Рішення

від 27.07.2020 по справі 484/1619/20

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

55213 Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. І.Виговського, 18, тел/факс (05161) 4-26-20

е-mail: inbox@pm.mk.court.gov.uа

Справа № 484/1619/20

Провадження № 2/484/842/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Хемич О.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Войни Г.С.,

за участю представника позивача - Кравченка О.С. ,

представника відповідача - Ремського Є.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства АТЕЙ про стягнення орендної плати за договором оренди земельної ділянки,

встановив:

22.05.2020 року ОСОБА_3 , в особі представника - адвоката Кравченко О.С., звернувся до суду з позовом до ФГ Атей , в якому просив стягнути орендну плату у розмірі 14 195 грн 79 коп, а також суми понесених судових витрат у розмірі 840 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 20.10.2015 року між ним та ФГ Атей було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), загальною площею 3,82 га, розташованої в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825484600:02:000:0481, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний Договір був зареєстрований 20 червня 2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30230209 від 29 червня 2016 року. У червні 2019 року він (позивач), в особі свого представника, звертався до суду з позовом про розірвання Договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання орендарем істотних умов договору щодо внесення орендної плати за 2016-2018 роки. Однак, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.12.2019 року (справа №484/2798/19) у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2020 року апеляційну скаргу було задоволено, рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким Договір оренди земельної ділянки від 20.10.2015 року було розірвано. Проте, всупереч п. 3.1 вищезазначеного Договору орендна плата орендарем за 2017, 2018, та 2019 роки не виплачувалася, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 14195 грн 79 коп. Посилаючись на викладене та на систематичне невиконання орендарем істотних умов договору щодо внесення орендної плати за 2017-2019 роки, яка в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 26.05.2020 року надана позивачем позовна заява була залишена без руху, а позивачу та його представнику було надано строк для усунення її недоліків.

02.06.2020 року представник позивача - адвокат Кравченко О.С. на виконання вищевказаної ухвали судді через канцелярію суду надав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

03.06.2020 року у вказаній справі ухвалою судді було відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача - Кравченко О.С. позов підтримав повністю, вказав, що відповідачем у порушення умов Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2015 року, орендна плата за 2017-2019 роки не виплачувалася. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Ремський Є.В. у судовому засіданні позов не визнав. 24.06.2020 року через канцелярію суду надав відзив, в якому вказав, що до підписання та реєстрації вказаного Договору оренди між сторонами існувала домовленість про продаж позивачем голові ФГ Атей ОСОБА_4 земельної ділянки належної позивачу після зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Для підтвердження намірів, 15 жовтня 2013 року позивач отримав від ОСОБА_4 - голови ФГ Атей в рахунок орендної плати 50 000 грн, що підтверджується копією розписки доданої до відзиву. У зв`язку із незняттям мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, сторони 20 жовтня 2015 року уклали вказаний Договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, який пройшов державну реєстрацію і набув чинності 21 червня 2016 року. Сторони домовились, що орендар буде сплачувати орендну плату орендодавцю після того, як в рахунок орендної плати буде погашена сума, отримана позивачем, як оплата вартості земельної ділянки. Після реєстрації договору, відповідач 18 серпня 2016 року на прохання позивача, додатково сплатив йому ще 4 561,91 грн., оскільки останній знаходився в скрутному матеріальному становищі, отже відповідач виплатив позивачу наперед 54 561,91 грн. що становить вартість 11 років оренди, після чого позивач жодного разу за виплатою орендної плати не звертався, тому що знав, що отримав її наперед. Приймаючи до уваги обумовлений сторонами розмір орендної плати - 4731,93 грн., позивач отримав орендну плату за одинадцять років в повному обсязі (4731,93 х 11= 52051,23 грн.), і навіть має заборгованість перед орендарем в сумі 2510,68 грн. Посилаючись на викладене представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають повному задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 3,82 га, розташованої в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 4825484600:02:000:0481.

20 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ Атей було укладено Договір оренди вищевказаної земельної ділянки, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30230209 від 29 червня 2016 року.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору оренди земельної ділянки орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі та розмірі не менше 3,5% від вартості земельної ділянки (паю) - 4731,93 грн не пізніше першого грудня кожного року.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату (п. 11.4 Договору).

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Позивач у своєму позові посилається на невиконання умов договору, а саме несплату відповідачем орендної плати за 2017-2019 роки.

Заперечуючи проти позову представником відповідача було надано копію розписки від 15 жовтня 2013 року в якій зазначено, що ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_4 50 000 грн, за що передав до вічного користування земельну ділянку площею 3,82 га.

Зі змісту вказаної розписки від 15.10.2013 року неможливо встановити, що саме між ФГ Атей та позивачем виникли правовідносини та характер цих правовідносин у зв`язку з її видачею, предмету та ціни за даним правовідношенням, інших істотних умов, необхідних для договорів даного виду.

Також з розписки не вбачається, що відповідачем наперед здійснено оплату позивачу орендної плати за Договором оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2015 року, оскільки будь-яка інформація в зазначеній розписці відсутня.

Крім того, у наданій відповідачем розписці не зазначено, що виплачена ОСОБА_3 плата у розмірі 50 000 грн є платою за майбутні періоди саме щодо укладеного між сторонами договору. У розписці лише вказано, що гроші позивач отримав від ОСОБА_4 як від фізичної особи, а не як від голови ФГ Атей .

Разом з тим, Договір оренди земельної ділянки не містить умов про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо виплати орендної плати наперед.

Отже, наведе свідчить про те, що надана розписка від 15.10.2013 року не може свідчити про сплату орендної плати за Договором оренди земельної ділянки, укладеним між сторонами 20 жовтня 2015 року.

Таким чином встановлене свідчить про систематичну несплату ФГ Атей орендної плати позивачу, що і було підставою для розірвання вказаного Договору оренди.

Вказані обставини встановлені постановою Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2020 року у справі № 484/2798/19 (22-ц/812/396/20) за позовом ОСОБА_3 до ФГ Атей про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.

Відповідно до ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як передбачено ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Укладеним між сторонами Договором оренди земельної ділянки не передбачено внесення орендної плати достроково (наперед) одним платежем, разом з тим, передбачено внесення орендної плати не пізніше першого грудня кожного року (пункт 3.2. договору). Інша домовленість судом не встановлена.

Таким чином, всупереч умовам Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2015 року та умовам законодавства, орендну плату за 2017, 2018 та 2019 роки відповідач у розмірі, який був визначений Договором не сплатив. Борг не був сплачений аж до розірвання вказаного Договору оренди. Жодних доказів на підтвердження сплати позивачу за 2017-2019 роки орендної плати згідно Договору - відповідачем суду не надано.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що заборгованість з оплати орендної плати з боку відповідача перед позивачем має місце, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3,5 % від вартості земельної ділянки, що становить 4731 грн 93 коп щороку.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню орендна плата за 2017,2018,2019 роки (4731 грн 93 коп х 3 роки = 14 195 грн 79 коп) в розмірі 14 195 грн 79 коп.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.

Керуючись ст.ст.10,12,81,89,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Фермерського господарства АТЕЙ про стягнення орендної плати за договором оренди земельної ділянки - задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства АТЕЙ на користь ОСОБА_3 орендну плату за користування земельною ділянкою згідно Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2015 року, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 30230209 від 29.06.2016 року 15:18:45, державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, за період з 2017 року по 2019 рік, в розмірі 14 195 (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн 79 коп.

Стягнути з Фермерського господарства АТЕЙ на користь ОСОБА_3 суму понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок ) грн. 80 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.3 Розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача : Кравченко Олександр Сергійович , адвокат, діє згідно Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_2 000934, виданого 18.11.2015 року на підставі рішення Ради адвокатів Миколаївської області від 18.11.2015 року, ордер ВЕ № 1014895 від 21.05.2020 року, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач : Фермерське господарство АТЕЙ , код ЄДРПОУ - 23085097, місцезнаходження: вул. Шевченко, 14, с. Лиса Гора, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55250.

Представник відповідача : Ремський Євген Вікторович , адвокат, діє згідно Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 499, виданого 21.06.2008 року на підставі рішення Ради адвокатів Миколаївської області від 21.06.2008 року, ордер ВЕ № 1017157 від 24.06.2020 року, адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 27 липня 2020 року.

Суддя О.Б. Хемич