Постанова

від 23.07.2020 по справі 540/1362/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 540/1362/16-ц Номер провадження 22-ц/814/1457/20Головуючий у 1-й інстанції Кравець С.В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Прядкіної О.В.

секретар: Ткаченко Т.І.

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Машівське інкубаторне підприємство"

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", Товариства з обмеженою відповідальністю "Машівське інкубаторне підприємство" про визнання договору оренди землі припиненим, договору суборенди землі недійсним та стягнення збитків, завданих власнику внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до відповідачів, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,22 га, розташованої на території Селещинської сільської ради Полтавської області, яку він передав в оренду ТОВ Лан на підставі договору від 01 листопада 2005 року.

Зазначає, що 09 жовтня 2009 року між ним та ТОВ Лан укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди щодо розірвання указаного договору оренди. Проте, без волі позивача 16 квітня 2010 року ТОВ Лан уклало договір суборенди указаної земельної ділянки з ТОВ Машівське інкубаторне підприємство строком до 04 червня 2017 року.

Вважає, що указаний договір підписано особою, яка не мала повноважень на розпорядження земельною ділянкою, яка належить позивачу, а також за відсутності волевиявлення позивача. Також, посилався на те, що з 2009 року не отримував орендну плата від орендаря, оскільки вважав, що договірні відносини з ним припинені на підставі додаткової угоди від 09 жовтня 2009 року.

З урахуванням викладеного просив суд: визнати припиненим з 09 жовтня 2009 року договір оренди землі від 01 листопада 2005 року, укладений між ним та ТОВ Лан ; визнати недійсним з 16 квітня 2010 року договір суборенди землі від 16 квітня 2010 року, укладений між ТОВ Лан та ТОВ Машівське інкубаторне підприємство ; стягнути з ТОВ Машівське інкубаторне підприємство на його користь заподіяну шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 29752,67 грн.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан , Товариства з обмеженою відповідальністю Машівське інкубаторне підприємство про визнання договору оренди землі припиненим, договору суборенди землі недійсним та стягнення збитків, завданих власнику землі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, задоволено частково.

Договір суборенди земельної ділянки площею 5,22 га, кадастровий номер 5323086600:00:007:0051, розташованої на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області, укладений 16.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лан та Товариством з обмеженою відповідальністю Машівське інкубаторне підприємство , зареєстрований 24.06.2010, визнано недійсним.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Машівське інкубаторне підприємство та Товариства з обмеженою відповідальністю Лан на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 275,60 грн. з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Із вказаним рішенням місцевого суду в повному обсязі не погодився позивач ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, прохав його скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, встановивши факт закінчення дії договору оренди, визначивши її 01.11.2015 року, виходячи з того, що реєстрація не змінює моменту укладення договору оренди землі, не зазначив це в резолютивній частині, й не задовольнив позовні вимоги в частині припинення його дії ані з 09.10.2009 року, ані з 01.11.2015 року.

Вказував, що суд першої інстанції також помилково залишив поза увагою факт невиконання ТОВ Лан вимог щодо повернення земельної ділянки орендодавцю ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням договору оренди землі.

Помилковим апелянт вважає висновок суду першої інстанції й про відмову у відшкодуванні йому збитків за самовільне використання земельної ділянки, адже Товариство незаконно користується його земельною ділянкою з 16.04.2010 року.

З рішенням місцевого суду від 12.01.2017 року також не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку відповідач - ТОВ Машівське інкубаторне підприємство , посилаючись на неповне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, а також, на неправильне дослідження та надання оцінки зібраним доказам, застосування закону, який не підлягав до застосування, не застосування закону, який мав би бути застосований, порушення судом норм матеріального та процесуального права, прохав його скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що у провадженні Машівського районного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Лан про визнання договорів розірваними та зобов`язання повернути земельні ділянки, у задоволенні якого рішенням суду від 30.11.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14.02.2012 року було відмовлено. Також, предметом розгляду цього суду була справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Лан про розірвання договорів оренди та суборенди, і рішенням суду від 17.07.2014 року у задоволенні позову було відмовлено. Окрім цього рішенням суду від 12.11.2015 року було відмовлено ОСОБА_1 в поверненні земельної ділянки, оскільки час дії договорів оренди не закінчився.

Так, апелянт вважає, що підстави для визнання недійсності договорів відсутні, оскільки позивач не був його стороною, і не довів, які саме його права порушено. Вважають, що дія договорів оренди та суборенди не закінчилася.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 04 квітня 2017 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Машівське інкубаторне підприємство , задоволено.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року, скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки площею 5,22 га, кадастровий номер 5323086600:00:007:0051, ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", Товариства з обмеженою відповідальністю "Машівське інкубаторне підприємство" про визнання договору оренди землі припиненим, договору суборенди землі недійсним та стягнення збитків, завданих власнику землі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 04 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

У судовому засіданні позивач та його представник свою апеляційну скаргу підтримали та прохали її задовольнити, проти задоволення скарги ТОВ "Машівське інкубаторне підприємство" заперечували.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та ТОВ Машівське інкубаторне підприємство , з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,22 га, кадастровий номер 5323086600:00:007:0051, яка розташована на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області, що вбачається з копії державного акту від 09 квітня 2012 року серії ЯМ № 138084 та з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т1, а.с.17-19).

01 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан укладено договір оренди указаної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстрований 05 червня 2007 року в Машівському РВ ПРФ ДП Центр ДЗК за №040755800103.

Згідно з пунктом 43 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т.1, а.с.9-12).

16 квітня 2010 року між ТОВ Лан та ТОВ Машівське інкубаторне підприємство , укладено договір суборенди спірної земельної ділянки, який зареєстровано в Машівському ВРО ПМВ ПРФ ДП Центр ДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис 24 червня 2010 року за №041055800504 (т.1, а.с.14-16).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний договір земельної ділянки, укладений 01 листопада 2005 року між позивачем та ТОВ Лан , припинив свою дію 01 листопада 2015 року, оскільки саме під час підписання такого договору (01 листопада 2005 року) сторони досягли згоди щодо істотних його умов та скріпили своїми підписами, після реєстрації якого він набув чинності, а сама реєстрація не може змінити моменту його укладення. Окрім того, відсутні підстави вважати, що дія оскаржуваного договору оренди припинилася 09 листопада 2009 року, оскільки додаткова угода від 09 жовтня 2009 року, укладена між позивачем та ТОВ Лан , не пройшла державної реєстрації, а тому такий правочин не є вчиненим.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Нормою ч.4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (частини перша, друга статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із частиною першою статті 125 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п`ята статті 126 ЗК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження №14-338цс19) зроблено висновок про те, що …Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статями 18, 20 Закону №161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. … Реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. .

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно договору оренди землі від 01.11.2005 року, розділ Строк дії договору , даний договір укладено на 10 років.

При цьому, як зазначено вище, пунктом 43 договору визначено, що він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Відтак, у даній частині рішення місцевого суду підлягає скасуванню з урахуванням наведених вище норм права та обставин справи, оскільки строк дії спірного договору спливає 04.06.2017 року, з огляду на те, що він почав діяти саме з моменту його державної реєстрації, яка мала місце 05.06.2007 року.

У постанові від 25.03.2020 року по даній справі Верховний суд наголошував на тому, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з таким позовом у разі, якщо є об`єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки, зокрема : чи мав орендодавець можливість контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, оскільки передача земельної ділянки відбулася у день підписання договору оренди, а державна реєстрація лише через два роки, та чи мав орендодавець підстави розраховувати, що строк дії договору оренди закінчиться саме у 2017 році.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Окрім того, за змістом ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, матеріалами справи не встановлено та позивачем не надано жодних доказів стосовно того, що він звертався до Орендаря - Товариства - з приводу контролю щодо належного та своєчасного здійснення державної реєстрації спірного договору оренди землі від 01.11.2005 року та стосовно фактів ухилення орендаря від такого контролю, тощо.

Відтак, жодних доказів відсутності у орендодавця можливості контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, матеріали справи не містять.

Стаття 31 Закону №161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.

Аналізуючи наведені вище норми права апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстав для припинення договору оренди землі від 01.11.2005 року матеріалами справи не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За нормою ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Оособа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як роз`яснив Пленум ВСУ у п.4 постанови Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. N9 судам, відповідно до статті 215 ЦК (435-15) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Як вірно зазначено в апеляційній скарзі ТОВ "Машівське інкубаторне підприємство", оскільки строк дії спірного договору оренди землі від 01.11.2005 року спливає саме 04 червня 2017 року, то укладений договір суборенди від 16.04.2010 року не суперечить умовам договору оренди, зокрема, у розділі - строк дії договору , де передбачено, що його укладено до 04 червня 2017 року на строк дії договору оренди землі від 01 листопада 2005 року.

Разом із тим колегія суддів вважає, що оцінювати питання недійсності договору суборенди від 16.04.2010 року, виходячи лише з аналізу строків, є неповним та не відповідає принципу повного дослідження судом всіх обставин справи.

Так, пунктом 30 Договору оренди землі від 01.11.2005 року визначено наступні права орендаря: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору, за письмовою згодою орендодавця зводити виробничі та інші споруди, отримувати доходи, здавати землю в суборенду , здійснювати в установленому порядку, за письмовою згодою орендодавця, водогосподарських та меліоративних систем.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, письмової згоди на укладення договору суборенди орендодавець - позивач по справі ОСОБА_1 - Товариству ЛАН не надавав, наведене відповідачами не спростовано, доказів протилежного не надано.

Відтак, оскільки при укладенні спірного договору суборенди від 16.04.2010 року, не було дотримано вимог закону та Договору оренди землі від 01.11.2005 року, а саме не отримано письмової згоди орендодавця на укладення такого договору, він є недійсним з моменту укладення.

Окрім того, як вірно вказано місцевим судом, поняття самовільного зайняття земельної ділянки визнаачено у статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , відповідно до якої самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

При цьому, оскільки ТОВ "Машівське інкубаторне підприємство" земельна ділянка використовувалася на підставі укладеного договору суборенди, тобто на той час існував вчинений правочин щодо цієї земельної ділянки, то підстав вважати, що вказаним товариством належна позивачу земельна ділянка використовувалась самочинно, відсутні, відтак, вимога про стягнення збитків за самовільне зайняття земельної ділянки в розмірі 29752,67 грн., задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стовно того, що належна позивачу земельна ділянка була передана в суборенду по договору, який підписано неналежною особою та що ця ж ділянка і після спливу дії договору не повернута позивачу та незаконно використовується орендарем, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки доказів на підтвердження вказаного матеріали справи не містять.

Твердження в апеляційній скарзі ТОВ "Машівське інкубаторне підприємство" про те, що підстави для визнання недійсним договору суборенди відсутні, оскільки позивач не був його стороною, і не довів які саме його права порушено, колегія суддів до уваги не приймає, з урахуванням наведеного вище, а саме факту того, що Договір від 16.04.2010 року було укладено без письмової згоди на те власника земельної ділянки, яка за умовами договору оренди землі від 01.11.2005 року є обов`язковою.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення поданих апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення судув частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки з постановленням в цій частині нового рішення по суті спору з наведених вище підстав.

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Машівське інкубаторне підприємство , - задовольнити частково.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан , Товариства з обмеженою відповідальністю Машівське інкубаторне підприємство про визнання договору оренди землі припиненим, договору суборенди землі недійсним та стягнення збитків, завданих власнику землі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, - задовольнити частково.

Договір суборенди земельної ділянки площею 5,22 га кадастровий номер 5323086600:00:007:0051, розташованої на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області укладений 16.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю Лан та Товариством з обмеженою відповідальністю Машівське інкубаторне підприємство , зареєстрований 24.06.2010, - визнати недійсним.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: Т.О. Кривчун

СУДДІ: Ю.В. Дряниця

О.В. Прядкіна