Постанова

від 09.08.2006 по справі 41/169а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/169а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

09.08.06 р.                                                                             Справа № 41/169а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області           Гончаров С.А.                                        

при секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Конті-експорт”, м. Донецьк

до  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про в?изнання недійсним податково?го повідомлення-рішення від 30.06.2006р. № 0000760823/0/17831/19/15-16-23/5; зобов”язання відповідача надати висновок Управлінню держказначейства у Донецькій області.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Конті-експорт”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, про визнання недійсним прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.06.2006р. № 0000760823/0/17831/19/15-16-23/5 та зобов'язання відповідача надати висновок Управлінню держказначейства у Донецькій області з вказанням суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню, а саме 88664грн.

Ухвалою суду від 13.07.2006 р. було відкрито провадження у адміністративній справі № 41/169а.

У судовому засіданні позивач заявив про зміну позовних вимог, які, відповідно до заяви № 4/1 від 01.02.2006р. складають вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.06.2006р. № 0000760823/0/17831/10/15-16-23/5 та зобов'язання відповідача надати Управлінню держказначейства у Донецькій області додатковий висновок про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3157,00 грн. яка підлягає відшкодуванню з бюджету згідно зареєстрованій декларації з податку на додану вартість за березень 2006 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він не завищував суму бюджетного відшкодування за березень 2006 р., оскільки п.п. 7.7.2.  Закону України “Про податок на додану вартість” визначає суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, як частину такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) (Позивачем) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Позивач стверджує, що таке ж положення міститься і у п.п. 5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому Наказом ДПА України від 30.06.05р. за №166 (в редакції наказу від 15.06.05р. №213). А саме сформульовано, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнюється сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг).

Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно із яким сума податку, що підлягає сплаті до бюджету чи бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду. При цьому при від'ємному значенні такої суми та за умови відсутності податкового боргу за цим податком, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

З огляду на п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” відповідач вважає, що законодавець передбачив, що бюджетному відшкодуванню підлягає різниця між сумою податкового зобов'язання попереднього місяця та сумою податкового кредиту такого місяця в межах фактично сплаченої покупцем суми податку.

Посилаючись на такі норми законодавства, відповідач у судовому засіданні пояснив, що він вважає, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у даному періоді повинна дорівнювати сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої отримувачем товарів у попередньому податковому періоді.

Сторонами у судовому засіданні визнані факти:

правильне розрахування позивачем у декларації з податку на додану вартість №2508 від 20.04.06р. за березень 2006 року суми від'ємного значення ПДВ попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, (рядок 23) в розмірі 315015 грн.;

фактичної сплати позивачем постачальникам товарів (послуг) податку на додану вартість в розмірі 88664грн. у попередньому податковому періоді – у лютому 2006р.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: декларація з податку на додану вартість за березень 2006р., розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування, листи, ярлик-розписка, акт №30/15-16-23/5-31178571 від 19.06.06р., податкове повідомлення-рішення від 30.06.06р. №0000760823/0/17831/10/15-16-23/5, висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, реєстр декларацій від 13.07.06р, виписка з банківського рахунку.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

Позивачем відповідачу була надана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2006 року,  відповідно до якої (рядок 23) позивачем було визначене залишок суми від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, в розмірі 315015 грн. Сторонами у судовому засіданні визнано ту обставину, що така сума податкового кредиту розрахована позивачем правильно.

Також сторонами визнано, що позивачем, як отримувачем товарів (послуг), у лютому 2006р. фактично сплачено постачальникам таких товарів (послуг) податок на додану вартість в розмірі 88664 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. У даному випадку, дослідження судом обставин справи (зокрема, обставина сплати постачальникам товарів (послуг) податку на додану вартість в сумі 88664 грн. у лютому 2006 р випливає з акту перевірки) не викликає у суду підстав щодо сумніву у достовірності визнаних сторонами обставин, а також добровільності їх визнання.

Згідно рядку 25 декларації позивача за березень 2006 р., сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню визначена позивачем як 88664 грн.

Також позивачем до податкової інспекції подавались розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2006р., згідно із яким сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, також є 88664 грн. Також позивачем до податкового органу надано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2006 року.

Відповідно до п.п 7.7.4. Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. 

Таким чином, вимоги п.п. 7.7.4 позивач виконав належним чином.

Згідно із п.п. 7.7.5 п. 7.5. ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку була проведена позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.03.06р. по 30.04.06р., за результатами якої складено акт №30/15-165-23/5-31178571 від 19.06.06р. (далі – акт перевірки).

Згідно даних перевірки  (п. 3.3 акту перевірки) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за березень 2006 року становить 315015грн. У акті перевірки зафіксовано, що  відповідно до п.п 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про ПДВ” ТОВ „Конті-експорт” не мав права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за березень 2006року у сумі більш податкового кредиту попереднього періоду (податковий кредит лютого 2006р.)

Відповідач у акті перевірки вказує, що за даними декларації позивача з ПДВ за березень 2006 року сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена ним, як отримувачем товарів у попередньому періоді, становить 88664 грн., а за даними перевірки становить 85507 грн., отже сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за даними відповідача становить 85507грн. - таким чином встановлено відхилення з даними декларації позивача в сумі 3157 грн.

Перевіркою підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2006 року на суму 85507 грн., в іншій частині суму бюджетного відшкодування не підтверджено. Таким чином, відповідачем встановлено порушення п.п 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” – завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2006р. на суму 3157 грн.

Враховуючи  таке порушення, керівником СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.06.06р. №0000760823/0/17831/10/15-16-23/5, яким згідно із п.п „б” п.п 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3157 грн.

Позивач стверджує про помилковість висновків відповідача, неправильне розуміння вимог чинного законодавства, що регулює порядок відшкодування податку на додану вартість та вважає неправомірним прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Аналіз судом діючого законодавства з приводу відшкодування податку на додану вартість свідчить про наступне.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Згідно із п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вказаної норми закону вбачається, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми ПДВ мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальником товарів.

Окрім того, згідно із Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України від 30.06.05р. за №166, зокрема його п.п. 2.12.2 бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від”ємного значення, яка дорівнюється сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг).

Як зазначалось вище, сторонами визнано, що позивачем у лютому 2006р. (у попередньому періоді щодо декларації за березень 2006р.) постачальникам товарів (послуг) фактично сплачено податок на додану вартість в розмірі 88664 грн. Те ж саме вбачається і з акту перевірки.

Таким чином, позивачем у декларації за березень 2006р. вірно визначений податок на додану вартість в сумі 88664 грн., що підлягає відшкодуванню, згідно із п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Отже, зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 3157 грн. є неправомірним.

З огляду на викладене позов у частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.06.06р. №0000760823/0/17831/10/15-16-23/5 підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення – визнанню недійсним.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача надати Управлінню держказначейства у Донецькій області додатковий висновок про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3157,00 грн., то закон визначає певну послідовність настання у податкових органів обов'язків, в тому числі і обов'язку надавати висновки за наслідками спорів щодо визначення платниками податків сум податку на додану вартість до відшкодування.

Так, п. 7.7.7. Закону України „Про податок на додану вартість” визначає, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до п. 7.7.8. Закону України  „Про податок на додану вартість”, у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, зобов'язання податкового органу надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету в розмірі на якому наполягає позивач на момент розгляду справи та прийняття рішення ще не настали, тому відсутні і підстави для їх задоволення.

Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Тобто, законодавство встановлює гарантії захисту порушеного права, свобод та інтересів. У випадку щодо ненадання відповідачем на момент прийняття рішення органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку  в розмірі 3157,00 грн., за умови законодавчо встановлених термінів такого подання та умов, що повинні їм передувати, відсутні підстави вважати порушеними будь-які права, свободи або інтереси позивача з цього приводу.

На підставі ст.1, 7 Закону України  „Про податок на додану вартість”, ст.ст. 1, 4, 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“,  та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59,   69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Конті-експорт” задовольнити частково.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.06.2006р. № 0000760823/0/17831/10/15-16-23/5, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку надати Управлінню держказначейства у Донецькій області додатковий висновок про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3157,00 грн. яка підлягає відшкодуванню з бюджету згідно зареєстрованій декларації з податку на додану вартість за березень 2006 р. - відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю „Конті-експорт” (83100, м. Донецьк, бул. Шевченка, 6-б,  ЄДРПОУ 31178571)  з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                              Гончаров С.А.