Рішення

від 07.07.2020 по справі 160/2061/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Справа № 160/2061/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретарі судового засіданняФедуркіній А.В., за участі: представника позивача представника відповідача Попков О.О., Олійник В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження за позовною заявою приватного акціонерного товариства "Науково- Дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція" (вул. Дишинського, буд. 12, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50012, код ЄДРПОУ 01413554) до головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 року приватне акціонерне товариство "Науково- Дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

-визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН4289/263/АВ-ФС/25 від 31.01.2020 р. на суму штрафу 375570,00 грн., винесену у відношенні приватного акціонерного товариства "Науково- Дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція";

- стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 5633,55 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки в постанові зазначено, що позивач фактично допустив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору, а також, порушив права ОСОБА_3 . Позивач не погоджується з такими висновками, оскільки предмет договорів, укладених між позивачем та ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , є цивільно-правовим та не містить жодної ознаки трудового договору. Укладені договори регулюють надання послуг, виконавець приймає на себе зобов`язання надати визначені договором послуги, а замовник повинен оплатити. Сторони визначили, зокрема, предмет (конкретні послуги), строк надання послуг, їх вартість, договори носять разовий характер та, в зв`язку з нещасним випадком, що стався 20.07.2019 р. з ОСОБА_3 , дані договори не були виконані, акти наданих послуг не підписувались, оплати не проводились. З померлим, ОСОБА_3 не було жодних правовідносин і підстави знаходження на території не відомі. Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт/надання послуг, тому позивач вважає, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

На думку позивача, оскаржувана постанова є протиправною, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року справу відкрито за правилами загального позовного провадження.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що позивачем фактично допущено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору, професія, за якою працювали фізичні особи не носить разовий характер і повністю відповідає виду діяльності Підприємства, договори цивільно-правового характеру мають ознаки трудових договорів. Фізичні особи, з якими позивачем було укладено договори про надання послуг, фактично виконували трудові функції професії машиніст крана, кранівник , передбачених нині діючим Класифікатором професій посад робіт ДК 003:2010., а також, що посадовими особами позивача було допущено до роботи ОСОБА_3 .

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, та вказав, що відповідач взагалі не надав жодного доказу та не навів жодного аргументу в підтвердження своє позиції, а лише повторив акт інспекційного відвідування. Позивач зазначає, що відповідач посилається, як на доказ, на пояснення ОСОБА_2 , але не додає до відзиву. Також, позивач вказує, що відповідач стверджує, що фізичні особи підпорядковувались відповідним посадовим особам , але взагалі не зрозуміло яким чином це вбачається з договорів № 9 та № 10, та яким відповідним посадовим особам .

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Відповідно до наказу головного управління від 0612.2019 року № 963 - 1 та направлення від 06.12.2019 року № 677 - Н головним державним інспектором ГУ Держпраці у Дніпропетровькій області Харченко М.Б. у період з 13.12.2019 року по 19.12.2019 року було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю приватного акціонерного товариства "Науково-Дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція" (вул. Дишинського, буд. 12, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50012, код ЄДРПОУ 01413554) з питань оформлення трудових відносин, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН4289/263/АВ від 19.12.2019 р..

Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН4289/263/АВ від 19.12.2019 р. встановлені наступні порушення ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, приватним акціонерним товариством "Науково- Дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція", а саме, фактично допущено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору. Зазначене вище свідчить про порушення трудових прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

31.01.2020 року головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН4289/263/АВ-ФС/25, на суму штрафу 375570,00 грн., винесену на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Не погоджуючись з постановою № ДН4289/263/АВ-ФС/25 від 31.01.2020 р., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з статті 162 Конвенції Міжнародної організації № 81 1947 року, ратифікованої Законом №1985-ІV (1985-15) від 08.09.2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їх повноваження, зокрема мають право здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Відповідно до статті 16 Конвенції Міжнародної організації № 81 1947 року, ратифікованої Законом № 1985-ІV (1985-15) від 08.09.2004 року, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (Конвенцію ратифіковано Законом №1985-IV від 08.09.2004) Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків

Так, відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, законодавець визначив, що порядок здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю повинен бути визначений Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), згідно із п. 2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 4 та п. 50 Положення про головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340 (далі Положення № 340) Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Частинами 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частини першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9,10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону №877-V).

Відповідно до пункту 1 Порядку №823 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Згідно з пунктом 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться з таких підстав:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) за дорученням Прем`єр-міністра України;

9) за зверненням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) за запитом народного депутата;

11) у разі невиконання вимог припису.

Отже, приписами підпункту 5 пункту 5 Порядку №823 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться з такої підстави, як, зокрема, за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю).

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про проведення інспекційного відвідування було прийнято за результатами аналізу інформації, отриманої службовою запискою керівника Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Дніпропетровськійобласті від 15.10.2019 р. (вх..№ 8781).

З огляду на вищевикладене, судом встановлено наявність правових підстав у відповідача для проведення інспекційного відвідування.

Стосовно встановленого під час перевірки порушення, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства з боку позивача, суд враховує, що за нормами статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом з`ясовано, що між приватним акціонерним товариством "Науково- Дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція" , (замовник) та фізичними особами (виконавцями) були укладені цивільно-правові договори:

- 19.07.2019 р. між приватним акціонерним товариством "Науково- Дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція" (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) було укладено цивільно - правовий договір про надання послуг № 10, згідно якого виконавець повинен був виконати огляд ходового візка баштового крану БК-1000 (зав. № 520), який знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. ПрАТ Північний ГЗК , ЦВО № 2, для встановлення дефектів ходового підшипника.

- 19.07.2019 р. між приватним акціонерним товариством "Науково- Дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція" (замовник) та ОСОБА_4 (виконавець) було укладено цивільно - правовий договір про надання послуг № 9, згідно якого виконавець повинен був виконати послуги переміщення баштового крану БК - 1000 (зав. № 520) для виявлення дефектів..

Згідно з пп. 3.1 договорів визначено вартість послуг за надання повного обсягу послуг, а саме, договором №9 передбачена вартість послуг 600,00 грн., договором № 10 - 500,00 грн.

Відповідно пп. 3.2. договорів визначено, що замовник зобов`язаний сплатити суму зазначену в акті приймання - передачі наданих послуг протягом 5 днів з моменту підписаня такого акту.

Відповідно до пункту 2 договорів встановлено що послуги повинні бути надані в строк 1 календарного дня, але в будь - якому разі до 21.07.2019 р.

В зв`язку з нещасним випадком, що стався 20.07.2019 р. з ОСОБА_3 , дані договори не були виконані, акти наданих послуг не підписувались, оплати не проводились.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно з ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень в цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18, у справі № 822/723/17.

В цивільно-правових договорах, укладених між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , було чітко зазначено певні послуги , які необхідно надати, як цього й вимагає стаття 901 Цивільного кодексу України а саме:

- зазначено найменування певної роботи, яку зобов`язується виконати виконавець (пп.2.1 договорів);

- визначено суму оплати за виконану роботу (пп. 3.1 договорів);

- визначено термін виконання робіт (п. 2 договорів).

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто, у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, можна зробити висновок, що сторони, підписавши цивільно-правові договори, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах. У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договору ознак нікчемного правочину відповідачем не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Також, інспектор зазначає що професія, за якою працювали фізичні особи не носить разовий характер і повністю відповідає виду діяльності Підприємства, тому, в даному випадку, Підприємство мало законні підстави на укладання трудового договору.

Суд відхиляє таке твердження, так як ремонтні роботи не можуть носити постійний характер, та, в даному випадку, мало місце конкретне питання щодо встановлення дефекту ходового підшипника та переміщення баштового крану БК - 1000 (зав. № 520) для виявлення дефектів. Відповідач не довів, що позивач потребує такі послуги постійно.

Крім того, у позивача відсутня системність в укладанні цивільно - правових договорів про надання вказаних послуг.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 19 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Судом встановлено, що при укладанні цивільно-правових договорів позивач бажав отримати єдиний результат - встановлення дефектів ходового підшипника та переміщення баштового крану БК - 1000 (зав. № 520) для виявлення дефектів.

Виконавці вказаних договорів самі організовували роботу і виконували її на власний ризик та розсуд, не підпорядковувались посадовим особам, що не відповідає особливостям трудових правовідносин.

Відповідач не довів своє твердження, що фізичні особи підпорядковувались відповідним посадовим особам , не зазначив та не надав доказів, та взагалі не пояснив яким чином це вбачається з договорів № 9 та № 10, та яким відповідним посадовим особам .

Також, відповідач не встановив та не надав доказів, ким було допущено ОСОБА_3 на територію ПАТ Північний ГЗК та з яких підстав.

Також, суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Враховуючи предмет укладених договорів та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та фізичними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи. Тому, суд робить висновок про відсутність трудових відносин між вказаними фізичними особами та позивачем.

Укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі №806/2064/18.

Відповідачем не було спростовано волевиявлення сторін на укладення вищевказаних цивільно-правових угод та надання певного виду послуг саме в процесі реалізації своїх прав в цивільно-правових відносинах на підставі цивільно-правових угод і укладання в подальшому з цими особами трудових договорів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 160/5315/19.

Також, відповідач зазначає, що дані договори передбачають певну професію та кваліфікацію працівника, а саме машиніст крана, кранівник , також, в спірній постанові відповідач зазначає, що предметами договорів є робота машиністів кранів, - згідно Класифікатора професій не передбачено такого виду обов`язків як огляд ходового візка баштового крану, для встановлення дефектів ходового підшипника.

Крім того, в штаті позивача відсутня така посада як машиніст крана, кранівник .

Також, інспектор вказаує, що Важливою складовою цивільних відносин є те, що їх виконання може бути передоручено іншим особам. Тоді, як трудові обов`язки працівник виконує особисто, згідно своєї професії . З даного приводу суд зазначає, що у п. 4.3.2. договору № 10 передбачена можливість залучати 3 - х осіб для виконання послуг.

Таким чином, висновки головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення позивачем вимог ч.3 ст. 24 КЗпП України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування постанови підлягають задоволенню судом.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5633,55 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 42 від 10.02.2020 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 5633,55 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,00 грн..

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 року у справі № 813/4989/17.

Позивачем до позовної заяви надано договір про надання правової допомоги від 11.02.2020 року.

Згідно п. 4.1. вартість винагороди (гонорар) складає: 500,00 грн. - вивчення документів щодо суті спору; 250,00 - вивчення та аналіз судової практики, підготовка та обґрунтування правової позиції; 250,00 - консультації клієнта з питань збирання доказів, з питань відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, порядку оскарження рішень суду та ухвал з процесуальних питань; 1000,00 грн. - складання документів (підготування адміністративного позову); 1500,00 грн. - представництво в суді.

Як вбачається з акту №ОУ - 0000006 від 14.02.2020 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), адвокатом Попковим О.О. надано наступні послуги: 500,00 грн. - вивчення документів щодо суті спору; 250,00 - вивчення та аналіз судової практики, підготовка та обґрунтування правової позиції; 250,00 - консультації клієнта з процесуальних питань; 1000,00 грн. - складання документів (підготування адміністративного позову).

На підтвердження факту сплати послуг адвоката до матеріалів справи надано платіжне доручення №57 від 17.02.2020 року на суму 3500,00 грн.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено факт сплати за правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. та здійснювалось представництво в суді адвокатом Попковим О.О., клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. ст.244, 245, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву приватного акціонерного товариства "Науково-Дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція" (вул. Дишинського, буд. 12, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50012, код ЄДРПОУ 01413554) до головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН4289/263/АВ-ФС/25 від 31.01.2020 р. на суму штрафу 375 570,00 грн., винесену у відношенні приватного акціонерного товариства "Науково-Дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція".

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Науково-Дослідне виробниче підприємство Криворіжстальконструкція" (вул. Дишинського, буд. 12, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50012, код ЄДРПОУ 01413554) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) судові витрати у розмірі 5633,55 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 липня 2020 року.

Суддя С.В. Ніколайчук