Постанова

від 23.07.2020 по справі 820/5239/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 820/5239/16

касаційне провадження № К/9901/36466/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя - Зеленський В.В.; судді: П`янова Я.В., Чалий І.С.) у справі № 820/5239/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амкріс до Управління Держаної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова, Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про стягнення пені,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Амкріс звернулось до адміністративного суду з позовом до Управління Держаної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова та Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути на його користь пеню в сумі 435918,38 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21.12.2016 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.06.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 залишив без змін.

Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 6, 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на порушенні позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Крім того, звертає увагу на те, що дії податкового органу не порушують права Товариства з обмеженою відповідальністю Амкріс як платника на перерахування відповідних коштів у вигляді бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в електронному вигляді направлено на адресу контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року - 18.11.2015, за листопад 2015 року - 18.12.2015, за грудень 2015 року - 18.01.2016, за січень 2016 року - 19.02.2016, за лютий 2016 року - 17.03.2016, за березень 2016 року - 15.04.2016, за квітень 2016 року - 17.05.2016.

У цій податковій звітності заявлено до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за жовтень 2015 року в розмірі 1496230,00 грн., за листопад 2015 року в розмірі 1624376,00 грн., за грудень 2015 року в розмірі 1223609,00 грн., за січень 2016 року в розмірі 2040066,00 грн., за лютий 2016 року в розмірі 2607882,00 грн., за березень 2016 року в розмірі 2717580,00 грн., за квітень 2016 року в розмірі 2134357,00 грн.

Відповідач-2, у свою чергу, камеральні перевірки заявлених у зазначених податкових деклараціях даних не здійснив та в подальшому в законодавчо встановлені стоки відповідні висновки до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не подав.

Лише 29.01.2016 товариством отримано суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень - листопад 2015 року, 27.05.2016 - за січень 2016 року, 08.07.2016 - за грудень 2015 року, 25.07.2016 - за лютий - квітень 2016 року.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За правилами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.18 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2016) передбачено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Тобто, щодо податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року орган доходів і зборів камеральну перевірку повинен був здійснити до 10.12.2015, а щодо податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року - до 10.01.2016

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII, який набрав чинності 01.01.2016, пункт 200.18 статті 200 Податкового кодексу України виключено, а тому з 01.01.2016 застосовується загальне правило щодо проведення камеральної перевірки, передбачене пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Таким чином, контролюючий орган повинен був провести камеральні перевірки заявлених у податковій звітності за грудень 2015 року даних до 19.02.2016, за січень 2016 року - до 23.03.2016, за лютий 2016 року - до 21.04.2016, за березень 2016 року - до 20.05.2016, за квітень 2016 року - до 19.06.2016 включно.

За правилами пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У справі, яка розглядається, з урахуванням наведеного суди встановили, що органом доходів і зборів висновки із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, подано до органу казначейської служби з порушенням встановлених вказаними законодавчими приписами строків.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зазначені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Обов`язок нарахування пені лежить на органі доходів і зборів, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Таке застосування пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) узгоджується з правовим висновок Верховного Суду України, висловленим у постанові від 03.06.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Завод Південкабель до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів відповідача-2 про порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), то слід зазначити, що Податковий кодекс України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних відносин, у тому числі захисту порушеного права в судовому порядку. Вказане повною мірою кореспондує статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду, варто врахувати й те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу.

Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені, нарахованої на нього, протягом 1095 днів, то для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою аналогічне право на стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.

А відтак, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

Наведені висновки викладено в постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 822/553/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Славутський комбінат Будфарфор до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області про стягнення коштів.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі № 820/5239/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк