Ухвала

від 10.09.2020 по справі 540/1362/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 540/1362/16-ц

провадження № 61-13406ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Лан , товариства з обмеженою відповідальністю Машівське інкубаторне підприємство про визнання договору оренди землі припиненим, договору суборенди землі недійсним та стягнення збитків, завданих власнику землі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Лан (далі - ТОВ Лан ), товариства з обмеженою відповідальністю Машівське інкубаторне підприємство (далі - ТОВ Машівське інкубаторне підприємство ) про визнання припиненим з 09 жовтня 2009 року договору оренди землі

від 01 листопада 2005 року, укладеного між ним та ТОВ Лан ; визнання недійсним з 16 квітня 2010 року договору суборенди землі від 16 квітня

2010 року, укладеного між ТОВ Лан та ТОВ Машівське інкубаторне підприємство ; стягнення з ТОВ Машівське інкубаторне підприємство на його користь заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 29 752,67 грн.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня

2017 року позов задоволено частково.

Договір суборенди земельної ділянки, площею 5,22 га, кадастровий номер 5323086600:00:007:0051, розташованої на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області, укладений 16 квітня 2010 року між ТОВ Лан та ТОВ Машівське інкубаторне підприємство , зареєстрований 24 червня 2010 року, визнано недійсним.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ТОВ Машівське інкубаторне підприємство задоволено частково.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки площею 5,22 га кадастровий номер 5323086600:00:007:0051, розташованої на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області укладений 16 квітня 2010 року між ТОВ Лан та ТОВ Машівське інкубаторне підприємство , зареєстрований 24 червня 2010 року.

В іншій частині рішення Машівського районного суду Полтавської області

від 12 січня 2017 року залишено без змін.

29 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 .

Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник узагальнено посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої

статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік з 01 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 378,00 грн.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.

Ураховуючи ціну позову та вимоги касаційної скарги заявник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 2 204,80 грн

(((1 378,00 грн х 0,4) х 2) х 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходу бюджету 22030102, Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 12 січня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 01 жовтня

2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Є. Червинська