Ухвала

від 21.07.2020 по справі 1-268/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/821/468/20Головуючий по 1 інстанції: ОСОБА_1 Справа № 1-268/11 Категорія: ст.ст. 537, 539 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

ОСОБА_5

засудженої ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 09.04.2020, якою тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а :

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, старший державний виконавець Драбівського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України. Клопотання мотивоване тим, що остання ухиляється від виконання вироку від 10 травня 2012 року Канівського міськрайонного суду Черкаської області, яким з неї були стягнуті кошти у сумі 200 тис. грн. на користь ОСОБА_9 . Станом на 19.03.2020 року кошти від боржника не надходили.

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 09.04.2020 задоволено подання старшого державного виконавця ОСОБА_10 . Вирішено тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_8 , до виконання зобов?язань, покладених на неї рішенням суду при виконанні виконавчого листа в справі № 1-268, виданого 27.03.2013 року Канівським районним судом Черкаської області про стягнення моральної шкоди у сумі 200000 гривень 00 копійок.

Ухвала мотивована тим, що боржник ОСОБА_6 , будучи приватним підприємцем будь-якою підприємницькою діяльністю з метою отримання доходу не займається, і за допомогою по безробіттю до державних органів не звертається, тобто боржник ухиляється від виконання рішення суду, внаслідок чого тривалий час рішення суду залишається не виконаним, а борг перед стягувачем ОСОБА_9 у сумі 200000 грн. не погашеним.

Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні подання старшого державного виконавця Драбівського РВ ДВС ЦМУЮ МЮ ОСОБА_10 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_6 відмовити повністю.

Вказує, що судом першої інстанції допущено істотне порушення норм процесуального права.

Так, основне та додаткове покарання за вироком апеляційного суду Черкаської області від 13.12.2012 року, ОСОБА_6 відбуте та вирок в цій частині виконано, тому остання не може зазнавати будь-якого подальшого переслідування в межах кримінального процесу.

Процесуальні відносини, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах врегульовані розділом VI ЦПК України, статтею 441 якого визначено порядок вирішення питань про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Відтак, подання виконавця підлягало розгляду в порядку ст. 441 ЦПК України з дотриманням стандартів доказування у цивільному процесі; строків та порядку оскарження відповідних ухвал.

Крім того, апелянт зазначає, що строк оскарження ухвали суду від 09.04.2020 при умові її винесення в порядку ст. 441 ЦПК України, завершувався щонайраніше 28.04.2020 ( у разі не продовження строку відповідних карантинних заходів).

Натомість, згідно з оскаржуваною ухвалою від 09.04.2020 суд першої інстанції зазначив строк оскарження - упродовж 7 днів з дня її проголошення (ч. 6 ст. 539, ч. 2 ст. 395 КПК України). Чим застосував до боржника необгрунтовано гірше поводження, порівняно з тим, на яке вона могла розраховувати.

Апелянт наполягає, що не отримання боржником доходів від підприємницької діяльності не може свідчити про її ухилення від виконання рішення суду. Твердження суду про можливість отримання доходів не є доказом їх отримання.

Про відсутність наміру боржника ухилятись від виконання зобов`язань за рішення суду, свідчить також те, що остання постійно в добровільному порядку вносить гроші на рахунок виконавчої служби.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженої та її захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, допитавши свідка ОСОБА_11 , дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Ці вимоги закону судом виконані в повному обсязі.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, що відповідно до вироку Канівського міськрайонного суду від 10.05.2012 року ОСОБА_12 (Ареф`єву) визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.137 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах освіти терміном на 2 роки із застосуванням ст.75, 76 КК України, встановивши іспитовий строк терміном 2 роки. Цивільний позов ОСОБА_13 про стягнення матеріальної шкоди задоволений повністю та стягнуто на його користь з засудженої ОСОБА_14 48531 грн. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди задоволений частково та стягнуто на його користь з засудженої ОСОБА_14 200000 грн. Стягнуто з засудженої ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 6000 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Вироком суду апеляційної інстанції від 13 грудня 2012 року рішення Канівського міськрайонного суду від 10.05.2012 року скасовано в частині призначеного ОСОБА_14 покарання. Цим вироком ОСОБА_14 засуджено за ч.2 ст.137 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням обіймати керівні посади в органах освіти терміном на два роки.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України вирок Апеляційного суду Черкаської області від 13.12.2012 року залишений без змін, а касаційні скарги прокурора, засудженої та її захисника без задоволення.

На виконанні Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) знаходиться виконавче провадження № 4568 від 02.12.2014 року з виконання виконавчого листа № 1-268/11 від 27.05.2013 року виданий Канівським мськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_9 моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена сторонам виконавчого провадження 02.12.2014 року.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_15 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Старший державний виконавець звернувся до Драбівського районного суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_16 за межі України з тих підстав, що станом на 19.03.2020 року коштів на виконання виконавчого документа до відділу ДВС не надходило.

Задовольняючи клопотання старшого виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_16 до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду при виконанні виконавчого листа в справі № 1-268/, виданого 27.03.2013 року Канівським районним судом Черкаської області про стягнення моральної шкоди в сумі 200000 гривень, районний суд прийшов до вірного висновку про ухилення ОСОБА_16 від виконання зобов`язань, внаслідок чого тривалий час рішення суду залишається не виконаним, а борг перед стягувачем ОСОБА_9 у сумі 200000 гривень не погашеним.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно положень ст.129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Пункт 19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням, ? до виконання зобов`язань.

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2014 року вбачається, що станом на липень 2020 рік коштів до відділу ДВС в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000,00 грн. не надходило.

Доводи апелянта про те, що Ареф`єва станом на 07.04.2020 рік виконала виконавчі листи на суму 5945,13 грн., залишок заборгованості 248 585,87 грн., що свідчить про відсутність наміру ухилятися від виконання зобов`язань за рішенням суду, колегія суддів оцінює критично.

Так, на виконанні Драбівського районного відділу державної виконавчої служби знаходяться три виконавчі провадження за якими стягуються кошти на користь ОСОБА_9 . Суму 5945,13 грн., про яку вказує захисник сплачена боржником у погашення виконавчого провадження по якому стягується кошти в сумі 6000 гривень, проте ніякого відношення не мають до виконавчого провадження № 45684771 від 02.12.2014 року щодо боргу на суму 200 тис.гривень. Підставою звернення державного виконавця в районний суд був саме виконавчий лист виданий 27.05.2013 року Канівським районним судом Черкаської області про стягнення моральної шкоди у сумі 200000 гривень.

Крім того, колегія суддів враховує постанову державного виконавця від 23.02.2015 року , якою зобов?язано ОСОБА_17 сплачувати в рахунок погашення боргу по виконавчому провадженню № 45684771 щомісячно в розмірі 50 % із отриманого доходу, заробітної плати до повного погашення боргу. Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України.

Твердження захисника та боржника Ареф`євої про те, що остання на даний час не отримує доходів, як керівник хореографічного гуртка, оскільки благодійні внески, що надаються у мірі фінансових можливостей батьків, спрямовуються на потреби колективу, а саме: завершення ремонту у приміщенні, придбання необхідного обладнання, інші поточні витрати, що вона (Ареф`єва) проживає за рахунок своєї доньки, виховує її малолітню дитину, сподівається на покращення матеріального стану і планує сплачувати по 500 грн. щомісяця - колегія суддів вважає їх як спосіб захисту та намагання ухилитися від сплати боргу.

Відповідно до договору про співробітництво від 01.08.2018 року, між фізичною особою підприємцем ОСОБА_18 та спілкою дитячих та юнацьких об?єднань Драбівщини «Веселка» укладено угоду про взаємодію та співробітництво з метою реалізації цілей кожної з сторін, спрямованих на розвиток їх діяльності. Співробітництво ґрунтується на безоплатній основі, метою кожної з сторін є розвиток власної діяльності та підвищення її ефективності, спрямованої на творчий розвиток на культурне збагачення дітей Драбівщини. Договір укладено строком на десять років. Фактично на підставі даного договору ОСОБА_19 зайняла посаду керівника хореографічного колективну «Нове покоління». З копії протоколу № 2 батьківських зборів даного колективу вбачається, що 20.11.2018 року було прийнято рішення про внесення благодійних внесків для розвитку колективу.

В матеріалах справи містяться списки зібраних коштів батьками дітей, що відвідують гурток, та копії квитанцій, які підтверджують витрачання коштів на матеріальні потреби гуртка (ремонт приміщення, купівля тканини для костюмів, тощо). Як пояснила боржник, кошти збирають батьки, і вони закуповують необхідні матеріали, деякі матеріальні цінності закуповує вона особисто, зокрема тканину. Їй на оплату послуг керівника гуртка ці кошти не спрямовуються. За час існування гурток досяг успіхів та отримав визнання, що підтверджується копіями дипломів наданих суду. З 27.03.2019 по 30.03.2019 ОСОБА_19 перебувала за кордоном з гуртком в Угорщині, що підтверджується записами в її закордонному паспорті. З копії запрошення на участь в міжнародному фестивалі вбачається, що керівника запрошено на основі фінансування проїзду, харчування та проживання за рахунок запрошуючої сторони. Проте, належних доказів, які б підтвердили, що фактично такі витрати здійснювалися і їх розмір боржник суду не надала.

З копії відомостей з Державного реєстру осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 05.03.2020 року ОСОБА_20 у 4 кварталі 2019 року нараховано та виплачено дохід КС «Кредит-союз» у сумі 20000 гривень. З копії акта приймання передачі від 21.12.2019 року ОСОБА_20 , як фізичній особі підприємцю КС «Кредит-Союз» передані матеріальні цінності в користування на загальну суму 20000 гривень. З доданих документів вбачається, що дані матеріальні цінності були придбані і передані спілкою ОСОБА_20 за перемогу танцювального гуртка в голосуванні Соціальні проекти 2019.

Отже, колегія суддів вважає, що Ареф`єва зайнявши посаду керівника хореографічного колективну «Нове покоління», фактично здійснює підприємницьку діяльність на безоплатній основі, при цьому характер наданих послуг, їх якість та тривалість не позбавляють можливості отримувати винагороду за такі послуги.

Крім того слід зауважити, що будучи приватним підприємцем будь-якою підприємницькою діяльністю з метою отримання доходу боржник не займається, і за допомогою по безробіттю до державних органів не звертається.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що Ареф`єва свідомо ухиляється від виконання свого обов`язку, оскільки має на це змогу, але не робить цього без поважних причин. Крім того, з пояснень ОСОБА_21 , які вона давала в суді першої інстанції свідчить, що вона планує сплачувати по 500 грн. щомісяця, однак з квітня 2020 року жодної копійки в рахунок відшкодування боргу, Ареф`євою не сплачено.

Колегія суддів вважає, що відсутні об`єктивні причини невиконання зобов`язань, тому факт ухилення Ареф`євої від виконання зобов`язань наявний та доведений, а відтак районний суд прийшов до вірного рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_16 .

Доводи апеляції про порушення правил предметної юрисдикції, які призвели до порушення засад рівності учасників процесу, оскільки подання виконавця підлягало розгляду в порядку ст.441 ЦПК України, спростовуються наступним.

Вимоги ст.539 КПК України встановлюють питання, які виникають під час та після виконання вироку, та вирішуються судом за клопотанням (поданням)прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.537 КПК України під час виконання вироків, суд має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Подання державного виконавця заведено з індексом 1-в, тобто в порядку виконання кримінального провадження. Розглядаючи клопотання державного виконавця в порядку КПК, місцевий суд не порушив вказаних вимог Закону, оскільки під час виконання вироку виникло питання про несплату засудженою Ареф`євою моральної шкоди стягнутої на користь потерпілого вироком суду при виконанні виконавчого листа в справі № 1-268/, виданого 27.03.2013 року Канівським районним судом Черкаської області.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, а також позицію Європейського суду з прав людини (п.43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004), що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду, ? колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги захисника є безпідставними, які не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, з огляду на що підстав для скасування оскаржуваної ухвали Драбівського районного суду Черкаської області колегія суддів не вбачає.

З врахуванням викладеного, керуючись статтями 404, 405, ч.1 п.1 ст. 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 09.04.2020 року, якою тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_6 до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду при виконанні виконавчого листа в справі № 1-268, виданого 27.03.2013 року Канівським районним судом Черкаської області про стягнення моральної шкоди у сумі 200000 гривень 00 копійок - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя

Судді