Ухвала

від 14.07.2020 по справі 552/2314/16-к

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2314/16-к Номер провадження 11-кп/814/187/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

цивільного позивача ОСОБА_9

представника

цивільного позивача ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014170000000485 від 24.11.2014 за апеляційною скаргою цивільного позивача ЗАТ «Мостобудівельне управління №8» представника адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 7.05.2019,-

ВСТАНОВИЛА:

07.05.2019 Київським районним судом м. Полтава у кримінальному проваджені №12014170000000485 від 24.11.2014 ОСОБА_7 звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 388 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України в зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України закрито в зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України.

Цивільний позов залишено без розгляду та роз`яснено цивільному позивачу його право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі представник цивільного позивача ЗАТ «Мостобудівельне управління №8» адвокат ОСОБА_10 , посилаючись на істотні порушеннявимог кримінальногопроцесуального закону,просить ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 7.05.2019 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що Полтавський апеляційний суд при винесенні рішення 20.02.2019 звернув увагу, що суд першої залишив вимоги ст.ст. 55,58,61 КПК України поза увагою і не забезпечив реалізацію права цивільного позивача ЗАТ «Мостобудівельне управління №8» не визначивши його процесуальний статус під час судового розгляду кримінальної справи і в той же час вирішив питання, що безпосередньо стосуються його інтересів.

Крім того, 12.04.2019 до початку підготовчого засідання, ЗАТ «Мостобудівельне управління №8» було подано заяву про залучення юридичної особи потерпілим у даному провадженні представниками яких є арбітражний керуючий ОСОБА_9 та адвокат ОСОБА_10 , яку 7.05.2019 в підготовчому засіданні суд не розглянув.

Одночасно представник цивільного позивача ЗАТ «Мостобудівельне управління №8» адвокат ОСОБА_10 , просив врахувати те, що обвинувачена ОСОБА_7 вину в інкримінованому йому злочинах у суді першої інстанції не визнавала, судом не були роз`яснені наслідки закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав. Матеріали кримінального провадження містять відомості, що ОСОБА_7 ухилялась від слідства, що підтверджується постановою про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваної від 16.11.2015, але даний факт суд не врахував.

В поданих запереченнях захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурор Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , посилаючись на законність судового рішення, просили оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, представників цивільного позивача ЗАТ «Мостобудівельне управління №8» адвоката ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які просили скасувати ухвалу суду та призначити новий судовий розгляд; обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які посилаючись на законність судового рішення, заперечували проти задоволення апеляційної скарги; прокурора ОСОБА_6 , який просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідност. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Статтею 44 КК Українипередбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 49 КК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Санкція частини 1 статті 388 КК України, передбачає штраф від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Строк давності - це передбаченийст. 49 КК Українипевний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства та суду та переривається у випадку вчинення зазначеною особою нового злочину.

На момент розгляду судом першої інстанції кримінального провадження щодо ОСОБА_7 закінчилися передбачені законом строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності за вказаний злочин, оскільки злочин було вчинено 2011 року, тобто пройшло більше 7 років з дня його вчинення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 388 КК України, який згідност.12 КК Українивідноситься до злочину невеликої тяжкості.

Наведені вище обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності закінчився.

Враховуючи це, захисник в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про звільнення останньої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, яке в судовому засіданні підтримала обвинувачена ОСОБА_7 та надала свою згоду на звільнення на підставах, передбачених ч.1 ст.49КК України.

Частиною 2 п. 1ст. 284 КПК Українипередбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з п.1 ч.2 ст.284КПК у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч.8 згаданої статті закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п.1 ч.2 цієї ж статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Відповідно до ч. 1ст. 285 КПК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 4ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст.49КК є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження, але до набрання вироком суду законної сили.

За змістом ч. 8 ст.284, ст.285КПК Україниухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття кримінального провадження з відповідної підстави.

Правилами ч.3 ст.288КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Дотримуючись вимог, передбачених статтями 284, 286 КПК, суд першої інстанції невідкладно розглянув зазначене вище клопотання захисника в інтересах ОСОБА_7 , обґрунтовано звільнив її від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49КК України.

При цьому суд першої інстанції зазначив в ухвалі формулювання висунутого ОСОБА_7 обвинувачення та правову кваліфікацію злочину, а також встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні свого рішення.

Зокрема, суд зазначив, що з дня вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.388КК України, минуло більш ніж 7 років, тобто закінчився визначений ст.49КК строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності. При цьому обвинувачена не заперечувала проти застосування до неї звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Тобто суд установив усі обставини, необхідні для вирішення вказаного питання, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49КК та закрив кримінальне провадження щодо неї.

Крім того, колегія суддів зазначає, що строк притягнення до кримінальної відповідальності, розпочався від 26.09.2011 (дати закінчення інкримінованого ОСОБА_7 злочину) закінчився та сплив ще до 16.11.2015 (дати винесення постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваної), що і спростовує доводи апелянтів у цій частині.

У суді апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_7 підтвердила, що наслідки звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального проводження її були роз`яснені, через це доводи у цій частині є безпідставними.

Водночас слід зазначити, що під час судового засідання в суді першої інстанції при вирішенні заявленого клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , представники ЗАТ «Мостобудівельне управління №8» арбітражний керуючий ОСОБА_9 та адвокат ОСОБА_10 (апелянти), які суд першої інстанції просили їх залучити потерпілими, брали участь у судовому провадженні і висловили свою думку щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, що підтверджується журналом судового засідання та технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. Отже, права ЗАТ «Мостобудівельне управління №8» судом першої інстанції не були порушені.

Доводи в апеляційній скарзі представника цивільного позивача про те, що невизнання обвинуваченою ОСОБА_7 своєї вини за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.388КК України, позбавляло суд першої інстанції можливості звільнити її від кримінальної відповідальності за вказаний злочин на підставах, передбачених ч.1 ст.49 КК, та закрити кримінальне провадження, є необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом статей 284-288КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, як обов`язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст.63Конституції України та ст.18КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Щодо вирішення цивільного позову суд зазначає наступне.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентованийглавою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокремаст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

У разі закриття кримінального провадження, що у даному випадку є обов`язковим, припиняються кримінально - правові відносини між державою і особою.

Тобто, вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

При цьому, у випадку закриття кримінального провадження навстановленихКПКпідставах, цивільний позивач не позбавлений права пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що тягнуть скасування чи зміну судового рішення, не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги представника цивільного позивача не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404,405,407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника цивільного позивача ЗАТ «Мостобудівельне управління №8» адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 7.05.2019 щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4