Ухвала

від 20.07.2020 по справі 755/3551/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/3551/20

Провадження №: 1-кс/755/3276/20

"20" липня 2020 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва (далі Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої сторони ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ТОВ «ІСРА БЮТІ», на рішення слідчого про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040006632, установив:

13.07.2020 року адвокат ОСОБА_4 (діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.09.2011 № 992) звернувся до суду в інтересах потерпілої (скаржника) сторони ТОВ «ІСРА БЮТІ» (код ЄДРПОУ 42413150) зі скаргою, в порядку ст. 303 КПК України на рішення слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 від 20.06.2020, у кримінальному провадженні № 12019100040006632 від 09.08.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_6 , оскільки, на його переконання, воно винесено без належної перевірки обставин справи, недотримання вимог ст. ст. 9, 25, 110 вказаного Кодексу, а тому просить це рішення скасувати.

Також автор скарги порушують питання про поновлення строку оскарження визначеного ст. 304 КПК України на вказане процесуальне рішення слідчого, з огляду на його пропуск з поважних причин.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 доводи скарги підтримав, надавши відповідні пояснення, просив скаргу задовольнити в повному обсязі.

Прокурор доводи скарги погодив.

Слідчий суддя, перевіривши скаргу на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі КПК), заслухавши думку адвоката, прокурора, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Строки звернення зі скаргою, визначені ст. 304 КПК України, на указане рішення слідчого, є дотриманими, так як саму постанову про закриття кримінального провадження було отримано 04.07.2020, у той час, як скаргу подано 13.07.2020, тобто на протязі десяти днів, якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Щодо скарги по суті, то слід відмітити, як убачається з матеріалів справи у провадженні СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві перебувало вказане кримінальне провадження та за результатами його досудового розслідування постановою слідчого його закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В той же час, частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у ч. 5 ст. 38 КПК України щодо зобов`язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 84 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

дже, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А, в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведеним можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

При оцінці того, чи дотриманні вказані стандарти слід виходити з того, що ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

У цьому випадку, з постанови про закриття провадження слідує, що вона містить у собі сумніви та протиріччя, так як ТОВ «ІСРА БЮТІ» направило до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві заяву про те, що колишній директор вказаного товариства таємно зняла з рахунку товариства грошові кошти, а закриваючи це кримінальне провадження слідство дійшло висновку, що між ТОВ «ІСРА БЮТІ» та ФОП ОСОБА_7 , виникли цивільно-правові відносини.

Тим самим, допустив такий недолік розслідування, який створює небезпеку недотримання стандарту ефективного офіційного розслідування, що є неприйнятним.

Також, слід відмітити, що будь-які висновки органу досудового розслідування повинні базуватися на даних процесуальних джерел доказів, якими є показання, речові докази, документи, висновки експертів та/або спеціалістів. Разом з тим, у цій ситуації, указані висновки базуються на даних самої заяви заявника, зібраних пояснень і все. На переконання слідчого судді, для констатації факту наявності між сторонами цивільно-правових відносин після того, як розпочалося офіційне розслідування а би уважався дотриманим стандарту ефективного офіційного розслідування, щонайменше потрібно проаналізувати надані матеріали з проблематики порушеного питання, умови за яких сталася імовірна крадіжка, а у разі неможливості такого, навести переконливі аргументи. Лише, у такій ситуації таке розслідування сприйматиметься, як реальне.

А тому, у світлі наведеного, з оскаржуваної постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що викладені в ній відомості, як передумови закриття є достатніми для констатації факту відсутності складу злочину поза розумним сумнівом, так як усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України не було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

Висловлені у постанові доводи слідчого не можливо, у цей період, сприйняти, як такі, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Також, вказане свідчить проте, що особа, яка подала цю скаргу стверджуючи про невідповідність постанови вимогам ст. 110 КПК України довела це твердження (принцип affirmanti incumbit probatio - той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

Адже, у справі «Сергій Шевченко проти України» від 4 квітня 2006 року ЄСПЛ дійшов висновку про порушення обов`язку держави-відповідача відповідно до Конвенції в зв`язку з не проведенням ефективного та незалежного розслідування.

В справі «Юрій Ілларіонович Щокін проти України» від 3 жовтня 2013 року ЄСПЛ визнав порушення статті 3 конвенції в її процесуальному аспекті, оскільки держава не провела повного та ефективного розслідування всіх обставин справи.

Як наслідок, Суд нагадує, що для того, щоб розслідування могло вважатися ефективним, воно має призвести до встановлення і покарання винних осіб. Це не є обов`язком досягнення результату, але є обов`язком вжиття заходів. Розслідування, яке проводиться безстороннім органом влади, та яке є швидким, ретельнім та відкритим має вважатися ефективним (рішення ЄСПЛ у справах «Чумак проти України» від 19 травня 2016 року, «Гонгадзе проти України» від 8 листопада 2005 року, «Кац та інші проти України» від 18 грудня 2008 року).

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга підлягає задоволенню з цього питання, а постанова слідчого скасуванню.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов`язання) слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що слідство зобов`язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-3, 7-29, 84-86, 91-94, 110, 303-307, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, Суд постановив:

скаргу задовольнити.

Постанову слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві ОСОБА_5 від 20.06.2020 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040006632 від 09.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою до виконання на всій території України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 14:00 год. 24.07.2020.

Слідча суддя Оксана БІРСА