Постанова

від 27.10.2020 по справі 905/1275/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа № 905/1275/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Шутенко І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №2099 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі № 905/1275/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроград-Сервіс-Європа", м. Донецьк,

про стягнення 97724,58 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроград-Сервіс-Європа"про стягнення 41631,25 грн основного боргу, 12027,44 грн пені, 5433,74 грн - 3% річних, 38632,15 грн інфляційних втрат.

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №1430/15-ТЕ-7 від 31 грудня 2014 року купівлі-продажу природного газу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі №905/1275/19 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроград-Сервіс-Європа" про стягнення 41631,25 грн основного боргу, 12027,44 грн пені, 5433,74 грн - 3% річних, 38632,15 грн інфляційних втрат - задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроград-Сервіс-Європа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"41631,25 грн основного боргу, 38632,15 грн інфляційних втрат, 5433,74 грн - 3% річних, 1684,52 грн судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково місцевий господарський суд встановив відсутність доказів оплати Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроград-Сервіс-Європа" вартості отриманого ним природного газу у січні 2015 року, а відтак і наявності підстав для стягнення суми основної заборгованості та наслідків її несвоєчасної оплати. Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення пені у розмірі 12027,44 грн суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини, розповсюджується дія мораторію на нарахування пені в силу дію положень Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з відповідним рішенням суду в частині відмови у стягненні пені в розмірі 12027,44 грн не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його в цій частині скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтуванні апеляційної скарги наголошує на помилковості врахування судом приписів Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", оскільки позивач не є енергопостачальною організацією.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі №905/1275/19, вирішено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі №905/1275/19 здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 статтею 270 Господарського процесуального кодексу України.

26 жовтня 2020 року повторним автоматизованим розподілом справи №905/1275/19, у зв`язку з відрядженням судді Ільїна О.В., сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Шутенко І.А.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, встановила такі обставини спору.

31 грудня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (як продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроград-Сервіс-Європа" (як покупець) уклали Договір купівлі-продажу природного газу №1430/15-ТЕ-7.

За твердженням позивача, у січні 2015 року ним здійснено поставку відповідачу природного газу в обсязі 31,799 тис. куб. м вартістю 41631,25 грн з ПДВ

Однак оплату за отриманий у січні 2015 року природний газ покупець не здійснив.

У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути відповідну суму у судовому порядку, а також наслідки несвоєчасного погашення відповідної суми у вигляді пені у розмірі -12027,44 грн, 3 % річних у розмірі 5433,74 грн; інфляційних втрат у розмірі - 38632,15 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Укладений 31 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроград-Сервіс-Європа"договір №1430/15-ТЕ-7 є договором поставки.

За змістом приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України"за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Згідно з п.1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 132 тис. куб. м, у тому числі у січні - в обсязі до 25 тис. куб. м (п.2.1. договору).

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця.

У п.3.4. договору узгоджено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаному уповноваженим представником та скріпленому печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п.п.5.2., 5.4. договору до сплати за 1000 куб. м газу належить 1091,00 грн, крім того ПДВ 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн. Реалізація газу покупцю за зазначеною у п.5.2. ціною здійснюється за умови наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених чинним законодавством України).

Згідно з п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем п.6.1. договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки газу в обсязі 31,799 тис. куб. м позивач надав суду:

-витяг з Реєстрів споживачів природного газу "Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК "Нафтогаз України"(станом на 23 травня 2019 року), який підписаний представником НАК "Нафтогаз України"(Том 1, а.с.18);

-копію підписаного постачальником газу (НАК "Нафтогаз України» ) та газорозподільним підприємством (ПАТ "Донецькміськгаз» ) Реєстру обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"через Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України"через газорозподільні мережі ПАТ "Донецькміськгаз"за січень 2015 року (додаток №2 до Договорів від 30 січня 2014 року №14-45-ПР, №14-121-ТН, № 14-122-ТБ про закупівлю послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами між НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Донецькміськгаз") (Том 1, а.с.19-20).

Зазначені документи підтверджують, що позивач свої зобов`язання за договором у січні 2015 року виконав належним чином - поставив відповідачу природний газ в обсязі 31,799 тис.куб.м вартістю 41631,25 грн з ПДВ.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Втім відповідач не надав доказів оплати вартості отриманого природного газу у відповідний період.

Таким чином, відповідач свого обов`язку з повної та своєчасної оплати отриманого у січні 2015 року природного газу у встановлений договором термін не виконав, чим порушив умови договору та вимоги ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення 41631,25 грн основної заборгованості.

З приводу позовної вимоги про стягнення 5433,74 грн - 3% річних, 38632,15 грн інфляційних втрат колегія суддів зазначає про таке.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок вказаних сум (Том 1, а.с.11) встановила, що останній є правомірними та арифметично правильним.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача:

-3% річних у розмірі 5433,74 грн за період 17 лютого 2015 року- 24 червня 2019 року;

-інфляційні втрати в сумі 38632,15 грн за період березень 2015 року - травень 2019 року.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 12027,44 грн пені колегія суддів зазначає таке.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе за п.6.1, п.7.2 договору зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 12027,44 грн пені за період 17 лютого 2015 року- 16 серпня 2015 року, нарахованої на несплачену заборгованість за січень 2015 року.

Перевіривши розрахунок пені колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що її нарахування частково суперечить вимогам ч.2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон "Про встановлення додаткових гарантій"), на підставі якої встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Закон набрав чинності 07 лютого 2015 року.

За наведеними у п.п.2, 5 ч.1 ст.1 Закону України №2189-VIII від 09 листопада 2017 року "Про житлово-комунальні послуги" визначеннями: житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Визначення поняття "виробник житлово-комунальної послуги"названий Закон не надає.

Види діяльності відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005547245 від 15 липня 2019 року - " 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів, 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря" (Том 1, а.с.46 на звороті).

Згідно з п.1.2. договору поставлений відповідачу газ міг бути використаний ним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (Том 1, а.с.12).

Частина перша статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, під час винесення даного рішення у суду відсутні підстави ставити під сумнів зміст договору №1430/15-ТЕ-7 від 31 грудня 2014 року, в тому числі його пункту 1.2.

З п.12 Договору (Том 1, а.с.17) та копії Реєстру обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"[…] через газорозподільні мережі ПАТ "Донецькміськгаз" за січень 2015 року (Том 1, а.с.19-20) вбачається, що відповідач надавав послуги з виробництва теплової енергії в місці свого фактичного розташування - м. Донецьк, яке і на момент укладення Договору, і на час розгляду цієї справи є місцем державної реєстрації відповідача (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Том 1, а.с.46-48).

Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення АТО у Донецькій, Луганській та Харківській областях.

Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07 жовтня 2014 року "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення"вся територія Донецької області віднесена до районів проведення АТО з 07 квітня 2014 року.

Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд визнає загальновідомою інформацію про проведення у 2015 році АТО на території м.Донецьк.

Отже, у спірний період відповідач надавав житлово-комунальні послуги у районі проведення антитерористичної операції, задля чого спожив природний газ.

Всупереч позиції апелянта про те, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не є енергопостачальною компанією, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до п. 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 січня 2019 року у справі №913/66/18 та у постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі №905/2949/17, від 10 травня 2018 року у справі №905/3272/16, від 30 квітня 2020 року у справі №913/409/19, від 18 березня 2020 року у справі №913/407/19.

У постанові від 18 січня 2019 року у справі №913/66/18 Об`єднана палата Верховного Суду дійшла наступних висновків щодо застосування норм Закону "Про встановлення додаткових гарантій":

-в силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону "Про встановлення додаткових гарантій";

-положення ч.2 статті 2 названого Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

Отже, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"у правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроград-Сервіс-Європа» , що виникли на підставі Договору №1430/15-ТЕ-7 від 31 грудня 2014 року купівлі-продажу природного газу, є енергопостачальною компанією; на правовідносини між сторонами у справі №905/1275/19 розповсюджується дія зазначеного вище мораторію, а вимога про стягнення 12027,44 грн пені, нарахованої за період 17 лютого 2015 року - 16 серпня 2015 року на заборгованість за січень 2015 року в розмірі 41631,25 грн, задоволенню не підлягає.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі № 905/1275/19 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у справі № 905/1275/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя І.А. Шутенко