Ухвала

від 03.06.2020 по справі 2-1954/11

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/92/20

ун. № 2-1954/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дроги Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві скаргу представника скаржника (стягувача) Кредитної спілки "Аккорд" - Велікданова Сергія Костянтиновича на дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Миронова Д.А., боржник: ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

13.04.2011 року Святошинським районним судом м.Києва ухвалено рішення у справі за позовом Кредитної спілки "Аккорд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

28.02.2020 року до суду від представника скаржника (стягувача) Кредитної спілки "Аккорд" - Велікданова Сергія Костянтиновича надійшла скарга на дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Миронова Д.А.

В судове засідання скаржник та або його представник не з`явились, причини неявки не відомі.

Державний виконавець та боржник або їх представники в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.

Оскільки, відповідно до ч. ч. 1 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши скаргу та матеріали справи, суд дійшов висновку про розгляд скарги у відсутність осіб, які не з`явились до суду, зважаючи на строки розгляду даної скарги, та приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Святошинським районним судом м.Києва від 13.04.2011 року ухвалено рішення у справі за позовом Кредитної спілки "Аккорд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно довідки Святошинського районного суду м. Києва від 09.04.2020 р., матеріали цивільної справи №2-1954/11 знищені за спливом терміну зберігання (а.с.16).

Як встановлено судом, 13.04.2011 року по справі було видано виконавчий лист та було пред`явлено його до виконання (а.с.4).

Як вбачається з копії виконавчого листа, виконавчий лист повернувся стягувачу. Так, 23.12.2011 р., виконавчий лист було повернуто на підставі п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.02.2020 року головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мироновим Д.А. повернуто на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", яке стягувачем оскаржується (а.с. 3).

Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно частин 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже, за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Стаття 7 Закону України Про державну виконавчу службу встановлює обов`язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Частина 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження зобов`язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України Про виконавче провадження визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно п.1 ч.4 ст.12 Закону України Про виконавче провадження строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання;

Згідно п.2 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Як вбачається з поштового відправлення стягувач 02.12.2019 р. засобами поштового зв`язку направив до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) оригінал виконавчого листа та заяву про відкриття виконавчого провадження, яке адресатом отримано 06.12.2019 року (а.с. 6, 9).

Тобто, встановлено, що стягувачем не пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки останній стягувачем пред`явлено до виконанння вчасно, оскільки до закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчий лист 02.12.2019 р. направлений до виконання (а.с.5).

Відповідно до ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення

Частиною 5 статті 26 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Суд, звертає увагу, що відповідно до Закону державний виконавець має вчиняти дії на виконання судового рішення, а не навпаки.

Відповідно до положень Основного Закону, судові рішення, які набрали законної сили є обов`язковими для виконання.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Таким чином, повернувши стягувачу виконавчий лист без прийняття до виконання на підставі п.2 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець діяв із порушенням закону та поза межами наданих йому законом повноважень.

За таких обставин, оскаржуване повідомлення державного виконавця порушує права стягувача, отже, прийняте без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів стягувача та не відповідає нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Оскільки у ході розгляду справи встановлено, що державний виконавець протиправно повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а також встановлено, що стягувачем не пропущено строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд вважає, що відновлення порушеного права стягувача можливе не інакше, як шляхом зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження на підставі заяви стягувача та виконавчого листа.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 8, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 5, 9, 13, 15, 18, 26, Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу представника скаржника (стягувача) Кредитної спілки "Аккорд" - Велікданова Сергія Костянтиновича на дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Миронова Д.А., боржник: ОСОБА_1 , - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати повідомлення державного виконавця державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мироновим Д.А від 18.02..2020 року про повернення виконавчого документу стягувачеві без прийняття до виконання.

Зобов`язати Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження за виконавчим документом №2-1954/11.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя І.В. П`ятничук