Постанова

від 27.07.2020 по справі 2а/1570/8080/2011

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/8080/2011 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу державного виконавця Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 на окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 20.03.2020р.) по справі за позовом Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Дочірнього підприємства Управління механізації та транспорту Відкритого акціонерного товариства Одестрансбуд про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И В:

12.10.2011 року Управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеси (правонаступник Малиновське об`єднане управління ПФУ в м. Одесі, а в подальшому ГУ ПФУ в Одеській області ) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДП УМІТ ВАТ Одестрансбуд , в якому просило суд стягнути з відповідача (боржника) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 9 279,92 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 року, вказаний вище адміністративний позов Управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеси - задоволено. Стягнуто з ДП УМІТ ВАТ Одестрансбуд на користь Управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеси заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 9 279,92 грн.

06.02.2012 року Одеським окружним адміністративним судом по даній справі №2а/1570/8080/2011 видано виконавчий лист.

11.07.2017 року Малиновське ОУ ПФУ в м. Одесі звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі №2а/1570/8080/2011.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа в адміністративній справі №2а/1570/8080/2011 з Управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеси на Малиновське об`єднане управління ПФУ в м. Одесі.

10.03.2020 року ГУ ПФУ в Одеській області в порядку ст.379 КАС України знову звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із аналогічною заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі №2а/1570/8080/2011.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року, з метою здійснення контролю за довготривалим виконанням рішення суду по справі №2а/1570/8080/2011, з Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було витребувано виконавчі провадження та інформацію щодо всіх вчинених виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №2а/1570/8080/2011, виданого 06.07.2012 року.

Крім того, ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року витребувано:

- з ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ДПС в Одеській області всю наявну та належним чином оформлену інформацію відносно ДП Управління механізації та транспорту ВАТ Одестрансбуд та засновника боржника - ВАТ Одестрансбуд за період з 2011 року по 11.03.2020 року;

- з ГУ Держгеокадастру в Одеській області належним чином оформлену та наявну станом на 11.03.2020 року інформацію про всі земельні ділянки, які знаходяться у власності та/або в оренді ДП Управління механізації та транспорту ВАТ Одестрансбуд та ВАТ Одестрансбуд , а також інформацію чи надходили до ГУ Держгеокадастру в Одеській області будь-які запити з Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з приводу ДП УМІТ ВАТ Одестрансбуд та/або ВАТ Одестрансбуд в межах виконавчих проваджень №53538709; №54952234; №57117015; №58616016; №59822453, якщо так, то коли саме і які відповіді надавалися.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа в адміністративній справі №2а/1570/8080/2011 з Малиновського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі - на ГУ ПФУ Одеської області.

В той же день, т.б. 20.03.2020 року, Одеським окружним адміністративним судом також було прийнято і окрему ухвалу, якою вирішено:

- довести до відома начальника ГУ ПФУ в Одеській області Буряченка О.Є., в.о. начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дудіна Т.М., заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Гумуржи Д.М. та начальника Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Войтенко В.В. про виявлені у змісті окремої ухвали факти порушення Закону України Про виконавче провадження , Інструкції з організації примусового виконання рішень (затв. наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р. ) та Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби (затв. наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.07.2016р. із змінами ), посадовими особами Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;

- зобов`язати заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Гумуржи Д.М. вирішити питання щодо проведення перевірки діяльності Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відносно зазначених в мотивувальної частині окремої ухвали фактів та обставин для вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб;

- довести до відома начальника ГУ ПФУ в Одеській області та начальника ГУ ДПС в Одеській області про встановлені в змісті окремої ухвали обставини відносно діяльності ДП Управління механізації та транспорту ВАТ Одестрансбуд для вжиття заходів реагування з метою сприяння органам державної виконавчої служби України в напрямку виконання рішення суду в справі №2а/1570/8080/2011 зі сторони ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ДПС в Одеській області;

- для контролю вжиття заходів належного реагування з метою недопущення порушень закону в майбутньому щодо наведених у мотивувальній частині окремої ухвали фактів та обставин зі сторони відповідальних осіб Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Південного міжрегіонального управління та прийнятих мір реагування заступником начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Гумуржи Д.М., повідомити Міністерство юстиції України;

- зобов`язати начальника ГУ ПФУ в Одеській області Буряченка О.Є., в.о. начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудіна Т.М., заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Гумуржи Д.М. та начальника Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Войтенко В.В. письмово повідомити Одеський окружний адміністративний суд про вжиті заходи не пізніше одного місяці після надходження окремої ухвали;

- копію окремої ухвали надіслати Міністерству юстиції України, в.о. начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудіну Т.М., заступнику начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Гумуржи Д.М., начальнику Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Войтенко В.В., начальнику ГУ ДПС в Одеській області, начальнику ГУ області Буряченку Олександру Євгеновичу для відома, виконання та здійснення контролю за вжитими заходами належного реагування.

Не погоджуючись з вищезазначеною окремою ухвалою суду 1-ї інстанції, державний виконавець Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 06.04.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної рішення грубо порушено норми процесуального права та просив скасувати окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року.

Також, апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначив, що у зв`язку з встановленими судом 1-ї інстанції порушеннями закону в межах виконавчого провадження №59822453, окрема ухвала суду від 20.03.2020р. у справі №2а/1570/8080/2011 стала підставою здійснення відносно нього ( ОСОБА_1 ) дисциплінарного провадження.

При цьому, апелянт звернув увагу й на те, що предметом розгляду судом 1-ї інстанції була заява ГУ ПФУ в Одеській області від 10.03.2020 року про заміну стягувача у виконавчому провадженні, що, за своєю суттю, не є ані адміністративним позовом, ані заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, проте, з невідомих причин, суд з власної ініціативи та за відсутності відповідних клопотань сторін, вийшовши за межі вимог заяви, незаконно з власної ініціативи витребував виконавчі провадження, знайшов в них недоліки та постановив окрему ухвалу.

На думку апелянта, з чинного законодавства не вбачається можливості, права або обов`язку суду перевіряти законність рішення, дії або бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення інакшим способом ніж розгляд заяви в порядку ст.383 КАС України, або вирішення справи по суті за адміністративним позовом спрямованим на захист особою, яка вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних і достатніх підстав для її задоволення.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, під час розгляду останньої заяви ГУ ПФУ в Одеській області про заміну сторони виконавчого провадження, окружним судом, серед іншого, фактично здійснено контроль за виконанням судового рішення та діями відповідних посадових осіб ГУ ПФУ в Одеській області та Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з примусового виконання виконавчого листа №2а/1570/8080/2011.

При цьому, як вірно встановлено судом 1-ї інстанції, з часу набрання законної сили постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі №2а/1570/8080/2011 та отримання виконавчого листа для примусового виконання даного судового рішення, а саме з 06.07.2012р. (т.б. за 8 років ), існує велика кількість виконавчих проваджень: №33693175, №43803803, №53538709, №54952234, №57117015, №58616016, №59822453, які були відкриті на виконання виконавчого листа у цій справі.

В свою чергу, дослідивши матеріали вказаних вище в/проваджень суд 1-ї інстанції, при прийнятті спірної окремої ухвали від 20.03.2020 року, встановив відсутність будь-яких заяв від посадових осіб органу ПФУ про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень та/або заяв про оскарження дій/бездіяльності державних виконавців, що, в свою чергу, свідчить про відсутність взагалі будь-якої зацікавленості ГУ ПФУ в Одеській області у виконанні постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року.

Так, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №59822453, відкритого 15.08.2019 року, у постанові про відкриття ВП боржником зазначено Управління механізації та транспорту ВАТ транспортного будівництва Одестрансбуд , в той час як вірна назва боржника , згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. та виконавчого листа №2а/1570/8080/2011 - Дочірнє підприємство Управління механізації та транспорту ВАТ Одестрансбуд .

Даний факт підтверджуються наявним у справі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого, Дочірнє підприємство Управління механізації та транспорту ВАТ транспортного будівництва Одестрансбуд (код ЄДРПОУ 04776080) є юридичною особою, основним видом діяльності якого, є знесення (43.11) та підготовчі роботи на будівельному майданчику (43.12); дата державної реєстрації 13.06.1995р.; власник істотної участі засновника філії КРО, Данія, Лондон, Ферклад, 4 Батсон, Е11RY; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) засновника - Філіп Кро, Данія, Лондон, Ферклаф, 4, Батсон, Е11RY (т.2 а.с.94-99 ).

Разом з тим, як встановлено з матеріалів цього в/провадження, 19.12.2019 року державним виконавцем Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, в якій, окрім іншого, було зазначено, що згідно відповідей на запити до ДФС, МВС, ДРРП встановлено, що у вказаного вище боржника не зареєстровано прав на нерухоме та рухоме майно (т.2 а.с.167 ).

Проте, як встановлено судами обох інстанцій, в матеріалах виконавчого провадження №59822453 відсутні будь-які запити, на які посилається державний виконавець, як і відповіді на них.

Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ДП УМІТ ВАТ Одестрансбуд будь-яке з обтяжень на нерухоме майно зазначеного підприємства відсутнє.

А отже, за таких обставин, судом 1-ї інстанції було вірно встановлено та звернено увагу на те, що державним виконавцем ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №59822453 фактично не було вжито жодних дієвих заходів, які прямо передбачені законом, а саме, не виконано вимог п.1 ч.2, п.18-19 ч.3 ст.18, ч.2 ст.36, 48, 54 Закону України Про виконавче провадження .

Також, судом 1-ї інстанції були встановлені порушення і по виконавчому провадженню №58616016.

Так, як вбачається з матеріалів справи, з заявою про примусове виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року, Малиновське об`єднане Управління ПФУ в м. Одесі звернулось до Другого Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області 19.02.2019р., однак, дана заява фактично була зареєстрована лише тільки 13.03.2019р. (т.б. майже через 1 місяць ) за вхід. №3164 (т.2 а.с.29 ).

До того ж, відповідно до відомостей в АСВП, виконавче провадження №58616016 за вказаною вище заявою стягувача від 19.02.2019р. було відкрито аж 14.03.2019р. (т.2 а.с.169-176 ), що, в свою чергу, свідчить про грубе порушення державним виконавцем приписів ст.26 Закону України Про виконавче провадження .

Далі, 22.05.2019 року державним виконавцем Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Панасюком В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (т.2 а.с.181 ), в якій окрім іншого, зазначено, що в ході проведення виконавчих дій, майно, на яке можливо звернути стягнення, виявлено не було. Накладено арешт на рахунки боржника та на його майно.

Разом з тим, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів виконавчого провадження №58616016, останні не містять будь-яких доказів вчинення державним виконавцем зазначених у постанові від 22.05.2019р. дій щодо встановлення вказаної вище інформації по накладенню арешту на рахунки боржника та на його майно.

При цьому, також слід зазначити, що наявна у виконавчому провадженні №58616016 відповідь на запит №5390058 від 14.03.2019 року до ДФС України відноситься до іншого виконавчого провадження №58615430 (т.2 а.с.177 ).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що посадовою особою державної виконавчої служби Панасюком В.В. в період з 14.03.2019р. по 22.05.2019р. (т.б. протягом більше ніж 2 місяці ) жодних виконавчих дій, передбачених законом, а саме приписами п.1 ч.2, п.18-19 ч.3 ст.18, ч.2 ст.ст.36,48,54 Закону України Про виконавче провадження , в межах виконавчого провадження №58616016 по виконанню виконавчого листа №2а/1570/8080/2011 вчинено не було.

Що ж стосується іншого виконавчого провадження №57117015, то судом 1-ї інстанції було встановлено, що 31.08.2018 року старшим державним виконавцем Другого Малиновського відділу ДВС м.Одеси ГТУ юстиції в Одеській області Демченко О.В. було прийнято постанову про відкриття цього виконавчого провадження, однак разом з тим, в матеріалах зазначеного виконавчого провадження відсутня відповідна заява пенсійного фонду про примусове виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. Надана ж ГУ ПФУ в Одеській області копія заяви від 01.06.2018р. з відміткою про отримання Другим Малиновським відділом ДВС м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області датована 27.07.2018р. (т.2 а.с.23 ), що, в свою чергу, свідчить про порушення державним виконавцем вимог ст.26 Закону України Про виконавче провадження .

Далі, як видно зі змісту постанови старшого державного виконавця Демченко О.В. від 29.12.2018р. про повернення виконавчого документа стягувану , в ній зазначено, що розшук транспортного засобу, що належить боржнику, який здійснювався поліцією, так і не було виявлено протягом року з дня його оголошення в розшук. Але, при цьому слід звернути увагу на те, що в матеріалах виконавчого провадження №57117015 відсутні будь-які документи, які б підтверджували здійснення державним виконавцем будь-яких дій щодо оголошення в розшук транспортного засобу або іншого майна боржника .

Таким чином, окружним судом беззаперечно встановлено, що ст.державним виконавцем Демченко О.В., в даному випадку, за період з 31.08.2018р. по 29.12.2018р. (т.б. за 4 місяці ) фактично не було вжито жодних заходів, в тому числі щодо зазначення транспортних засобів боржника в постанові від 19.12.2018р. про повернення виконавчого документа стягувачу.

Далі, як встановлено судами обох інстанцій, по наступному виконавчому провадженні №54952234, 20.10.2017 року старшим державним виконавцем Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Судаком В.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, однак за даними АСВП, ця постанова про відкриття виконавчого провадження насправді датована 25.10.2017 року (т.2 а.с.128 ).

При цьому, слід зауважити, що в матеріалах зазначеного вище виконавчого провадження відсутня заява пенсійного фонду про примусове виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р.

В подальшому, т.б. 29.03.2018 року, при винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, старшим державним виконавцем Судаком В.А. встановлено, що боржник за вказаною у виконавчому документі адресою фактично не мешкає, а майно, на яке можливо звернути стягнення відсутнє.

При цьому, одночасно державним виконавцем зазначено, що згідно довідки Територіального сервісного центру №5142 на боржника зареєстровано автотранспортні засоби, які державним виконавцем оголошено у розшук, але до теперішнього часу заходи щодо розшуку цього майна виявилися безрезультатними. Згідно довідки з ДПІ України, інформація щодо банківських рахунків наявна, але кошти відсутні. Державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми боргу.

Однак, разом з тим, як вірно було встановлено судом 1-ї інстанції, в матеріалах даного виконавчого провадження №54952234 відсутня відповідна постанова державного виконавця про арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми боргу; довідка Територіального сервісного центру №5142; постанова державного виконавця про оголошення у розшук транспортних засобів боржника та довідка ДПІ України щодо відсутності коштів на рахунках боржника.

До того ж, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ДП УМІТ ВАТ Одестрансбуд будь-які обтяження на нерухоме майно зазначеного підприємства також відсутні.

Далі, стосовно виконавчого провадження №53538709, судами обох інстанцій встановлено, що 07.03.2017р. головним державним виконавцем Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Татару Д.Д. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, однак в матеріалах цього виконавчого провадження відсутня заява пенсійного фонду про примусове виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р.

В подальшому, т.б. 26.06.2017р., цим головним державним виконавцем Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Татару Д.Д. було встановлено, що згідно довідок з відповідних установ, які нібито знаходяться у матеріалах виконавчого провадження щодо перевірки майнового стану боржника, будь-яке майно, на яке можливо звернути стягнення відсутнє.

Проте, матеріали виконавчого провадження №53538709 не містять будь-яких даних про направлення запитів щодо перевірки майнового стану боржника та отримання на них відповідних довідок.

При цьому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ДП УМІТ ВАТ Одестрансбуд будь-яке обтяження на нерухоме майно зазначеного підприємства відсутнє.

Таким чином, судом 1-ї інстанції вірно встановлено, що державним виконавцем Татару Д.Д. при здійсненні виконавчого провадження №53538709 з примусового виконання виконавчого листа №2а/1570/8080/2011 фактично не було вжито жодних заходів передбачених приписами п.1 ч.2, п.18-19 ч.3 ст.18, ч.2 ст.ст.36,48,54 Закону України Про виконавче провадження .

Отже, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, судова колегія вважає, що судом 1-ї інстанції, в даному випадку, було беззаперечно встановлено відсутність в матеріалах виконавчих проваджень інформації щодо вчинення державними виконавцями відносно боржника усіх необхідних викових дій, що, в свою чергу, фактично свідчить про неналежне виконання цими державними виконавцями своїх посадових обов`язків, а також про недобросовісне використання наданих їм прав, передбачених приписами пп.14,18,21 ст.18 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому, одночасно також необхідно зазначити й про те, що як вбачається з матеріалів справи, наданої інформації Головним управлінням ПФУ в Одеській області та пошуку інформації щодо існуючих виконавчих проваджень в АСВП за кодом ЄДРПОУ боржника 04776080, встановлено наявність 97 відкритих та завершених виконавчих проваджень державними виконавцями Другого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області в період з 06.02.2017р., в яких боржником є ДП УМІТ ВАТ Одестрансбуд (код ЄДРПОУ 04776080), що, в свою чергу, свідчити та вказує на відсутність належного контролю з боку керівника Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Так, як передбачено п.6 розділу І та п.2 розділу 2 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби (затв. наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.07.2016р. із змінами ), щодо винесення постанов про відкриття зазначених виконавчих проваджень, контроль за дотриманням яких в органах державної виконавчої служби покладається на керівника органу державної виконавчої служби.

Крім того, також необхідно звернути увагу й на той факт, що як видно з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС в Одеській області, на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2020р., надано інформацію за вих.№5985/9/15-32-51-08-15 від 16.03.2020р., згідно якої, протягом 2018-2020р.р. до ГУ ДФС в Одеській області та ГУ ДПС в Одеській області, будь-які запити з Другого Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Другого Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ) з приводу ДП УМІТ ВАТ Одестрансбуд в межах виконавчих проваджень №53538709; №54952234; №58616016; №59822453 не надходили.

При цьому, ГУ ДПС в Одеській області у своєму листі-повідомленні зазначає, що ДП УМІТ ВАТ Одестрансбуд має відкриті розрахункові рахунки, а саме: в Одеській ФАКБ Прем`єрбанк м.Одеса, № НОМЕР_1 ; в АТ ОТП БАНК № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 (т.3 а.с.1-89 ).

Таким чином, як встановлено апеляційним судом, під час розгляду окружним судом заяви ГУ ПФУ в Одеській області про заміну сторони виконавчого провадження, останнім, серед іншого, в межах існуючих повноважень суду, фактично було здійснено судовий контроль за виконанням судового рішення та діями відповідних осіб ГУ ПФУ в Одеській області та Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (Другим Малиновським ВДВС м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області ), пов`язаними з довготривалим примусовим виконанням виконавчого листа №2а/1570/8080/2011.

Так, як вбачається з змісту апеляційної скарги, загальна позиція апелянта фактично зводиться до того, що окружний суд не мав права приймати оскаржувану окрему ухвалу, оскільки фактично справа по суті не розглядалася, а вирішувалось лише тільки процесуальне питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, порядок розгляду якого врегульовано ст.379 КАС України.

Крім того, апелянт також звертає увагу й на той факт, що з приписів Закону України Про виконавче провадження , Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012р. №512/5 та Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , не вбачається можливості, права або обов`язку суду перевіряти законність рішень, дій або бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення інакшим способом, ніж розгляд заяви в порядку ст.383 КАС України або вирішення справи по суті за адміністративним позовом, спрямованим на захист особою, яка вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає такі аргументи апелянта помилковими та не відповідаючими діючому законодавству, з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

При чому, одночасно слід звернути увагу на те, що як вбачається зі змісту вимог ч.ч.1,4 ст.7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції і законів України та застосовує норми Конституції як норми прямої дії.

Крім того, необхідно зауважити, що приписами ч.ч.2,3 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів прямо та чітко визначено, що усі судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Про обов`язковість судових рішень також згадано і в статті 370 КАС України.

Так, як слідує зі змісту ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Порядок же заміни сторони виконавчого провадження безпосередньо врегульовано статтею 379 КАС України, частиною 1 якої, в свою чергу, передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд,який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником, а згідно із ч.2 цієї статті, суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулись з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб,які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм ст.379 КАС України слідує, що питання про заміну сторони виконавчого провадження (як і розгляд справи по суті, ч.1 ст.194 КАСУ ) вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, що, в свою чергу, в даному випадку і було зроблено окружним судом.

Як передбачено нормами ч.ч.1,2 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд також може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Крім того, як визначено ч.ч.3,4 цієї ж статті 249, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у т.ч. його статтю, пункт тощо ), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Тобто, враховуючи вищенаведені норми процесуального законодавства, окрема ухвала суду фактично є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням передбачених адміністративним процесуальним законом засобів.

Окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом вирішення справи по суті.

При цьому, такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи в публічно-правових відносинах.

Отже, оскільки судовий контроль за виконанням судових рішень та рішень інших органів прямо покладено на адміністративні суди законодавством, в тому числі і ст.129-1 Конституції України, як нормою прямої дії, в сукупності приписами ст.15 Закону України Про виконавче провадження та ст.264 КАС України, то судова колегія зазначає, що вирішення питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні.

Необхідно вказати, що аналогічна правова позиція з цього питання була викладена і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постанові від 16.01.2019р. у справі №826/7941/117.

Одночасно також слід зазначити й про те, що відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Також, право суду на витребування доказів за власної ініціативи передбачено і ч.3 ст.80 КАС України.

Таким чином, враховуючи встановлені окружним судом факти тривалого (т.б. на протязі 8 років ) невиконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. (яке набрало законної сили 31.05.2012р. ), судова колегія вважає, що судом 1-ї інстанції під час розгляду питання щодо заміни сторони у виконавчому провадження, цілком правомірно було виконано прямо передбачений Конституцією України обов`язок щодо судового контролю за виконанням прийнятого ним судового рішення та у відповідності до наявних повноважень, витребувано необхідні для цього докази.

Що ж стосується інших доводів апелянта про те, що зобов`язуючи заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення ПВР в Одеській області Гумуржи Д.М. вирішити питання щодо проведення перевірки діяльності Другого Малиновського відділу ДВС м.Одеси відносно зазначених в мотивувальній частині окремої ухвали фактів та обставин для вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб, суд першої інстанції нібито вийшов за межі своїх повноважень, грубо порушив приписи процесуального закону та перебрав на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції органу державної влади, то судова колегія вважає ці доводи хибними та до уваги їх не приймає з огляду на викладені вище обставини та, в свою чергу, з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, зі змісту приписів ч.2 ст.249 КАС України видно, що у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В даному ж випадку, суд першої інстанції, вказуючи на зазначені в мотивувальній частині окремої ухвали факти та обставини порушень закону зі сторони державних виконавців, фактично застосовує частину 2 ст.249 КАС України в більш м`якому варіанті, тобто не прямо вказує на наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними, а лише тільки зобов`язує керівника Управління забезпечення ПВР в Одеській області вирішити питання щодо проведення перевірки діяльності Другого Малиновського відділу ДВС м.Одеси по зазначеним в мотивувальній частині окремої ухвали фактам, за результатами якої на власний розсуд вжити відповідні заходи щодо притягнення винних посадових осіб до відповідальності.

Отже, приймаючи до уваги встановлені порушення посадовими особами Другого Малиновського відділу ДВС м.Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вимог п.1 ч.2, п.18-19 ч.3 ст.18, ст.ст.26,30, ч.2 ст.ст.36,48,54 Закону України Про виконавче провадження , п.5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (затв. наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р .) та п.6 Розділу І, п.п.6,8 Розділу ІІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби (затв. наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.07.2016р. із змінами ), не вчинення ними на протязі 8 років усіх необхідних дій у виконавчих провадженнях №53538709; №54952234; №57117015; №58616016; №59822453 щодо примусового виконання рішення суду у справі №2а/1570/8080/2011, судова колегія погоджується з рішенням суду 1-ї інстанції про необхідність прийняття окремої ухвали та направлення її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

При цьому, одночасно також слід звернути увагу й на ту обставину, що аналогічних правових висновків з цих спірних питань дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд, зокрема, в своїх постановах від 25.06.2020р. (справа №815/1542/17 ) та від 10.07.2020р. (справа №815/1976/17 ).

Також не зайвим буде зауважити й про те, що проблема невиконання в Україні судових рішень національних судів та ЄСПЛ була висвітлена і в прийнятому 21.02.2018 року Комітетом міністрів Ради Європи Плані дій для України на 2018-2021р.р. ( GR-DEM(2017)18 ), в якому це проблемне питання невиконання судових рішень було охарактеризовано як дисфункція системи правосуддя, що становить значну загрозу верховенству права та довірі людей до судової системи, а також авторитету держави. Визначені Комітетом Міністрів Ради Європи у цьому контексті заходи охоплюють потребу в зміцненні спроможності національних судів з управління процесом виконання рішень; уточненні правових засад процедури виконання рішень та посадових обов`язків і відповідальності основних державних суб`єктів, залучених до цього процесу; забезпеченні ефективних засобів правового захисту від несвоєчасного виконання рішень; наявності механізмів і коштів, які б забезпечували виконання судових рішень; зміцненні інституційної спроможності з вирішення пов`язаних із виконанням проблем.

Крім того, як загально відомо, Рада Європи ухвалила з цього приводу і відповідні Рекомендації з виконання рішень національних судів GT-Ref.ECHR-(2013)2rev2 та CM/Rec(2003)16, а також Рекомендації з виконання рішень ЄСПЛ РЭЦ-2110 від 29.06.2017р., зі змісту яких вбачається необхідність зміцнення спроможності національних судів з управління процесом виконання судових рішень.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.249,308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного виконавця Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 27.07.2020р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко