Постанова

від 26.11.2020 по справі 320/3679/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3679/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 №4695504-5005-1002.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення №469504-5005-1002 від 02.03.2020, яким позивачу визначено розмір орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 22 410,24 грн, оскільки розмір орендної плати, який підлягає до сплати позивачем, визначено у договорі оренди земельної ділянки, що був укладений 05.04.2011 між позивачем та Володарською селищною радою Київської області та до якого будь-які зміни внесені не були. Позивач зауважив, що оскільки розмір орендної плати за вказаним договором оренди у сумі 1408,91 грн є меншим, ніж нижня межа річної орендної плати, яка визначена ст.274 Податкового кодексу України, відтак сума річної орендної плати, яка підлягає до сплати, становить 5602,56 грн. Позивач також вказав на те, що нею було в повному обсязі сплачено орендні платежі, які підлягають до сплати в силу вимог чинного законодавства, а тому, на думку позивача, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що розрахунок орендної плати за 2020 рік проведено відповідно до договору оренди земельної ділянки від 05.04.2011, та рішення Володарської селищної ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2011 №322165514000055 з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі, Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу Держкомзему у Володарському районі за №229/2/28 від 19.05.2017 та інформації Володарської селищної ради за 2020 рік. На думку відповідача, сума грошового зобов`язання з орендної плати, яку має сплатити позивач за 2020 рік, становить 22410,24 грн, а спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги повністю дублюють доводи відповідача, які були викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Володарською селищною радою Київської області 05 квітня 2011 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивачеві було надано в користування строком на 49 (сорок дев`ять) років земельну ділянку (кадастровий номер: 3221655100:01:045:0016) загальною площею 0,0489 га для обслуговування існуючої нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Вказаний договір оренди був зареєстрований у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області 08.04.2011, про що в Державному реєстрі земель внесено запис № 322165514000055 (а.с. 8-9).

Згідно з п. 4 зазначеного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, видану відділом Держкомзему у Володарському районі Київської області 15.02.2011 за №603, становить 11740,89 грн.

Відповідно до п.7 договору орендна плата згідно рішення тридцять сьомої сесії п`ятого скликання Володарської селищної ради Про орендну плату за землю, яка передана ОСОБА_1 від 27.07.2010 № 2405-37-V вноситься орендарем щорічно у сумі 1408,91 грн. Відповідно до розрахунку розміру орендної плати, орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 117,41 грн на рахунок Володарської селищної ради з подальшим врахуванням коефіцієнта індексації не пізніше п`ятнадцятого числа наступного за звітним.

Згідно з п.8 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним (п. 9 договору).

Пунктом 10 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п.15 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 3221655100:01:045:0016 станом на 2017 рік становить 186751,99 грн.

Відповідно до повідомлення на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2019 рік становить 1,0 (а.с.28).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік 1,703, 1997 рік 1,059, 1998 рік 1,006, 1999 рік 1,127, 2000 рік 1,182, 2001 рік 1,02, 2005 рік 1,035, 2007 рік 1,028, 2008 рік 1,152, 2009 рік 1,059, 2010 рік 1,0, 2011 рік 1,0, 2012 рік 1,0, 2013 рік 1,0, 2014 рік 1,249, 2015 рік 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) 1,0, для земель несільськогосподарського призначення 1,06, 2017 рік 1,0, 2018 рік 1,0.

Володарською селищною радою листом №02-20/117 надано Білоцерківському управлінню ГУ ДПС у Київській області перелік орендарів, з якими укладено договори оренди, в якому зазначено що за договором оренди земельної ділянки площею 0,0489 га з позивачем нормативна грошова оцінка земельної складає 186751,99 грн, а сума орендної плати 22410,24 грн.

При розрахунку податкового зобов`язання з орендної плати відповідачем було враховано інформацію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу Держкомзему у Володарському районі за №229/2/28 від 19.05.2017 та інформації Володарської селищної ради на 2020 рік.

Враховуючи вищевказане, а також отриману інформацію від Володарської селищної ради, відділу у Володарському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 №469504-5005-102, позивачу розраховано суму грошового зобов`язання з орендної плати у сумі 22410,24 грн (186751,99 х 12%х1).

Позивач вважаючи протиправними такі дії відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було неправильно визначено у податковому повідомленні-рішенні №469504-5005-1002 від 02.03.2020 суму орендної плати, яку необхідно сплатити позивачу за користування відповідною земельною ділянкою у 2020 році, у той час як позивачем було здійснено сплату орендної плати за вказаний період у повному обсязі у розмірі, визначеному відповідно до вимог п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 ст.288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.288.2 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Пунктом 288.3 ст.288 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 ст. 288 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до абзацу першого п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

З аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що сторони договору мають право щодо самостійного визначення розміру орендної плати за користування відповідною земельною ділянкою.

При цьому, законодавцем у відповідності до п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України встановлені верхня та нижня межа річної суми відповідних орендних платежів, що є обов`язковими для врахування сторонами під час визначення розміру орендної плати за землю та, яка, відповідно, є підставою для перегляду встановленої сторонами орендної плати.

Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Суд першої інстанції вірно вказав, що розмір орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, тобто не може бути меншим 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 05.04.2011 було визначено розмір орендної плати у фіксованій грошовій сумі 1408,91 грн, при цьому відсоткове значення такої суми щодо нормативно-грошової оцінки умовами вказаного договору не встановлено.

Таким чином, контролюючим органом під час грошового зобов`язання з орендної плати за землю позивача на 2020 рік було безпідставно враховано найвищий показник у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки у даному випадку, враховуючи відсутність угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині збільшення розміру орендної плати, слід керуватися імперативною нормою, закріпленою в п.288.5 ст.288 ПК України, та визначати розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір орендної плати треба визначати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та враховувати відповідний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі, тобто вираховувати суму орендної плати по наступної формулі: нормативна грошова оцінка земельної ділянки х 3% х коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі.

Оскільки встановлений у Договорі оренди розмір орендної плати за землю (1408,91 грн) є меншим ніж мінімально встановлений Податковим кодексом України, виходячи із зазначеної формули розрахунок розміру орендної плати за 2020 рік має бути наступним.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером №3221655100:01:045:0016, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в 2017 році склав 186751,99 грн. З того часу розмір нормативної грошової оцінки не змінювався. Відповідач здійснював розрахунок суми орендної плати, зазначеної в оскаржуваному повідомленні-рішенні, також виходячи із цього ж розміру нормативної грошової оцінки.

Відповідно до положень ст. 289 ПК України при здійсненні розрахунку орендної плати необхідно застосовувати коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який станом на 01 січня 2019 року складає 1,0.

З врахуванням зазначених даних розмір орендної плати за 2020 рік є наступним: 186751,99 *3%* 1,0= 5602,56 грн.

При цьому, позивачем була сплачена сума орендної плати за землю за 2019 рік у розмірі 5605,00 грн, що підтверджується квитанцією №30550617 від 26.03.2020 (а.с. 31).

Відтак, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували правомірність визначення розміру орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 22410,24 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було неправильно визначено у податковому повідомленні-рішенні №469504-5005-1002 від 02.03.2020 суму орендної плати, яку необхідно сплатити позивачу за користування відповідною земельною ділянкою у 2020 році, у той час як позивачем було здійснено сплату орендної плати за вказаний період у повному обсязі у розмірі, визначеному відповідно до вимог п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, не надав суду жодних доказів, які спростовували б доводи позивача та підтверджували правомірність визначення позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні суми орендної плати за 2020 рік, яка розрахована відповідно до п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, з огляну на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, заявником шляхом подання відповідних доказів.

Колегія суддів наголошує, що зміст апеляційної скарги повністю дублює доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, тобто апелянтом не наведено жодних аргументів на спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення , а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.2020.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна