Рішення

від 06.07.2020 по справі 160/3806/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року Справа № 160/3806/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивач Підлужного В.М.

представника відповідача Атрошенко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-БУД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РКЦ-БУД" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 року за № 0005150501 по формі Р , прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 року за № 0005170501 по формі ПН , прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 року за № 0005160501 по формі В4 , прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 року за № 0005140501 по формі ПС , прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 року за № 0008163307 по формі Д , прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 року за № 0008183307 по формі Д , прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Позивач в обґрунтування позову зазначив про невідповідність запиту вимогам закону, а також відсутність обов`язку створювати нові документи на запит податкового органу, ведення яких не визначено чинним законодавством. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, безпідставними та необґрунтованими, такими, що не базуються на нормах законодавства, а тому, винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зокрема, в позові зазначається, що отримані бонуси не є маркетинговими послугами, а будь-які маркетингові послуги не надавалися, а тому, на думку позивача, немає підстав вважати, що кредит-ноти є бонусом за надання маркетингових послуг. Окрім цього, в позові зазначено, що телефонні номери використовувались в підприємницькій діяльності, про що надавались документи до перевірки та до заперечень на акт, а донарахування відповідачем додаткового блага є припущенням відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог з мотивів, зазначених у акті перевірки, та зазначає про те, що позивачем було надано документи не у повному обсязі на запит податкового органу. Також, відповідач посилається на те, що позивач отримав на підставі кредит-нот бонуси за маркетингові послуги, як суму винагороди, але не нарахував податок на додану вартість, а також стверджує, що Позивач надав фізичним особам додаткове благо у формі використання послуг стільникового зв`язку.

21.05.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, окрім іншого, заявлено клопотання про розгляд справи № 160/3806/20 в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-БУД" про розгляд справи №160/3806/20 в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - задоволено, а подальший розгляд справи № 160/3806/20 ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Сторонами подавались додаткові пояснення з посиланнями на судову практику Верховного суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов, підтримав, проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 р. №1238-п призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ РКЦ-БУД (код ЄДРПОУ 35863210) за період діяльності 01.07.2016р.-30.06.2019р. з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством тривалістю 20 робочих днів.

За наслідками перевірки був складений акт №2066/04-36-05-01/35863210 від 16.01.2020 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ РКЦ-БУД (код 35863210) податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.

За результатами перевірки відповідно до акту перевірки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було встановлено порушення ТОВ РКЦ-БУД :

1) п. 44.1, п. 44.3, ст.44, п. 85.2, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, в частині не надання до перевірки регістрів бухгалтерського обліку в повному обсязі;

2) п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32 190 грн., в тому числі за 2016 рік - 32 190 грн.;

3) п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 843 133 грн., у тому числі: серпень 2016 - 131 374 грн.; жовтень 2016 - 126 грн.; листопад 2016 - 142 218 грн.; грудень 2016 - 143 грн.; лютий 2017 - 19 754 грн.; березень 2017 - 942 грн.; квітень 2017 - 35 080 грн.; серпень 2017 - 23 217 грн.; жовтень 2017 - 129 732 грн.; листопад 2017 - 43 975 грн.; грудень 2017 - 421 грн.; лютий 2018 - 27 229 грн.; березень 2018 - 49 619 грн.; травень 2018 - 51 505 грн.; червень 2018 - 241 грн.; серпень 2018 - 25 968 грн.; вересень 2018 - 460 грн.; жовтень 2018 -136 грн.; листопад 2018 - 55 830 грн.; грудень 2018 - 53 грн.; березень 2019 - 105 110 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у червні 2019 - 45 934 грн.;

4) відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України, на момент складання акту перевірки минув термін позовної давності для донарахування податку у сумі 273 861 грн. (серпень 2016 - 131 374 грн.; жовтень 2016 - 126 грн.; листопад 2016 - 142 218 грн.; грудень 2016 - 143 грн.);

5) п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого підлягає застосуванню штрафна санкція у розмірі 307 603 грн.:

січень 2017 - 202,0 грн.;

лютий 2017 - 51 858,0 грн.;

березень 2017 - 18 164,5 грн.;

квітень 2017 - 95 грн.;

травень 2017 - 2517,5 грн.;

червень 2017 - 3184,0 грн.;

липень 2017 - 82,5 грн.;

серпень 2017 - 28 014,0 грн.;

вересень 2017 - 85,0 грн.;

жовтень 2017 - 159,5 грн.;

листопад 2017 - 21 987,5 грн.;

грудень 2017 - 173,0 грн.;

січень 2018 - 83,0 грн.;

лютий 2018 - 20 105,0 грн.;

березень 2018 - 18 236,0 грн.;

квітень 2018 - 101,0 грн.;

травень 2018 - 25 651,5 грн.;

червень 2018 - 120,5 грн.;

липень 2018 - 71,5 грн.;

серпень 2018 - 12 912,5 грн.;

вересень 2018 - 230 грн.;

жовтень 2018 - 68,0 грн.;

листопад 2018 - 27 915,0 грн.;

грудень 2018 - 64,0 грн.;

березень 2019 - 52555,0 грн.;

травень 2019 - 22 837,5 грн.;

червень 2019 - 130,0 грн.;

6) абз. е п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абз. а п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 6017,70 грн., у тому числі по періодам: жовтень, листопад, грудень 2016 - 448,23 грн., січень-грудень 2017 - 2913,56 грн., січень-грудень 2018 - 2655,91 грн.;

7) абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковим агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 р. за №4, в частині подання Податкових розрахунків за ф. №1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2017 р., надано до податкової служби з інформацією не у повному обсязі, а саме відсутня інформація про виплату доходу ОСОБА_1 на загальну суму 71980,00 грн. (що не відображено у податкових розрахунках сум доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків, а також утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2017 року в сумі 71980,00 грн. за ознакою доходу фізичних осіб 157 ;

8) абз. е п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 176.2 ст. 176, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 411,21 грн., у тому числі по періодам: жовтень, листопад, грудень 2016 - 30,63 грн., січень-грудень 2017 - 199,09 грн., січень-грудень 2018 - 181,49 грн..

9) ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Позивачем було подано заперечення на акт перевірки, які за результатами їх розгляду були відхилені в повному обсязі, про що відповідач повідомив позивача листом від 27.02.2020 р. за № 20952/10/04-36-05-08-11.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки №2066/04-36-05-01/35863210 від 16.01.2020 року, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було прийнято, а Позивачем оскаржені податкові повідомлення-рішення форми Р від 03.03.2020 року за № 0005150501 (далі - ППР № 0005150501) про збільшення Позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 711 590, 00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 569 272,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 142 318 грн.; форми ПН від 03.03.2020 року за № 0005170501 (далі - ППР № 0005170501) про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 307 603,00 грн.; форми В4 від 03.03.2020 року за № 0005160501 (далі - ППР № 0005160501) про зменшення Позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 45 934,00 грн.; форми ПС від 03.03.2020 року за № 0005140501 (далі - ППР № 0005140501) про застосування штрафної санкції до Позивача у розмірі 1020 грн.; форми Д від 02.03.2020 року за № 0008163307 (далі - ППР № 0008163307) про збільшення Позивачу з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10423,67 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 6017,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 405,97 грн.; форми Д від 02.03.2020 року за № 0008183307 (далі - ППР № 0008183307) про збільшення Позивачу з військового збору на загальну суму 712,32 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 411,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 301,11 грн.

Не погодившись з рішеннями податкового органу про нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій, Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Відповідно до акту перевірки №2066/04-36-05-01/35863210 від 16.01.2020, доданих до податкових повідомлень-рішень розрахунків, податкові-повідомлення рішення стосуються нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, нарахування відповідних штрафних санкцій, у тому числі за не реєстрацію податкових накладних. З урахуванням того, що податкові зобов`язання з податку на додану вартість (за ППР № 0005150501, за ППР № 0005160501) нараховані за наслідками різних господарських операцій, та в розрахунку штрафних санкцій не ідентифіковані, суд розглядає правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень сукупно через оцінку таких операцій і відповідно похідною є питання правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0005170501.

Правовою підставою для визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у податковому повідомленні-рішенні форми Р від 03.03.2020 року за № 0005150501 та від 03.03.2020 року за № 0005170501 по формі В4 є висновки Відповідача про те, що:

- за наслідками порушень в обліку бонусів, отриманих від нерезидентів: ИООО Кровельный завод ТехноНИКОЛЬ (Білорусь) та ООО ТехниНИКОЛЬ - Строительные Системы (Росія) за період 2016-2019 роки;

- за наслідками не нарахування податкових зобов`язань ТОВ РКЦ-БУД по операціях з придбання послуг мобільного зв`язку, що не використовувались у господарській діяльності у загальній сумі 5 483 грн.

Суми з нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань з податку на додану вартість за форми Р від 03.03.2020 року за № 0005150501 та від 03.03.2020 року за № 0005170501 по формі В4 стосується операцій за якими, на думку Відповідача, Позивачем порушено облік бонусів (кредит-нот), отриманих від нерезидентів: ИООО Кровельный завод ТехноНИКОЛЬ (Білорусь) та ООО ТехниНИКОЛЬ - Строительные Системы (Росія) за період 2016-2019 роки.

Так, в частині обліку цих операцій на стор. 18 Відповідачем зроблено висновок, що Позивачем в порушення абз. б п. 185.1 ст. 185 , п. 186.4 ст. 186, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 883 584 грн., в тому числі серпень 2016 - 131 374 грн.; жовтень 2016 - 126 грн.; листопад 2016 - 142 218 грн.; грудень 2016 - 143 грн.; лютий 2017 - 19 754 грн.; березень 2017 - 942 грн.; квітень 2017 - 35 080 грн.; серпень 2017 - 23 217 грн.; жовтень 2017 - 129 732 грн.; листопад 2017 - 43 975 грн.; грудень 2017 - 421 грн.; лютий 2018 - 27 229 грн.; березень 2018 - 49 619 грн.; травень 2018 - 51 505 грн.; червень 2018 - 241 грн.; серпень 2018 - 25 968 грн.; вересень 2018 - 460 грн.; жовтень 2018 -136 грн.; листопад 2018 - 55 830 грн.; грудень 2018 - 53 грн.; березень 2019 - 105 110 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у червні 2019 - 45 934 грн. по операцiям з отриманням виногороди (бонусiв) вiд продавцiв - нерезидентів ИООО Кровельный завод ТехноНИКОЛЬ (Білорусь) та ООО ТехниНИКОЛЬ - Строительные Системы (Росія).

В якості правових підстав порушення Відповідачем зазначено (стор. 14-17 акту перевірки), що Позивачем отримано від продавців-нерезидентів ИООО Кровельный завод ТехноНИКОЛЬ (Білорусь) та ООО ТехниНИКОЛЬ - Строительные Системы (Росія) винагорода (бонуси) на загальну суму 5 331 571,85 грн., при цьому Відповідач посилається на документ, що має назву кредит-нота , а вид винагороди визначає як стимулювання збуту . Відповідач спирається у своїх висновках на умови контрактів (з додатковими угодами) №П-16895656 від 08.06.2016 р., №О-15894748 від 20.10.2015 р., №П-15894392 від 24.07.2015 р., №П-18897225 від 18.12.2017 р., №П-18897362 від 01.02.2018 р., укладеного Позивачем із ИООО Кровельный завод ТехноНИКОЛЬ (Білорусь), та № 31620/15 від 23 грудня 2014 р., № 52671/18 RSB від 08 травня 2018 р., № 52672/18 RSB від 08 травня 2018 р., № 46806/17 від 20 червня 2017 р., № 46805/17 від 20 червня 2017 р., укладеного Позивачем із ООО ТехниНИКОЛЬ - Строительные Системы , додатковими угодами до яких передбачено що Продавець повинен за умови досягнення певного рівня закупівлі продукції надати Покупцю додаткові бонуси розмір яких визначається додатковими угодами. Відповідач кваліфікує отримані суми як оплату за постачання маркетингових послуг, посилаючись при цьому на приписи підпункту 14.1.185 та підпункту 14.1.108 пункту 14.1 . статті 14 Податкового кодексу України , за наслідками здійснення яких Позивач мав нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість на підставі пункту 186.4 . статті 184 , абзацу б пункту 185.1 . статті 185 Податкового кодексу України . Відсутність нарахування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 883 584 грн. з урахуванням строків давності стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

При цьому, судом встановлено, що в Акті перевірки Відповідач із посиланням на дані обліку, що ним були перевірені під час перевірки, а саме: рахунок 632 Розрахунки з іноземними постачальниками та рахунок 719 Інші доходи від операційної діяльності , зазначив (стор.17), що отримані бонуси за кредит-нотами суми були отримані в якості доходу Позивача за стимулювання збільшення придбання та, як наслідок, збільшення збуту.

Позивач натомість в судовому засіданні та у заявах по суті справи стверджував, що бонуси, отримані ним за обсяг придбання, а тому відсутні підстави кваліфікувати такі бонуси як отриману плату за маркетингові послуги. Також, Позивач посилався на те, що ніякі маркетингові послуги він не надавав, в акті перевірки відсутнє посилання на документи та факти надання маркетингових послуг, Позивач не здійснює рекламних кампаній та не може надавати маркетингові послуги зі стимулювання збуту. Крім того, додаткові угоди до контрактів не містять обов`язків позивача здійснювати просування товарів і надання будь-яких послуг постачальникам товарів.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення в цій частині, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується та сторонами не оспорюється, що Позивач уклав з постачальниками-нерезидентами договори на поставку (імпорт) товару, а саме:

- з ИООО Кровельный завод ТехноНИКОЛЬ (Білорусь):

- контракт №П-16895656 від 08.06.2016 р. на поставку кровельних матеріалів, мастики, праймер. В подальшому було укладено додаткові угоди від 04 липня 2017 р. від 28 квітня 2017 р., від 08 вересня 2016 р., від 08 червня 2016 р. Додатковою угодою від 28 квітня 2017 р. було внесено зміни, щодо загальної суми контракту яку визначено у сумі 4 999 999 доларів США зі ставкою ПДВ - 0%;

- контракт №О-15894748 від 20.10.2015 р. на поставку кровельних матеріалів, мастики, праймер. В подальшому було укладено додаткові угоди від 20 жовтня 2015 р. та від 20 квітня 2016 р. Суму контракту було визначено у сумі 2 000 000 доларів США зі ставкою ПДВ - 0%;

- контракт №П-15894392 від 24.07.2015 р. на поставку кровельних матеріалів, мастики, праймер. В подальшому було укладено додаткові угоди від 24 липня 2015 р., від 31 грудня 2014 р., від 02 травня 2016 р. Додатковою угодою від 02 травня 2016 р. було внесено зміни, щодо загальної суми контракту яку визначено у сумі 499 000 доларів США зі ставкою ПДВ - 0%;

- контракт №П-18897225 від 18.12.2017 р. на поставку кровельних матеріалів, мастики, праймер. Суму контракту було визначено у сумі 4 999 999 доларів США зі ставкою ПДВ - 0%;

- контракт №П-18897362 від 01.02.2018 р. на поставку кровельних матеріалів, мастики, праймер. Суму контракту було визначено у сумі 2 000 000 доларів США зі ставкою ПДВ - 0%;

- з ООО ТехниНИКОЛЬ - Строительные Системы (Росія):

- контракт № 31620/15 від 23 грудня 2014 р. на придбання будівельних матеріалів. Суму контракту було визначено у сумі 500 000 000 рублів зі ставкою ПДВ - 0%. В подальшому сторонами було укладено: Дополнительное соглашение № 1 к контракту № 31620/15 від 23 грудня 2014 р.; Протокол о разных сроках отсрочки к Контракту № 31620/15 від 27 січня 2015 р.; Дополнительное соглашение № 2 к Контракту № 31620/15 від 02 січня 2015 р.; Дополнительное соглашение № 2 к Контракту № 31620/15 від 24 березня 2017 р.;

- контракт № 52671/18 RSB від 08 травня 2018 р. на придбання будівельних матеріалів. Суму контракту було визначено у сумі 300 000 000 рублів зі ставкою ПДВ - 0%;

- контракт № 52672/18 RSB від 08 травня 2018 р. на придбання будівельних матеріалів. Суму контракту було визначено у сумі 300 000 000 рублів зі ставкою ПДВ - 0%;

- контракт № 46806/17 від 20 червня 2017 р. на придбання будівельних матеріалів. Суму контракту було визначено у сумі 300 000 000 рублів зі ставкою ПДВ - 0%. В подальшому сторонами було укладено: Дополнительное соглашение № 1 к контракту № 46806/17 від 20 червня 2017 р.; Дополнительное соглашение № 3 к контракту № 46806/17 від 26 березня 2018 р.; Дополнительное соглашение № 4 к контракту № 46806/17 від 17 квітня 2018 р.; Дополнительное соглашение № 1 к контракту № 46806/17 від 12 грудня 2018 р.;

- контракт № 46805/17 від 20 червня 2017 р. на придбання будівельних матеріалів. Суму контракту було визначено у сумі 300 000 000 рублів зі ставкою ПДВ - 0%. В подальшому сторонами було укладено: Дополнительное соглашение № 1 к контракту № 46805/17 від 20 червня 2017 р.; Дополнительное соглашение № 2 к контракту № 46805/17 від 26 липня 2017 р.; Дополнительное соглашение № 3 к контракту № 46805/17 від 26 березня 2018 р.; Дополнительное соглашение № 4 к контракту № 46805/17 від 12 грудня 2018 р.

Судом під час судового розгляду було з`ясовано, що за умовами контрактів та додаткових угод до них, Позивачем було отримано бонуси на загальну суму 5 331 571,85 грн.

Під час судового розгляду справи також встановлено відсутність будь-яких документів, які б підтверджували надання маркетингових послуг з боку Позивача на користь компаній ИООО Кровельный завод ТехноНИКОЛЬ (Білорусь) та ООО ТехниНИКОЛЬ - Строительные Системы (Росія). Таке встановлено на підставі тверджень Позивача, що ним не надавались маркетингові послуги на користь нерезидентів, відсутності посилань на первинні документи обліку у акті перевірки, якими би було визначено факт надання маркетингових послуг, та відсутності спростувань з боку Відповідача тверджень Позивача. Судом не приймаються до уваги посилання Відповідача, що умови контрактів передбачають виплати Постачальниками додаткових бонусів, адже така умова не доводить факту надання маркетингових послуг на території України на користь нерезидентів. Крім того, суд враховує, що додатковими угодами на підставі яких здійснювались виплати не містить обов`язку позивача здійснювати якісь активні дії, щодо просування продукції постачальників, як і не містить будь-якої згадки про надання якихось послуг на території України. При цьому й у актах та у платежах за ними відсутні посилання на здійснення якихось дій позивачем на користь постачальників на території України.

Крім того, суд вважає слушною позицію позивача, що в акті перевірки за попередній період з 01.01.2014 р. по 31.03.2016 р. було проаналізовано, в тому числі, ті контракти, за якими виплачувались бонуси у 2017 та 2018 роках, проте порушень не було встановлено, а бонуси не розцінювались як маркетингові послуги за аналогічним правовим регулюванням та умовами контрактів, що, зважаючи на відсутність змін в цій сфері у податковому законодавстві, та висновки, викладені в пунктах 43, 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі Сєрков проти України від 07 липня 2011 р., не може не враховуватись судом.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень відповідача, що сам по собі факт стимулювання збуту є достатньою підставою для висновку про наявність факту надання маркетингових послуг, оскільки стимулювання збуту може здійснюватися не тільки шляхом стимулюючих виплат, а й шляхом встановлення відповідальності для покупця, у випадку не придбання певної кількості товарів у постачальника, отже, на думку суду, стверджувати про наявність маркетингових послуг у такому випадку також є недоречним.

Оцінюючи спір у цій частині та виходячи з аналізу положень підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , якими визначено значення маркетингових послуг (маркетингу) та їх склад, підпункту 14.1.185 пункту 14.1 цієї статті, яка встановлює правове визначення постачання послуг, суд дійшов до висновку про те, що додаткова бонусна винагорода, премія або знижка на вартість товару, надана продавцем покупцеві відповідно до умов угоди про купівлю-продаж (чи окремої угоди сторін), або для зацікавлення (винагороди) постійних покупців у подальшій співпраці, не може розцінюватись як послуга в сфері маркетингу, відтак, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за бонусами є безпідставним.

Суд також зазначає, що визначення кредит-ноти податкове законодавство не наводить. Відтак, за приписами пункту 5.3 . статті 5 Податкового кодексу України , якими визначено, що Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами , для надання оцінки документу кредит-нота та для визначення наслідків його застосування, слід звернутися до інших законів. Проте, законодавчо визначеного терміну кредит-нота в українському правовому полі немає. Але за своєю суттю кредит-нота в міжнародній практиці є розрахунком, повідомленням однієї сторони угоди другою про запис у кредит її рахунка певної суми. Виходячи з міжнародної практики розрахунків між суб`єктами господарювання, під кредит-нотою розуміється розрахунковий документ чи повідомлення, яке посилається однією зі сторін, що знаходяться в розрахункових відносинах, іншій стороні, про запис у кредит рахунка останньої визначеної суми, через настання якої-небудь обставини, що створила в іншої сторони право вимоги цієї суми. Тобто за допомогою кредит-ноти продавець товарів (робіт, послуг) повідомляє покупця про зміни умов договору щодо компенсації вартості товарів (робіт, послуг). Таким чином, за правовими наслідками, кредит-нота є документом, що підтверджує волевиявлення однієї сторони щодо зміни умов договору, в тому числі з оплати його ціни або погашення дебіторської або кредиторської заборгованості в протягом терміну виконання зобов`язань за договором. Таке ж визначення кредит-ноти наведено й у листі ДФС України від 17.07.2015 р. № 14996/6/99-99-19-02-02-15.

Здійснення Позивачем господарських операцій та їх реальний характер (отримання товарів від нерезидентів) не ставиться Відповідачем під сумнів. Тож, отримання бонусів у зв`язку з досягненням певних показників за контрактом є правомірним.

Натомість, надання маркетингових послуг повинно бути відображено в певних діях виконавця таких послуг щодо, зокрема, розміщення товарів в місцях продажу, вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення товарів до інформаційних баз продажу, збору та розповсюдження інформації про такі товари. За відсутності таких дій (або окремої дії) надання бонусу не може розцінюватись як послуга в сфері маркетингу, відтак, суд приходить до висновку, що нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за отриманими кредит-нотами (бонусами) є безпідставним.

Вказана позиція також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.12.2018 у справі №808/3341/16 та постанові від 16.04.2020 р. по справі № 809/483/16, та кореспондується з раніше сформованою практикою Вищого адміністративного суду, зокрема, в ухвалі від 29.11.2016 року у справі К/800/34945/15.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що отримані від компаній-нерезидентів бонуси не можуть вважатися доходом від надання маркетингових послуг, а тому, сума мотиваційних виплат (бонусів), отримана від продавців товарів у зв`язку з досягненням певних обсягів постачання, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України .

Щодо операцій з придбання послуг мобільного зв`язку, що не використовувались у господарській діяльності, за якими було донараховано відповідачем податок на додану вартість в розмірі 5 483 грн. (податкове повідомлення-рішення за формою Р від 03.03.2020 року за № 0005150501 та від 03.03.2020 року за № 0005170501 по формі В4 ), а також за додаткове благо фізичним особам було донараховано податок з доходів фізичних осіб (податкове повідомлення-рішення за формою Д від 02.03.2020 року за № 0008163307) та військовий збір (податкове повідомлення-рішення за формою Д від 02.03.2020 року за № 0008183307), суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки, ТОВ РКЦ-БУД перерахувало кошти ПрАТ МТС Україна протягом жовтня, листопада, грудня 2016 р. суму 2041, 95 грн., за 2017 рік суму 13273,01, за 2018 рік суму 12099,29 грн., за послуги телефонних дзвінків, по номерам телефонів фізичних осіб, що не є працівниками підприємства. Послуги по відшкодуванню вартості телефонних дзвінків надавались фізичним особам, які не є працівниками підприємства. Таким чином, грошові кошти, які сплачені не працівникам підприємства, є додатковим благом. Надалі в акті перевірки податковим органом зазначаються дві особи, які нібито отримували відповідне додаткове благо .

Під час судового розгляду судом встановлено, що між ТОВ РКЦ-БУД та оператором мобільного зв`язку (ПрАТ МТС України ) укладено договір №295370457441/395380195116 від 26.05.2004 про надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку, договір № 5890480/1.12240216 від 25.07.2012 про надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку.

Відповідно до умов вказаних договорів, оператор надає замовлені абонентом (ТОВ РКЦ-БУД ) згідно з договором послуги мобільного зв`язку в межах України згідно відповідної ліцензії щодо надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку. Міжнародний телефонний зв`язок здійснюється з роумінг-партнерами оператора.

Згідно із пп. 14.1. 47. п. 14.1 ст. 14 ПК України , додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Матеріалами справи підтверджується, що з метою впорядкування користування мобільним зв`язком, для забезпечення оперативного прийняття, виконання управлінських, організаційно-розпорядчих та внутрішньогосподарських рішень, виробничу необхідність та вирішення інших питань, пов`язаних із господарською діяльністю товариства, позивачем прийняті відповідні акти:

наказом №1 від 10.05.2016 р. Про використання мобільного телефонного зв`язку на підприємстві було встановлено: використовувати мобільний зв`язок, що забезпечений підприємством виключно в господарських цілях; призначено відповідального; встановлено порядок забезпечення;

наказом №2.1 від 17.05.2016 р. було затверджено Положення про мобільний телефонний дзвінок;

наказом №1/1 від 18.05.2016 р. було закріплено місце використання телефонів: за офісом з реалізації продукції по Дніпропетровському регіону (м. Дніпропетровськ, вул. Гагаріна, 90) черговий телефонний номер НОМЕР_1 ; за головним офісом підприємства (м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, офіс 405-Б) черговий телефонний номер +38-050-340-44-25. В подальшому в цей наказ внесено зміни згідно до наказу №1 від 15.03.2017 р.

Відповідно до абзацу 6 п. 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо).

Судом встановлено, що рахунки за послуги оператора рухомого зв`язку виставлялись та оплачувались ТОВ РКЦ-БУД , про що свідчать рахунки та витяги з виписки по особовому рахунку, платіжні доручення за період з липня 2016 року по лютий 2019 року.

При цьому, судом враховується, що відповідачем в акті перевірки не зазначається про надання додаткового блага протягом всього періоду перевірки (липень 2016 року по 30 червня 2019 року), а лише зазначається період з жовтня 2016 по грудень 2018 року, хоча позивачем надавались аналогічні документи, щодо використання стільникового зв`язку з липня 2016 року по лютий 2019 року.

Жодних обґрунтованих пояснень, щодо різниці між наданими послугами у липні - вересні 2016 р. та січні - лютому 2019 р. з періодом з жовтня 2016 по грудень 2018 р. відповідачем не надано. При цьому відповідачем не доведено факту використання мобільного зв`язку поза межами господарської діяльності позивача. Натомість додаток 6 до акту перевірки не містить даних щодо відхилень по витратам підприємства (окрім округлення).

Окрім цього, позивачем вартість послуг оператора рухомого зв`язку були враховані в якості податкового кредиту та витрат підприємства, що свідчить про його використання в господарській діяльності. В свою чергу, мобільний номер НОМЕР_2 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1006467849, був контактним номер ТОВ РКЦ-БУД .

Отже, матеріалами справи підтверджується отримання послуг мобільного зв`язку саме ТОВ РКЦ-БУД , що спростовує твердження відповідача про те, що послуги мобільного роумінгу надавались фізичній особі, як додаткове благо.

Вказана позиція також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 у справі №826/6376/16 та постанові від 11.06.2019 р. по справі № 826/5022/17.

Щодо оцінки правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення форми ПН від 03.03.2020 року за № 0005170501 про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в 307 603,00 грн., судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами висновків, викладених на стор. 18, 40 акту перевірки.

Зокрема, Відповідачем в акті зазначено, що, в порушення п. 120-1.2 . ст. 120-1 Податкового кодексу України , Позивачем не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за лютий 2017 р. - червень 2019 р. по операціям з отримання винагороди (бонусів) від продавців-нерезидентів ИООО Кровельный завод ТехноНИКОЛЬ (Білорусь) та ООО ТехниНИКОЛЬ - Строительные Системы (Росія) в загальній чумі 305 065,5 грн. та за січень 2017 р. - грудень 2018 р. по послугам рухомого зв`язку у сумі 2537,5 грн..

Як було наведено вище, відповідачем не підтверджено правомірність нарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суми отриманих бонусів від продавців-нерезидентів ИООО Кровельный завод ТехноНИКОЛЬ (Білорусь) та ООО ТехниНИКОЛЬ - Строительные Системы (Росія) та за послугами рухомого зв`язку, відтак, в даному випадку, приписи ст. 120-1.2 ст. 120 Податкового кодексу України не можуть бути застосовними. Тому, податкове повідомлення-рішення форми ПН від 03.03.2020 року за № 0005170501 прийнято неправомірно та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України Відповідачем не доведений. А відтак, ці податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно. Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення по формі ПС від 03.03.2020 року за № 0005140501 (далі - ППР № 0005140501) про застосування штрафної санкції до Позивача у розмірі 1020 грн..

В ході перевірки ТОВ РКЦ-буд було надано наступні запити: від 05.12.2019 №1, від 06.12.2019 №2.

Відповідач стверджував, що позивачем не було надано у повному обсязі відповідь на запит від 06.12.2019 №2, а саме, не було надано бухгалтерські регістри за рахунком 281 в повному обсязі, оскільки не надано за складами у містах: Київ, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Полтава, Одеса.

З огляду на ці обставини, відповідачем до позивача було застосовано на підставі ст. 121 Податкового кодексу України, штраф у розмірі 1020 грн.

Згідно пп. 75.1.2 . п. 75.1 . ст. 75 ПК України , документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України , у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України , при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Крім того, пунктом 85.8 статті 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

За визначенням пункту 16.1 статті 16 ПК України , платник податків, зокрема, зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (підпункт 16.1.7); не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (підпункт 16.1.9); забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (підпункт 16.1.12).

Разом з цим, пунктом 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому, числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт 20.1.2); проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4); запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.6).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України , для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 121.1 . ст. 121 ПК України , незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України , контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1245 від 27.12.2010р . (далі - Порядок №1245).

Відповідно до п.9 та п.10 Порядку №1245, органи державної податкової служби мають право звернутися до суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються:

- посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;

- підстави для надіслання запиту;

- опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб`єкт інформаційних відносин звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит (п.16 Порядок №1245).

З аналізу наведених норм вбачається, що запит про подання інформації повинен були підписаний керівником контролюючого органу або його заступником.

Однак, із матеріалів справи судом встановлено, що запит від 06.12.2019 №2 підписано не керівником контролюючого органу чи його заступником або уповноваженою особою, а головним державним ревізором - інспектором - Кебус М.В. та Кушніренко Н.Ю., які вручені позивачу 06.12.2019 р..

Крім того, запити не містять печатки контролюючого органу.

Наведене позбавляє такі запити сили письмових запитів про надання інформації, обов`язкових до виконання платником податків.

Вищенаведена позиція підтримується судовою практикою, яка викладена у постановах Верховного суду від 09.04.2019 р. по справі № 804/5722/16, від 10.06.2019 р. по справі № 804/5840/16, від 10.03.2020 р. по справі № 120/1378/19.

Також, судом критично оцінюються доводи податкового органу про не надання позивачем документів до перевірки, що є порушення вимог п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 , п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України , з огляду на те, що вказані доводи спростовуються тим, що, як вбачається із матеріалів справи, а саме, узагальненого переліку документів, які було використано при проведені перевірки (Додаток 4 до акту перевірки), позивачем були надані, а перевіряючими перевірені в загальному порядку оборотно-сальдові відомості та журнали-ордери і, в тому числі, по рахунку 28 Товари .

Зі змісту п. 121.1 . ст. 121 ПК України вбачається, що до відповідальності у вигляді накладення штрафу притягуються платники податку у разі не надання не будь-яких документів або їх копій, а лише документів з питань обчислення і сплати податків, які платник податків повинен зберігати протягом строків, установлених ст.44 ПК України строків.

Згідно з абзацом 3 частини 5 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підприємство самостійно: обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до п. 3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.6. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Судом встановлено, що наказом про облікову політику від 02 січня 2015 р. обов`язок ведення регістрів за рахунком 281 в розрізі складів не передбачено. Крім того, пунктом 1.3. наказ про облікову політику від 02 січня 2015 р. було затверджено план рахунків та регістрів, згідно до яких не передбачалось ведення журналу-ордеру по рахунку 281 в розрізі складів.

Отже, слід зазначити, що такі документи як журнали-ордери по субрахунку 281 в розрізі складів не є обов`язковим для ведення у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, з аналізу наведених норм чинного податкового законодавства та встановлених судом обставин у даній справі, суд приходить до висновку, що при складанні запиту від 06.12.2019 №2, посадові особи контролюючого органу діяли з порушенням вимог п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України , а також були відсутні підстави для застосування статті 121 Податкового кодексу України і притягнення позивача до відповідальності.

Також, відповідачем не було надано суду і доказів, які б свідчили про складання посадовою особою контролюючого органу акту у довільній формі, що засвідчує факт відмови у наданні первинних документів у відповідності до вимог п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України .

Згідно зі статтею 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст. 242 КАС України , рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України , при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 16166,89 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1923 від 12.03.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 16166,89 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9 , 72-77 , 242-246 , 250 , 255 , 262 , 293 , 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-БУД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 року за № 0005150501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 року за № 0005170501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 року за № 0005160501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 року за № 0005140501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 року за № 0008163307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 року за № 0008183307.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РКЦ-БУД" (код ЄДРПОУ 35863210) судовий збір у розмірі 16166,89 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 16.07.2020 року.

Суддя В.В. Кальник