Рішення

від 13.07.2020 по справі 540/121/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/121/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представників

відповідачів -1,3,4 - Фокіна А.А.

відповідача - 2 - Берьозки Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Голови Херсонської міської організації політичної партії "Громадський рух "Народний контроль" ОСОБА_1 до Херсонського міського голови Миколаєнко Володимир Васильович , Виконуючого обов`язки Директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващука Максима Вікторовича, Херсонської міської ради, Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

16.01.2020 року голова Херсонської міської організації політичної партії "Громадський рух "Народний контроль" ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича (далі - відповідач 1), виконуючого обов`язки директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващук Максима Вікторовича (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати незаконною бездіяльність Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. та в.о. директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващука М.В. у ненаданні публічної інформації;

- зобов`язати Херсонського міського голову Миколаєнка В . В. та в.о. директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващука М.В. надати публічну інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлових будинків на території м. Херсона.

II. Позиція позивача та заперечення відповідачів

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, керуючись ст. 34 Конституції України, ст.ст. 3,12, 13,14,19,20,23,24 Закону України " Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про запобігання корупції", він звернувся до Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. із запитом від 14.11.2019 за вих. № 284/14-11 про надання публічної інформації. Проте, 12.12.2019 на вказаний запит позивачем була отримана відповідь за підписом в.о. директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващука М. ( за вих. № 23-279-25/23 від 12.12.2020 ), яка надана з простроченням 5-ти денного строку і не містила інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлових будинків, а також не було запрошено позивача та не вказано час і місце, відповідальну особу та не показано схематично такі місця. Отже, вказані обставини за позицією позивача свідчать про незаконну бездіяльність відповідачів у ненаданні публічної інформації, що підтверджується висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 359/7966/16-а, адміністративне провадження № К/9901/23141/18 (ЄДРСРУ № 85412087), а також Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2019 року по справі № 9901/478/18, провадження № 11-919заі 18 (ЄДРСРУ № 80364172).

13.02.2020 р. в.о. директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващуком М. подано до суду відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи на те, що Херсонська міська організація політичної партії "Громадський рух "Народний контроль" є структурним підрозділом політичної партії та не має статус юридичної особи, а тому ОСОБА_1 як голова структурного підрозділу юридичної особи не може бути позивачем по справі, а належним позивачем мала б бути політична партія як юридична особа. Крім того, відповідач-2 вказує, що позивачем пред`явлено вимоги до двох посадових осіб органів місцевого самоврядування, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не є розпорядниками інформації щодо земельних ділянок під забудову у м. Херсон, оскільки таким розпорядником є Херсонська міська рада, яка і мала б бути як належним адресатом запиту про надання публічної інформації, так і належним відповідачем у цій справі як юридична особа. Відповідач - 2 також вважає, що своїм листом за вих. № 23-279-25/23 від 12.12.2020 надав вичерпну відповідь на кожне із поставлених у запиті питань, проте, позивача фактично не влаштувала відповідь на одне із питань щодо наявності вільних ділянок під індивідуальне будівництво та обслуговування житлового будинку, яка оцінена, як відмова у наданні інформації. При цьому, відповідач-2 зазначає, що у надісланій позивачу відповіді жодного слова про відмову у наданні публічної інформації не вказано. Натомість відповідач-2 вказує, що Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради не відмовляв у наданні інформації, не надавав недостовірної інформації, а лише зазначив, що виходячи із вже задокументованої та створеної публічної інформації, вільних ділянок у місті Херсон немає, навіть якщо фактично вільні ділянки у місті Херсоні існують, то без затвердження детального плану Херсонська міська рада не може повідомити, які з них матимуть цільове призначення саме під індивідуальне будівництво, адже це буде рівнозначним наданню недостовірної інформації. Таким чином, відповідач-2 вважає, що поданий позов є необґрунтованим, що є підставою для відмови у його задоволенні.

В судовому засіданні представник в.о. директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващука М. підтримав вказані заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позову.

19.02.2020 р. представником Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. подано до суду відзив, яким заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що позовну заяву подано Херсонською міською організацією політичної партії "Громадський рух "Народний контроль", яка не є юридичною особою, а тому не має адміністративної процесуальної дієздатності. Крім того, представник позивача стверджує, що Департамент містобудування та землекористування міської ради листом від 12.12.2020 № 23-279-25/23 в повному обсязі проінформував та надав інформацію заявнику, щодо всіх питань, які висловлені у його запиті від 14.11.2019 за № 284/14-11, а тому відсутнє порушене право та інтерес Позивача.

В судовому засіданні представник Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. підтримав вказані заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Херсонська міська рада ( відповідач-3) та Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради ( відповідач-4) не скористались правом надати суду відзив на позов.

Натомість представник вказаних відповідачів в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з аналогічних підстав, викладених у відзиві на позов в.о. директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващука М. та і у відзиві на позов представника Херсонського міського голови.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Варняк С.О. від 20 січня 2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 05.02.2020 року.

Згідно довідки фіксування судового засідання по справі № 540/121/20, призначеного на 05.02.2020 р. за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося відповідно до ст. 229 КАС України у зв`язку з надходженням клопотання від позивача про відкладення у зв`язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи, визначено наступну дату судового засідання 24.02.2020 р.

Ухвалою суду від 24.02.2020 р. у складі головуючого судді Варняка С.О. відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року у складі головуючого судді Варняка С.О. задоволено заяву про самовідвід судді Варняка С.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 р. року справу 540/121/20 передано до розгляду судді Дубровній В.А.

Ухвалою суду від 26.02.2020 р. справу № 540/121/20 прийнято до провадження судді Дубровної В.А., позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.03.2020 р. продовжено розгляд справи, призначено судове засідання на 26.03.2020 р.

Ухвалою суду від 17.04.2020 р. відмовлено у клопотанні Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. про залишення позову без розгляду з підстав відсутності у позивача адміністративної процесуальної дієздатності. Залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Херсонську міську раду та Департамент містобудування і землекористування Херсонської міської ради.

Ухвалами суду від 26.03.2020 року, 09.04.2020 року та 30.04.2020 р. відкладено розгляд справи у зв`язку з карантином, призначено судове засідання на 21.05.2020 р.

Ухвалою суду від 21.05.2020 р. повернути без розгляду клопотання позивача від 18.05.2020 р. в частині надання йому можливості здійснювати відео трансляцію та відеофіксацію судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 18.05.2020 р. в частині забезпечення можливості перебування у залі судового засідання значної кількості людей у якості вільних слухачів, відкладено судове засідання на 25 червня 2020 р.

Протокольною ухвалою суду від 25.06.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.07.2020.

10.07.2020 перебування судді у нарадчій кімнаті з 10.07.2020 р. 13 год. 41 хв. до 13.07.20 р. 09 год. 59 хв.

13.07.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

14.11.2019 року голова Херсонської міської організації політичної партії "Громадський рух "Народний контроль" ОСОБА_1 на підставі ст. 34 Конституції України, ст.ст. 3,12,13,14,19,20,23,24 Закону України " Про доступ до публічної інформації ", Закону України "Про запобігання корупції" звернувся до Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. із запитом про надання публічної інформації № 284/14-11, в якому просив надати наступну інформацію та копії документів:

- скільки починаючи з 01.06.2019 року надійшло заяв від громадян про надання їм під індивідуальне будівництво та обслуговування житлового будинку земельних ділянок, кому було задоволено такі заяви, кому відмовлено, причини;

- чи були факти прострочення розгляду таких заяв більше місяця та не надання інформації громадянам на такі заяви, причини, хто відповідальний, чи покарано за це кого-небудь;

- про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлового будинку станом на 14.11.2019 на території м. Херсона, у разі великого об`єму інформації просимо запросити нас завчасно призначивши час і місце, вказавши відповідальну особу та показати схематично такі місця, на карті наприклад, з метою не витрачання зайвих коштів на копіювання або друк.

12.12.2019 року Департамент містобудування і землекористування Херсонської міської ради листом за вих. № 23-279-25/23, підписаним виконуючим обов`язки директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващук М.В., повідомив позивача про результати розгляду вказаного запиту про надання публічної інформації, зокрема, щодо запитуваної інформації про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлового будинку станом на 14.11.2019 на території м. Херсона повідомив про те, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" перелік проектних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову, на сьогодні сформовано на підставі затвердженої містобудівної документації - 30 детальних планів територій, які містять інформацію про вільні земельні ділянки, які можуть бути надані під забудову. Разом з тим, у вказаній інформації відсутні земельні ділянки, придатні для садибної забудови, щодо яких міська рада не приймала рішень щодо надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вказаних ділянок у власність. Додаткова інформація щодо наявності нових проектних земельних ділянок під індивідуальне будівництво та обслуговування житлового будинку станом на 14.11.2019 у департаменті містобудування та землекористування міської ради відсутня.

Вважаючи, що вказана відповідь в.о. директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващук М.В. на його запит від 14 листопада 2019 року в частині запитуваної ним інформації про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлового будинку станом на 14.11.2019 на території м. Херсона є відмовою у наданні такої інформації, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.3 Закону).

Згідно з положеннями ч.1 ст.5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації відповідно до статті 12 указаного Закону є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (стаття 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

У пункті 6 частини першої статті 14 указаного Закону визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 1 ст.22 вказаного Закону визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Положеннями статті 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

VI. Оцінка суду

З аналізу положень Закону випливає, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям " відображеності та задокументованості " і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Як встановлено судом та не заперечувалось учасниками справи, голова Херсонської міської організації політичної партії "Громадський рух "Народний контроль" ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. із запитом про надання публічної інформації в якому просив у визначений законом термін надати інформацію та копії документів, у тому числі, про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлового будинку станом на 14.11.2019 на території м. Херсона.

В ході з`ясування обставин у справі, судом встановлено, що вказаний запит позивача зареєстровано 14.11.2019 року за вхідним номером № 23-279-25/23 та відповідно до резолюції Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. доручено Ващуку М. (виконуючий обов`язки директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради) " … розглянути відповідно до чинного законодавства, надати відповідь у визначний законом термін", копія даної резолюції наявна в матеріалах справи.

Отже, 12.12.2019 року Департамент містобудування і землекористування Херсонської міської ради листом за вих. № 23-279-25/23, підписаним в.о. обов`язки директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващук М.В., повідомив позивача про результати розгляду вказаного запиту.

За позицією позивача, підтриманою в ході розгляду справи, зміст вказаної відповіді на його запит є доказом протиправної бездіяльності Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. та виконуючого обов`язки директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващук М.В. у ненадані публічної інформації щодо вільних земельних ділянок під індивідуальне будівництво та обслуговування житлових будинків на території м. Херсона, стверджуючи при цьому, що міський голова Миколаєнка В .В. є головою Херсонської міської ради, а тому вказані посадові особи є розпорядниками запитуваної інформації відповідно до Закону України " Про доступ до публічної інформації ".

Суд не погоджується з вказаною позицією позивача з огляду на таке.

Як зазначалось вище, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання ( п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації "

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. (ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР)

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. (ч. 1 ст. 11 Закону № 280/97-ВР)

Згідно з ч. 1 ст. 5 та ч. 1 ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова (далі - міський голова) входить до системи місцевого самоврядування і є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Конституційний Суд України у пункті 4 Рішення від 6 липня 1999 року № 7- рп/990 роз`яснив, що міський голова як особа, що має представницький мандат, виступає від імені виборців, зокрема представляє територіальну громаду, міську раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян тощо; звертається до суду з питань визнання незаконними актів відповідних органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, міської ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Виконання цих функцій та повноважень має місце тому, що виборці обрали його і наділили мандатом (тобто дорученням).

З наведеного вбачається, що міський голова хоча й входить до системи місцевого самоврядування, однак, в даному випадку (з урахуванням на запитувану інформацію) не може вважатися особою, яка володіє публічною інформацією в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому не може бути її розпорядником. У зв`язку з цим міський голова не може бути належним відповідачем у спорі щодо надання доступу до публічної інформації за інформаційним запитом.

Згідно з пп. 2.1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" поняття "суб`єкт владних повноважень" не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб`єктів, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації". У зв`язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов`язки розпорядника інформації, у тому числі обов`язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (статті 14, 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

З огляду на викладене, суд вважає помилковою позицією позивача щодо визнання Херсонського міського голови Миколаєнка В .В. та в.о. директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващука М.В. розпорядниками публічної інформації у розумінні ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому відсутні підстави для визнання їх бездіяльності у ненаданні спірної публічної інформації протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Херсонського міського голову Миколаєнка В.В. та в.о. директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващука М.В. надати публічну інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлових будинків на території м. Херсона, то в силу її похідного характеру від протиправної бездіяльності вказаних осіб, така вимога є необґрунтованою.

Разом з тим, суд вказує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Пунктом 31 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міським радам надані виключні повноваження щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

За приписами ст. 33 Закону України " Про місцеве самоврядування " до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою, здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Статтею 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно Положення про Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради (далі - Департамент), затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 24.06.2011 р. № 287, Департамент є виконавчим органом Херсонської міської ради.

При цьому, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -0 підприємців та громадських формувань від 16.04.2020 р. № 1006558509 Департамент є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37465453), організаційно - правова форма якої - орган місцевого самоврядування.

З огляду на вищевказані приписи чинного законодавства та враховуючи, що Департаментом містобудування та землекористування Херсонської міської ради надана відповідь на запитувану позивачем інформацію, яка предметом спору у даній справі, суд дійшов висновку, що вказаний виконавчий орган Херсонської міської ради є розпорядником запитуваної інформації, яка за своїм правовим статусом є публічною.

Надаючи правову оцінку змісту відповіді Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради на запит позивача про надання публічної інформації в межах спірних питань, суд вказує про таке.

З аналізу вищевказаних положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" вбачається, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації.

Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Як встановлено судом, позивач у запиті № 284/14-11 від 14.11.2019 р. про надання публічної інформації, серед іншого, запитував інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлового будинку станом на 14.11.2019 на території м. Херсона та просив у разі великого об`єму інформації запросити завчасно призначивши час і місце, вказавши відповідальну особу та показати схематично такі місця, на карті наприклад, з метою не витрачання зайвих коштів на копіювання або друк.

Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради листом № 23-279-25/23 від 12.12.2019 року щодо вказаної запитуваної інформації повідомив позивача про що " … на сьогодні затверджено 30 детальних планів територій, які містять інформацію про вільні земельні ділянки, які можуть бути надані під забудову. Разом з тим, у вказаній інформації відсутні земельні ділянки, придатні до садибної забудови, щодо яких міська рада не приймала рішень щодо надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність. Додаткова інформація щодо наявності нових проектних земельних ділянок під індивідуальне будівництво та обслуговування житлового будинку станом на 14.11.2019 року у департаменті містобудування та землекористування міської ради відсутня.".

Отже, відповідач-4 вказаним листом повідомив позивача про відсутність вільних земельних ділянок, які можуть бути надані під забудову відповідно до затверджених детальних планів територій.

Разом з тим, суд вказує, що відповідно до статті 19 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці ( частини 1 та 2 цієї статі).

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі ( частина 4 статті 19 цього Закону).

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено категорії земель, які перебувають у комунальній власності.

Так, згідно ч.1 та ч.2 цієї статті, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

З огляду на вказані правові норми, суд вважає, що посилання Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради на затверджені детальні плани територій, як на доказ задокументованої та створеної публічної інформації про відсутність вільних ділянок у місті Херсон, ні яким чином не відповідає змісту запитуваної позивачем інформації щодо "наявності або відсутності у м. Херсоні вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд" у розумінні вищевказаних приписів Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того, суд зауважує, що надана Департаментом містобудування та землекористування Херсонської міської ради інформація є не повною, оскільки не відповідає змісту поставлених позивачем питань у запиті, зокрема, щодо запрошення та призначення часу, місця та відповідальної особи з метою огляду таких земельних ділянок на карті.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Згідно із частиною п`ятою статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

З огляду на зазначені норми суд дійшов висновку, що в даному випадку Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради відповідно до його компетенції зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Правова позиція з цього питання була висловлена у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29 вересня 2016 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації".

На теперішній час вказана позиція залишилась незмінною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2020 у справі №127/13810/17 викладено наступний правовий висновок: Верховний Суд, аналізуючи приписи ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", вважає, що передусім саме відповідач (Виконавчий комітет Вінницької міської ради) згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Більше того, Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №127/28475/15-а, від 05.11.2019 у справі №359/7966/16-а, від 06.02.2020 року у справі №369/8351/16-а.

Отже, встановлені у ході розгляду справи фактичні обставини та досліджені докази, дають підстави суду для висновку, що Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради не надав повної інформації, яка стосувалася б та в повному обсязі охоплювалась площиною запитуваної позивачем інформації, а тому такі дії є протиправними та такими, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушують право позивача на отримання інформації з приводу наявності вільних земельних ділянок в місті Херсоні.

Разом з тим суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльність Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, оскільки загально прийняте розуміння "протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень" визначається як зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною адміністративний суд не може обмежитися лише одним фактом неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а й зобов`язаний також з`ясувати і перевірити наявність або відсутність конкретних причин, умов та обставин, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. При цьому, важливе значення мають: юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічне визначення розуміння "протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень" міститься також у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17 та постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 688/4324/16-а.

При цьому, суд вказує, що ч. 3 ст. 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, обрання способу захисту є виключним правом особи, що звертається за захистом своїх прав та інтересів. Праву позивача на вибір способу захисту кореспондує обов`язок доведення перед судом його належності, тобто здатності ефективно сприяти відновленню порушених прав та інтересів. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З огляду на викладене та враховуючи встановлену судом протиправну поведінку суб`єкта владних повноважень під час розгляду запиту про надання публічної інформації, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову (тобто дії, а не бездіяльність) Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, викладену в листі вих. № 23-279-25/23 від 12.12.2019 року у надані публічної інформації про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлових будинків на території м. Херсона.

Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

З огляду на вказане та враховуючи встановлене судом порушення прав позивача, а обрання і застосування останнім неправильного способу захисту не може бути підставою для відмови у судовому захисті, суд вважає, що у даному випадку належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради надати позивачу інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлових будинків на території м. Херсона.

Крім того, суд погоджується з позицією позивача щодо недотримання Департаментом містобудування та землекористування Херсонської міської ради встановленого статтею 20 Закону № 2939-VI п`ятиденного строку надання інформації на його запит від 14.11.2019 р., що підтверджується відповіддю Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради датованою 12.12.2019 р.

Щодо доводів відповідачів про відсутність у позивача права на звернення до суду у зв`язку з відсутністю у Херсонської міської організації політичної партії "Громадський рух "Народний контроль" статусу юридичної особи, то суд зауважує, що у рішенні від 16 грудня 1997 року у справі "Католицька церква Ла Кане проти Греції" (Сase of the Сanea Сatholic Сhurch v. Greece) ( параграф 41) Європейський суд з прав людини зазначив, що невизнання за об`єднанням громадян без статусу юридичної особи процесуальної правоздатності шляхом обмеження можливості звернутись до суду за захистом своїх прав є запереченням самої суті права на суд.

Крім того, у рішенні від 21 грудня 2010 року у справі " Перетяка та Шереметьєв проти України" (параграф 33) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Згідно із статтею 36 Конституції України громадяни України мають право об`єднуватися у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом. Заборона діяльності об`єднань громадян здійснюється лише у судовому порядку (стаття 37 Конституції України).

Таким чином, громадські об`єднання або політичні партії без статусу юридичної особи повинні допускатися до участі у судовому процесі безпосередньо на підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

VII. Висновок суду

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Проте, на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповдачем-4 не доведено належними та допустимими доказами правомірності дій в частині відмови у доступі до публічної інформації. При цьому, не надано жодних доказів наявності підстав для відмови у наданні інформації на відповідний запит, що передбачений положеннями частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, зокрема, що інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат

Ухвалою суду від 20.01.2020 року, серед іншого, позивачу відстрочено сплату судового збору в сумі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення у даній справі.

Згідно з ч.2 ст.133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, враховуючи, що у спірних правовідносинах права позивача були порушені Департаментом містобудування та землекористування Херсонської міської ради внаслідок не надання доступу до публічної інформації, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов голови Херсонської міської організації політичної партії "Громадський рух "Народний контроль" ОСОБА_1 (місце знаходження АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) до Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича ( 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37 , рнокпп НОМЕР_1 ), Виконуючого обов`язки Директора департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради Ващука Максима Вікторовича (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37 , рнокпп НОМЕР_2 ), Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37 код ЄДРПОУ 26347681), Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 37465453) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, викладену в листі вих. № 23-279-25/23 від 12.12.2019 року у надані публічної інформації про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлових будинків на території м. Херсона.

Зобов`язати Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 37465453) надати публічну інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальне будівництво та обслуговування житлових будинків на території м. Херсона.

В інший частині позову відмови.

Стягнути з Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 37465453) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, без урахування строку дії карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України для апеляційного оскарження. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 липня 2020 р.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 102020000