Постанова

від 23.07.2020 по справі 0640/4237/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2020 року

Київ

справа №0640/4237/18

адміністративне провадження №К/9901/67320/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 . 11.2018 у складі колегії суддів: Ватаманюка Р.В. (головуючого), Смілянця Е.С., Залімського І.Г. у справі № 0640/4237/18 за позовом ОСОБА_1 до Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо стягнення з неї боргу у розмірі 8831,62 грн;

- зобов`язати відповідача повернути їй безпідставно стягнуті кошти у сумі 790,25 грн.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 в позові відмовлено .

2.1. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 . 11.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

2.2. Визнано протиправними дії Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо стягнення з позивача боргу у розмірі 8831,62 грн;

2.3. 3обов`язано відповідача повернути позивачу безпідставно стягнуті кошти у сумі 790,25 грн.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. 30.12.2016 постановою державного виконавця Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрито виконавче провадження №53221448 з примусового виконання вимоги Головного управління Державної фіскальної служби в Житомирській області №Ф-241-17 від 22.06.2016 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави податкового боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 7850,02 грн.

3.2. У межах вказаного виконавчого провадження, 14.03.2018 постановою старшого державного виконавця Рябчук О.М. звернуто стягнення на доходи позивача: зобов`язано Пенсійний фонд здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства на користь стягувача, у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 8831,62 грн, в тому числі 7850,02 грн. - борг відповідно до податкової вимоги, 785,00 грн. - виконавчий збір та 196,60 грн. - витрати виконавчого провадження та перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлений до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення.

3.3. Згідно відомостей про відрахування з особового рахунку позивача №180930, в період з квітня по липень 2018 року з пенсійного забезпечення ОСОБА_1 здійснено відрахування у загальній сумі 1110,80 грн. Зокрема в квітні 2018 року 274,60 грн., в тому числі відповідно до платіжного доручення №2138 від 23.04.2018 перераховано на депозитний рахунок стягувача 70,91 грн., згідно платіжного доручення №2123 від 23.04.2018 - виконавчий збір у сумі 7,09 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 196,60 грн відповідно до платіжного доручення №2124 від 23.04.2018. У травні 2018 року з рахунку позивача надійшли кошти у сумі 274,60 грн на депозитний рахунок Малинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області, які згідно платіжного доручення №2888 від 18.05.2018 перераховано на депозитний рахунок стягувача (борг у розмірі 249,62 грн.) та відповідно до платіжного доручення №2706 від 18.06.2018 - виконавчий збір у сумі 24,96 грн.

3.4. Водночас податкова вимога №Ф-241-17 від 22.06.2016 була визнана протиправною і скасована постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 в справі № 806/225/17. Постанова набрала законної сили 25 лютого 2017 року.

3.5. 15.06.2018 Малинським управлінням ГУ ДФС у Житомирській області скеровано до відповідача лист №5315/5/06-30-53-17-10 щодо відкликання вимоги №Ф-241-17 від 22.02.2016 у зв`язку з її скасуванням постановою суду в справі № 806/225/17.

3.6. 20.06.2018 старшим державним виконавцем Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Грищенко М.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №53221448. Вказана постанова супровідним листом №9640/7/.10-30 надіслана ОСОБА_1 20 червня 2018 року.

3.7. Вважаючи дії відповідача щодо стягнення податкового боргу з огляду на скасування податкової вимоги протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

3.2. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

4. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач була обізнана із фактом відкриття виконавчого провадження, тому була зобов`язана у відповідності із ч.4 ст.19 Закону № 1404-VIII повідомити відповідача про наявність обставин, що виключали примусове виконання податкової вимоги (набрання законної сили постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 у справі 806/225/17). ОСОБА_1 , маючи права сторони виконавчого провадження передбачені ст.19 Закону № 1404-VIII, не скористалась ними, не цікавилась станом виконавчого провадження №53221448, маючи особисту заінтересованість у закінченні виконавчого провадження та нестягнені з неї коштів податкового боргу, не повідомила про скасування податкової вимоги №Ф-241-17 від 22.02.2016. Бездіяльність позивача та недотримання вимог ч.4 ст.19 Закону № 1404-VIII призвело до стягнення з позивача коштів податкового боргу за вимогою, що вже була скасована. У свою чергу, відповідач діяв згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".

4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вказав, що позивач повідомляла відповідача про виникнення обставин, що обумовлюють зміни у виконанні рішенні. Натомість, відповідач всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України не довів правомірність своїх дій та рішень.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції про задоволення позову залишити в силі .

6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права, а саме - приписів ЗУ "Про виконавче провадження". Вказує, що боржник та стягувач у виконавчому провадженні з виконання податкової вимоги №Ф-241-17 не повідомили державного виконавця про факт її скасування рішенням суду. Водночас вказаний обов`язок передбачений нормами Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із чим вважає дії державного виконавця з примусового виконання вимоги правомірними. Також зазначає, що 20.06.2018 виконавче провадження закрито у зв`язку із отриманням листа від 19.06.2018 з Малинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області про відкликання податкової вимоги №Ф-241-17, що відповідає приписам чинного законодавства. Більш того, з метою повернення позивачу зайво стягнутих коштів, останній було направлено лист № 13012/7.10-30 з проханням надати реквізити банківського рахунку, проте ОСОБА_1 до відділу не з`явилась, будь-якої інформації з приводу вказаного не надала.

7. Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористалася.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" 1404-VIII від 02.06.2016 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

9. Відповідно до вимог ч.1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

10. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч.1 ст.15 Закону № 1404-VIII).

11. Права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені ст.19 Закону № 1404-VIII.

12. Згідно з частиною 1 цієї статті, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

13. Частиною 4 статті 19 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

14. Отже, вказаними нормами передбачений обов`язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити державного виконавця, зокрема, про виникнення обставин, що обумовлюють зміни у виконанні рішення, а також надається право безпосередньої участі у виконавчому провадженні.

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкову вимогу №Ф-241-17 від 22.02.2016 про стягнення боргу з ОСОБА_1 в сумі 7850,02 грн, на підставі якої було відкрито виконавче провадження, скасовано постановою суду, що набрала законної сили 27.02.2017.

16. Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивач була обізнана із фактом відкриття виконавчого провадження, отже була зобов`язана у відповідності із ч.4 ст.19 Закону № 1404-VIII повідомити відповідача про наявність обставин, що виключали примусове виконання податкової вимоги (набрання законної сили постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 у справі 806/225/17).

17. При цьому, відповідач діяв згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження". А саме:

- згідно ч.1 п.5 ст.39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

- постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини та має бути доведена до відома, надіслана сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення (ч.2 ст.39, ч.1 ст.28 Закону № 1404-VIII).

18. Таким чином, державний виконавець, отримавши 19 червня 2018 року лист від Малинського управління ГУ ДФС у Житомирській області щодо відкликання вимоги №Ф-241-17 від 22.02.2016 у зв`язку з її скасуванням постановою суду в справі № 806/225/17, вчинив дії по закінченню виконавчого провадження у відповідності до вимог ч.1 п.5 ст.39 Закону, у момент, коли дізнався про такі обставини.

19. З оляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правоих підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо стягнення з позивач боргу у розмірі 8831,62 грн.

20. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у сумі 790,25 грн., колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського Суду з прав людини у справі "Рисовський проти України", в якій ... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок… і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

21. За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

22. Відтак, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

23. Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту щодо зобов`язання відповідача повернути їй безпідставно стягнуті кошти у сумі 790,25 грн. є належним та таким, що підлягає задоволенню.

24. Крім цього, як встановлено апеляційним судом та вбачається із листа №13012/7-10-30 від 04.09.2018 та відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує факт зайво стягнутих ним коштів з пенсійного забезпечення позивача та не відмовляється повернути такі кошти.

25. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження в частині відсутності правових підстав для визнання протиправними дій Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо стягнення з позивача боргу у розмірі 8831,62 грн .

26. Частиною 1 статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

27. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - слід скасувати частково .

28. Керуючись статтями 341, 345, 349, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

29. Касаційну скаргу Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області - задовольнити частково .

30. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 . 11.2018 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо стягнення з позивача боргу у розмірі 8831,62 грн . - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

31. В іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 . 11.2018 у справі № 0640/4237/18 за позовом ОСОБА_1 до Малинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін .

32. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає .

Cуддя -доповідач І .В. Дашутін

Судді О .О. Шишов

М .М. Яковенко