Ухвала

від 21.07.2020 по справі 926/942/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"21" липня 2020 р. Справа № 926/942/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Буковина" №21/02-1 від 21.02.20 (вх. № ЗАГС 01-05/794/20 від 26.02.2020),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2019 (повний текст складено 29.05.2019, суддя Гурин М.О.)

у справі №926/942/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал" (надалі ТзОВ "Капітал"), м. Новодністровськ Чернівецької області

до відповідача: Новодністровської міської ради, м. Новодністровськ Чернівецької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача: Управління з питань економічного розвитку торгівлі та інвестицій Новодністровської міської ради, м. Новодністровськ Чернівецької області

про визнання договору купівлі-продажу майна укладеним

за участю представників:

від скаржника: Сатонін В.І. - керівник

від позивача: Мельник С.Г. - адвокат (свідоцтво №303 від 20.03.2009, ордер серії ЧЦ №39645 від 30.03.2020)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Капітал" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Новодністровської міської ради про визнання договору купівлі-продажу майна укладеним.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2019 у справі № 926/942/19 позовні вимоги задоволено. Визнано укладеним договір купівлі-продажу частини каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї по 23-ю включно), площею 847,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Новодністровськ, м-н "Дністер", буд. 1, корп. 3 у редакції позивача. Стягнуто з Новодністровської міської ради на користь ТзОВ "Капітал" 1 921,00 грн судового збору (а.с. 148-159 том І).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем положень ст. 144 Конституції України, норми ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" у зв`язку з невиконанням прийнятих нею як органом місцевого самоврядування у межах своїх повноважень рішень про продаж позивачу об`єкта приватизації, незважаючи на наявність усіх необхідних документів; безпідставного непідписання міською радою договору купівлі-продажу, та відповідно, про наявність підстав для відновлення порушеного права позивача шляхом визнання укладеним в судовому порядку договору купівлі-продажу спірного майна в редакції, що долучена позивачем до позовної заяви.

Не погоджуючись з даним рішенням, Новодністровська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2019 залишено без змін, а апеляційну скаргу Новодністровської міської ради без задоволення (а.с. 17-28 том ІІ).

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за відсутності доказів виконання відповідачем - Новодністровською міською радою чи уповноваженим нею органом обов`язку з укладання з позивачем договору купівлі-продажу майна, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги, відповідно такою, що підлягає задоволенню з урахуванням ефективності способу захисту порушеного права. Оскільки у цьому випадку йдеться про ухилення органу місцевого самоврядування від фактичного виконання власного рішення, то з урахуванням суті порушеного права та специфіки правовідносин, з яких виник спір, ефективним способом захисту права позивача набути спірне майно є саме визнання укладеним договору купівлі-продажу, що призведе до реального відновлення порушеного права товариства.

Не погоджуючись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ТзОВ Вест Буковина оскаржило його в апеляційному порядку. В обґрунтування права на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що він не був учасником справи № 926/942/19, однак, вважає, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його права та інтереси. Зокрема, стверджує, що апелянт є співвласником каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики, що знаходиться за адресою м. Новодністровськ, м-н Дністер, буд.1 корп.3, з розміром частки 91/100. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.09.2019 таке право власності зареєстроване 06.06.2018. В судовому порядку відбулось визнання права власності на частину спірної будівлі, однак судом першої інстанції не було перевірено наявність прав інших осіб на вказаний об`єкт та не було встановлено усіх співвласників об`єкту. Скаржник також зауважує, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності, співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, на яких продавець її продає. В даному випадку відчуження частини об`єкта відбулося без відома ТзОВ Вест Буковина , чим було порушено його право як співвласника спільної часткової власності об`єкта. В зв`язку з наведеним, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2019 у справі №926/942/19, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник скаржника в судовому засіданні 21.07.2020 доводи апеляційної скарги підтримав повністю. На підтвердження своїх доводів надав суду для огляду інвентаризаційну справу щодо каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу А, що знаходиться за адресою м. Новодністровськ, м-н "Дністер", буд. 1, корп. 3, та становить частку ТзОВ "Вест Буковина" - 91/100.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№01-04/2426/20 від 28.04.2020), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підтвердження своїх доводів надав суду копію договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 13.03.2020, яке було предметом спору у справі № 926/942/19, а саме окреме індивідуально визначене нерухоме майно: 9/100 частин каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21-ї по 23-ю включно) площею 847,2 кв.м, що знаходиться адресою м. Новодністровськ, м-н Дністер , буд 1, корпус 3. Проте, представник зауважив, що право на викуп такого майна виникло на підставі рішення Новодністровської міської ради №5, №6 від 01.02.2018, тобто, ще до реєстрації права власності апелянтом свого майна.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання 21.07.2020 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Третя особа письмових пояснень щодо поданої апеляційної скарги не подала, явку уповноваженого представника в судове засідання 21.07.2020 не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження слід закрити, виходячи з такого.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

Статтею 17 ГПК України надано право учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи визначений ст. 272 ГПК України. Так, частиною 1 вказаної статті встановлено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (ч.4 ст.272 ГПК України).

Отже, для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд має встановити наявність таких умов: особа, яка подала скаргу не була присутня під час апеляційного розгляду; доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи.

Водночас, право особи, яка не брала участі у справі, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції закріплене у ст. 254 ГПК України, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Позивачі та відповідачі є сторонами у судовому процесі (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2019, яке залишено без змін судом апеляційної інстанцій, було вирішено позовні вимоги ТзОВ "Капітал" до Новодністровської міської ради, з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Управління з питань економічного розвитку торгівлі та інвестицій Новодністровської міської ради про визнання договору купівлі-продажу майна укладеним.

Апеляційна скарга до Західного апеляційного господарського суду подана ТзОВ Вест Буковина , тобто, особою, яка не брала участі у справі.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст.264 ГПК України.

Наведений алгоритм дій при застосуванні ст. 272 ГПК України викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №910/10364/16 та від 23.12.2019 у справі № 910/13390/17.

Таким чином, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Тобто, положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.

В даному випадку, колегія суддів звертає увагу на те, що на відміну від оскарження судового рішення сторонами у справі, не залучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції повинен з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Наведений висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

Отже, першочергово необхідно з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, обов`язки та інтереси скаржника ТзОВ Вест Буковина , а у випадку встановлення, що права апелянта оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

У справі, яка розглядається, предметом спору є визнання договору купівлі-продажу майна укладеним. При цьому ТзОВ Капітал , покликається на те, що з 2007 року між сторонами виникли правовідносини щодо оренди державного комунального майна (частини нежитлового приміщення незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики, площею 847,2 м 2 , що розташоване за адресою: Чернівецька обл, м. Новодністровськ, м-н "Дністер", буд. 1, корпус 3, на 1 поверсі приміщення будівлі панчішно-шкарпеткової фабрики (вісь від 21 до 23)) та щодо реалізації свого права на приватизацію шляхом вчинення дій, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зокрема, укладення договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу.

Таким чином, під час розгляду даної справи судами досліджувалося наявність правових підстав для укладення договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу у відповідності до вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У ст. 3, ст.4 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вказано, що приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом. Продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами.

Статтею 7 Закону визначено, що процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об`єктів, що підлягають приватизації певним способом та подальше укладення договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що Новодністровською міською радою у межах повноважень були вжиті дії та прийняті необхідні рішення щодо продажу позивачу спірного об`єкту на підставі відповідного договору купівлі-продажу, проте такий укладено так і не було.

Тобто, Новодністровська міська рада недотримала законодавчо визначеної процедури, передбаченої Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо укладення договору купівлі-продажу.

Оскільки у цьому випадку йшлося про ухилення органу місцевого самоврядування від фактичного виконання власного рішення, то з урахуванням суті порушеного права та специфіки правовідносин, з яких виник спір, суди дійшли висновку, що ефективним способом захисту права позивача набути спірне майно є саме визнання укладеним договору купівлі-продажу, що призведе до реального відновлення порушеного права товариства.

Як зазначалося вище, під час розгляду апеляційної скарги ТзОВ Вест Буковина , учасниками справи було надано суду для огляду інвентаризаційну справу та договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна, згідно яких вбачається, що позивач володіє часткою 9/100, а апелянт - 91/100 частин каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики, що знаходиться адресою м. Новодністровськ, м-н Дністер , буд 1, корпус 3.

Проте, наявні в матеріалах справи докази в сукупності, подані позивачем та відповідачем, як на підстави своїх вимог та заперечень щодо предмета спору у справі № 926/942/19, спростовують твердження скаржника про те, що визнанням права власності на частину спірного об`єкта загальною площею - 847,2 м 2 , порушено права чи законні інтереси скаржника як власника решти частини спірного об`єкта. В даному випадку позивач набув спірне майно в результаті приватизації шляхом викупу і такі правовідносини виникли між сторонами ще до реєстрації права власності на нерухоме майно за скаржником.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відтак, покликання скаржника на ч.2 ст. 362 ЦК України є необґрунтованим, оскільки предметом даного спору не було визнання спільної часткової власності, розподіл часток в спільній частковій власності та визнання права власності на частку, а як зазначалося вище, предметом спору було завершення процедури приватизації комунального майна шляхом укладення договору купівлі-продажу майна.

В свою чергу, за наявності підстав і у передбачений законом спосіб ТзОВ Вест Буковина не позбавлене можливості звернутись із відповідною позовною заявою в окремому провадженні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2019 у справі №926/942/19 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов`язки скаржника - ТзОВ Вест Буковина .

В даному випадку, оскаржуваним рішенням не вирішувались питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТзОВ Вест Буковина , а здійснювалось дослідження обставин із правовідносин, які склалися між сторонами договору оренди нежитлового приміщення, стороною якого апелянт не є.

Натомість частина каркасної споруди другого модуля виробничого корпусу незавершеної будівництвом панчішно-шкарпеткової фабрики, що знаходиться за адресою м. Новодністровськ, м-н Дністер, буд.1 корп.3, з розміром частки 91/100, не є предметом зазначеного договору та самого спору.

Таким чином, скаржником при зверненні з апеляційною скаргою, не було доведено, що суд ухвалив рішення про його права, інтереси та (або) обов`язки.

При розгляді даної справи, апеляційний господарський суд керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 р. у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження у даній справі за апеляційною скаргою ТзОВ Вест Буковина поданої на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2019 у справі№926/942/19, оскільки таким судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки вказаного товариства не вирішувалися.

Керуючись, ст.ст. 234, 235, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В :

1. Закрити апеляційне провадження по перегляду апеляційної скарги ТзОВ "Вест Буковина" №21/02-1 від 21.02.20 (вх. № ЗАГС 01-05/794/20 від 26.02.2020) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2019 у справі № 926/942/19.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та з урахуванням положень ст. 287 ГПК України може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький