Рішення

від 16.07.2020 по справі 520/1652/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 р. Справа № 520/1652/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Куриленко Н.В.,

за участі представників:

позивача - Репетун К.В., відповідача - Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар", з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23 грудня 2019 року № 00002020502, №00002030502, №00002040502.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року відкрито провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень. Призначено підготовче засідання.

16.06.2020 року представником позивача надано до суду клопотання, в якому він просив суд закрити провадження по справі відповідно до ст. 189 КАС України у зв`язку із відмовою від позову в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00002040502 від 23 грудня 2019 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року клопотання представника позивача про закриття провадження в частині - задоволено. Закрито провадження по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" до Головного управління ДПС у Харківській області в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00002040502 від 23 грудня 2019 року. В решті позовних вимог - продовжено розгляд справи.

В обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 00002020503, № 00002020502 позивач зазначив, що вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області безпідставними, незаконними, та такими, що підлягають скасуванню.

Представником відповідача надано до суду відзив на позов та додаткові пояснення, в яких він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що директори контрагентів позивача заперечують свою причетність до діяльності підприємства, що є підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Тепло-Квар зареєстровано в якості юридичної особи. Позивача взято на облік в контролюючих органах 10.05.2006 за №629, станом на 04.12.2019 перебуває на обліку у 2032 - Головне управління ДПС у Харківській області, Східне управління, Індустріальна ДПІ (Слобідський район м. Харкова). Основний вид діяльності позивача за КВЄД- 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

З 14.11.2019 по 27.11.2019 року Головним управлінням ДПС в Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Тепло-Квар з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року, валютного - за період з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року, іншого законодавства за період з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 04.12.2019 року № 1028/20-40-05-02-08/34329599, яким виявлено наступні порушення:

1. п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 311060 грн., у тому числі:

за IV квартал 2018 року на суму 258973 грн.;

за І квартал 2019 року на суму 52087 грн.

2. п. 44.1, п. 44.3. ст. 44, п.п.198.1, п.п. 198.3. ст.198, Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 345621 грн. у тому числі:

у листопаді 2018 року на суму 132799 грн.;

у грудні 2018 року на суму 118886 грн.;

у серпні 2019 року на суму 93936 грн.

3. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого порушено термін реєстрації податкових накладних (розрахунків коригувань) у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податкового зобов`язання 226963,08 грн., в тому числі:

у лютому 2019 року на суму 44879,74 грн.;

у червні 2019 року на суму 15416,67 грн.;

у серпні 2019 року на суму 166666,67 грн.;

з перевищенням терміну реєстрації до 15 календарних днів всього на суму податкового зобов`язання 226963,08 грн., в тому числі:

у лютому 2019 року на суму 44879,74 грн.;

у червні 2019 року на суму 15416,67 грн.;

у серпні 2019 року на суму 166666,67 грн.

4. вимог ст.115 Кодексу законів про працю України, а саме: заробітна плата за період жовтень 2018 р. - вересень 2019 р. виплачувалась працівникам один раз на місяць.

5. п. 1 ч. 2 ст. 6, абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями ТОВ Тепло-Квар несвоєчасно сплатило єдиний внесок, нарахований за календарний місяць терміном сплати - не пізніше 20 числа наступного місяця: єдиний внесок за березень 2019 року у сумі 364,63 грн. фактично сплачено 14.05.2019 року.

На підставі висновків акту перевірки прийнято наступні податкові рішення: податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2019 року № 00002020503, яким визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на суму 466 590 грн. 00 коп., в тому числі основного зобов`язання на суму 311 060 грн. та 155 530 за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2019 року № 00002030502, яким визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 580 431 грн. 50 коп., з яких 345 621 грн. основного зобов`язання та 172 810 грн.50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2019 року № 00002040502, яким визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) суму штрафу у розмірі 22 696 грн. 31 коп.

Не погодившись з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З дослідженого акту перевірки від 04.12.2019 року № 1028/20-40-05-02-08/34329599 вбачається, що від оперативно-аналітичного відділу оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області отримано лист від 30.07.2019 року №5652/20-40-21-08-07 та матеріали доказової бази по ТОВ ТРЕЙДКОМ ТОРГ , яке 30.07.2019 року внесено до реєстру облікових карток фіктивного підприємництва ІС Податковий блок .

В матеріалах доказової бази наявні пояснення директора та засновника ОСОБА_1 .

В даних поясненнях ОСОБА_1 повідомляє, що зареєстрував підприємство за винагороду 700 грн., та в подальшому не підписував будь-яких бухгалтерських, фінансових та податкових документів. А також не складав та не підписував будь-яких угод з суб`єктами господарської діяльності. Також в своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що нікого не уповноважував на ведення фінансово-господарської діяльності від свого імені, як директора ТОВ ТРЕЙДКОМ ТОРГ .

Крім того, від оперативно-аналітичного відділу оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області отримано лист від 18.07.2019 року № 5345/20-40-21-08-07 та матеріали доказової бази по ТОВ МІЛІТОРГ , яке 18.07.2019 року внесено до реєстру облікових карток фіктивного підприємництва ІС Податковий блок .

В матеріалах доказової бази наявні пояснення директора та засновника ОСОБА_2 .

В даних поясненнях ОСОБА_2 повідомляє, що зареєструвала підприємство за винагороду та в подальшому не підписувала будь-яких бухгалтерських, фінансових та податкових документів. А також не складала та не підписувала будь-яких угод з суб`єктами господарської діяльності.

З огляду на вищезазначене, відповідач прийшов до висновку, що ТОВ Тепло-Квар мало господарські відносини з ТОВ ТРЕЙДКОМ-ТОРГ код ЄДРПОУ 41852238 та ТОВ МІЛІТОРГ код ЄДРПОУ 42625039, у зв`язку з чим було встановлено факт відображення у бухгалтерському та податковому обліку нереальної господарської операції (якої в дійсності не відбулось) по взаємовідносинам з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг, чим порушено п.п.198.1., п.п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит з податку на додану вартість.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, викладеним в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ТРЕЙДКОМ-ТОРГ (Постачальник) уклало договір постачання № 254 від 02.08.2018 року з ТОВ Тепло-Квар (Покупець), за умовами якого за замовленням Покупця Постачальник зобов`язується у встановлений строк передати у власність (поставити) Покупцю товар по найменуванню, комплектності, з технічними характеристиками, в кількості, за ціною і вартістю згідно п.3.1. даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти замовлений товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно договору № 254 від 2.08.2018, були складені наступні податкові та видаткові накладні: № 131 від 17.10.2018 року, № 132 від 19.10.2018 року, № 135 від 06.11.2018 року, № 136 від 07.11.2018 року, № 153 від 29.11.2018 року, № 154 від 30.11.2018 року.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту у жовтні - листопаді 2018 року, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2018 року.

Транспортування товару здійснювалося за рахунок Покупця (самовивіз).

Розрахунки між ТОВ Тепло-Квар та ТОВ ТРЕЙДКОМ-ТОРГ за отриманий товар проводились, згідно наступних платіжних доручень:

№ 5305 від 27.12.2018 року на суму 400000,00 грн.;

№ 5340 від 09.01.2019 року на суму 700000,00 грн.;

№ 5420 від 24.01.2019 року на суму 80000,00 грн.;

№ 5452 від 31.01.2019 року на суму 200000,00 грн.;

№ 5610 від 05.03.2019 року на суму 546481,68 грн.

На кінець перевіряємого періоду заборгованості по розрахунках з ТОВ ТРЕЙДКОМ ТОРГ складає Дт 199999,80 грн.

За даними бухгалтерського обліку взаємовідносини між підприємствами відображено наступним чином:

Дт 201 - Кт 631 оприбутковано ТМЦ на суму 1726,5 тис. грн.;

Кт 311 - Дт 631 перераховано кошти в рахунок оплати за товари 2458,5 тис. грн.;

Дт 644 - Кт 631 відображено суму податкового кредиту 287,8 тис. грн.

Також, ТОВ МІЛІТОРГ (Постачальник) уклало договір постачання № 24 від 15.02.2019 р. з ТОВ Тепло-Квар , за умовами якого За замовленням Покупця Постачальник зобов`язується у встановлений строк передати у власність (поставити) Покупцю товар по найменуванню, комплектності, з технічними характеристиками, в кількості, за ціною і вартістю згідно виданих рахунків-фактур. а Покупець зобов`язується прийняти замовлений товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно договору № 24 від 15.02.2019 року, була складена податкова накладна № 3 від 08.02.2019 року.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту у лютому 2019 року, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2019 року.

Транспортування товару здійснювалося за рахунок Покупця (самовивіз).

Розрахунки між ТОВ Тепло-Квар та ТОВ МІЛІТОРГ за отриманий товар проводились відповідно до договорів переведення боргу:

- № 13-Д від 26.08.2019 р., згідно якого ТОВ МІЛІТОРГ код ЄДРПОУ 42625039 - Первісний кредитор, ТОВ ТРЕЙДОПТ СХІД код ЄДРПОУ 42401297 - Новий кредитор, ТОВ Тепло-Квар код ЄДРПОУ 34329599 - Боржник. Загальна сума договору складає 80000,00 грн.

- № 318 від 09.09.2019 р., згідно якого ТОВ МІЛІТОРГ код ЄДРПОУ 42625039 - Первісний кредитор, ТОВ ІЗОЛЮКС код ЄДРПОУ 42895623 - Новий кредитор, ТОВ Тепло-Квар код ЄДРПОУ 34329599 - Боржник. Загальна сума договору складає 267246,00 грн.

Розрахунок проводився згідно наступних платіжних доручень:

№ 6619 від 30.08.2019 року на суму 80000,00 грн., отримувач ТОВ ТРЕЙДОПТ СХІД ;

№ 6712 від 12.09.2019 року на суму 267246,00 грн., отримувач ТОВ ІЗОЛЮКС .

На кінець перевіряємого періоду заборгованості по розрахунках з ТОВ МІЛІТОРГ відсутня.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи було надано копії первинних документів, зокрема договір постачання, видаткових, податкових накладних, документів, що підтверджують наявність матеріальних та технічних ресурсів позивача щодо можливості самовивозу придбаного товару, докази на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Крім того, з аналізу вказаних первинних документів вбачається, що позивачем придбавались товари, які використовувались в подальшій діяльності, згідно основного виду діяльності за КВЄД.

Надані також виписки по особовим рахункам, з яких вбачається, що відбулись розрахунки по вищезгаданим господарським операціям.

Акт перевірки не містить посилання на невідповідність вказаних первинних документів вимогам законодавства, їх неповноту або недостовірність.

У відповідності до п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 20.08.2015 року № 727 в редакції чинній на момент складення акту спірної перевірки факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Самі лише посилання на пояснення директорів ТОВ ТРЕЙДКОМ-ТОРГ та ТОВ Міліторг не можуть бути підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Інших підстав для визнання вищевказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, податковим органом в акті перевірки не було наведено.

Вказану обставину підтвердив і представник відповідача в судовому засіданні.

Представник відповідача пояснив в судовому засіданні, що на даний час існують кримінальні провадження у відношенні директорів підприємств - контрагентів позивача - ТОВ Трейдком-Торг та ТОВ Міліторг . Проте, жодного доказу на підтвердження вказаного факту під час розгляду справи надано не було. Так само, не міститься такого послання і в акті перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану), дотримання вимог податкового законодавства інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави, через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

У рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Так, розглядаючи справу №21-47а10 Верховний Суд України у своїй постанові 31.01.2011 зазначив: … на думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання .

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між ТОВ Тепло-Квар та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів. Тому підстав для висновків щодо нереальності господарських операцій не вбачається.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, варто зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі №817/537/17 (провадження №К/9901/4401/17), презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Надані докази щодо використання отриманих від контрагентів робіт у господарській діяльності ТОВ Тепло-Квар , руху активів та власного капіталу, відповідності економічному змісту укладених угод та підтвердження господарських операцій належним чином оформленою первинною документацією унеможливлюють позбавлення позивача права на податковий кредит. Інше буде порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод громадян.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів".

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Таким чином, вищерозглянуті висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються на хибному тлумаченні законодавства та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача.

Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкової звітності, правильність визначення податкових зобов`язань.

Більш того, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання та так звані матеріали доказової бази, на які посилається відповідач, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Наведений правовий висновок викладений в Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України від 29.03.2019 року по справі № К/9901/41648/18.

Відповідач не навів жодного вироку суду щодо посадових осіб контрагентів Позивача про притягнення їх до кримінальної відповідальності.

З огляду на вищезазначене, висновки ГУ ДПС у Харківській області, викладені в акті перевірки від 04.12.2019 року № 1028/20-40-05-02-08/34329599 року про порушення ТОВ Тепло-Квар норм Податкового кодексу України, є неправомірними та не відповідають дійсним обставинам, податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2019 року № 00002020502, №00002030502 року є такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, пункту 3 Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (код ЄДРПОУ 34329599, адреса: 61072, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №00002020502, №00002030502 від 23 грудня 2019 року, які прийнято Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Обчислення строків оскарження рішення суду здійснюється з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 24 липня 2020 року.

Суддя О.В.Шевченко