Рішення

від 16.07.2020 по справі 509/3390/16-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/3390/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю: представника позивача адвоката Долгова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 від імені та в інтересах

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,

про витребування земельних ділянок від добросовісних набувачів,-

ВСТАНОВИВ:

15.09.2016 року, ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_1 , звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі продажу недійсними, визнання права власності у порядку спадкування на 7 земельних ділянок: № 408/4, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1343, №408/16, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1355, № 408/17, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1356, №408/18, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1357, № 408/19, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1358, № 408/23, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1362 № 408/24, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1363, площею 0,1200 га кожна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд витребувати на користь ОСОБА_2 , від добросовісного набувача ОСОБА_7 7 земельних ділянок №408/4, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1343, № 408/16, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1355, №408/17, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1356, №408/18, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1357, № 408/19, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1358, № 408/23, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1362 № 408/24, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1363, площею 0,1200 га кожна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку зі зміною предмету позову ОСОБА_6 виключено з числа відповідачів, оскільки новий предмет позову не стосується її прав, свобод, обов`язків та законних інтересів.

Вимоги позивача обґрунтовував тим, що зазначені 7 земельних ділянок входять до складу цілісної земельної ділянки № 408, площею 3,86 га, масив №23, кадастровий номер 5123783500:01:001:0506, яка в подальшому, згідно постанови Київського районного суду м.Одеси від 19.03.2008р., справа № 2а-345/08, визначена для ведення садівництва та поділена на 29 (двадцять дев`ять) окремих земельних ділянок, за якими визначені окремі додаткові номери, розміри площі та кадастрові номери.

До початку розгляду справи по суті представник позивача, шляхом подачі заяви змінив підстави позовних вимог, що викликано зміною складу відповідачів, посилаючись на те, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 лютого 2018 року у справі №509/3390/16-ц провадження у справі відновлено та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Користуючись правами передбаченими статтями 43, 49 ЦПК України представник позивача подав до суду заяву про внесення змін до позову у зв`язку із зміною складу відповідачів, згідно до заяви від 10 квітня 2018 року про заміну неналежного відповідача та зміною підстав позову, що настали в процесі розгляду справи та встановлює невідповідність між фактами, що обґрунтовували позов, і обставинами, за якими така вимога може бути задоволена.

Також зазначає, що зміна підстав позову означає, що замість юридичних фактів, що обґрунтовували позов у первісній редакції до позовних вимог покладені нові підстави.

При зміні підстав позову для підтвердження пред`явлених позовних вимог вводяться в обіг інші юридичні факти, які впливають на обґрунтування позовних вимог таким чином, що вони стають такими, що відрізняється від визначених спочатку (введення до фактичного складу підстав позову додаткових фактів).

Свої вимоги, що викладені у заяві про змінену підстави позовних вимог, що викликано зміною складу відповідачів, представник позивача обґрунтував наступними доводами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_9 .

Крім іншого майна, у власності матері позивача знаходилась земельна ділянка № 408 площею 3,86 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:0506, що розташовувалась на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив 23, та яка, в дійсний час розподілена на 29 земельних ділянок, за послідовним переліком, починаючи з № 408/1 по № 408/29, включно. Позивач, ОСОБА_2 , єдиний спадкоємець за законом після смерті його матері, ОСОБА_9 . Спадщина після смерті матері позивача складалася із земельної ділянки 408 площею 3,86 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:0506, що розташовувалась на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив 23, яка у подальшому була розділена на 29 окремих земельних ділянок:

- № 408/1,площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1340;

- № 408/2, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1341;

- № 408/3, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1342;

- № 408/4, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1343;

- № 408/5, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1344;

- № 408/6, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1345;

- № 408/7, площею 0,1200 га, кадастровий номер 5123783500:01:001:1346;

- № 408/8, площею 0,0777 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1347;

- № 408/9, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1348;

- № 408/10, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1349;

- № 408/11, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1350;

- № 408/12, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1351;

- № 408/13, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1352;

- № 408/14, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1353;

- № 408/15, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1354;

- № 408/16, площею 0,1200 га, кадастровий номер 5123783500:01:001:1355;

- № 408/17, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1356;

- № 408/18, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1357;

- № 408/19, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1358;

- № 408/20, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1359;

- № 408/21, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1360;

- № 408/22, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1361;

- № 408/23, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1362;

- № 408/24, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1363;

- № 408/25, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1364;

- № 408/26, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1365;

- № 408/27, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1366;

- № 408/28, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1339;

- № 408/29, площею 0,1200 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1338.

Зазначені земельні ділянки розташовані на земельній ділянці площею 3,86 га, масив №23, та мали до розподілу № 408, кадастровий номер 5123783500:01:001:0506, призначені для ведення садівництва, з розташуванням на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. Звернувшись до державного нотаріуса Овідіопольського району Одеської області за прийняттям спадщини після смерті матері, позивач дізнався, що зазначена земельна ділянка відчужена на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Соломічевим І.В. за №517 від 30 травня 2008 року (бланк ВКК №094762).

Право власності на зазначену земельну ділянку отримала ОСОБА_6 . Однак вказаний вище договір укладено 30 травня 2008 року, на підставі довіреності на ім`я ОСОБА_10 серії НОМЕР_2 , посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. 28 травня 2008 року, однак сама довіритель за цією довіреністю, ОСОБА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за 23 дня до видачі довіреності від її імені.

Вважає, що відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України, довіреністю є одностороння угода на підставі якої посвідчений нотаріусом письмовий документ видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами та згідно з ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті, є порушенням ч.ч.2, 3 ст.203 ЦК України, у зв`язку з вчиненням правочину особою, яка не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності. і відповідно до правил статей 203, 215 ЦК України є підставою вважати такий правочин недійсним.

Додатково звертає увагу на правила ст.230 ЦК України, яка передбачає недійсність правочину у зв`язку з навмисним введенням одною із сторін правочину другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Крім того, при посвідченні довіреності від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_10 на представництво її інтересів з питань розпорядження земельною ділянкою № 408 , площею 3,86 га, масив № 23, що знаходиться на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, приватний нотаріус Сімаченко С.Л. не встановила належним чином особу ОСОБА_9 , в наслідку чого посвідчила довіреність, видану від імені померлої на той час особи, що є порушенням пункту 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року.

Викладені доводи вважає підставами визнати довіреність серії ВКО №104128 на представництво ОСОБА_9 з питань розпорядження належної останній земельною ділянкою, виданої на ім`я ОСОБА_10 та посвідченої 28.05.2008 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., зареєстрована в реєстрі за №862, недійсною.

Зазначений висновок підтверджується рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.04.2017 р. у справі №509/759/14-ц, яким визначено, що зазначена вище довіреність являється нікчемною й її недійсність навіть не підлягає доведенню, оскільки являється очевидною.

Таким чином договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 травня 2008 року №517 (бланк ВКК № 094762) є похідним юридичним наслідком недійсного правочину, а також не відповідає вимогам ч.ч.2, 3 ст.203 ЦК України щодо обсягу дієздатності сторін правочину та їх волевиявлення, порушує права Позивача на земельну ділянку, як спадкоємця, та являється недійсним в силу положень ст.215 ЦК України за наступних підстав:

- по-перше: ОСОБА_10 не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності щодо розпорядження земельними ділянками померлої особи - ОСОБА_9 , цивільна правоздатність якої припинилась в момент її смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1;

- по-друге: договір не може вважатися таким, що відповідає волевиявленню ОСОБА_9 , оскільки остання на момент укладення угоди щодо надання довіреності на ім`я ОСОБА_10 - померла, а отже вже не мала цивільної правоздатності й внутрішній волі

- по-третє: договір, укладений після смерті однієї із сторін, юридично не може бути спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених таким договором.

На момент укладення договору купівлі-продажу, земельна ділянка, як частина спадщини, ніким прийнятою не була, право власності на неї було встановлено лише через півроку рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 грудня 2008 року по справі № 2-2599/2008р, згідно якого право власності за земельною ділянкою було визнано лише за ОСОБА_11 . Але відповідно до Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 грудня 2013 року по справі № 509/4538/13-ц, яке ніким не оскаржено та 24 грудня 2013 року набрало законної сили, позов ОСОБА_2 , за яким він звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовними вимогами до ОСОБА_11 , третьої особи ОСОБА_12 , Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області про визнання заповіту недійсним, було задоволено та визнано заповіт, складений від імені ОСОБА_9 21 квітня 2008 року, посвідчений секретарем Полезненської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, зареєстрований у реєстрі за № 38, - недійсним.

Крім того, Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.04.2017 р. залишено в силі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/759/14-ц від 07.11.2016 р. в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки 408, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Соломічевим І.В. за №517 від 30 травня 2008 року (бланк ВКК № 094762). Встановлена таким рішенням недійсність договору купівлі-продажу від 30.05.2008р. земельної ділянки № 408 є підставою для звільнення від доказування відповідних обставин згідно положень ст.ст.14, 61 ЦПК України.

ОСОБА_6 було відомо про фактичну відсутність у ОСОБА_10 повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, що належала ОСОБА_9 , й вона не заперечувала щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 травня 2008 року та визнання права власності за ОСОБА_2 , про що під час розгляду справи №509/759/14-ц надала до суду відповідну заяву, завірену нотаріально, однак в період знаходження земельної ділянки № 408 площею 3,86 га, масив № 23, кадастровий номер 5123783500:01:001:0506 у незаконній власності ОСОБА_6 , остання встигла відчужити частину земельних ділянок, що входили до складу ділянки № 408, шляхом укладання правочинів, а саме: договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1362, від 03.08.2010 року, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 4102; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1357, від 18.06.2010 року, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 3276; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1363, від 03.08.2010 року, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 4105; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 4, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1343, від 06.07.2010 року, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 3574; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1358, від 18.06.2010 року, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 3278; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1355, від 18.06.2010 року, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 3272; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1356, від 18.06.2010 року, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 3274.

Зазначені договори були укладені між ОСОБА_7 , за первісним позовом відповідач, в подальшому ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.04.2018 року змінений на статус третьої особи та представниками ОСОБА_6 : ОСОБА_13 , що діяла на підставі довіреності від 25.06.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом ОМНО Сімаченко С.Л. за р№699); ОСОБА_14 , що діяла на підставі довіреності від 14.07.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом ОМНО Сімаченко С.Л. за р№805; ОСОБА_15 , що діяла на підставі довіреності від 11.06.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом ОМНО Сімаченко С.Л. за р№632.

Зазначені обставини стали відомі Позивачу у зв`язку з участю у розгляді Овідіопольським районним судом Одеської області цивільної справи № 509/2560/15-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про витребування майна з незаконного володіння.

Зміст позовних вимог ОСОБА_7 полягав в тому, що він, вважав себе добросовісним набувачем та власником земельних ділянок за номерами: 408/23, 408/18, 408/24, 408/4, 408/19, 408/16, 408/17 відповідно до укладених у 2010 році договорів, й у зв`язку з чим прохав суд витребувати їх у позивача.

Позивач зазначає, що таким чином ОСОБА_7 оспорював права позивача щодо володіння користування та розпорядження належними позивачу, відповідно до закону та рішення суду, земельними ділянками за номерами 408/23, 408/18, 408/24, 408/4, 408/19, 408/16, 408/17, незважаючи на те, що право власності на зазначені земельні ділянки ОСОБА_7 набуто відповідно до правочинів, які являються похідними юридичними наслідками одночасно двох недійсних правочинів: - довіреності серії ВКО № 104128 на ім`я ОСОБА_10 від 28 травня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом ОМНО Сімаченко С.Л., за реєстровим № 62, та договору купівлі-продажу від 30 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Соломічевим І.В. за реєстровим № 517, що є підставами стверджувати про навмисне введення в оману одною із сторін правочину другу сторону щодо обставин, які мають істотне значення, що згідно положень ст.230 ЦК України, такий правочин визнається судом недійсним.

Не зважаючи на наявність на розгляді Овідіопольського районного суду Одеської області позову про визнання договорів купівлі-продажу, укладених у 2010 році, недійсними, визнання права власності у порядку спадкування на 7 земельних ділянок, провадження до якого відкрито ухвалою суду від 29.09.2016 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклав з ОСОБА_16 договори купівлі-продажу п`яти земельних ділянок: земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1343, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Медведенко Г.В., реєстровий запис № 1104; земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1357, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Медведенко Г.В., реєстровий запис № 1106; земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1358, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Медведенко Г.В., реєстровий запис № 1103; земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1362, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Медведенко Г.В., реєстровий запис № 1102; земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1363, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Медведенко Г.В., реєстровий запис № 1105.

Вважає, що такі дії є підставами дійти висновку про бажання ОСОБА_7 створити перешкоди у розгляді справи й подальшого виконання рішення суду за результатами розгляду справи.

Водночас, звертає увагу, що ОСОБА_7 , укладаючи зазначені вище договори купівлі-продажу, приховав від ОСОБА_16 та приватного нотаріуса ОМНО Медведенко Г.В. наявність даного судового спору, внаслідок чого ввів ОСОБА_16 в оману стосовно обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи.

В подальшому, за таких самих мотивів, продовжуючи створювати перешкоди у розгляді позову та виконання рішення суду за результатами розгляду даної справи, ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_4 два договори купівлі-продажу: земельної ділянки площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 507266351237, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1355, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Ланіной Вікторією Іванівною, серія та номер: 2268; земельної ділянки площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 507247251237, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1356, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Ланіной Вікторією Іванівною, серія та номер: 2269.

Продовжуючи обґрунтування своїх позовних вимог позивач вважає, що приведені докази є підставами стверджувати, що укладені між ОСОБА_7 й ОСОБА_16 та між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 договори купівлі-продажу земельних ділянок відповідають ознакам недійсності правочину на підставі положень ст.ст.203, 215, 216 та 230 ЦК України, як такі, що являються похідними наслідками щодо визнання недійсними правочинів укладених внаслідок навмисного введення однієї із сторін іншу сторону правочину в оману, що є підставами для реституції.

Однак застосувати реституцію як спосіб захисту цивільного права у позивача немає юридичних підстав, так як застосування її можливе лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який визнано недійсним, тому вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороною недійсного правочину.

Первісний власник спірного майна, тобто ОСОБА_9 , не була стороною укладених між ОСОБА_6 й ОСОБА_7 , між ОСОБА_7 й ОСОБА_16 та між ОСОБА_7 й ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом подання позову до добросовісних набувачів з використанням правового механізму, встановленого ст.388 ЦК України.

Власником спірного майна, на час його первісного відчуження, яке визнано судами першої та апеляційної інстанції незаконними, являлась ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач - ОСОБА_2 , являється єдиним спадкоємцем після померлої його матері, ОСОБА_9 та інших спадкоємців немає.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Позивач ОСОБА_2 являється правонаступником ОСОБА_9 й належним способом захисту прав позивача, як спадкоємця та правонаступника, після померлої ОСОБА_9 , являється витребування спірних земельних ділянок від добросовісних набувачів: ОСОБА_16 та ОСОБА_4 , які отримують право зворотної вимоги до особи, у якій вони придбали спірні земельні ділянки, а останній, в свою чергу, як особа, що здійснила зловживання своїми правами та порушила вимоги законодавства, повинна відшкодувати завдані добросовісним набувачам збитки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити у повному обсязі.

Сповіщені належним чином відповідачі в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

При цьому, 18.01.2019 року, представником відповідача ОСОБА_16 , адвокатом Шляпіною Л.М. , поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому просить у задоволенні позову ОСОБА_2 про витребування з ОСОБА_16 , земельних ділянок №408/4, 408/23, 408/19, 408/18, 408/24, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити, посилаючись на те, що 18.04.2017 року рішенням Апеляційного суду Одеської області скасовано рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.11.2016 року, справа № 509/759/14 ц, на підставі якого позивачу належали спірні земельні ділянки та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельні ділянки №408/1 408/2 408/5, 408/6, 408/7, 408/8, 408/9, 408/10, 408/11, 408/12, 408/13, 408/14, 408/15, 408/20, 408/21, 408/22, 408/25, 408/26, 408/27, 408/28, 408/29.

Також, обґрунтовуючи відзив, посилається на те, що позивач до цього часу ще не набув права на спадщину на вказану земельну ділянку, тому він є не належним позивачем, а тому не має права на витребування за договорами купівлі-продажу укладеними на підставі державних актів, виданих на ім`я ОСОБА_6 , що укладалися між ОСОБА_16 та ОСОБА_7 на законних підставах.

Тому посилання у позові представником позивача на права та обов`язки згідно із ст.55 ЦПК України, щодо виникнення прав та обов`язків у правонаступників у судовому процесі, є помилковим і тому посилання позивача на право щодо витребування спірних земельних ділянок як правонаступника у цьому спорі, із чим також не можна погодитися, так як цього спору за життя померлої не існувало.

Вважає, що на момент придбання ОСОБА_16 земельних ділянок у ОСОБА_7 не було заборон щодо відчуження земельних ділянок, тому його слід визнавати добросовісним набувачем, що пересвідчився у безпечності та доцільності придбання ним вказаних ділянок.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду письмові докази по справі, відзив, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 червня 2018 року у справі №509/1248/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , третіх осіб - Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області та ОСОБА_10 , про застосування наслідків недійсності правочину, - визнано причини пропуску ОСОБА_2 строку на прийняття спадщини поважними та поновлено йому строк на прийняття спадщини, а також визнано за ОСОБА_2 , право власності в порядку спадкування за законом на 22 земельні ділянки, походження яких від земельної ділянки № 408 , площею 3.86 га кадастровий номер: 5123783500:01:001:0506, що знаходиться на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив 23, яка належала його матері - спадкодавцю ОСОБА_9 на праві власності.

За таких підстав посилання ОСОБА_16 на те, що позивач до цього часу ще не набув права на спадщину на вказану земельну ділянку, тому він є не належним позивачем, є безпідставними.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача спадкодавець ОСОБА_9 .

На момент смерті ОСОБА_9 на праві власності належала земельна ділянка в„–408 , загальною площею 3,86 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:0506, розташована на масиві АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Частиною 1 ст.30 ЦК України встановлено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно з ч.1 ст.316, ч.1 ст.317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

28 травня 2008 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. посвідчено довіреність серії ВКО №104128, посвідченої від імені померлої ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_10 , в тому числі з наданням права розпорядження земельною ділянкою в„–408, загальною площею 3,86 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:0506, розташована на АДРЕСА_11 АДРЕСА_1 .

Станом на момент видачі зазначеної довіреності довіритель ОСОБА_9 померла, а тому її правоздатність та право власності на спірну земельну ділянку припинилися й не маючи цивільної дієздатності вона не мала права та не могла розпоряджатися спірною земельною ділянкою чи видати довіреність з наданням права розпорядження спірною земельною ділянкою третій особі.

30 травня 2008 року, між відповідачем ОСОБА_6 та померлою ОСОБА_9 , від імені якої діяв ОСОБА_10 , на підставі довіреності серії ВКО №104128 від 28.05.2008 р., виданої після смерті довірителя, було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки № 408 площею 3,86га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:0506, що знаходиться на масиві 23 Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Соломічев І.В. за №517 (бланк ВКК № 094762).

Особа, яка вчиняє правочин, як це передбачено ч.ч.2, 3 ст.203 ЦК України, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким вимогам ст.203 ЦК України спірний договір не відповідає, оскільки являючись на момент вчинення спірного правочину померлою, ОСОБА_9 не мала волевиявлення, внутрішньої волі та дієздатності щодо розпорядження спірної земельної ділянки.

Згідно зі ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, є підставою недійсності правочину.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, наданих сторонами досліджених у судовому засіданні, а також на підставі наданих суду пояснень.

Наявність підстав для визнання спірного договору недійсним не заперечує й ОСОБА_6 , яка визнана судом третьою особою та не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, що підтверджується наявною в матеріалах справи нотаріально посвідченою заявою від 09 квітня 2014 року.

Між тим судом встановлено.

На підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки № 408, посвідченого 30 травня 2008 року приватним нотаріусом Овидиопольского районного нотаріального округу Одеської області Соломичевим І.В. під №517, (бланк ВКК № 094762), право власності одержала ОСОБА_6 (а.с. 13).

Зазначений договір укладено 30 травня 2008 року, на підставі довіреності серії НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_10 , посвідченого 28 травня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Симаченко С.Л. (а.с. 14).

Встановлено, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за 23 дня до видачі довіреності ОСОБА_18 (свід. про смерть - а.с. 10), що встановлює той факт, що під час складання й завірення довіреності від імені ОСОБА_9 на представництво Русіна А.А. щодо розпорядження земельною ділянкою № 408, приватний нотаріус Симаченко С.Л. не встановила належним чином особу ОСОБА_19 , що привело до незаконного посвідчення довіреності, виданої від імені померлої на той час особи.

Таким чином, зазначений договір був укладений з порушенням вимог ч. 4 статті 25, частин 2, 3 ст. 203, ч. 3 ст. 244 ЦК України й п. 13 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, що згідно положень статей 215, 230 ЦК України, є підставами для визнання такого договору недійсним.

Крім того нікчемність такого договору визнана рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2017р., у справі № 509/759/14-ц, що не потребує окремому доказуванню, оскільки є очевидною (а.с. 84, 85).

Таким чином довіреність серії ВКО НОМЕР_3 , видана на ім`я ОСОБА_18 , і посвідчена 28 травня 2008р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Симаченко С.Л., що зареєстрована в реєстрі під № 862, на представництво ОСОБА_9 з питань розпорядження земельною ділянкою АДРЕСА_10 , яка належала їй на праві власності, є недійсною й встановлює, що ОСОБА_6 , за зазначеним договором від 30 травня 2008р., одержала право власності на земельну ділянку від імені особи, яка не мала такого права й тому даний договір не може бути визнаний законним та таким, що відповідає вимогам Глави 16 Цивільного кодексу України, що передбачає порядок здійснення правочинів і створювати правові наслідки виникнення юридичних прав і обов`язків щодо таких правочинів, і зокрема у відношенні земельної ділянки №408.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_6 було відомо про фактичну відсутність у ОСОБА_10 повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, яка належала на праві власності ОСОБА_9 , і за таких підстав ОСОБА_6 не заперечувала й не перешкоджала проти встановлення недійсності договору купівлі-продажу від 30 травня 2008 року, що підтверджується наданою нотаріально завіреною заявою ОСОБА_6 (а.с. 15).

До такого висновку дійшов і апеляційний суд Одеської області у справі №509/759/ 14-ц від 18 квітня 2017р., залишивши в силі рішення Овидиопольского районного суду Одеської області від 07.11.2016р. у справі №509/759/ 14-ц, в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки №408, що згідно зі статтями 18, 82 ЦПК України є обов`язковим для ухвалення рішення по даній справі.

Разом з тим, судом встановлено, що під час перебування спірної земельної ділянки № 408 , площею 3,86 га, у незаконній власності ОСОБА_6 , остання, на підставі незаконних договорів купівлі-продажу розпорядилась частиною земельних ділянок, які входять до складу ділянки № 408, попередньо поділивши її на 29 окремих земельних ділянок.

Такі договори були укладені між ОСОБА_7 і представниками ОСОБА_6 , а саме:

- ОСОБА_13 , на підставі доручення від 25.06.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом ОМНО Симаченко С.Л. під номером: р № 699;

- ОСОБА_14 (доручення від 14.07.2010 року, посвідчена приватним нотаріусом ОГНО Симаченко С.Л. під номером: ро№805);

- ОСОБА_15 (доручення від 11.06.2010 року, посвідчена приватним нотаріусом ОГНО Симаченко С.Л. під номером: р№632),

що встановлено під час розгляду апеляційної скарги, поданої адвокатом Сидорук Діаною Сергіївною в інтересах ОСОБА_7 , на рішення Овидиопольского районного суду Одеської області від 07.11.2016 року, справа № 509/759/ 14-ц, і у Рішенні Овидиопольского районного суду Одеської області від 07.11.2016 року, поданої в Апеляційний суд Одеської області 19 листопада 2016 року.

Приведені обставини спадкоємцю ОСОБА_21 стали відомі під час розгляду Овидиопольским районним судом справи №509/2560/15-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про витребування майна з незаконного володіння.

Предмет позовних вимог ОСОБА_7 полягав у тому, що він, вважав себе добросовісним набувачем і власником 7 земельних ділянок №№ 408/23, 408/18, 408/24, 408/4, 408/19, 408/16, 408/17 згідно з укладеними в 2010 році договорами купівлі-продажу, з вимогою витребувати ці ділянки у ОСОБА_21 , права власності якого на той час були визнані судовим рішенням Овидиопольского районного суду від 24.04.2014 року, у справі №509/759/14-ц, яке набрало законної сили.

Таким чином, ОСОБА_7 оспорював права ОСОБА_21 , відносно права володіння, користування й розпорядження належними ОСОБА_21 , на підставі закону й рішення суду, 7 земельних ділянок: №№ 408/23, 408/18, 408/24, 408/4, 408/19, 408/16, 408/17, незважаючи на те, що право власності на зазначені земельні ділянки ОСОБА_7 придбані згідно з правочинами, які є похідними правових наслідків одночасно двох недійсних угод, а саме: - довіреність серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_10 від 28 травня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом ОМНО Симаченко С.Л., реєстраційний номер "р № 862", і договору купівлі-продажу від 30 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Овидиопольского районного нотаріального округу Соломичевим І.В., реєстраційний № 517.

Недійсність даних угод є підставою для висновку про навмисне введення в оману однієї зі сторін угоди іншу сторону щодо обставин, які мають істотне значення для встановлення законності цих угод.

Згідно статті 230 ЦК України правові наслідки здійснення угоди під впливом обману, якою встановлено, що якщо одна сторона угоди навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 229 Цивільного Кодексу), така угода визнається судом недійсною.

Також судом визнаються істотними обставини незаконності придбання ОСОБА_6 права власності на земельні ділянки та відчужені нею цих ділянок ОСОБА_7 , стосовно семи договорів купівлі-продажу, однак ОСОБА_6 , наявність таких відомостей від ОСОБА_7 навмисне сховала , що відповідно до статей 203, 215, 216 і 230 ЦК України є безперечними підставами для висновку, що укладені між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 договори купівлі-продажу сіми земельних ділянок є недійсними як похідні наслідки щодо визнання недійсними угод, укладених внаслідок навмисного введення однієї зі сторін іншу сторону угоди в оману.

Суд приймає до уваги правову позицію позивача, який вважає, що реституція, як спосіб захисту цивільного права не може застосовуватись у дійсних правовідносинах у зв`язку з відсутністю між сторонами укладеного договору, який визнаний недійсним, приймаючи до уваги, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсної угоди, за правилами реституції, може бути пред`явлене тільки однієї зі сторін недійсної угоди, однак, первісний власник спірного майна, тобто ОСОБА_9 , не була стороною правочинів, укладених між відповідачами договорів купівлі-продажу оскаржуваних 7 земельних ділянок.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом подачі позову відносно добросовісного набувача, із застосуванням правового регулювання, установленого статтею 388 ЦК України.

Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Аналогічного висновку з такого спору у аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд України в постанові від 02 березня 2016 року в справі № 6-3090цс15.

Частиною 1 статті 388 ЦК встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (сумлінний набувач), власник має право зажадати це майно від набувача лише в трьох випадках, а саме: 1) якщо майно було загублено власником або особою, якому він передав майно у володіння; 2) якщо майно було викрадено у власника або особи, якому він передав майно у володіння; 3) якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якому він передав майно у володіння, не по його волі іншим шляхом.

Як встановлено судом, власником спірного майна, тобто всіх 29-ти земельних ділянок, що входять до складу ділянки № 408, площею 3,86 га, була ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому поділ цільної ділянки, розміром в 3,86 га, як об`єкта нерухомого майна, на 29 окремих ділянки, не можуть визнаватися знову створеним об`єктом нерухомості вже існуючого об`єкта, у якому не змінені зовнішні й внутрішні параметри.

Таку позицію висловив Верховний Суд України у своєї Постанові від 06 липня 2016 року, у справі № 6-1213цс16, визначивши: Новоствореним об`єктом нерухомості вважається винятково об`єкт, створений без прив`язок до іншого нерухомого майна, що вже існує, без використання його складових структурних елементів .

Позивач ОСОБА_2 , є єдиним спадкоємцем після померлої його матері - ОСОБА_9 . Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини воно належить спадкоємцеві із часу відкриття спадщини.

Однак ОСОБА_21 , з поважних причин, пропустив строк відкриття спадщини й рішенням Овидиопольского районного суду Одеської області від 29 березня 2019 року, у справі №509/525/19, причини пропуску строку на прийняття спадщини визнані поважними й ОСОБА_2 відновлений строк на прийняття спадщини.

Слід відзначити, що частиною 1 статті 178 ЦК України встановлена оборотоздатність об`єктів цивільних прав.

Це означає можливість переміщення об`єктів між суб`єктами цивільних правовідносин, а саме: Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва або спадкування або іншим способом, якщо вони не вилучені із цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної або юридичної особи .

Частиною 1 статті 55 ЦПК України встановлено, що у випадку смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора або боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виникли спірні відносини, суд залучає до участі в справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Таким чином, позивач є особою, яка має право успадковувати земельну ділянку АДРЕСА_12 і всі, що входять до її складу 29 окремих земельних ділянки, тому що ці ділянки не вилучені із цивільного обороту, не обмежені в обороті, і не є невід`ємними від фізичної особи.

Також суд звертає увагу на рішення Овідіопольського районного суду від 29 березня 2019 року, у справі №509/525/19, що набрало законну силу, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 22 земельні ділянки, що виникли в складі земельної ділянки № 408, площею 3,86 га, кадастровий номер: 5123783500:01:001:0506, що розташований на території Прилиманської сільської ради Овидиопольского району Одеської області, масив 23, який належав матері ОСОБА_2 , спадкодавцю ОСОБА_9 на правах власності, яка встановлено рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року, у справі №509/3291/17.

Позивач ОСОБА_2 , є правонаступником ОСОБА_9 й належним способом захисту його прав, як спадкоємця й правонаступника, після померлої його матері, є витребування спірних земельних ділянок від добросовісного набувача, яким по первинно заявлених позовних вимогах є відповідач ОСОБА_7 .

Однак, 08 серпня 2017 року, в Овідіопольський суд надійшла заява адвоката Сидорук Д.С., що діє в інтересах ОСОБА_16 , про приєднання документів і залучення його в якості належного відповідача, у порядку ст. 51 ЦПК, який на підставі договорів купівлі-продажу з ОСОБА_24 став набувачем 5 (п`яти) земельних ділянок, що перебувають у судовому спорі.

ОСОБА_24 , 07 липня 2016 року, уклав з ОСОБА_16 угоди про продаж п`яти земельних ділянок, щодо цих спірних земельних ділянок, а також згодом і ще на дві земельні ділянки, проданих по таких же умовах ОСОБА_4 .

При цьому ОСОБА_7 знаючи про судові спори між ним та ОСОБА_2 щодо спірних земельних ділянок, укладаючи договори купівлі-продажу, приховав такі факти від ОСОБА_16 і ОСОБА_4 , а також від приватного нотаріуса ОМНО Медведенко Г.В., внаслідок чого ввів ОСОБА_16 і ОСОБА_4 в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Правильність обраного способу захисту прав і законних інтересів ОСОБА_2 також надаються роз`ясненнями, викладеними в пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 г. № 5 Про судову практику у справах про захист права власності й інших речових прав , роз`ясняється наступне: 22. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів .

Таким чином суд дійшов висновку, що укладені між ОСОБА_6 і ОСОБА_24 , а також між ОСОБА_7 і ОСОБА_25 , а далі - між ОСОБА_24 і ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу земельних ділянок, відповідають ознакам недійсності угод згідно вимогам положень ст.ст. 203, 215, 216 і 230 ЦК, тому що є похідними наслідками щодо визнання недійсними правочинів укладених внаслідок навмисного введення однієї зі сторін іншу сторону угоди в оману.

За приписами ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право власності є непорушним.

Частиною 2 ст.78 ЗК України та ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю набувається і здійснюється відповідно до закону.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Стаття 387 ЦК України передбачає право власника витребувати майно від особи, яка незаконним чином ним заволоділа.

За приписами частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що добросовісний набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно у випадку, коли воно вибуло з володіння поза його волею іншим шляхом.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка придбана відповідачами у особи, яка не мала права її відчужувати, тому суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України.

Права ОСОБА_21 щодо спірних семи земельних ділянок №№ 408/23, 408/18, 408/24, 408/4, 408/19, 408/16, 408/17 порушуються, оскільки створюють реальні ризики можливості безпідставного позбавлення його прав, як спадкоємця, цих земельних ділянок, без відшкодування йому збитків відповідачами, враховуючи, що договори купівлі-продажу 7 (семи) спірних земельних ділянок укладені після смерті ОСОБА_19 .

Згідно статей 15, 16 ЦК України й ч. 1 ст. 4 ЦПК, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних прав та інтересів, що оскаржуються.

Таким чином, права ОСОБА_21 можуть бути захищені судом лише шляхом витребування спірних земельних ділянок від сумлінних набувачів: ОСОБА_16 і ОСОБА_4 .

Лише у випадку витребування спірних земельних ділянок від добросовісних набувачів, тобто у ОСОБА_25 і ОСОБА_4 , може бути збережений належний і обґрунтований баланс матеріальних прав і обов`язків учасників дійсного спору, оскільки відповідачі, одночасно з витребуванням у них спірних земельних ділянок, одержують право зворотної вимоги від осіб, у яких вони придбали ці спірні земельні ділянки, а останні, у свою чергу, як особи, які здійснили зловживання своїми правами й порушили вимоги законодавства, повинні відшкодувати заподіяні добросовісним набувачам збитки.

Пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним містить роз`яснення стосовно того, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-137цс16, до спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/WestAlliansLimited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном і гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно з практикою ЄСПЛ (зокрема, рішення від 8 липня 1986 року в справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства ) одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Вирішуючи дану справу, суд також враховує, що статтею 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, та відшкодування збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 14, 19, 41 Конституції України, ст.ст.16, 328, 373, 387, 388 ЦК України, ст.ст.2, 78, 81 ЗК України, ст.ст.12, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_16 на користь ОСОБА_2 наступні земельні ділянки:

- площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1343;

- площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1358;

- площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1363;

- площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1357;

- площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123783500:01:001:1362.

Витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 наступні земельні ділянки:

- площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 507266351237, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1355, зареєстрований приватним нотаріусом ОМНО Ланіной Вікторією Іванівною, номер запису про право власності: 16857032;

- площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 507247251237, кадастровий номер: 5123783500:01:001:1356, зареєстрований приватним нотаріусом ОМНО Ланіной Вікторією Іванівною, номер запису про право власності: 16856260.

Стягнути з ОСОБА_16 та ОСОБА_4 , солідарно, на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4409,60 грн., у дольовому порядку, з кожного по 2204,8 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково в строки визначені ст.354 ЦПК України до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 ч.1 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Овідіопольський районний суд Одеської області.

Повне рішення складено 24.07.2020 року.

Суддя А.І.Бочаров