Постанова

від 02.12.2020 по справі 607/4566/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4566/20Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/872/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Бершадська Г. В., Ходоровський М. В.,

з участю секретаря - Іванюта О.М.

сторін : представника Тернопільської міської ради - Яроша О. П.,представника Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького - Коваля В. Р., представника ОСОБА_1 адвоката Авдєєнка В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/4566/20 за апеляційною скаргою Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2020 року, ухваленого суддею Позняк В.М., повний текст якого виготовлений 24 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького, третя особа на стороні відповідача -Тернопільська міська рада про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького, третя особа на стороні відповідача -Тернопільська міська рада про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог посилався на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року по справі №607/25677/18 скасовано розпорядження міського голови №227-к від 24.05.2018 року, та його поновлено на роботі. До цього часу рішення суду в частині поновлення на роботі не виконане. На підставі вищенаведеного просить стягнути з відповідача в його користь 148469 гривень 36 коп. середньомісячного заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі та 50000 гривень моральної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2020 року позов задовольнити частково.

Стягнуто з Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького 148469 (сто сорок вісім тисяч чотириста шістдесят дев`ять) гривень 36 коп. середньомісячного заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі та 5000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького в користь держави судовий збір в розмірі 1534,70 грн.

В апеляційній скарзі Тернопільська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у стягненні коштів за невиконання рішення суду в частині поновлення на посаді керівника закладу та стягнути судові витрати з позивача. В обґрунтування вимог посилається на порушення судом норм матеріального права. Вказує на те, що на момент розгляду справи в суді, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.07.2019 р. у справі №607/25677/18 в частині виплати коштів за час вимушеного прогулу виконане. Кошти в сумі 148469 грн. 37 коп. виплачені ОСОБА_1 , виконавче провадження закрите. Крім того вказує на те, що як Тернопільська міська рада так і комунальна установа початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Тернопільська музична школа №2 ім.Михайла Вербицького» є різними юридичними особами, наділені власними повноваженнями та не зобов`язані нести відповідальність за дії протилежної сторони.

В судовому засіданні представник Тернопільської міської ради апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник позивача заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним.

Судова колегія, заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає .

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Даним вимогам рішення суду відповідає

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що розпорядженням міського голови Тернопільської міської ради за №388-К від 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу Тернопільська музична школа №2 ім. Михайла Вербицького і розірвано трудовий контракт з 13 листопада 2018 року, за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Розпорядженням Тернопільського міського голови від 24 травня 2019 року за №227-К Про внесення змін до розпорядження міського голови , вирішено вважати таким, що втратило чинність розпорядження міського голови Про звільнення ОСОБА_1 від 13.11.2018 року за №388-К ; звільнено ОСОБА_1 з посади директора з 23 листопада 2018 року, за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.1.ч.1 ст.41 КЗпПП. Підстава звільнення: акт відділу ДАБК за №105-1984, постанова відділу ДАБК по справі про адміністративне правопорушення від 22 жовтня 2018 року за №23, постанова відділу ДАБК про накладення штрафу за правопорушення від 22 жовтня 2018 року за №13-380/27.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 липня 2019 року у справі №607/25677/18 суд ухвалив скасувати розпорядження міського голови Тернопільської міської ради за №227-к від 24 травня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького і розірвання трудового контракту з 23 листопада 2018 року, за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпПП України; поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького та стягнути з Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 листопада 2018 року по 18 липня 2019 року включно, у сумі 148469 грн. 37 коп., за вирахуванням відповідних податків та зборів. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць у розмірі 18558,67 грн. допущено до негайного виконання, вирішено питання судових витрат.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року та постановою Верховного суду від 22 січня 2020 року вказане рішення залишено без змін.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року набрало законної сили.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення в користь позивача 148469,36 гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та 5000 (чотири тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що відповідач затримав виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі та згідно ст. 236 КзпП України має обов`язок виплатити працівнику середній заробіток за час затримки.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

У справі яка переглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював директором Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького і згідно з розпорядження міського голови Тернопільської міської ради за №227-к від 24 травня 2019 року був звільнений з посади директора Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького і розірвано трудовий контракт з 23 листопада 2018 року, за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпПП України;

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 липня 2019 року у справі №607/25677/18 ОСОБА_1 поновлено на роботі. Рішення підлягало негайному виконанню.

Позивач звертався до рганів ДВС про примусове виконання рішення суду, однак по цей час воно не виконане позивач не поновлений на роботі.

Як видно з витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчими ТВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування за частиною першою статті 382 КК України за фактом невиконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 .

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів ).

Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом .

Згідно з частиною другою статті 65 Закону України Про виконавче провадження рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття затримка як зволікання , затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Такий правовий висновок наведнений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Судом встановлено, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року у справі №607/25677/18 в частині поновлення позивача на роботі не виконано, наказу про поновлення на роботі позивача не видано, тобто відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що відповідно достатті 236 КЗпП України є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Доводи апеляційної скарги ,що рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.07.2019 р. у справі №607/25677/18 в частині виплати коштів в сумі 148469 грн. 37 коп. за час вимушеного прогулу виконане та виконавче провадження закрите, що не було взяте судом першої інстанції до уваги колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки позивач звертався до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке на даний час не виконане, а тому виконання рішення суду в частині виплат за час вимушеного прогулу не має правового значення для вирішення даного спору.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Частиною третьою статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Розмір середньоденного заробітку позивача встановлений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/25677/18 складає 922,17 грн.

Згідно з п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Період невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, за який просить стягнути середній заробіток позивач із 19 липня 2019 року по 18 березня 2020 року, згідно виробничого календаря за 2019-2020 роки становить 168 робочих днів. Суд першої інстанції вірно зазначив, що загальний розмір компенсації за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 за цей період становить 922,17 Х 168=154924,56 грн. Оскільки позивач просив стягнути середньомісячний заробіток за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі за період із 19 липня 2019 року по 18 березня 2020 року в меншому розмірі - 148469 гривень 36 коп., суд вірно стягнув 148469 гривень 36 коп. середньомісячного заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі межах заявлених позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18.07.2019 р. у справі №607/25677/18 не скасовано наказ про звільнення позивача, даний наказ є чинним, а тому висновки суду про задоволення вимог є помилковими, колегія суддів не приймає до уваги, як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18.07.2019 р. у справі №607/25677/18 скасовано розпорядження міського голови Тернопільської міської ради за №227-к від 24 травня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького і розірвання трудового контракту з 23 листопада 2018 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького .

Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди суд першої інстанції вірно виходив з наявності правових підстав для часткового задоволення вимог.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч.1ст.23ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 вказаної статті) .

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У п. 13 вказаної постанови роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивача незаконно звільнено, рішення про поновлення на роботі не виконується протягом тривалого періоду часу, позивач не отримував заробітної плати та був позбавлений засобів до існування. Зазначені обставини призвели до моральних страждань позивача, оскільки він зазнав вимушених змін у житті, пов`язаних з відсутністю роботи, був позбавлений звичайного ритму життя, зазнав зниження його ділової репутації. Вказані обставини вимагали додаткових зусиль для організації свого життя та виходячи із вимог розумності та справедливості визначив розмір моральної шкоди у сумі 5000 гривень.

Доводи апеляційної скарги, що Тернопільська міська рада і Комунальна установа початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького є різними юридичними особами і не повинні нести відповідальність за дії протилежної сторони і стягнення коштів за рішенням суду може привести до блокування навчального закладу колегія суду не приймає до уваги, як необґрунтовані .

Так комунальна установа початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені ОСОБА_2 є самостійною юридичною особою та рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18.07.2019 р. поновлено ОСОБА_1 на посаді директора саме Комунальної установи початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені Михайла Вербицького . Отже комунальна установа початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад Тернопільська музична школа №2 імені ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі який рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2020 року в апеляційному порядку не оскаржував.

Права третьої особи на стороні відповідача -Тернопільська міської ради оскаржуваним рішення суду не порушено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати слід покласти на сторони в межах ними понесених.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення .

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2020 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 7 грудня 2020 року.

Головуючий: Г.М.Шевчук

Судді: Г.В. Бершадської

М.В. Ходоровського