Ухвала

від 27.07.2020 по справі 420/1518/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1518/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шляхтицький О.І.

суддів: Семенюка Г.В. , Домусчі С.Д.

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі № 420/1518/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРАНЗИТ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0009601405, 0009611405 від 04.03.2019,-

В С Т А Н О В И В :

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 05 червня 2019 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРАНЗИТ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0009601405, 0009611405 від 04.03.2019 - задовольнив.

На зазначене рішення суду, Головне управління ДФС в Одеській області вперше подало апеляційну скаргу 27.06.2019 (а.с.220-222).

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.07.2019 апеляційну скаргу залишив без руху унаслідок не сплати судового збору.

Згідно поштового повідомлення Головне управління ДФС в Одеській області отримало копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 12 липня 2019 року(а.с.240).

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.07.2019 апеляційну скаргу повернув апелянту у зв`язку із не виконнанням вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019.

17.07.2020 Головне управління ДФС в Одеській області вдруге подало апеляційну скаргу (а.с.246-247).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з моменту повернення скаржнику апеляційної скарги (24.07.2019) пройшов рік. За цей час апелянт не вчиняв дій щодо сплати судового збору та подачі апеляційної скарги, відсутні клопотання, щодо надання додаткового строку для сплати судового збору.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» .

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

При цьому судова колегія зазначає, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може вважатись відсутність коштів у державного органу для сплати судового збору. Цє пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Зокрема, на це ЄСПЛ звертав увагу у п. 74 рішення «Лелас проти Хорватії» : «Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків, "іншими"словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

Також, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку.

Держава (в даному випадку - в особі апелянта) не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень через причини неналежного фінансування органів державної влади. Як зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, такі помилки, допущені органами державної влади, не повинні виправлятися за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (в даному випадку - позивача, у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, винесеного на його користь).

Матеріалами справи підтверджено, зокрема, самою апеляційною скаргою, датованою 17.07.2020 та поданою до суду апеляційної інстанції, що остання є новою апеляційною скаргою.

Отже, наведене дає підстави вважати апеляційну скаргу від 17.07.2020 новою, і в контексті положень КАС України, до неї необхідно було б застосувати положення статей 298-299 КАС України, як до нової апеляційної скарги, результатом чого буде встановлення факту подання її з порушенням встановленого процесуального строку.

Згідно до частин 1-3 статті 298 КАС України апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції складено повний текст судового рішення 12 червня 2019 року (а.с.217).

Проте, апеляційну скаргу Головне управління ДФС в Одеській області подало лише 17 липня 2020 року, тобто після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень частини 2 статті 299 КАС України, незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.