Постанова

від 22.07.2020 по справі 198/896/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5527/20 Справа № 198/896/19 Суддя у 1-й інстанції - Маренич С. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан про розірвання договорів оренди земельних ділянок

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 р року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання договорів оренди земельних ділянок, в обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії II- ДП № 017561 від 12.04.2002 року є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 795 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0675.

Також, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 07.06.2017 року державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Пасевіним А.О. за реєстровим номером 373, позивач успадкував земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 3167 га, розташовану на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0669, що за життя належала його померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 батьку ОСОБА_2

29.10.2014 року між позивачем та відповідачем по справі ТОВ "Лан" Юр`ївського району було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0675, при цьому цього ж дня, а саме 29.10.2014 року, між відповідачем ТОВ "Лан" та покійним батьком позивача ОСОБА_2 також був укладений і договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0669, права орендодавця за яким після смерті батька, в порядку спадкування перейшли до позивача в повному обсязі.

Вказані оспорювані договори оренди земельних ділянок містять ідентичні умови та кожен з них укладений строком на 15 років.

Разом з тим, пунктом 7 вищевказаних укладених договорів оренди земельних ділянок було визначено, що орендар , кожні п`ять років, дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше як за 100 днів.

Відтак, як зазначає позивач, пунктом 7 укладених між сторонами договорів оренди землі на відповідача покладений обов`язок надання згоди на розірвання договорів кожні п`ять років, без будь - яких додаткових підстав, окрім виниклої у позивача потреби чи бажання щодо розірвання договору.

На виконання положень п. 7 укладених Договорів оренди землі позивач направив відповідачу пропозиції-повідомлення, попередивши останнього про те, що має намір розірвати кожен з договорів оренди земельної ділянки, оскільки має в цьому негайну потребу і необхідність .

Однак, до теперішнього часу відповідач жодних дій щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок не вчинив, відповідні документи не підписав, земельні ділянки позивачу не повернув.

Зазначаючи, що договір оренди землі може бути розірваним за згодою сторін, в тому числі достроково за рішенням суду, посилаючись на ст. ст. 526, 651 ЦК України, Закон України Про оренду землі позивач просив розірвати договори оренди: -земельної ділянки, площею 6, 795 га, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0675, укладений між ним та відповідачем по справі 29.10.2014 року; -земельної ділянки, площею 6, 3167 га, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0669, укладений між його померлим батьком ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є позивач, та відповідачем по справі 29.10.2014 року, та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати по справі (а.с.2-6).

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено (а.с. 104-112).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на те, що рішення суду 1 інстанції не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним та необґрунтованим, а також не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Лан" - адвокат Ануфрієва А.С. посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії II- ДП № 017561 від 12.04.2002 року позивач є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 795 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0675 (ас.11,13).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НМО 050491 від 07.06.2017 року, за реєстровим номером 313, виданого державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Пасевіним А.О. (ас.15), позивач ОСОБА_1 успадкував належну його померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 батьку ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 3167 га, розташовану на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району з кадастровим номером 1225982500:01:002:1669.

З копії договору оренди земельної ділянки, що датований 29 жовтня 2014 року та долучений до матеріалів справи (ас.12) вбачається, що такий був укладений між позивачем ОСОБА_1 ( орендодавець) та відповідачем по справі ТОВ Лан (орендар), при цьому відповідно до укладеного договору позивач передав відповідачу в оренду строком на 15 років належну йому земельну ділянку площею 6, 795 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва . Вказаний договір оренди стосується належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0675, що, в свою чергу підтверджено копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2015 року (ас.13), з якого вбачається, що належна позивачу ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 1225982500:01:002:0675 перебуває в оренді ТОВ Лан Юр`ївського району на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 29.10.2014 року.

З копії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0669 вбачається, що такий був укладений 29.10.2014 року між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ Лан Юр`ївського району, при цьому за умовами останнього в оренду строком на 15 років передана належна ОСОБА_2 земельна ділянка площею 6, 3167 га про що також свідчить копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.04.2015 року (ас.16,17).

З огляду на те, що позивач по справі успадкував у встановленому законом порядку належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1225982500:01:002:0669, то до останнього перейшли , в порядку спадкування, права та обов`язки орендодавця за оспорюваним договором оренди землі вказаної земельної ділянки (ас.15).

Судом 1 інстанції також встановлено, що умови оспорюваних позивачем договорів оренди землі, що були укладені 29.10.2014 року є ідентичними.

Згідно п. 32 кожного з укладених договорів оренди землі останні набувають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації (а.с.12,16).

З пункту 7 договору оренди землі вбачається, що останній складається з двох абзаців наступного змісту:

- Договір укладено на 15 років.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично .

З огляду на дане в судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що сторони по справі по різному розуміють та тлумачать, кожен на свою користь, речення третє абзацу другого п.7 договору оренди землі, а відтак між останніми при укладенні договору не досягнуто згоди відносно положень абз. 2 п.7 Договору оренди землі.

Так, сторона позивача вважала, що на підставі п.7 договору оренди вправі розірвати договір в односторонньому порядку, виявивши для цього бажання чи наявну потребу, натомість сторона відповідача з даним не погоджувалась, зазначаючи, що п. 28 Договору оренди землі забороняє розірвання договору в односторонньому порядку без вагомої причини та рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції виходив з того, що стороною позивача можливості розірвання укладених договорів оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку - не доведено.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції погоджується й колегія суддів.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статті 1 вказаного Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 стю 627 ЦК України).

Відповідно до положень ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим до виконання (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 та 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями статей 30, 31 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз ст. 525, 651 ЦК України та статті 31 Закону України Про оренду землі свідчить про те, що чинним законодавством передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Відтак, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Разом з тим, абз. 2 п.7 договору оренди на який посилається сторона позивача як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання. Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору все ж таки потрібна згода відповідача, яку останній має надати, що на думку суду виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов. Попри це, п. 28 договору оренди містить чітке зазначення, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, при цьому в п. 27 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що укладеними між сторонами договорами оренди землі чітко та недвозначно не визначено можливості розірвання договорів оренди землі в односторонньому порядку та механізму (процедури) реалізації такого розірвання, при цьому п. 28 договорів однозначно визначає неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Таким чином, аналізуючи вище викладене та норми чинного законодавства, розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли це прямо передбачено у договорі оренди землі.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Враховуючи те, що договори оренди землі були укладені строком на 15 років то і право розірвання договорів оренди наступає за спливом зазначеного строку, що в свою чергу надає право позивачу не укладати нові.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт допускає підміну понять таких як "строк дії договору оренди" та "право перегляду умов договору оренди раз на 5 років".

Зважаючи, що жодних інших окремих підстав, як в сукупності так і окремо, необхідних та достатніх для розірвання договорів оренди землі передбачених законом стороною позивача не наведено, при цьому єдиною підставою, якою користується позивач є спірне третє речення абзацу другого п.7 договорів оренди, яке, в свою чергу може бути трактовано по різному та до випадків, в тому числі, коли між сторонами вже поновлено договір оренди строк дії якого закінчується через 15 років, суд не вбачає правових підстав для розірвання договорів.

Колегія суддів наголошує, що свобода договору не є абсолютною та безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства, враховуючи, що не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини у випадках коли така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: