Постанова

від 28.07.2020 по справі 915/153/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/153/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30 квітня 2020 року

у справі № 915/153/20

за позовом : Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача-1 : Фермерського господарства "Агропівдень 2"

до відповідача-2 : ОСОБА_1

про : стягнення заборгованості у розмірі 195400,0 грн.,

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 23.01.2020, в якій просить суд стягнути у солідарному порядку з Фермерського господарства "Агропівдень 2" та ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського обслуговування б/н від 27.08.2018, укладеному між АТ КБ "Приватбанк" та Фермерським господарством "Агропівдень 2", у розмірі 195400,0 грн, посилаючись на порушення фермерським господарством зобов`язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку ФГ "Агропівдень 2" щодо погашення кредиту, внаслідок чого у банку виникло право захисту свого порушеного права шляхом солідарного стягнення зазначеної заборгованості з Фермерського господарства "Агропівдень 2" та ОСОБА_1 , який, згідно укладеного з АТ КБ "Приватбанк" договору поруки №P1542614507759245135 від 19.11.2018, поручився власними коштами та майном за виконання Фермерським господарством "Агропівдень 2" договірних зобов`язань по кредитному договору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30 квітня 2020 року у справі № 915/153/20 (суддя Мавродієва М.В.) в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладено на позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не обґрунтовано, якими саме пунктами "Умов та правил надання банківських послуг" керувався позивач при визначенні терміну повернення безпосередньо відповідачем-1 кредитних коштів; матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг" відповідач-1 ознайомився та погодився з ним, підписуючи заяву на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем взагалі містили умови, зокрема щодо строків повернення отриманих кредитних коштів.

Заява на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та анкета про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку підписана з обох сторін без зазначення в ній дати здійснення такого підпису; роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заявах домовленості сторін щодо строків повернення кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2020 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано порушенням норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення суду.

Апелянт зазначає, що єдиною підставою та обставиною для відмови у задоволенні позовних вимог стала наявність постанови Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15), яка є наближеною до висновків за постановою Великої Палати Верховного Суду від 03. 07.2019 року по справі №342/180/17, без будь-яких інших належних обґрунтувань із застосуванням стандартів доказування за перевагою доказів у їх сукупності, та висновків суду в супереч нормам матеріального права, які взагалі не були застосовані до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції упереджено до позивача не було спростовано у належний спосіб жодного доказу доданого до позовної заяви.

В даному випадку, за відсутності поданих стороною відповідача будь-яких доказів, які б стосувалися предмету доказування ( отримання та користування кредитними коштами (в т.ч. з використанням програмного комплексу Приват24, підписання документів (правочинів) з використанням ЕЦП і т.д.), суд попередньої інстанції поклав на сторону позивача АТ КБ "ПриватБанк" надзвичайний та заздалегідь недосяжний стандарт доказування, який в супереч нормам матеріального права призвів до порушення права на справедливий суд, у відповідності до ст.6 Конвенції

Скаржник зауважує, що суд не навів навіть належних аргументів в чому полягають розумні сумніви обставин про не ознайомлення з істотними умовами підписаних договорів, з якими письмово ознайомлений відповідач 1 та відповідач 2, та не можливість такого ознайомлення.

Незважаючи на вказане, та за відсутності поданих зі сторони відповідачів доказів, суд не спромігся вказати, в чому наявна перевага не поданих відповідачем доказів або висловлених ним бездоказових аргументів, що є нонсенсом за встановленим порядком дослідження доказів згідно норм процесуального права (в т.ч. дослідження доказів у їх сукупності).

У свою чергу, вся аргументація відповідача2, як і суду попередньої інстанції, зводиться до позиції, що звернення відповідача до банку за підписаною заявою та іншими документами, і отримання від банку коштів шляхом використання розрахункового рахунку мають всі ознаки мотивів і наслідків вчинення таких дій відповідачами: "Просто так". Адже навіть звичайний рівень освіти та правової обізнаності пересічного споживача банківських послуг у повній мірі дозволяє повнолітній особі, тобто особі, яка має повний об`єм цивільної дієздатності, належним чином усвідомлювати значення своїх дій та розуміти, що банк (як фінансова установа) не надає послуг безповоротного та безоплатного користування належними йому коштами.

Скаржник наголошує, що звільнення основного боржника та поручителя від повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором (який є дійсним та не оспорений сторонами) у масштабах таких судових рішень може становити економічну небезпеку для країни.

Вказані порушення взагалі призвели до ігнорування висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у Постанові від 12.12.2018 року у справі № 755/11648/15-ц визначено: Отже, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги закону № 1023-хіі.

Крім того, відмовляючи в позовних вимогах Банку щодо стягнення відсотків та пені, суд першої інстанції вважав, що Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною кредитного договору через їх мінливість. При цьому, посилався на позицію Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15), проте у розглянутій Великою Палатою Верховного суду справі N342/180/17-ц інші обставини та правовідносини між сторонами договору.

Так, відповідачами по вказаним цивільним справам є не юридична особа, а фізичні особи, а отже, на правовідносини між сторонами розповсюджується дія законодавства про захист прав споживачів. А в даній справі відповідачем-1, з яким укладено кредитний договір, є саме юридична особа, на яку норми законодавства про захист прав споживачів не розповсюджуються. Отже, на думку апелянта, позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові по справі №342/180/17-ц від 03.07.2019 не може застосовуватися при вирішенні даної справи.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що Умови та Правила надання банківських послуг не є складовою частиною кредитного договору.

Апелянт зауважує, що відповідач, як позичальник не заперечував факт ознайомлення з Умовами та укладення кредитного договору.

Крім того, апелянт зазначає, що судом не наведено жодних обґрунтувань відсутності правових наслідків за підписаним договором поруки, у свою чергу, Відповідач2 не довів належними та допустимими доказами про неукладення договору поруки.

Поручителем надані всі наявні документи, що стосуються Поручителя, на момент укладання цього договору, в господарському/цивільному суді не мається заяв кредиторів про визнання Поручителя банкрутом.

У випадку смерті або ліквідації Боржника за Угодою 1 або Угодою 2 на, та/або заміни Боржника внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), Поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання Угоди І і/або Угоди 2 за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних вданому пункті обставин, в зв`язку з чим, Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за Угодою 1/або Угодою 2 у розмірі і порядку, визначеному умовами Угоди І і /або Угоди 2 . При цьому, будь-які додаткові узгодження з Поручителем не потрібні.

Вказаний договір підписаний представниками сторін за допомогою електронного цифрового підпису, доказів протилежного відповідачами суду не надано.

При укладанні договору поруки №Р1542614507759245135 від 19.11.2018 сторони узгодили необхідні істотні умови щодо договору поруки і такий договір поруки укладено саме з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором - Анкетою-приєднанням від 27.08.2018 р.

Так, у договорі поруки №Р1542614507759245135 від 19.11.2018 зазначено, що відповідач-2 поручається перед Банком за виконання відповідачем-l зобов`язань за договорами приєднання до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг.

Поруч із цим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що між Банком та Відповідачем-1 були укладені будь-які інші кредитні договори. Відповідачем-2, у свою чергу, не висловлено жодних заперечень із приводу того, що договір поруки було укладено на забезпечення виконання зобов`язань за іншим кредитним договором, водночас, у пункті 1.3. договору поруки відповідачем-2 погоджено, що поручитель з умовами Угоди 1 ознайомлений.

Банк 27.08.2018 р. відповідно до умов підписаної сторонами Анкети-заяви надав позичальнику кредит у сумі 200 000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку відповідача-1.

Отже, на думку апелянта, суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.277 ГПК України є підставою для скасування рішення повністю або частково.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі №915/153/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30 квітня 2020 року. Встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, відводів, затвердження мирових угод тощо), заперечення щодо поданих заяв чи клопотань.

Ухвалено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30 квітня 2020 року у справі №915/153/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу, будь-які клопотання, додаткові пояснення, заперечення до суду не надходили. Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.

Зокрема, поштове повідомлення повернулось неврученим ФГ Агропівдень-2 з ухвалою суду від 15.06.20, хоча направлялось за адресою місцезнаходження товариства, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул.Одеська,11, оф.11, м.Вознесенськ, Миколаївська область, 56500.

Також ухвала суду від 15.06.20 повернулась неврученою від ОСОБА_1 , адреса якого є АДРЕСА_1 . Разом з тим, 16.07.2020 року представник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи за клопотанням, яке подано до суду 15.07.20, позаяк судова колегія вважає, що відповідач-2 повідомлений належним чином про розгляд справи.

Оскільки відповідачі не скористались своїм процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, директором Фермерського господарства "Агропівдень 2" Аверковою В.І. підписано заяву на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (а.с.14) без зазначення в ній дати здійснення такого підпису, а також заяву на відкриття карткового рахунку № НОМЕР_2 , складену 27.08.2018 (а.с.15).

В заяві на відкриття поточного рахунку та анкеті про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг вказано, що Аверкова В.І., цією анкетою-заявою, відповідно до ст.634 ЦК України, у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк" розміщених на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою: privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування.

Згідно вказаної заяви, про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua і разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Підписавши цю заяву Клієнт приєднується і погоджується із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку.privatbank.ua.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до довідки позивача №71110NKCTS0VY від 23.01.2020 про розмір встановлених кредитних лімітів (а.с.34) Фермерському господарству "Агропівдень 2" 28.12.2018 встановлено кредитний ліміт у сумі 200000,0 грн на поточний рахунок НОМЕР_1.

19.11.2018 між Банком як кредитором та ОСОБА_1 як поручителем, укладено Договір поруки №P1542614507759245135 (надалі - Договір поруки) (а.с.40,41), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Фермерським господарством "Агропівдень 2" зобов`язань за договорами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" та розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов і Правил надання банківських послуг, що розміщенні на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет за адресою: http://privatbank.ua/terms .

Вказаний договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису.

Позивач вказує, що в зв`язку з порушенням зобов`язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач-1 станом на 10.01.2020 має заборгованість в сумі 234070,77 грн, з яких: 195400,0 грн - заборгованість за кредитом, 15048,65 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 17760,12 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 5862,0 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Оскільки зобов`язання за договором б/н від 27.08.2018 позичальником належним чином не виконуються, позивач, враховуючи приписи ст.ст.15, 16 ЦК України, звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідачів (позичальника та поручителя) 195400,0 грн. заборгованості за кредитом у солідарному порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України.

До позовної заяви позивачем долучено копію витягу з "Умов та правил надання банківських послуг", якими передбачено наступне.

Згідно п. 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.18.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта.

У відповідності до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

За змістом п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Згідно п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі").

Пунктом 3.18.4. Умов затверджено порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка (п. 3.18.4.1. Умов)). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 3.18.4.1.4. Умов під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг змінити умови кредитування, а саме: вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4. Умов).

В підтвердження наявності заборгованості позивачем було долучено до матеріалів справи в суді першої інстанції довідку про розміри встановлених кредитних лімітів від 23.01.2020, згідно з якою відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок у сумі 200 000 грн., розрахунок заборгованості за договором б/н від 27.08.2018 року станом на 10.01.2020 року, банківську виписку по рахунку ФГ Агропівдень 2 за період з 11.04.2019 року по 23.01.2020 року. (а.с.34-39).

Таким чином, судова колегія зазначає, що зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в межах встановленого кредитного ліміту, в підтвердження чого надано банківські виписки по рахунку відповідача з 11.04.2019р по 23.01.2020 р та факт необізнаності відповідачів зі змістом Умов не впливає на факт отримання від позивача кредитних коштів.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм законодавства (ст. 530, ч. 2 ст. 1050 ЦК України) дає підстави вважати, що для звернення до суду з позовом про дострокове повернення всієї суми кредиту має настати одна із подій: сплив строку повернення всієї суми кредиту за договором або зміна строку виконання зобов`язання на підставі пред`явленої вимоги кредитора про повне дострокове погашення кредиту, направленої боржнику.

Аналогічні висновки викладені у низці постанов Верховного Суду: Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.03.2019 року у справі № 752/15929/14-ц, Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2019 року у справі № 926/2154/16, Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2018 року у справі № 923/330/13, Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2018 року у справі № 921/184/16-г.

Судова колегія зазначає, що надання кредитних коштів у розмірі 195400,00 грн. підтверджується випискою з банківського рахунку та не спростовано відповідачами по справі, доказів їх повернення матеріали справи не містять.

Разом з тим, зі змісту заявок ФГ Агропівдень 2 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не вбачається, що сторони при укладанні договору погодили строк повернення кредитних коштів.

Отже, для зміни строку виконання зобов`язання, необхідною умовою є надіслання кредитором боржнику вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, чого Позивачем виконано не було.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачам в порядку ч.2 ст.530 ЦК України вимоги про повернення наданих кредитних коштів.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про передчасність заявлених банком вимог про стягнення з відповідача 195400,00 грн. заборгованості, оскільки строк виконання зобов`язання ще не настав.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем долучено до позову Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с.16-32), а саме розділ 3.2 "Кредити (Умови та правила користування послугою кредитування юридичних осіб від ПриватБанку)", а також тарифи (а.с.33), проте не зазначено на підставі яких пунктів визначено термін повернення безпосередньо відповідачем-1 кредитних коштів.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду про те, що умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг" відповідач-1 ознайомився та погодився з ним, підписуючи заяву на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку (а.с.14), а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем взагалі містили умови, зокрема щодо строків повернення отриманих кредитних коштів.

Посилання апелянта на те, що судом звільнено основного боржника та поручителя від повернення кредиту не відповідає дійсності, оскільки судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність визначення сторонами у письмовому вигляді строків повернення наданих Банком позичальнику коштів, а не про відсутність обов`язку боржників щодо повернення кредиту.

Враховуючи все вищевикладене, місцевим господарським судом було правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, скаржник не надав, а тому доходить висновку про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення норм процесуального права або неправильного застосування ним норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Судом встановлені обставини отримання відповідачкою кредитних коштів, проте встановлено те, шо Банком не направлялась вимога про сплату коштів, що, з огляду на невстановлення сторонами у договорі строку повернення кредитних коштів, свідчить про передчасність позову у частині стягнення основної заборгованості.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Миколаївської області, зазначеними у рішенні від 30 квітня 2020 року щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями ст. ст. 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 30 квітня 2020 року у справі № 915/153/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська