Постанова

від 27.07.2020 по справі 904/596/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/596/20

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Чус О.В. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження керівника апарату суду від 24.07.2020року)

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи - пром", м. Дніпро

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 року у справі №904/596/20 (суддя Васильєв О.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи - пром", м. Дніпро

про стягнення 170 960, 61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АТ "Укргазвидобування" звернувся до ТОВ "Ваговимірювальні системи - пром" із позовом про стягнення 170 960, 61 грн., з яких: 60 152, 81 грн. - пеня та 110 807, 80 грн. - штраф за порушення строків поставки товару за договором поставки №УГВ2177/30-19 від 25.07.19р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 року у справі №904/596/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі .

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи - пром" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 60 152,81 грн. - пені та 110 807, 80 грн. - штрафу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи - пром" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020р. у справі № 904/596/20 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що стягнувши з відповідача в повному обсязі суму нарахованих позивачем штрафних санкцій, суд порушив принципи розумності, справедливості та пропорційності, не взяв до уваги інтереси відповідача, застосовані ним заходи щодо належного виконання умов договору, поведінку позивача, спричинені таким невиконанням збитки.

Зокрема, суд не врахував, що відповідач, внаслідок відсутності комплектуючих на систему плазмової різки в Україні, що унеможливило виробництво ним продукції, запропонував позивачеві поставку еквівалентного товару покращеної якості без збільшення ціни поставки, яка була залишена позивачем без відповіді. У подальшому позивач відмовився від постачання товару, який не був поставлений в строк лише через 2 місяці після того, як був поінформований відповідачем про неможливість поставки у строк. Такі дії позивача значно збільшили розмір штрафних санкцій, а тому відмова суду у їх зменшені є надмірним тягарем для відповідача і свідчить про умисні дії позивача щодо зволікання з відмовою від договору з метою отримання прибутку.

Крім того, апелянт посилається на відсутність його вини у нездійсненні поставки товару і вжиття ним усіх заходів для виконання зобов`язання.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2020 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи - пром" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 року у справі №904/596/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, колегією суддів у складі : головуючого судді -Березкіної О.В., судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

24.07.2020 розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/596/20 з метою дотримання процесуального строку розгляду справи, у зв`язку з відпусткою судді - члена колегії суддів Антоніка С.Г.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020, справу №904/596/20 передано колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), Іванов О.Г., Чус О.В.

Позивачем- Акціонерним товариством "Укргазвидобування" надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.19р. між АТ "Укргазвидобування" (покупець) та ТОВ "Ваговимірювальні системи-пром" (постачальник) укладений договір поставки №УГВ 9314/30-18, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. (п.1.1. договору).

За змістом п.1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікаціях, яка є додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно із п.5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього договору.

Датою поставки товару, згідно умов п.5.3 договору, є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної; право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

В п. 1 Специфікації №1 від 25.07.19р. до вищезазначеного договору сторонами узгоджено найменування товару - ваги автомобільні 15ВА-Д-2-1ПМ-0,5; тип обладнання - ваги автомобільні підкладні по осьового зважування; у кількості 17 штук загальною вартістю 1 582 968,60 грн.

Відповідно до п.3 Специфікації №1 від 25.07.19р. сторонами узгоджено строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з дати укладання договору (а.с.40-41). Отже, за домовленістю сторін договору, граничним строком поставки товару обумовленого в специфікації №1, є 24.08.19р.

Звертаючись до ТОВ "Ваговимірювальні системи - пром" із позовом про стягнення 170 960, 61 грн., з яких: 60 152, 81 грн. - пеня та 110 807, 80 грн. - штраф, позивач - АТ "Укргазвидобування" посилався на порушення відповідачем строків поставки товару за договором поставки №УГВ2177/30-19 від 25.07.19р. , що стало підставою для відмови позивачем від договору та нарахування штрафних санкцій, передбачених договором.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивача суму штрафних санкцій, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у строк не здійснив постачання товару, зазначеного у рознарядці №30/373 від 05.08.19 р., у зв`язку із чим, на підставі пп.6.2.5 п.6.2 договору позивач відмовився від договору, що є підставою для відповідальності відповідача у вигляді штрафу та пені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами п.5.2 договору визначено, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару; відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки; відвантаження товару без рознарядки забороняється; рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору.

На виконання п.5.2. договору, позивач листом №30/373 від 05.08.19р. на електронну адресу відповідача направив рознарядку про готовність прийняти товар (а.с.43-44)

Відповідно до пп.6.3.1 п.6.3 договору, постачальник взяв на себе зобов`язання забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією.

Проте, у порушення умов договору та п.3 Специфікації №1, відповідач протягом 30 календарних днів з дати укладання договору, тобто, до 24.08.19р. товар не поставив.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами пп.6.2.5 п.6.2 договору передбачено, що покупець має право відмовитися від товару, який не поставлений в строк, вказаний у специфікаціях.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з непоставкою товару у обумовлений договором строк, позивач відмовився від отримання товару, про що направив відповідачу лист від 03.10.19 р. №30.1-022-6539 "Щодо відмови від товару".

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.7.10. договору : у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до цього договору, він сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (а.с.33-40)

Оскільки відповідач не поставив товар у строк, відповідач після направлення листа про відмову від отримання товару, направив відповідачу претензію від 28.11.19 р. №30.1-022-7717 щодо сплати пені і штрафу в сумі 170 960,61 грн. (а.с.46), яка не була задоволена відповідачем, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення зазначених сум пені та штрафу за порушення господарського зобов`язання.

При цьому, доводи апелянта про відсутність його вини у неможливості виконання договору, є неспроможними, оскільки кожний суб`єкт господарювання здійснює господарську діяльність на свій ризик.

Як зазначено у постанові у справі № 910/15484/17 Великої Палати Верховного Суду, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій.

Посилання апелянта на те, що позивач безпідставно відмовився від запропонованого відповідачем аналогічного товару, що свідчило про його умисні дії з метою отримання більшого розміру штрафних санкцій, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 6,627 ЦК України, суб`єкти господарювання лише за взаємною згодою можуть визначати умови договору чи змінювати їх.

Отже, позивач не зобов`язаний погодитись з умовами відповідача про укладення додаткової угоди в частині зміни предмету закупівлі по договору.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у зменшенні розміру штрафних санкцій з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за договором повинен був поставити товар на загальну суму 1 582 968,60 грн., а нараховані штрафні санкції за невиконання умов договору складають 170 960,60 грн., що не є порушенням принципу розумності та справедливості, та не є надмірно великим тягарем для відповідача.

Існування інших істотних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, відповідачем не доведено, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі, законними та обґрунтованими.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, що у відповідності до статті 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи - пром".

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи - пром" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2020 року у справі № 904/596/20 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваговимірювальні системи - пром".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, передбаченому ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.07.2020року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя О.В.Чус