Рішення

від 27.07.2020 по справі 922/1484/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1484/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантове місто" (61058, м. Харків, вул. Культури, 20-В) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2" (61106, м. Харків, пр-т. Московський, 301) про стягнення 65.190,10грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

15.05.2020 ТОВ "Діамантове місто" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Харківметал-2", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 50.000,00грн., 3% річних у сумі 4.462,10грн., інфляційні витрати в розмірі 10.728,00грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання ТОВ "Харківметал-2" зобов`язань в частині повернення грошових коштів, отриманих за договором поставки (рахунок-фактура від 03.03.2017 №12ХМ003404), укладеного в спрощений спосіб.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2020 у справі №922/1484/20 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

30.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14749), в якому проти позову заперечує повністю, посилаючись на такі обставини:

- ніякої домовленості щодо зменшення обсягів поставки на суму 73.789,46грн., на яку посилається позивач у позові, сторони не досягали, договорів про зміну не укладалося;

- станом на момент подачі позову заборгованість відповідача перед позивач становить 807,03грн.;

- набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним та виключає можливість застосування до них приписів глави 83 ЦК України.

08.07.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №15623), в якій с запереченнями відповідача, викладеними у відзиві, не згоден з огляду на наступне:

- станом на момент відправлення вимоги договір між сторонами був припинений у зв`язку з його повним виконання, що підтверджується узгодженістю сторін щодо зменшення об`єму поставки шляхом підписання накладної повернення постачальнику від 29.03.2017 №1;

- відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності недоліків поставленого товару;

- з моменту досягнення домовленості сторін за договором щодо зменшення об`єму поставки, договір вважається виконаним сторонами та взаємовідносини сторін за цим договором є припиненими.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Матеріали справи не містять письмового договору про поставку товару у вигляді окремого документу.

Між ТОВ "ДІАМАНТОВЕ МІСТО" та ТОВ "ХАРКІВМЕТАЛ-2" було досягнуто домовленості щодо поставки товару - Балка 45М ст3пс5 у кількості 13,09 т на суму 344.350,78грн.

На підставі виставленого відповідачем ТОВ "ХАРКІВМЕТАЛ-2" рахунку від 03.03.2017 №12ХМ003404 (т. I, а.с. 24) позивачем ТОВ "ДІАМАНТОВЕ МІСТО" було перераховано попередню оплату в розмірі 346.366,78грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.03.2017 №74 (т. I, а.с. 32).

На підставі видаткової накладної від 10.03.2017 №12ХМ004342 відповідачем ТОВ "ХАРКІВМЕТАЛ-2" здійснено поставку товару позивачеві ТОВ "ДІАМАНТОВЕ МІСТО", а саме: Балка 45М ст3пс5 у кількості 12,155 т на суму 319.754,29грн., а також надано автопослуги в розмірі 2.016,00грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.03.2017 №12ХМ001955 (т. I, а.с. 26).

В подальшому, позивачем було повернуто відповідачеві товар (Балка 45М ст3пс5 у кількості 1,87 т) на суму 49.192,97грн., що підтверджується накладною-повернення постачальнику від 29.03.2017 №1 (т. I, а.с. 28), яка підписана представника сторін.

Листом від 17.05.2017 вих. №27 ТОВ "ДІАМАНТОВЕ МІСТО" просило зарахувати ТОВ "ХАРКІВМЕТАЛ-2" перераховані на підставі рахунку від 03.03.2017 №12ХМ003404 грошові кошти в сумі 1.000,61грн. на інші рахунки (т. I, а.с. 30).

Також, листом від 17.05.2017 вих. №28 ТОВ "ДІАМАНТОВЕ МІСТО" просило повернути ТОВ "ХАРКІВМЕТАЛ-2" грошові кошти в сумі 72.788,85грн., перераховані на підставі рахунку від 03.03.2017 №12ХМ003404 (т. I, а.с. 31).

ТОВ "ХАРКІВМЕТАЛ-2" було частково повернуто грошові кошти в сумі 22.788,85грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ ДІАМАНТОВЕ МІСТО" (т. I, а.с. 33-37).

11.03.2020 позивач ТОВ "ДІАМАНТОВЕ МІСТО" надіслав на адресу ТОВ "ХАРКІВМЕТАЛ-2" лист-вимогу щодо повернення безпідставно набутого майна від 11.03.2020 вих. №19 (т. I, а.с. 38-42), в якому зазначив, що 29.03.2017 між сторонами було досягнуто домовленості щодо зменшення об`єму поставки шляхом часткового повернення товару на суму 49.192,97грн. З моменту досягнення домовленості за Договором щодо зменшення об`єму поставки, Договір вважається виконаний сторонами та взаємовідносини сторін є припиненими. У зв`язку з цим просив повернути кошти в сумі 50.000,00грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "ДІАМАНТОВЕ МІСТО".

Як зазначає позивач, станом на час подання позовної заяви відповідачем не повернуто безпідставно набуті кошти в розмірі 50.000,00грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Так, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Застосування статті 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Крім того суд зазначає, що за змістом положень статті 1212 ЦК України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за товар за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2018 у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування статті 1212 ЦК України про те, що конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

З огляду на зазначене та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що направлений рахунок від 03.03.2017 №12ХМ003404 та оплата в подальшому цього рахунку є спрощеною формою укладення договору між сторонами. А отже, між позивачем та відповідачем утворились господарські зобов`язання, а саме: укладено договір поставки. Тому грошові кошти в даному випадку набуто відповідачем за наявності правової підстави, та їх не може бути витребувано відповідно до статті 1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно.

Разом з тим, згідно висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, зроблено висновок про те, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Беручи до уваги, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, тому суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи глави 54 ЦК України.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою, другою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

В матеріалах справи відсутні як докази поставки обумовленого договором товару, так і докази повернення передоплати у сумі 50.000,00грн.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати в розмірі 50.000,00грн. у зв`язку з недопоставкою відповідачем товару. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, зводяться до власного довільного тлумачення останнім положень законодавства, що не відповідає їх дійсному змісту. Твердження відповідача про те, що на підставі накладної-повернення постачальнику від 29.03.2017 №1 (т. I, а.с. 28) позивачем було повернуто неякісний товару на суму 49.192,97грн., суд вважає необґрунтованим та безпідставним. Оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належним та допустимих доказів проведення перевірки такого товару щодо виявлення недоліків, складання акту недоліків або їх відсутності та інше.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку доказів повернення грошових коштів у розмірі 50.000,00грн. не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем до стягнення з відповідача заявлено 3% річних у сумі 4.462,10грн., інфляційні витрати в розмірі 10.728,00грн. починаючи з 09.06.2017 по 27.04.2020.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Таким чином, на правовідносини з повернення відповідачем суми попередньої оплати вартості товару поширюються положення статті 625 ЦК України.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пред`явлених до стягнення пені, 3% річних, а також інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про те, що розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, а вказані суми нараховані підставно та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2.102,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВМЕТАЛ-2" (61106, м. Харків, пр. Московський, буд. 301, код ЄДРПОУ 01882999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМАНТОВЕ МІСТО" (61058, м. Харків, вул. Культури, буд. 20-В, код ЄДРПОУ 32674577) грошові кошти в розмірі 50.000,00грн., 3% річних у сумі 4.462,10грн., інфляційні витрати в розмірі 10.728,00грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.102,00грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "27" липня 2020 р.

Суддя О.В. Бринцев

/справа №922/1484/20/