Рішення

від 27.07.2020 по справі 905/702/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.2020 Справа №905/702/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНТАЖТРАНСКОМ , м.Маріуполь Донецької області

до Приватного підприємства ВОСТОК-ТРАНС , с.Зачатівка Волноваського району Донецької області

про стягнення 35000,00грн боргу, 6247,50грн неустойки, 522,90грн інфляційних.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВАНТАЖТРАНСКОМ , м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства ВОСТОК-ТРАНС , с.Зачатівка Волноваського району Донецької області, про стягнення 35000,00грн боргу, 6247,50грн неустойки, 522,90грн інфляційних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором №01-ФД від 13.02.2019 про надання поворотної фінансової безвідсоткової тимчасової допомоги, що полягає у не поверненні частини отриманої фінансової допомоги, внаслідок чого існує борг і наявні підстави для нарахування неустойки та інфляційних.

Після відкриття провадження у справі сторони не надали суду будь-яких документів.

Відповідач, отримавши позовну заяву 20.05.2020 (а.с.57), без поважних причин не отримав своєчасно ухвалу суду від 18.05.2020 про відкриття провадження у справі (а.с.58) та не скористався передбаченим ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України правом надати відзив на позов та довести обставини, що мають значення для вирішення спору по суті. Відповідач також не повідомив суд про причини неможливості надати відзив та їх поважність належними доказами не підтвердив. З огляду на викладене відповідно до приписів ч.ч.4, 9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами, врахувавши також принцип пропорційності господарського судочинства.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю ВАНТАЖТРАНСКОМ (Сторона 1 , позивач) та Приватне підприємство ВОСТОК-ТРАНС (Сторона 2, відповідач) уклали Договір №01-ФД про надання поворотної фінансової безвідсоткової тимчасової допомоги (далі - Договір, а.с.5-6), згідно з п.п.1.1., 2.1. якого Сторона 1 надає Стороні 2 безвідсоткову тимчасову поворотну фінансову допомогу у розмірі 50000,00грн без ПДВ (далі - Фінансова допомога), а Сторона 2 зобов`язується повернути Фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених Договором.

За змістом п.2.2. Договору Фінансова допомога надається всією сумою або частинами у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Сторони 2 з розрахункового рахунку Сторони 1 протягом 2-х банківських днів з дня підписання Сторонами Договору.

Відповідно до п.2.3. Договору Сторона 1 не отримує за надання Стороні 2 Фінансової допомоги жодної компенсації (у матеріальному чи нематеріальному вигляді), винагороди та (або) заохочення.

Згідно з п.3.1. Договору повернення Фінансової допомоги Стороною 2 Стороні 1 здійснюється до 12.04.2019.

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з Договору, Сторона несе відповідальність, визначену Договором та (або) чинним в Україні законодавством (п.5.1. Договору).

За змістом п.5.4. Договору Сторона 2 за несвоєчасне повернення Фінансової допомоги сплачує Стороні 1 неустойку у розмірі 0,05% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п.8.1. Договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов Договору позивач платіжним дорученням №9 від 13.02.2019 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 50000,00грн Фінансової допомоги, що підтверджується банківською випискою за 13.02.2019 (а.с.7).

З наданих позивачем копій банківських виписок від 02.07.2019 на суму 5000,00грн та від 31.07.2019 на суму 10000,00 (а.с.8-9) вбачається, що відповідач повернув Фінансову допомогу частково - в сумі 15000,00грн і іншого відповідач під час розгляду справи не довів.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи умови п.3.1. Договору та приписи ст.ст.525, 526, 530 (ч.1), 1046, 1049 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, ст.193 Господарського кодексу (далі - ГК) України, а також те, що у справі відсутні докази повернення відповідачем всієї суми отриманої Фінансової допомоги, суд визнає вимогу позивача про стягнення 35000,00грн заборгованості за Договором №01-ФД від 13.02.2019 про надання поворотної фінансової безвідсоткової тимчасової допомоги обґрунтованою, документально доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Предметом позову у даній справі є також вимога про стягнення 6247,50грн неустойки, нарахованої за прострочення повернення Фінансової допомоги (35000,00грн) за період 13.04.2019 - 03.04.2020.

Відповідно до ч.4 ст.217 ГК України господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.254 ЦК України до строку, що визначений півроком, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями; строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 526, 530 (ч.1), 627 ЦК України та згідно з умовами п.3.1 Договору відповідач мав повернути Фінансову допомогу позивачу до 12.04.2019.

За умовою п.3.2. Договору строк повернення Фінансової допомоги може бути пролонгований за взаємною письмовою згодою Сторін на визначений ними строк.

Доказів продовження строку повернення Фінансової допомоги матеріали справи не містять.

Отже, прострочення відповідача настало 13.04.2019.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У Договорі встановлений ч.6 ст.232 ГК України порядок обрахування шестимісячного строку нарахування неустойки сторони не змінили.

Отже, виходячи зі змісту ст.232 ГК України та ст.ст.253, 254 ЦК України, умов п.п.3.1., 5.1., 5.4. Договору початком для нарахування неустойки за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за Договором є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане, і нарахування неустойки має тривати протягом шести місяців - а саме за період 13.04.2019 - 13.10.2019.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки (а.с.24, зворотній бік), суд встановив, що порядок її нарахування суперечить умовам п.5.4. Договору та приписам ст.ст.253, 254 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, оскільки неустойка нарахована за 357 днів (майже за рік).

З огляду на викладене стягненню з відповідача підлягає неустойка у розмірі 3220,00грн за період 13.04.2019 - 13.10.2019, нарахована на борг в сумі 35000грн.

На підставі приписів ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 522,90грн інфляційних за період квітень 2019 року - лютий 2020 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань (а.с.25), суд встановив, що він частково суперечить суті та призначенню інституту індексації простроченої заборгованості з огляду на таке.

Позивачем здійснене нарахування інфляційних за період прострочення виконання, який не дорівнює повному календарному місяцю (за період квітень 2019 року інфляційні нараховані на заборгованість за Договором, яка виникла лише з 13.04.2019), в той час як індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. В розрахунок також мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція. При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до нього відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць (див. постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18.)

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають інфляційні в розмірі 171,31грн, нараховані на заборгованість за Договором в сумі 35000,00грн за період травень 2019 року - лютий 2020 року.

Судовий збір в сумі 1931,95грн покладається на відповідача відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 13-15, 74, 76-78, 86, 129, 165 (ч.ч.4, 9), 178 (ч.2), 210, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНТАЖТРАНСКОМ , м.Маріуполь Донецької області, до Приватного підприємства ВОСТОК-ТРАНС , с.Зачатівка Волноваського району Донецької області, про стягнення 35000,00грн боргу, 6247,50грн неустойки, 522,90грн інфляційних - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ВОСТОК-ТРАНС (85761, Донецька обл., Волноваський р-н, с.Зачатівка, вул.Елеваторна, буд.1А; ідентифікаційний код 39783658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНТАЖТРАНСКОМ (87534, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Громової, буд.63, оф.306; ідентифікаційний код 42481299) 35000,00грн боргу, 3220,00грн неустойки, 171,31грн інфляційних, 1931,95грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.07.2020.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 прим.:

1 - до справи, 2 - сторонам