цей період становить 922,17 Х 168=154924,56 грн.

Позивач просить стягнути середньомісячний заробіток за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі за період із 19 липня 2019 року по 18 березня 2020 року в меншому розмірі - 148469 гривень 36 коп. Виходячи із того, що суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та принципу диспозитивної цивільного процесу, саме така сума підлягає до задоволення судом. Також, із вказаної суми слід вирахувати податки та інші обов`язкові платежі.

Суд відхиляє доводи відповідача та третьої особи, про те, що судом не скасовано наказ про звільнення позивача. Так, резолютивна частина рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року у справі №607/25677/18, що підлягає до виконання, звучить саме поновити ОСОБА_3 на посаді директора Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького , є однозначною, зрозумілою та не може бути про трактована іншим чином.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 вказаної статті) .

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У п. 13 вказаної постанови роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Так, судом встановлено, що позивача незаконно звільнено, рішення про поновлення на роботі не виконується протягом тривалого періоду часу, позивач не отримував заробітної плати та був позбавлений засобів до існування. Зазначені обставини призвели до моральних страждань позивача, оскільки він зазнав вимушених змін у житті, пов`язаний з відсутністю роботи, був позбавлений звичайного ритму життя, зазнала зниження його ділова репутація. Вказані обставини вимагали додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги тривалість невиконання рішення суду щодо поновлення позивачки на роботі, характер порушення прав, тяжкість і істотність вимушених змін у житті, внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, виходячи із вимог розумності та справедливості, а тому вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 5000 гривень. В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення позову шляхом стягнення з відповідача 148469 гривень 36 коп. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та 5000 гривень моральної шкоди.

Суд відкидає доводи відповідача та його представника про те, що представництво інтересів адвокатом Авдєєнком В.В ОСОБА_2 не підтверджено належними доказами. Так, на арк. справи 15 міститься ордер від 11.03.2020 року серії ВО №1003723, який виданий на підставі договору про надання безоплатної правової допомоги від 11.03.2020 року у Тернопільський міськрайонний суд адвокатом Авдєєнком В.В., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально. Ордер містить відмітку, що договором на надання правової допомоги права адвоката не обмежуються. Вказаний ордер, у відповідності до частини четвертої статті 62 ЦПК України, Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" є належним підтвердженням повноважень представника.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути 1534,70 гривень судового збору.

Керуючись ст. 23 Цивільного кодексу України, ст. ст. 117, 236, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького 148469 (сто сорок вісім тисяч чотириста шістдесят дев`ять) гривень 36 коп. середньомісячного заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі та 5000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького в користь держави судовий збір в розмірі 1534,70 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області .

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальна установа початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького , адреса місцезнаходження - вул. Пушкіна, 4 м. Тернопіль, 46024, код ЄДРПОУ 05462722.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Тернопільська міська рада, адреса місцезнаходження - вул. Листопадова,5 м. Тернопіль, 46025, код ЄДРПОУ - 34334305.

Повний текст рішення складено 24 липня 2020 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк