Рішення

від 16.09.2019 по справі 905/1275/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.2019 Справа №905/1275/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроград-Сервіс-Європа , м.Донецьк

про стягнення 41631,25грн основного боргу, 12027,44грн пені, 5433,74грн - 3% річних, 38632,15грн інфляційних втрат.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроград-Сервіс-Європа , м.Донецьк, про стягнення 41631,25грн основного боргу, 12027,44грн пені, 5433,74грн - 3% річних, 38632,15грн інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №1430/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 купівлі-продажу природного газу.

Після відкриття провадження у справі позивач надав суду додаткові пояснення №14/4-2381 від 16.08.2019 (з додатками, вх.№16584/19 від 19.08.2019; а.с.51-55), в яких обґрунтував причини ненадання суду акта приймання-передачі природного газу за січень 2015 року (неможливість направити його відповідачу для підписання через проведення АТО на території м.Донецька) і зазначив, що надав суду всі наявні та доступні докази на підтвердження виконання своїх обов`язків за Договором №1430/15-ТЕ-7 від 31.12.2014.

Відповідач своєчасно повідомлений про відкриття провадження в цій справі шляхом опублікування оголошення (а.с.49), але без поважних причин не скористався передбаченим ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України правом надати відзив на позов та довести обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на що відповідно до приписів ч.ч.4, 9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014 Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю Євроград-Сервіс-Європа (Покупець, відповідач) уклали Договір купівлі-продажу природного газу №1430/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 (далі - Договір, а.с.12-17).

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України змінений тип Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України . Таким чином, Постачальником за Договором є позивач у даній справі.

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 132тис.куб.м, у тому числі у січні - в обсязі до 25тис.куб.м (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу Покупця.

У п.3.4. Договору узгоджено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаному уповноваженим представником та скріпленому печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п.п.5.2., 5.4. Договору до сплати за 1000куб.м газу належить 1091,00грн, крім того ПДВ 20% - 218,20грн, всього з ПДВ - 1309,20грн. Реалізація газу Покупцю за зазначеною у п.5.2. ціною здійснюється за умови наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених чинним законодавством України).

Згідно з п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем п.6.1. Договору він зобов`язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Сторони домовились про те, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років (п.9.3. Договору).

Суд встановив, що умови п.9.3. Договору узгоджуються з приписами ч.1 ст.259 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 Договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Щодо ліцензії на виробництво теплової енергії.

Відповідно до п.5.4. Договору реалізація газу Покупцю за зазначеною у п.5.2. ціною здійснюється за умови наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених чинним законодавством України ).

З підписаного начальником Департаменту реалізації газу НАК Нафтогаз України (довіреність - а.с.29-30) Витягу з Реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК Нафтогаз України (станом на 23.05.2019), з боку яких не підписані акти приймання-передачі (а.с.18) вбачається, що позивач під час визначення вартості поставленого відповідачу у січні 2015 року газу виходив саме з ціни 1309,20грн за 1000куб.м, встановленої п.5.2. Договору.

На підставі приписів ст.6, ч.1 ст.627 ст.204 ЦК України під час винесення цього рішення у суду відсутні підстави ставити під сумнів зміст Договору, а дії позивача свідчать про те, що йому достовірно відомо або про наявність у Покупця відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії - або про відсутність такої ліцензії на законних підставах.

Виходячи з викладеного, суд вважає доведеною ціну газу, використану позивачем у розрахунку основного боргу.

Щодо виконання сторонами Договору та вимоги про стягнення основного боргу .

Всупереч п.3.4. Договору, яким обов`язок складання актів приймання-передачі природного газу покладений на відповідача, останній у лютому 2015 року не склав акт приймання-передачі за січень 2015 року та не надав його позивачеві для підписання.

На підтвердження факту поставки газу в обсязі 31,799тис.куб.м позивач надав суду:

- Витяг з Реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК Нафтогаз України (станом на 23.05.2019), з боку яких не підписані акти приймання-передачі , який підписаний представником НАК Нафтогаз України (а.с.18);

- копію підписаного постачальником газу (НАК Нафтогаз України ) та газорозподільним підприємством (ПАТ Донецькміськгаз ) Реєстру обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії Нафтогаз України через Національну акціонерну компанію Нафтогаз України через газорозподільні мережі ПАТ Донецькміськгаз за січень 2015 року (додаток №2 до Договорів від 30.01.2014 №14-45-ПР, №14-121-ТН, № 14-122-ТБ про закупівлю послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами між НАК Нафтогаз України та ПАТ Донецькміськгаз ) (а.с.19-20).

Зазначені документи підтверджують, що позивач свої зобов`язання за Договором у січні 2015 року виконав належним чином - поставив відповідачу природний газ в обсязі 31,799тис.куб.м вартістю 41631,25грн з ПДВ.

За твердженням позивача, оплат за отриманий у січні 2015 року природний газ Покупець взагалі не здійснював, і іншого відповідач під час розгляду справи не довів.

Отже, відповідач свого обов`язку з повної та своєчасної оплати отриманого у січні 2015 року природного газу у встановлений Договором термін не виконав, чим порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 (ч.1) ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України щодо обов`язковості виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобов`язанні.

На підставі викладеного суд визнає, що позовна вимога про стягнення 41631,25грн боргу за газ, поставлений відповідачу у січні 2015 року, є обґрунтованою, доведеною та такою, що не спростована відповідачем і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення пені .

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе за п.6.1, п.7.2 Договору зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 12027,44грн пені за період 17.02.2015 - 16.08.2015, нарахованої на несплачену заборгованість за січень 2015 року.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.11), суд встановив, що її нарахування суперечить вимогам ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси (далі - Закон Про встановлення додаткових гарантій ), якою на 2015 рік встановлений мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Закон набрав чинності 07.02.2015. Частина друга ст.2 Закону є нормою прямої дії.

На переконання суду наявність або відсутність у відповідача ліцензії на провадження діяльності з виробництва теплової енергії та договорів зі споживачами на постачання теплової енергії не входить до предмету доказування для визначення судом наявності або відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч.2 ст.2 Закону Про встановлення додаткових гарантій , який є спеціальним по відношенню до законів, що регулюють порядок надання окремих видів житлово-комунальних послуг.

Натомість до предмету доказування входять: нарахування пені позивачем-енергопостачальною компанією; споживання енергетичних ресурсів відповідачем-виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг; надання житлово-комунальних послуг у районі проведення антитерористичної операції; повне або часткове співпадіння періоду нарахування пені з періодом дії Закону Про встановлення додаткових гарантій .

За наведеними у п.п.2, 5 ч.1 ст.1 Закону України №2189-VIII від 09.11.2017 Про житлово-комунальні послуги визначеннями: житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Визначення поняття виробник житлово-комунальної послуги названий Закон не надає.

Види діяльності відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005547245 від 15.07.2019 - 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів, 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с.46, зворотній бік).

Згідно з п.1.2. Договору поставлений відповідачу газ міг бути використаний ним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (а.с.12).

Частина перша ст.627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, під час винесення даного рішення у суду відсутні підстави ставити під сумнів зміст Договору №1430/15-ТЕ-7 від 31.12.2014, в тому числі його пункту 1.2.

З п.12 Договору (а.с.17) та копії Реєстру обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії Нафтогаз України […] через газорозподільні мережі ПАТ Донецькміськгаз за січень 2015 року (а.с.19-20) вбачається, що відповідач надавав

послуги з виробництва теплової енергії в місці свого фактичного розташування - м.Донецьк, яке і на момент укладення Договору, і на час розгляду цієї справи є місцем державної реєстрації відповідача (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а.с.46-48).

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення АТО у Донецькій, Луганській та Харківській областях.

Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014 Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення вся територія Донецької області віднесена до районів проведення АТО з 07.04.2014 .

Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 ст.75 ГПК України суд визнає загальновідомою інформацію про проведення у 2015 році АТО на території м.Донецьк.

Отже, у спірний період відповідач надавав житлово-комунальні послуги у районі проведення антитерористичної операції, задля чого спожив природний газ.

Відповідно до абз.3 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2012 Про визначення гарантованих постачальників природного газу гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України . В свою чергу, природний газ є енергетичним ресурсом .

В постанові від 18.01.2019 у справі №913/66/18 Об`єднана палата Верховного Суду дійшла наступних висновків щодо застосування норм Закону Про встановлення додаткових гарантій :

- в силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону Про встановлення додаткових гарантій ;

- положення ч.2 ст.2 названого Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

Отже, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Євроград-Сервіс-Європа , що виникли на підставі Договору №1430/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 купівлі-продажу природного газу, є енергопостачальною компанією; на правовідносини між сторонами у справі №905/1275/19 розповсюджується дія зазначеного вище мораторію, а вимога про стягнення 12027,44грн пені, нарахованої за період 17.02.2015 - 16.08.2015 на заборгованість за січень 2015 року в розмірі 41631,25грн, задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення річних та інфляційних .

На підставі приписів ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 38632,15грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 5433,74грн.

Суд перевірив розрахунки вказаних сум (а.с.11) та встановив, що вони є правомірними та арифметично вірними. З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають нараховані на заборгованість за поставлений у січні 2015 року природний газ:

- 3% річних у розмірі 5433,74грн за період 17.02.2015 - 24.06.2019;

- інфляційні в сумі 38632,15грн за період березень 2015 року - травень 2019 року.

Судовий збір в сумі 1684,52грн покладається на відповідача відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 13, 14, 33, 42, 74, 75 (ч.3), 76-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроград-Сервіс-Європа , м.Донецьк, про стягнення 41631,25грн основного боргу, 12027,44грн пені, 5433,74грн - 3% річних, 38632,15грн інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євроград-Сервіс-Європа (83001, м.Донецьк, бул.Пушкіна, 2А; ідентифікаційний код 38707445) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 41631,25грн основного боргу, 38632,15грн інфляційних втрат, 5433,74грн - 3% річних, 1684,52грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений 23.09.2019.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 примірники:

1 - до справи, 2 - сторонам