Рішення

від 27.07.2020 по справі 280/522/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2020 року Справа № 280/522/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої компанії МІЛЯ

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої компанії МІЛЯ (далі - ТОВ ТВК МІЛЯ , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2019 №0013661407, прийняте відповідачем.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві вказує, що в ході перевірки перевіряючим були надані всі первинні бухгалтерські та податкові документи, договори та пояснення щодо взаємовідношень із ТОВ МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАПЧАСТИН . Наголошує, що не погоджуємося із висновками відповідача щодо неможливості дослідити походження товарів (автотракторних запасних частин), які зазначено у первинних документах, наданих ТОВ МЗАТЗ тільки тому, що на запит не надано документи, які підтверджують відповідність та якість продукції, при цьому, зауважень до первинних документів, які отримано від ТОВ МЗАТЗ та які прийнято в якості первинних - видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, в Акті відсутні. Звертає увагу, що отримані автотракторні запчастини використовуються в господарській діяльності ТОВ ТВК МІЛЯ , тобто у подальшому реалізуються, і зауважень з боку покупців по якості або не відповідності цих товарів не надходило. На підставі викладеного, просить скасувати оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.08.2019 №0013661407 як протиправне.

Ухвалою суду від 27.01.2020 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою судді від 14.02.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 12 березня 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

12 березня 2020 року підготовче засідання по справі відкладено на 14 квітня 2020 року.

Відповідач позов не визнав, 24 березня 2020 року надіслав до суду відзив (вх №13988), у якому зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від`ємного значення у сумі 324 274,00 грн. у січені 2019 року. Пояснює, що зазначені порушення виникли у зв`язку із не підтвердженням під час проведення документальної позапланової перевірки здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Мелітопольський завод автотракторних запчастин , а саме на запит контролюючого органу від 10.06.2019 №1 не надано документи щодо підтвердження відповідності та якості продукції: декларації про відповідність, сертифікати відповідності, паспорти якості, тощо, які посвідчують відповідність придбаного товару вимогам відповідних стандартів або технічних умов, тому неможливо дослідити походження вищенаведеного товару (автотракторних запасних частин), зазначеного у первинних документах, виписаних контрагентом-постачальником ТОВ МЗАТЗ на адресу ТОВ ТВК МІЛЯ . Ураховуючи викладене, стверджує, що перевіркою встановлено здійснення ТОВ МЗАТЗ нереальних господарських операцій на адресу ТОВ ТВК МІЛЯ з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність відповідної кількості працюючих, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту товару, який реалізовано ТОВ ТВК МІЛЯ , а тому із підстав приписів Податкового кодексу України просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В період з 13.04.2020 по 24.04.2020 суддя Бойченко ЮП. була відсутня на роботі на підставі наказу від 03.04.2020 №90 Про надання відпусток , у зв`язку із чим розгляд справи призначений на 14 травня 2020 року.

16 квітня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №18122), у якій додатково наголошує, що придбання у ТОВ МЗАТЗ активів, які є для ТОВ ТВК Міля товаром з їх наступною реалізацією, у сукупності з іншими факторами (постачання інших контрагентів та реалізація поставлених товарів) дало позивачу прибуток в розмірі 159 922,00 грн., таким чином, принцип ділової мети додержується і порушень цієї норми не має при тому, що в Акті перевірки аналіз не проведено і наявність цього порушення не обґрунтована. Позивач для цілей оподаткування веде відповідний облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, занижень з інших податків та зборів, крім занижень на думку відповідача з ПДВ, - не має. Наявність сертифікатів відповідності, паспорти якості тощо , які не є документами податкового або бухгалтерського обліку, ні в якому вигляді не впливає на показники обліку, в т.ч. податкового кредиту, так як підставою обліку є податкові накладні, які оформлені належним чином та зареєстровані в ЄРПН. Зауважує, що всі документи, які надані в ході перевірки, в ході адміністративного оскарження, а також суду, свідчать про фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ ТВК Міля та ТОВ МЗАТЗ , з метою отримання прибутку так як реалізовані в наступному позивачем не нижче вартості придбання. Наданими документами підтверджено наявність персоналу, приміщень для виробництва продукції, технічних та технологічних можливостей у ТОВ МЗАТЗ для здійснення відповідних операцій по виробництву та реалізації продукції в межах господарської діяльності.

Згідно з ухвалою суду від 14.05.2020 вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 14 травня 2020 року у порядку письмового провадження.

На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ТВК МІЛЯ (код ЄДРПОУ 42635859) зареєстровано юридичною особою 19.11.2018, номер запису: 1 101 136 0000 005406. Видами діяльності підприємства є Код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2019 року на адресу підприємства надійшов письмовий запити про надання документів та інформації, а також пояснень від 27.02.2019 №10131/10/08-01-14-07-13 по взаємовідносинам з ТОВ МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАПЧАСТИН , на який позивачем була надана відповідь № б/н від 19.03.2019 разом із копіями відповідних документів.

У період з 06.06.2019 по 12.06.2019 відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 ст. 75, пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАПЧАСТИН (далі ТОВ МЗАТЗ ) у січні 2019 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений відповідний Акт від 20.06.2019 № 372/08-01-14-07/42635859.

Як зазначено у висновках Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від`ємного значення у сумі 324 274,00 грн., у т.ч. у періоді: січень 2019 року на суму 324 274,00 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що в ході перевірки головному бухгалтеру вручено на запит від 10.06.2019 №1 щодо надання документів по взаємовідносинам з ТОВ МЗАТЗ , однак відповідно до п. 9 листа позивачем не надано до перевірки документи щодо підтвердження відповідності та якості продукції: декларації про відповідність, сертифікати відповідності, паспорти якості, тощо, які посвідчують відповідність придбаного товару вимогам відповідних стандартів або технічних умов, тому неможливо дослідити походження вищенаведеного товару (автотракторних запасних частин), зазначеного у первинних документах, виписаних контрагентом-постачальником ТОВ МЗАТЗ на адресу ТОВ ТВК МІЛЯ . З наведеного, на думку відповідача, вбачається здійснення ТОВ МЗАТЗ нереальних господарських операцій на адресу ТОВ ТВК МІЛЯ з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність відповідної кількості працюючих, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту товару, який реалізовано ТОВ ТВК МІЛЯ . Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ МЗАТЗ відповідно до наявної інформації вказує на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру у зв`язку з відсутністю матеріальних та трудових ресурсів, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій контрагентами-покупцями з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у Акті перевірки, 08 серпня 2019 року позивачем надані письмові заперечення №1 від 05.08.2019 до акту перевірки, однак листом-відповіддю від 19.08.2019 №4889/10/08-01-14-07-13 відповідачем повідомлено про залишення висновків акту без змін.

На підставі Акту перевірки відповідачем 22 серпня 2019 року винесене податкове повідомлення - рішення форма В4 №0013661407, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією №9025583214 від 19.02.2019 за січень 2019 року на суму 324 274,00 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою №1 від 11.09.2019 до Державної податклвої служби України, проте відповідно до Рішення № 9487/6/99-00-08-05-01 від 14.11.2019 про результати розгляду скарги оскаржувані податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 22.08.2019 №9025583214 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Статтею 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

За приписами частини першої 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пункті 1.2, пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення №88) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону та пункті 2.4 Положення №88, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем повинно бути надано належним чином оформлені первинні документами та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит.

Так, валові витрати (витрати) для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10 січня 2019 року між ТОВ Мелітопольський завод автотранспортних запчастин (Продавець) та ТОВ ТВК МІЛЯ (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2, за умовами якого продавець виготовляє продукцію і зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити його вартість. Підтвердження факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару являється прийняття товару покупцем по видатковій накладній, виданій продавцем, яка після підписання її сторонами має юридичну силу. Покупець робить оплату кожної партії товару на підставі рахунку, виставленого з боку продавця з можливістю відстрочки платежу на термін до 6 місяців від дати поставки товару, якою вважається дата виданої постачальником видаткової накладної. Товар поставляється автомобільним транспортом на умовах FCA - с. Обільне, вул. Залізнична, 16 (відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції 2010) (п. 1.1, 3.1, 4.1 Договору).

На виконання умов вказаного Договору протягом січня 2019 року поставлено на адресу позивача товар, що підтверджується накладними від 14.01.2019 №7 на суму 107 500,55 грн., від 14.01.2019 №8 на суму 9 166,08 грн., від 14.01.2019 №10 на суму 144 497,76 грн., від 16.01.2019 №14 на суму 404 090,78 грн., від 16.01.2019 №13 на суму 1 248 244,02 грн., від 16.01.2019 №15 на суму 22 083,83 грн., від 31.01.2019 №37 на суму 10 062,96 грн., на підтвердження факту транспортування товару надано товарно-транспортні накладні від 14.01.2019 №АТ-7, від 14.01.2019 №АТ-8, від 14.01.2019 №АТ-10, від 16.01.2019 №АТ-13, від 16.01.2019 №АТ-14, від 16.01.2019 №АТ-15, від 31.01.2019 №АТ-37, згідно з якими перевезення товару здійснювало ТОВ ТВК МІЛЯ власним автотранспортом.

За фактом поставки товару на адресу позивача ТОВ Мелітопольський завод автотранспортних запчастин були складені податкові накладні № 10 від 14.01.2019 на суму ПДВ 41 999,72 грн., №11 від 14.01.2019 на суму ПДВ 1 527,68 грн., №14 від 16.01.2019 на суму ПДВ 275 389,13 грн., №15 від 16.01.2019 на суму ПДВ 3 680,64 грн., №33 від 31.01.2019 на суму ПДВ 1 677,16 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать квитанції №1 від 23.01.2019 і від 06.02.2019.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченим вище правочином.

З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та ТОВ Мелітопольський завод автотранспортних запчастин здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Посилання відповідача не надання до перевірки документи щодо підтвердження відповідності та якості продукції: декларації про відповідність, сертифікати відповідності, паспорти якості, тощо, які посвідчують відповідність придбаного товару вимогам відповідних стандартів або технічних умов, як на підставу для винесення оспорюваного рішення суд вважає безпідставним, оскільки вказані документи ніяким чином не підтверджує рух товарів, вартість, сплату в їх ціні податку на додану вартість, а тому не є документом, що надає право на податковий кредит.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд на підставі зібраних у справі доказів встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та проведення розрахунків.

Контролюючий орган в обґрунтування прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Також слід зазначити, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагентів, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже неодноразово була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 21.05.2019 (справа №804/887/17), від 27.06.2019 (справа №814/1791/13-а), що враховується судом згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Не виконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкових преференцій, зокрема і у формі податкового кредиту.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, де неодноразово зазначалось, що платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання з подання звітності чи навіть сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4 864,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13 від 15.01.2020. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої компанії МІЛЯ задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Запорізькій області від 22 серпня 2019 року №0013661407.

3. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 864 (чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривні 11 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої компанії МІЛЯ (72356, Запорізька область, с. Обільне, вул. Залізнична, 16/6, код ЄДРПОУ 42635859) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 27.07.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко