Рішення

від 23.07.2020 по справі 320/3679/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року № 320/3679/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного Управління Державної податкової служби України у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 №4695504-5005-1002.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що відповідачем було безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення №469504-5005-1002 від 02.03.2020, яким позивачу визначено розмір орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 22410,24 грн., оскільки розмір орендної плати, який підлягає до сплати позивачем, визначено у договорі оренди земельної ділянки, що був укладений 05.04.2011 між ОСОБА_1 та Володарською селищною радою Київської області та до якого будь-які зміни внесені не були.

Позивач зауважив, що оскільки розмір орендної плати за вказаним договором оренди у сумі 1408,91 грн. є меншим, ніж нижня межа річної орендної плати, яка визначена ст.274 Податкового кодексу України, відтак сума річної орендної плати, яка підлягає до сплати, становить 5 602,56 грн.

Позивач також вказав на те, що ОСОБА_1 було в повному обсязі сплачено орендні платежі, які підлягають до сплати в силу вимог чинного законодавства, а тому, на думку позивача, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що розрахунок орендної плати за 2020 рік проведено відповідно до договору оренди земельної ділянки від 05.04.2011, та рішення Володарської селищної ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2011 №322165514000055 з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі, Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу Держкомзему у Володарському районі за №229/2/28 від 19.05.2017 та інформації Володарської селищної ради за 2020 рік.

Відтак, на думку відповідача, сума грошового зобов`язання з орендної плати, яку має сплатити позивач за 2020 рік, становить 22410,24 грн., а спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем та Володарською селищною радою Київської області 05 квітня 2011 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивачеві було надано в користування строком на 49 (Сорок дев`ять) років земельну ділянку (кадастровий номер:3221655100:01:045:0016) загальною площею 0,0489 га для обслуговування існуючої нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Вказаний договір оренди був зареєстрований у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області 08.04.2011, про що в Державному реєстрі земель внесено запис № 322165514000055 (а.с. 8-9).

Згідно з п. 4 зазначеного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, видану відділом Держкомзему у Володарському районі Київської області 15.02.2011 за №603, становить 11740, 89 (одинадцять тисяч сімсот сорок гривень 89 копійок).

Пунктом 6 договору встановлено, що договір укладено на 49 років.

Відповідно до п.7 договору орендна плата згідно рішення тридцять сьомої сесії п`ятого скликання Володарської селищної ради "Про орендну плату за землю, яка передана гр. ОСОБА_1 " від 27.07.2010 № 2405-37-V вноситься орендарем щорічно у сумі 1408, 91 грн (одна тисяча чотириста вісім гривень 91 копійка). Відповідно до розрахунку розміру орендної плати, орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 117, 41 (сто сімнадцять гривень 41 копійка) на рахунок Володарської селищної ради з подальшим врахуванням коефіцієнта індексації не пізніше п`ятнадцятого числа наступного за звітним.

Згідно з п.8 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним (п. 9 договору).

Пунктом 10 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п.15 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної діялнки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 3221655100:01:045:0016 станом на 2017 рік становить 186751,99 грн.

Відповідно до повідомлення на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/info/derzhavna-sluzhba-ukrainy-z-pytan-heodezii-kartohrafii-ta-kadastru-povidomliaie-pro-znachennia-koefitsiienta-indeksatsii-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2019-rik/) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2019 рік становить 1,0 (а.с.28).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0.

Володарською селищною радою листом №02-20/117 надано Білоцерківському управлінню ГУ ДПС у Київській області перелік орендарів, з якими укладено договори оренди, в якому зазначено що за договором оренди земельної ділянки площею 0,0489 га з ОСОБА_2 нормативна грошова оцінка земельної складає 186751,99 грн., а сума орендної плати 22410,24 грн.

При розрахунку податкового зобов`язання з орендної плати відповідачем було враховано інформацію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу Держкомзему у Володарському районі за №229/2/28 від 19.05.2017 та інформації Володарської селищної ради на 2020 рік.

Враховуючи вищевказане, а також отриману інформацію від Володарської селищної ради, відділу у Володарському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 №469504-5005-102, позивачу розраховано суму грошового зобов`язання з орендної плати у сумі 22410,24 грн. (186751,99 х 12%х1).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.93 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-IIІ право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 ст.288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.288.2 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Пунктом 288.3 ст.288 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Підпунктами 288.5.1,288.5.2 пункту 288.5 ст. 288 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку,не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до абзацу першого п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Отже, проаналізувавши вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що сторони договору мають право щодо самостійного визначення розміру орендної плати за користування відповідною земельною ділянкою.

Разом з тим, законодавцем у відповідності до п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України встановлені верхня та нижня межа річної суми відповідних орендних платежів, що є обов`язковими для врахування сторонами під час визначення розміру орендної плати за землю та, яка, відповідно, є підставою для перегляду встановленої сторонами орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Так, зокрема, такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 02.12.2014 (справа № 21-274а14), від 14.04.2015 (справа № 21-165а15), від 14.07.2015 (справа № 826/5560/14) та від 31.03.2017 (справа №804/16943/13).

Отже, вказане свідчить про те, що розмір орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, тобто не може бути меншим 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що умовами договору оренди земельної ділянки від 05.04.2011 було визначено розмір орендної плати у фіксованій грошовій сумі 1408,91 грн., при цьому відстокове значення такої суми щодо нормативно-грошової оцінки умовами вказаного договору не встановлено.

У зв`язку з цим, суд вважає за доцільне зазначити про те, що контролюючим органом під час грошового зобов`язання з орендної плати за землю ОСОБА_1 на 2020 рік було безпідставно враховано найвищий показник у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки у даному випадку, враховуючи відсутність угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині збільшення розміру орендної плати, слід керуватися імперативною нормою, закріпленою в п.288.5 ст.288 ПК України, та визначати розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, розмір орендної плати треба визначати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та враховувати відповідний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі, тобто вираховувати суму орендної плати по наступної формулі: нормативна грошова оцінка земельної ділянки х 3% х коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі.

Оскільки встановлений у Договорі оренди розмір орендної плати за землю (1408,91 грн.) є меншим ніж мінімально встановлений Податковим кодексом України, виходячи із зазначеної формули розрахувати розміру орендної плати за 2020 рік слід наступним чином.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером №3221655100:01:045:0016, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в 2017 році склав 186751,99 грн. З того часу розмір нормативної грошової оцінки не змінювався. Відповідач здійснював розрахунок суми орендної плати, зазначеної в оскаржуваному повідомленні-рішенні, також виходячи із цього ж розміру нормативної грошової оцінки.

Відповідно до положень ст. 289 ПК України при здійсненні розрахунку орендної плати необхідно застосовувати коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який станом на 01 січня 2019 року складає 1,0.

3 врахуванням зазначених даних розмір орендної плати за 2020 рік є наступним: 186751,99 *3%* 1,0= 5602,56 грн.

Судом встановлено, що позивачем була сплачена сума орендної плати за землю за 2019 рік у розмірі 5605,00 грн., що підтверджується квитанцією №30550617 від 26.03.20 (а.с. 31).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було неправильно визначено у податковому повідомленні-рішенні №469504-5005-1002 від 02.03.2020 суму орендної плати, яку необхідно сплатити позивачу за користування відповідною земельною ділянкою у 2020 році, у той час як позивачем було здійснено сплату орендної плати за вказаний період у повному обсязі у розмірі, визначеному відповідно до вимог п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, не надав суду жодних доказів, які спростовували б доводи позивача та підтверджували правомірність визначення позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні суми орендної плати за 2020 рік, яка розрахована відповідно до п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, таким чином, вказані витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Разом із тим, через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7800 грн.

Розглянувши вказане клопотання, суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини другої вказаної норми, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 269 рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно вимог частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, розрахунків тощо).

У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: ) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Верховного Суду у справі № 810/3806/18 від 17.09.2019 р. міститься правова позиція, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, заявником надано наступні докази: Договір про надання професійної правничої допомоги №344 від 01.04.2020, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3199 видане гр. ОСОБА_3 , Опис робіт, необхідних для надання правничої допомоги по справі №320/3679/20, що виконує адвокат Сацюк Д.А. від 15.06.2020, квитанція до прибуткового ордера №27/04/20 від 27.04.2020, видана адвокатом Сацюком Д.А.

При цьому, суд звертає увагу, що дана справа відноситься до категорії малозначних, а предмет позову та його підстави не характеризуються складністю.

У матеріалах справи від імені представника позивача наявні позовна заява та клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Судове засідання у рамках даного провадження не проводилось, справа розглядалась у порядку письмового провадження.

Зазначене у сукупності свідчить про незначні дії, вчинені під час здійснення представником позивача представництва.

З огляду на наведене, на думку суду, заявлена відповідачем сума не є пропорційною до предмета спору та є дуже завищеною. У той же час, суд вважає, що обсяг виконаних робіт має бути оцінений у 2000,00 грн.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність присудження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, понесення позивачем яких, підтверджується наявними у матеріалах справи документами, та які, на переконання суду, є пропорційними та співмірними відносно вчинених дій представника.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №469504-5005-1002 від 02.03.2020, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ:43141377) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 (дві тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.