Постанова

від 14.07.2020 по справі 329/708/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.07.2020 Справа № 329/708/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №329/708/19 Головуючий у 1 інстанції: Богослов А.В.

Провадження № 22-ц/807/1467/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Фермерського господарство МИГ на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарство МИГ , про стягнення заборгованості, пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції та розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФГ МИГ , про стягнення заборгованості, пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції та розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що їй, на підставі державного акта на право приватної власності на землю належить змелена ділянка площею 5,87 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стульнівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області.

18 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ФГ МИГ , було укладено договір оренди землі, предметом якого є вказана земельна ділянка. 11 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ МИГ було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 18 серпня 2008 року, згідно якої були внесені зміни до договору оренди землі.

ОСОБА_1 зазначала, що ФГ МИГ порушило свої зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою. Так за 2016 та 2017 рік відповідач орендну плату не сплатив взагалі, а за 2018 рік сплатив лише частково, у розмірі 6377,86 грн. (після утримання податку на доходи фізичних осіб надійшло фактично 5134,18 грн.).

Крім цього, ОСОБА_1 зазначала, що з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 серпня 2019 року, їй стало відомо, що у додаткових відомостях про інші речові права міститься інформація, що орендна плата становить 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 6377 грн. за рік. А отже відповідачем подано недостовірні відомості реєстратору.

Заборгованість зі сплати орендної плати складає 18029,62 грн., пеня за несвоєчасну виплату орендної плати - 31441,96 грн., три проценти річних - 861,50 грн., втрати від інфляції - 2400,37 грн., а всього - 52733,45 грн.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі, укладений між сторонами 18 серпня 2008 року та стягнути зазначену заборгованість за договором оренди.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ФГ МИГ на користь ОСОБА_1 18029,62 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 31441,96 грн. пені, 861,50 грн. трьох відсотків річних, 2400,37 грн. втрат від інфляції, а всього 52733,45 грн. за договором оренди землі від 18 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ МИГ за реєстраційним записом в Державному реєстрі земель №041028100007 від 12 лютого 2010 року та додатковою угодою до цього договору від 11травня 2017 року. Розірвано договір оренди землі від 18 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ МИГ за реєстраційним записом в Державному реєстрі земель № 041028100007 від 12 лютого 2010 року стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2325587200:02:011:0004, рішення про державну реєстрацію права оренди за яким прийнято за індексним номером 35898197 від 28 червня 2017 року. Стягнуто з ФГ МИГ на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 846,24 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем було допущено істотне порушення договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати позивачу за користування належною їй земельною ділянкою за 2016-2017 роки, а також часткової несплати за 2018 рік, що є підставою для розірвання договору та стягнення заборгованості з орендної плати. Суд першої інстанції також послався на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах: від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 у справі № 6-977цс16 щодо систематичної несплати орендної плати, як підстави для розірвання договору оренди землі. При цьому, розписку про отримання ОСОБА_1 26000 грн. за паї за 2017 рік, як доказ виплати орендної плати позивачу, суд першої інстанції визнав неналежним доказом, оскільки в ній відсутні будь-які відомості про отримання коштів саме в якості орендної плати за договором від 18 серпня 2008 року, окрім того, кошти отримані від фізичної особи ОСОБА_2 , а не ФГ МИГ .

Додатковим рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2020 року стягнуто з ФГ МИГ на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ФГ МИГ , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2020 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги ФГ МИГ зазначають, що ОСОБА_2 є головою ФГ МИГ , всі документи стосовно оренди земельної ділянки укладались між ОСОБА_1 та ФГ МИГ саме в особі ОСОБА_2 . Під час розгляду справи позивачем не надано жодного доказу на підтвердження існування між нею та ОСОБА_2 будь-яких інших зобов`язань, не пов`язаних зі сплатою орендної плати за користування земельною ділянкою, яка є предметом оскаржуваного договору. З огляду на наведене, вважають, що судом першої інстанції помилково не прийнято вказану розписку як доказ отримання ОСОБА_1 орендної плати саме за договором від 18 серпня 2008 року. Також зазначають, що ОСОБА_1 жодного разу протягом 2016-2018 років не зверталась до відповідача з претензією щодо несплати орендної плати або її сплати не в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ФГ МИГ , ОСОБА_1 зазначає, що відзив на позовну заяву та докази сплати орендної плати (квитанцію про часткове оплату орендної плати за 2018 рік та розписку яка не містить підтверджень сплати орендної плати за договором № 041028100007 від 18 серпня 2018 року) відповідачем до суду першої інстанції надано з пропуском встановленого законодавством строку. ОСОБА_1 визнає, що ОСОБА_2 є Головою ФГ МИГ , однак з наданої відповідачем розписки вбачається, що в ній йдеться про правовідносини двох фізичних осіб. Крім того, в розписці не міститься посилань на отримання ОСОБА_1 грошових коштів саме в якості орендної плати за договором № 041028100007 від 18 серпня 2008 року. Отже, зазначена розписка не є належним доказом, оскільки не містить жодної інформації щодо предмету доказування, а взаємовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не можуть розглядатись в рамках цієї справи. Отже, відсутність у орендаря доказів сплати орендної плати (банківських виписок про зарахування орендної плати на розрахунковий рахунок орендаря, видаткових касових ордерів із підписом орендаря про одержання орендної плати) є підтвердженням відсутності з боку орендаря дій по сплаті орендної плати, що в свою чергу є вичерпною підставою для розірвання договору. З цих підстав рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ФГ МИГ без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи та пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії II-ЗП № 009352, виданого згідно розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації від 17 липня 2003 року № 176 належить земельна ділянка площею 5,87 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стульнівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області (а.с. 10).

18 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ФГ МИГ в особі голови Олійника С.І. було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 надала, а ФГ МИГ прийняло в строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку (а.с. 11-13).

Пунктом 8 Договору сторони обумовили строк його дії, а саме, що договір укладено на 10 років (до 31 жовтня 2018 року).

Пунктом 9 Договору узгоджено, що орендна плати вноситься орендарем у грошові формі: 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3147,95 грн. або у натуральній формі: 1500 кг фуражного зерна, 30 кг соняшникової олії, і у відробітковій формі: оранка присадибної ділянки 0,50 га, підвіз води - 2 бочки; надання ритуальних послуг на суму 1000 грн.

У пункті 11 сторони погодили, що орендна плата вноситься до 25 жовтня кожного року оренди.

Вищезазначений договір оренди землі від 18 серпня 2008 року зареєстрований 12 лютого 2010 року у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах за №041028100007.

11 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ МИГ в особі голови Олійника С. ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 18 серпня 2008 року за реєстраційним номером №041028100007 від 12 лютого 2010 року, укладеного між ФГ МИГ та ОСОБА_1 (а.с. 17).

Додатковою угодою внесено зміни, зокрема, до п. 2.3, та встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 212595,28 грн. Пункт 8 щодо строку дії договору, викладено у новій редакції, та узгоджено, що договір діє по 31 жовтня 2028 року. У пункті 9 сторони домовились, що орендна плата складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 10629,76 грн. Пунктом 4.6 Договору внесено зміни, та узгоджено, що орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 31 грудня поточного року. Орендна плата може вноситись авансом (наперед у рахунок майбутніх розрахунків).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, колегією суддів встановлено, що учасники справи визнають, що додатковою угодою від 11 травня 2017 року до договору оренди землі, сторони узгодили орендну плату у розмірі 10629,76 грн., а отже посилання ОСОБА_1 на наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей щодо орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки колегією суддів не досліджується.

Учасникам справи також визнається та підтверджується копією квитанції від 28 грудня 2018 року, що ФГ МИГ сплатило ОСОБА_1 5134,18 грн. в якості орендної плати за 2018 рік (а.с. 21, 57).

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 зазначеного закону).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір та умови орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто неналежне виконання умов договору як і невиконання, також є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (див., наприклад, постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18)).

Отже, за загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.

Так, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що ФГ МИГ не сплатило їй орендну плату за 2016 та 2017 рік, а за 2018 рік сплатив частково у розмірі 5134,18 грн.

Заперечуючи проти доводів позивача, ФГ МИГ зазначили, що ними за вказаний період було сплачено 31134,18 грн. орендної плати, зокрема перерахуванням коштів у розмірі 5134, 18 грн. 28 грудня 2018 року, та наданням головою ФГ МИГ ОСОБА_2 позивачу грошових коштів у розмірі 26000 грн., факт отримання яких підтверджується розпискою ОСОБА_4 від 09 жовтня 2017 року.

В матеріалах справи міститься копія розписки від 09 жовтня 2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 26000 грн. за паї за 2017 рік (а.с. 58).

Вищезазначену розписку суд першої інстанції визнав неналежним доказом здійснення орендної плати, оскільки в ній відсутні відомості про отримання цих коштів саме в якості орендної плати за договором від 18 серпня 2008 року, окрім того, кошти отримані позивачем від ОСОБА_2 а не від ФГ МИГ .

Втім, з наведеними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може.

Так, судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надаєоцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Всупереч вищенаведеному, судом першої інстанції в повній мірі та сукупності не були враховані доводи та не досліджено докази, які були надані ФГ МИГ як посилання на підставу своїх заперечень проти позовних вимог.

Відповідно до наведених правових норм ст.ст. 81, 229 ЦПК України доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Проте, позивачем у справі не доведено що розписка про отримання нею від ОСОБА_2 , який головою ФГ МИГ 26000 грн. за земельні паї за 2017 рік стосується орендної плати за користування будь-якими іншими земельними ділянками, які належать їй на праві власності. В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження наявності у ОСОБА_1 на праві власності іншої земельної ділянки. Щодо підстав отримання грошових коштів від ОСОБА_2 за розпискою, ОСОБА_1 взагалі не надано будь-яких пояснень.

Отримання грошових коштів в якості орендної плати за розпискою також не суперечить п.п.9,11 договору оренди землі №041028100007 від 18.08.2008 року якими не встановлений визначений сторонами певний порядок внесення орендної плати орендодавцем.

Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість та добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

Так, з матеріалів справи також вбачається, що 19 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до голови ФГ МИГ Олійника С.І. із заявою, в якій просила договір оренди землі №041028100007 від 18.08.2008, який зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах за №041028100007 від 12.02.2010 не поновлювати на новий строк (а.с. 59).

Листом від 06 серпня 2018 року Керівник ФГ МИГ Олійник С.І. надав ОСОБА_1 на вищезазначене звернення, та повідомив, що відповідно до договору оренди землі від 18.08.2008 року за реєстраційним №041028100007 від 12.02.2010р. та додаткової угоди до договору оренди землі від 11.05.2017р. за індексним витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 90730426 від 28 червня 2017 року, зареєстровано строком до 31 жовтня 2020 року з правом пролонгації (а.с. 60).

15 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до голови ФГ МИГ із заявою щодо орендних правовідносин, в якій зазначила, що у серпні 2008 року маючи бажання передати у користування свою земельну ділянку виключно терміном на 10 років уклала з ФГ МИГ Договір оренди землі. Оскільки розмір орендної плати збільшувався (що відповідає умовам укладеного Договору оренди - адже збільшувався рівень інфляції у Державі) нею підписано Додаткову угоду до вказаного Договору оренди землі, в якій саме й було зазначено про збільшення орендної плати. ОСОБА_1 зазначала у заяві що Додаткова угода до Договору оренди землі, де на першому аркуші самовільно, без її дозволу та погодження збільшено термін дії договору оренди землі до 2028 року не відповідає її волі. З огляду на той факт, що право користування земельною ділянкою нею надано на протязі десяти років, які фактично минули в цьому році, ОСОБА_1 запропонувала відповідачу підписати додаткову угоду до Договору оренди землі, якою розірвати даний Договір - для здійснення державної реєстрації припинення право стосунків (а.с. 61-62).

Натомість, з вищенаведеного листування не вбачається, що ОСОБА_1 пред`являлись вимоги або претензії до ФГ МИГ щодо невиконання ними обов`язків щодо орендної плати.

В матеріалах справи відсутні звернення ОСОБА_1 до ФГ МИГ щодо саме несплати або недоплати за договором оренди земельної ділянки, які б могли підтвердити позицію позивача.

Колегією суддів також приймається до уваги суперечливість поведінки позивача, оскільки посилаючись на несплату ФГ МИГ орендної плати за 2016 рік, у травні 2017 року нею було укладено з ФГ МИГ додаткову угоду, що свідчить про намір позивача продовжувати договірні правовідносини з відповідачем.

Отже, послідовність дій орендодавця спростовує її доводи щодо систематичного невиконання ФГ МИГ обов`язку сплати орендної плати. Реалізація позивачем права на припинення договірних відносин з орендарем ФГ МИГ має здійснюватися у спосіб, встановлений договором та законом, проте за обставинами справи, розірвання договору оренди землі з заявлених підстав позову не відповідає вимогам закону та договору.

Також суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити наявність або відсутність порушень з боку відповідача щодо заборгованості зі сплати орендної плати, так як заявлені позивачкою до стягнення суми заборгованості, пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції визначені нею без врахування отриманої орендної плати у 2017 році у розмірі 26000 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга ФГ МИГ підлягає задоволенню, а рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2020 року скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Враховуючи зазначене, додаткове рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2020 року, яке сторонами не оскаржується, також підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367 , 374 , 376 , 381 , 382 , 384 ЦПК України , колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Фермерського господарство МИГ - задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2020 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову, за якою:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарство МИГ про стягнення заборгованості, пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції та розірвання договору оренди землі - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23 липня2020 року.

Головуючий

Судді: