Ухвала

від 27.07.2020 по справі 591/2387/19

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/2387/19

Провадження № 1-кс/591/1716/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 рокум. Суми

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , з участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_4 про скасування арешту майна у порядку ст.174 КПК України,

В С Т А Н О В И В:

Арбітражний керуючий, ОСОБА_4 , якого призначено ліквідатором ВАТ «Сумський м`ясокомбінат», звернувся із зазначеним клопотанням, яке мотивував тим, що до ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 17.04.2019 року у кримінальному провадженні № 42019200000000082 за ч.4 ст.191 КК України накладено арешт на майно, що належить ВАТ «Сумський м`ясокомбінат», якого визнано банкрутом. Вважає, що арешт на вказане майно було накладено необґрунтовано. Зокрема, зазначав, що слідчим суддею під час прийняття рішення не було враховано положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (що діяв на час накладення арешту) та судової практики щодо заборони накладення нових арештів або інших обмежень на майно банкрута і накладений слідчим суддею арешт унеможливлює виконання ним, як ліквідатором, своїх обов`язків в ході проведення ліквідаційної процедури. Також вказував на те, що на час накладення арешту органами досудового розслідування не встановлена сума спричиненого матеріального збитку та жодній особі не оголошена підозра, тому, на його переконання, у слідчого судді не було підстав для накладення арешту. Враховуючи вказане, просив арешт скасувати.

В судове засідання арбітражний керуючий ОСОБА_4 не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Його неявка, з огляду на положення ст.174 КПК України, не є перешкодою для розгляду поданого ним клопотання.

Прокурор просила відмовити у задоволенні поданого клопотання, оскільки ОСОБА_4 є неналежною особою, тобто не є ліквідатором ВАТ «Сумський м`ясокомбінат».

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково та арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за таким клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді від 17.04.2019 року за клопотанням слідчого було накладено арешт у кримінальному провадженні № 42019200000000082 на майно ВАТ «Сумський м`ясокомбінат», відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України з метою збереження речових доказів.

Арбітражний керуючий ОСОБА_4 ,який звернувсяз клопотанням як представниквласника майна,вбачає необґрунтованістьнакладеного слідчимсуддею арештуу тому,що слідчим суддею під час прийняття рішення не було враховано положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (що діяв на час накладення арешту) та судової практики щодо заборони накладення нових арештів.

Проте, така позиція не ґрунтується на нормах чинного кримінального процесуального законодавства.

Так, у кримінальному провадженні № 42019200000000082 від 15.04.2019 за ч. 4 ст. 191 КК України перевіряється факт розтрати арбітражним керуючим ОСОБА_4 під час здійснення ліквідаційної процедури майнових активів ВАТ «Сумський м`ясокомбінат» у великих розмірах.

Статтею 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (що діяв на час накладення арешту) арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду у тому числі кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.

При цьому, відповідно до ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, КПК та інших законів України, а питання арешту майна врегульовано Главою 17 КПК України.

Враховуючи зазначені норми у слідчого судді під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №42019200000000082 відсутні підстави застосовувати положення законодавства, які регулюють господарські правовідносини, а також - судову практику, яка застосовується господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство.

Крім того, необґрунтованими є і твердження арбітражного керуючого у поданому клопотанні стосовно відсутності у слідчого судді підстав для накладення арешту через те, що органами досудового розслідування не встановлена сума спричиненого матеріального збитку та жодній особі не оголошена підозра.

Так, ч.2 ст.170 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для накладення арешту, кожна з яких є самостійною, та для застосування кожної з них положеннями КПК визначено конкретні умови.

В даному випадку, слідчий звертався до слідчого судді за клопотанням про накладення арешту на майно ВАТ «Сумський м`ясокомбінат» з метою його збереження, тобто, з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів і в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Виходячи з вказаних норм чинного КПК, арешт з метою його збереження як речового доказу накладається на майно будь-якої особи і не потребує того, щоб така особа мала статус підозрюваного чи обвинуваченого у справі.

Статус підозрюваного чи обвинуваченого має значення тільки коли арешт накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, тобто, з підстав, що передбачені п.3 ч.2 ст.170 КПК України, або з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, - з підстав, що визначені п.4 ч.2 ст.170 КПК України.

Крім того, відповідно до положень п.4 ч.2 ст.171, п.4 ч.2 ст.170 та ч.6 ст.170, п.4 ч.2 ст.173 КПК України слідчий, звертаючись з клопотанням, повинен у такому клопотанні зазначити і довести розмір шкоди, а слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати розмір шкоди тільки у випадку, коли клопотання подано відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України, тобто, з метою забезпечення відшкодування завданої шкоди (цивільний позов).

В даному випадку, як зазначалось вище, слідчий не звертався з цією підставою до слідчого судді, а просив накласти арешт тільки з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, обставини зазначені у клопотанні арбітражного керуючого не знайшли свого підтвердження, тому відсутні підстави для скасування арешту майна через необґрунтованість.

На підставі викладеного, керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного на майно ВАТ «Сумський м`ясокомбінат» ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 17.04.2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1