Рішення

від 27.07.2020 по справі 340/438/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/438/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства "АГРОТРАНССЕРВІС" до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП "АГРОТРАНССЕРВІС" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області № 00000010510 від 24 січня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції в розмірі 824 105,00 грн.

В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ . Взаємовідносини із зазначеними контрагентами здійснювались згідно укладених між сторонами договорів, придбаний товар використовувався в господарській діяльності ПП "АГРОТРАНССЕРВІС". Господарські операції супроводжувались оформленням всіх необхідних первинних документів, які складені у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік". На час укладення позивачем правочинів з контрагентами, останні були належним чином зареєстровані та були платниками податку на додану вартість. Тому, позивач вважає, що ним, в повній мірі, дотримано вимог норм законодавчих актів при взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами та оподаткуванні господарських операцій з ним.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом у зв`язку із встановленням перевіркою обставин порушення ПП "АГРОРЕММАШ-ПЛЮС" норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано у акті перевірки. Отже, вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню (т.4 а.с.1-14).

Представником позивача надано відповідь на відзив (т.4 а.с.52-59).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Судом допитано свідка ОСОБА_1 щодо обставин проведення перевірки позивача та обґрунтованості висновків викладених в акті перевірки контролюючого органу (т.4 а.с.132).

24.06.2020 представниками сторін подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без їх участі (т.4 а.с.133-134).

Усною ухвалою, із занесенням до протоколу судового засідання, суд задовільнив клопотання представників сторін та ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження (т.4 а.с. 137).

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши наявні в справі документи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство "АГРОТРАНССЕРВІС", код ЄДРПОУ 30119300, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання (т.1 а.с.66-68).

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до висновків акту перевірки від 03.01.2020 №01/11-28-05-10/30119300 (т.1 а.с. 12-65) перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем:

1). п.192.1, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.209.2, 209.15 ст.209 Податкового кодексу України встановлено заниження ПП „Агротранссервіс" податку на додану вартість, в сумі - 659 284 грн., у т.ч.:

- травень 2017року - 57228 грн.,

- грудень 2017року - 168567 грн.,

- квітень 2018 року - 4248 грн.,

- червень 2018 року - 62542 грн.,

- березень 2019 року - 148567 грн.,

- квітень 2019 року - 192465 грн.,

- липень 2019 року - 25667 грн.,

2) встановлено завищення ПДВ у (рядку декларації 19) в сумі 464269 грн., у т.ч.:

- за січень 2017 на загальну суму ПДВ - 57228 грн.,

- лютий 2017 на загальну суму ПДВ - 57228 грн.,

- за березень 2017 на загальну суму ПДВ - 57228 грн„

- за квітень 2017 на загальну суму ПДВ - 57228 грн.,

- за листопад 2017 на загальну суму ПДВ - 168567 грн.,

- за березень 2018 на загальну суму ПДВ - 4248 грн.,

- за травень 2018 на загальну суму ПДВ - 62542 грн. (т.1 а.с.63).

На підставі висновків акту перевірки та у зв`язку із встановленим порушенням відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000010510 від 24 січня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 659 284 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 164 821 грн. (т.1 а.с.10, т.4 а.с.15-16, 85).

Позивач, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Так, проведеною відповідачем перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2016по 30.09.2019 року в сумі 21 259 377 грн., на підставі таких документів: накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, актів списання товарів, банківських документів, регістрів аналітичного та синтетичного обліку по рахунку 63, 37, 20, 22, 23, 27, 31, 90, 91, 92, 93, встановлено завищення податкового кредиту в сумі - 602 055,79 в тому числі за :

- листопад 2017 року в сумі - 168 566.79 грн.,

- березень 2018 року в сумі - 4248,00 грн.,

- травень 2018 року - 62542,0 грн.,

- березень 2019 року в сумі - 148566.77грн.,

- квітень 2019 року в сумі - 192465,00грн.,

- липень 2019 року в сумі - 25666,68грн.

Позиція контролюючого органу базується на податковій інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ по ланцюгах постачання, дослідження якої свідчать про відсутність у даних контрагентів необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, виробничо-складських приміщень, матеріалів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети даних операцій.

Згідно акту перевірки, на думку відповідача, надані ПП "АГРОТРАНССЕРВІС" до перевірки первинні документи, що стосуються взаємовідносин ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ : видаткові накладні, договір поставки не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів, останні не можуть враховуватись в даних податкового обліку. Фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з купівлі (придбання) ПП "АГРОТРАНССЕРВІС" товарів, послуг у зазначених контрагентів, що відображені у податкових деклараціях, та складено первинні документи всупереч норм частини 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2405.95 №88.Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої мас бути дійсний рух певного активу. Таким чином, за відсутності,, реально здійснених операцій з постачання товарів контрагентами-постачальниками ПП "АГРОТРАНССЕРВІС" неправомірно віднесено до декларацій з податку на додану вартість суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами-постачальниками, що свідчить про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях листопад 2017 року, травень 2018 року, березень 2019 року, квітень 2019 року; липень 2019 року (т.1 а.с.38-37).

Також проведеною перевіркою встановлено включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкової накладної яка не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних а саме: товариство з обмеженою відповідальністю "Сузір`я" не було зареєстровано в ЄДРПН в складі податкових зобов`язань податкову накладну № 86 від 06.03.2018року - Санаторно-курортна путівка в однокімнатний двомісний номер (1 -4-й поверх: балкон; кондиціонер; два ліжка + диван) в корпусі "Сузір`я" на суму -25 488,00грн. в т. ч ПДВ 4248,00грн. Натомість ПП "АГРОТРАНССЕРВІС" включено дану податкову накладну до складу податкового кредиту (т.1 а.с. 37)

Також проведеною перевіркою встановлено включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних які не зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних а саме ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС не було зареєстровано в ЄРПН в складі податкових зобов`язань податкові накладні :

- податкова накладна № 22/90 від 04. 11. 2016року Бензин А-95 7000л,- 142041,90 грн. в т. ч ПДВ -23673.66грн;

- податкова накладна № І65/94 від 14.11.2016 року ГАЗ (СПБТ) 3000л.- 32225,12 грн. в т. ч ПДВ - 5370.85грн.;

- податкова накладна № 223//94 від 16.12.2016 року ГАЗ (СПБТ) 7000л - 77641,94 грн. в т. ч ПДВ - 12940.32 грн.;

- податкова накладна № 57/90 від 16.12.2016 року Дизпаливо 5000л - 91458,53грн. в т. ч. ПДВ - 15243,09грн.;

Натомість ПП "АГРОТРАНССЕРВІС" включено дані податкові накладну до складу податкового кредиту та зареєстровано в ЄРПН (т.1 а.с.41).

Під час судового розгляду з`ясовано, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як суб`єкти господарювання та як платники податків, відомості про них були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ у березні, квітні 2019 року, судом встановлено наступне.

За договором поставки № 1403/19 від 14.03.2019 року, відповідно до умов якого ТОВ УКР АЛЬФА-ШВЕСТ (постачальник) зобов`язується поставити ПП АГРОТРАНССЕРВІС (покупцю), а покупець прийняти та оплатити насіння с/г культур (далі - товар) у погодженому сторонами асортименті (п. .1.1 Договору). Кількість, асортимент, ціни на товар і строки його поставки визначаються у додатках до Договору, які становлять його невід`ємну частину (п. 1.2 Договору).

Відповідно до додатку № 01 від 25.03.2019 року до договору поставки № 1403/19 від 14.03.2019 року сторони погодили поставку насіння соняшника на суму 442 300,20 грн., в тому числі ПДВ - 73 716,70 грн. На виконання умов договору 25 березня 2019 року ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ здійснило поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № 34 від 25 березня 2019 року, податковою накладною № 184 від 18.03.2019 року. Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_2 за замовленням ПП АГРОТРАНССЕРВІС та підтверджується товарно-транспортною накладною № 00419 від 25.03.2019 року. Розрахунки проведені в повному обсязі, що підтверджується рахунком-фактурою № 93 від 14.03.2019 року та платіжним дорученням № 87 від 18.03.2019 року. В подальшому придбане насіння соняшника було засіяно під врожай 2019 року, що підтверджується актом № 2 витрат насіння і садивного матеріалу.

Також, в межах договору ПП АГРОТРАНССЕРВІС та ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ сторони погодили поставку насіння кукурудзи на суму 244 100,40 грн., в тому числі ПДВ -40 683,40 грн. На виконання умов договору 25 березня 2019 року ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ здійснило поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № 49 від 25.03.2019 року, податковою накладною № 188 від 19.03.2019 року. Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_2 за замовленням ПП АГРОТРАНССЕРВІС та підтверджується товарно-транспортною накладною № 00419 від 25.03.2019 року. Розрахунки проведені в повному обсязі, що підтверджується рахунком-фактурою № 100 від 18.03.2019 року та платіжним дорученням № 92 від 19.03.2019 року. В подальшому придбане насіння соняшника було засіяно під врожай 2019 року, що підтверджується актом № 1 витрат насіння і садивного матеріалу.

Додатком № 3 від 24.04.2019 року до договору поставки № 1403/19 від 14.03.2019 року сторони погодили поставку гербіциду на суму 1 154 790,00 грн., в тому числі ПДВ - 192 465,00 грн. 24 квітня 2019 року ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ здійснило поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № 138 від 24.04.2019 року. Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_2 за замовленням ПП АГРОТРАНССЕРВІС та підтверджується товарно-транспортною накладною № 00503 від 24.04.2019 року. Розрахунки проведені в повному обсязі, що підтверджується рахунком-фактурою № 218 від 23.04.2019 року та платіжними дорученнями № 185 від 23.04.2019 року та № 193 від 24.04.2019 року. В подальшому добрива були внесені в ґрунт з глибоким рихленням під врожай 2019 року, що підтверджується актами № З, № 6 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за травень 2019 року (т.2 а.с.31-90).

Вказані первинні бухгалтерські документи досліджено відповідачем в ході проведення перевірки, будь яких зауважень до форми та порядку складання не зазначено.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ДЕЛЬТА АГРО у грудні 2017 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ ДЕЛЬТА АГРО укладено договір купівлі-продажу насіння соняшника № ДГ-1115-01 від 15.11.2017 року.

Фактичне здійснення господарських операцій за вищевказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: рахунком-фактурою № СФ-0000394 від 15.11.2017 року, платіжним дорученням № 724 від 15.11.2017 року, видатковою накладною № РН-11/23-1 від 23.11.2017 року, податковою накладною № 35 від 15.11.2017 року, товарно-транспортною накладною № 11/23-1 від 23.11.2017 року. В подальшому придбане насіння соняшника було засіяно під врожай 2018 року, що підтверджується актом № 1 витрат насіння і садивного матеріалу за травень 2018 року (т.2 а.с.91-107)

Вказані первинні бухгалтерські документи досліджено відповідачем в ході проведення перевірки, будь яких зауважень до форми та порядку складання не зазначено.

Щодо взаємовідносин позивача з та ТОВ Торговий дім Гранд Міраж у червні 2018 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ Торговий дім Гранд Міраж укладено договір купівлі-продажу гербіциду № ДГ-408 від 11,05.2018 року. Фактичне здійснення господарських операцій за вищевказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: рахунком-фактурою № ЛО-05.11-1 від 11.05.2018 року, платіжним дорученням № 256 від 14 травня 2018 року, видатковою накладною № РН-0000118 від 11.05.2018 року, податковою накладною № 25 від 11.05.2018 року, товарно-транспортною накладною № 05-1101 від 11.05.2018 року (т.2 а-с 118-132).

Вказані первинні бухгалтерські документи досліджено відповідачем в ході проведення перевірки, будь яких зауважень до форми та порядку складання не зазначено.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ в липні 2019 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ (постачальник) укладено договір поставки № 2207/-19 від 22.07.2019 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець прийняти та своєчасно оплатити засоби захисту рослин, мікродобрива та насіння с/г культур у погодженому сторонами асортименті (ріпак озимий). Фактичне здійснення господарських операцій за вищевказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: додатком № І до договору, рахунком-фактурою № 8 від 23.07.2019 року, платіжним дорученням № 489 від 23.07.2019 року, видатковою накладною № 3 від 23.07.2019 року, податковою накладною № 530 від 23.07.2019 року, договором відступлення права вимоги № ПВ2307/-19 від 23.07.2019 року (т.2 а.с.142-172).

Вказані первинні бухгалтерські документи досліджено відповідачем в ході проведення перевірки, будь яких зауважень до форми та порядку складання не зазначено.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ Агранта Україна в липні 2019 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ Агранта Україна (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 115 від 13.03,2019 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію (соняшник) в асортименті, кількості та за ціною, визначеною в договорі. Фактичне здійснення господарських операцій за вищевказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: рахунком-фактурою № 115 від 13.03.2019 року, платіжним дорученням № 78 від 14.03,2019 року, видатковою накладною № 13 від 18.03.2019 року, податковою накладною № 20 від 14.03.2019 року. В подальшому придбане насіння соняшника було засіяно під врожай 2019 року, що підтверджується актом № 2 витрат насіння і садивного матеріалу (т.2 а.с.189-204).

Вказані первинні бухгалтерські документи досліджено відповідачем в ході проведення перевірки, будь яких зауважень до форми та порядку складання не зазначено.

Таким чином, як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено наявними в справі матеріалами, господарські відносини між позивачем та ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ у перевіряємому періоді мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання у вказаних контрагентів-постачальників товарів, які використано позивачем у власній господарській діяльності.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем до податкового органу подано податкові декларації з ПДВ, декларації з плати за землю звіти про фінансові результати, звіти про реалізацію продукції сільського господарства за перевіряємий період (т.1 а.с.72-131, т.2 а.с. 6-35, 60-78, 108-117, 133-141,173-188, 210-218, 247-250, т.3 а.с.1-19).

Основним обґрунтуванням невизнання вказаних господарських операцій стало те, що, на думку контролюючого органу, операції не відбулися у дійсності по ланцюгу постачання від зазначених контрагентів, в зв`язку з відсутністю інформації про наявність транспортних засобів та земельних ділянок, недостатню кількість трудових ресурсів та основних фондів.

Надаючи оцінку, висновкам відповідача, суд зазначає, що саме на контрагентів, як постачальників та продавців покладено обов`язок надання позивачу товару.

Відповідачем не доведено, в судовому засіданні, саме порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами у перевіряємому періоді. При цьому, відповідачем, до суду не надано доказів, що ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ на момент їх виписки не були зареєстрований платником податку на додану вартість та в ЄДР, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мали обов`язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні. Що також не заперечувалось і відповідачем та встановлено під час перевірки.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

В силу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Суд враховує, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення такої господарської діяльності.

З огляду на пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарська операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків, якщо вона здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) і пов`язана з господарською діяльністю платника податків.

Суд зауважує, що господарська діяльність платника податків повинна здійснюватися з належною податковою обачністю, як законною передумовою одержання податкової вигоди, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії".

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ .

Стосовно посилань представника відповідача у відзиві на позовну заяву та в акті перевірки на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу інформація стосовно контрагентів суд зазначає наступне.

Представником відповідача не надано до суду доказів проведення перевірок ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ щодо дотримання, останніми, вимог податкового законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладеною в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Суд вказує, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання декларування сум податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Викладене узгоджується з висновком Верховного Суду зазначеним у постанові від 31.01.2019 р. у справі №П/811/1930/17.

Таким чином, не встановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, земельних ділянок тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Суд враховує, що доказами наданими позивачем та дослідженими судом під час розгляду справи підтверджено факт реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентами та зміну майнового стану позивача внаслідок таких господарських операцій.

Суд зауважує, що факт передання товарів та, відповідно, набуття права власності на них, підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними, форма і зміст яких жодним чином не заперечується відповідачем.

Відповідачем не доведено, в судовому засіданні, саме порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських відносин ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ .

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ є передчасними та спростовані дослідженими судом доказами.

Щодо висновків відповідача про включення податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ "Сузір`я" та ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС", то суд зазначає, що позивачем надано до суду докази реєстрації податкової накладної № 86 від 06.03.2018 року ТОВ "Сузір`я" та податкових накладних ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" № 22/90 від 04. 11. 2016, № 165/94 від 14.11.2016,№ 223//94 від 16.12.2016, № 57/90 від 16.12.2016 Єдиному реєстрі податкових накладних (т.2 а.с. 209, 225, 231, 239, 246).

Таким чином висновки відповідача щодо порушення позивачем положень п. 198 .6 ст. 198 Податкового кодексу України не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, тобто є необґрунтованими.

З аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ УКР АЛЬФА-ІНВЕСТ , ТОВ ДЕЛЬТА АГРО , ТОВ Торговий дім ГРАНД МІРАЖ , ТОВ Агранта Україна , ТОВ ЮСКІ КОМПАНІ , ТОВ "Сузір`я" та ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" вбачається, що позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов`язанням від сплати податків.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Суд звертає свою увагу на те, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судом фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов`язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття ГУ ДПС у Кіровоградській області податкового повідомлення-рішення № 00000010510 від 24 січня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції в розмірі 824 105,00 грн., а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

24.06.2020 представником позивача подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, які складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. (т.4, а.с.103-104).

Розглянувши вказану заяву, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18.

У частині шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Такого клопотання відповідачем не подано до суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду в копіях: договір про надання правової допомоги від 07.02.2020 (т.4 а.с.105-106); рахунок на оплату по замовленню від 07.02.2020 (т.4, а.с.107); прибутковий касовий ордер №1 від 08.02.2020 (т.4 а.с.108).

Водночас, розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

З наданого представником позивача рахунку на оплату по замовленню від 07.02.2020 (т.4, а.с.107) вбачається, що ряд послуг, як-то: підготовка заперечень на акт перевірки від 03.01.2020 - 2000 грн. ; консультація клієнта з приводу оскарження рішень, яким відмовлено в реєстрації податкових накладних - 3 000 грн. не відноситься до витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи у судді, оскільки докази подання заперечень не надано, подання заперечень на акт перевірки є засобом досудового врегулювання спору та предметом позову є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення про нарахування основного зобов`язання та штрафних санкцій, а не рішення яким відмовлено в реєстрації податкових накладних.

Також, аналіз законодавства, що стосується предмету спору, вивчення судової практики; збирання та аналіз документів, які можуть бути використані, як доказ у справі; підготовка позовної заяви та копій документів до позовної заяви є складовими частинами такої послуги, як складання позовної заяви з формуванням додатків та без вчинення хоча б однієї вищезазначених дій виключають кінцевий результат у вигляді складання позовної заяви.

Згідно рахунку на оплату по замовленню від 07.02.2020 (т.4, а.с.107) представництво та захист прав та інтересів клієнта у суді становить 5 годин - 5 000 грн.

При цьому, відповідно до протоколів судових засідань адвокат позивача приймав участь у розгляді справи в трьох судових засіданнях 13.05.2020, 10.06.2020 та 27.01.2020. (т.4 а.с.78, 86, 135)

Данні судові засідання проводились - перше 11 хв., друге - 1 год. , третє - 1 год. 10 хв., тому суд вважає не співмірним вартість участі, зазначеної в рахунку, у розмірі 5 000 грн. за 5 годин.

Отже, сума витрат на правничу допомогу на представництво інтересів позивача у судових засіданнях не охоплює той обсяг, який зазначений в рахунку на оплату по замовленню від 07.02.2020.

При цьому, суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала надвеликого обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності.

Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та їх обсягом.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5 500 грн. ( підготовка позовної заяви з документами - 3000 грн.; підготовка та подача процесуальних документів - 500 грн.; представництво інтересів клієнта в суді - 2000 грн.).

Також з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12 361,57 грн. (т.1, а.с.9).

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "АГРОТРАНССЕРВІС" (вул. Нахімова, буд. 20, смт. Устинівка, Устинівський район, Кіровоградська область, 28600, код ЄДРПОУ 30119300) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, буд. 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправними та скасування рішення- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00000010510 від 24 січня 2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 659 284 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 164 821 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства "АГРОТРАНССЕРВІС" (ЄДРПОУ 30119300), здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 12 361,57 грн. (дванадцять тисяч триста шістдесят одна гривня 57 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43142606).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун