Рішення

від 14.07.2020 по справі 227/787/20

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.07.2020 227/787/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.

за участю секретаря судового засідання Соріної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах і від імені якого діє адвокат Чумак І.М., звернулись до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс (далі за текстом ТОВ Рута-Плюс ) про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, в якому просять: розірвати договір оренди земельної ділянки від 19 листопада 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Рута-Плюс на земельну ділянку площею 5,30га кадастровий номер 1422084400:01:000:0124; а також стягнути з ТОВ Рута-Плюс заборгованість з орендної плати на земельну ділянку у розмірі 52263 грн., пеню у розмірі 0,1 % у розмірі 19075,98 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1567,89 грн., що в загальній сумі становить 72906,87 грн. та стягнути з відповідача понесені судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу і судового збору.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ДН № 161449, виданого 20.11.2007р., ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 5,30га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Криворізької сільської ради Добропільського району. Вищевказану земельну ділянку згідно договору оренди землі б/н від 19 листопада 2008 року позивач передав в оренду на 49 років підприємству ТОВ Рута-Плюс . Пунктами 9, 10, 11 укладеного Договору передбачено, що відповідач зобов`язується протягом строку дії договору за кожен рік користування землею сплачувати позивачу 1,5% від нормативно-грошової оцінки даної земельної ділянки в строк не пізніше 31 грудня кожного року. З моменту підписання договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції зросла. Крім того, Указом Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) № 92/2002 від 02 лютого 2002 року передбачено, що за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) встановлюється плата у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). Станом на 05.03.2020р. відповідачем не сплачувалась орендна плата за період з 2014-2019 роки. На вимогу про сплату позивач отримала договір про відступлення права вимоги та заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо внесення орендної плати за період 2008-2019р.р. та частиною зобов`язання щодо повернення грошових коштів, отриманих позивачем від ОСОБА_2 за відповідною розпискою. З цією пропозицією ОСОБА_1 не погодилась. У зв`язку з систематичною несплатою орендної плати, просить розірвати договір оренди землі, стягнути заборгованість по орендній платі, пеню та 3% річних від простроченої суми та понесені судові витрати.

Представник відповідача надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Не погоджується із розрахунком суми заборгованості по орендній платі із-за відсутності нормативної грошової оцінки землі, а також у зв`язку із припиненням зобов`язань між сторонами зі сплати орендної плати за період 2008-2019р.р. шляхом зарахування взаємних зустрічних однорідних вимог на підставі односторонньої заяви підприємства на адресу ОСОБА_1 , яку вважає достатнім для проведення такого зарахування. В обґрунтування цьому надала копію розписки ОСОБА_1 про отримання останньою у 2009 році у фізичної особи ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 20 тис. грн. Крім того, представник відповідача вважає, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки необхідною умовою для цього має бути не тільки наявність істотних порушень закону і умов договору, а й наявність шкоди. Станом на день подання позову немає заборгованості з орендної плати перед позивачем внаслідок зарахування вищевказаних зустрічних вимог, тобто немає порушень прав позивача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Позивач та її представник в судовому засіданні участі не брали, за заявою просили розглянути справу в їх відсутність і повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні участі не брала, аналогічно надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, за наявними матеріалами справи, з урахуванням викладених у відзиві заперечень.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм в сукупності належну оцінку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на землю серії ДН №161449, виданого 20.11.2007р., та Витягу з Державного земельного кадастру ННВ-1406577722019 від 12.12.2019р., ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 5,30га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Криворізької сільської ради Добропільського району (а.с.9-12)

19 листопада 2008 року ОСОБА_3 та ТОВ Рута-Плюс в особі директора Кузь В.М. уклали договір б/н оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ Рута-Плюс прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,30га ріллі, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області (а.с.13-15)

Договір зареєстрований в Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомітеті України по земельних ресурсах 19 листопада 2008 року за №4АА007251040817400508.

Нормативно-грошова оцінка землі у договорі не зазначена.

Строк дії договору - 49 років. (п.8)

Відповідно до п.9 Договору, орендна плата встановлюється в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Форма платежу грошова. (а.с.13)

Позивач та її представник стверджує, що умови договорів відповідачем не виконуються, у зв`язку з чим виникла заборгованість по орендній платі за період з 2008-2019 роки, з урахуванням вимог Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних паїв (часток) №92/2002 від 02 лютого 2002 року, що розмір орендної плати повинен бути не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, та згідно наданих розрахунків, основна сума боргу становить розмір 52263 грн., пеня у розмірі 0,1 % у розмірі 19075,98 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1567,89 грн., що в загальній сумі заявлених вимог становить 72906,87 грн., навівши розрахунки цієї заборгованості у позовній заяві (а.с.4-5).

Згідно довідки начальника відділу в Добропільському району Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим №1422084400:01:000:0124 не проводилась, вартість цієї земельної ділянки становить:

2014 рік - 122554,59 грн.,

2015 рік - 153078,35 грн.,

2016 рік - 183678,7 грн.,

2017 рік - 183678,7 грн.,

2018 рік - 183678,7 грн.

2019 рік - 195529,33 грн. (а.с.23)

У справі, яка розглядається судом, виникли правовідносини, пов`язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі (далі - Закон), Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також укладеним між сторонами Договором оренди землі.

Відповідно до приписів ст.3 ЗУ Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст.13 цього Закону, договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначено в ч.1 ст.14 Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 Кодексу передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено спірний Договір оренди, який на момент розгляду справи є дійсним.

На момент укладення договору сторонами узгоджено, що орендна плата встановлюється в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, форма платежу грошова.

В договорі не зазначена грошова оцінка землі, і не встановлена пунктом 9 конкретної суми орендної плати (а.с.13), однак пункти 10, 13 встановлюють, що розмір орендної плати переглядається, щорічна - з урахуванням індексів інфляції, а також у випадках, передбачених Законом.

Пунктами 11 укладеного Договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки - один раз на рік, до 31 грудня.

Як вбачається з п. в) ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ст.409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.21 ЗУ Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Представник позивача підставою для розірвання договору оренди зазначає невиконання орендарем умов договору в частині внесення останнім орендної плати на його виконання.

Відповідно до частини першої статті 32 ЗУ Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України, визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає суду підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року № 6?977цс16.

Представником відповідача на підтвердження виконання умов Договору оренди не надано жодних документів про сплату ОСОБА_1 навіть якихось сум орендної плати за період 2014-2019 р.р.

До того ж, підприємством у відзиві зроблене посилання на те, що немає заборгованості з орендної плати перед позивачем внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме у зв`язку із припиненням зобов`язань між сторонами зі сплати орендної плати за період 2008-2019р.р. шляхом зарахування взаємних зустрічних однорідних вимог на підставі односторонньої заяви підприємства на адресу ОСОБА_1 , що є достатнім для проведення такого зарахування.

В обґрунтування цьому представник надала копію розписки ОСОБА_1 про отримання останньою у 2009 році у фізичної особи ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 20 тис. грн., які, як зазначено в розписці, еквівалентні 2667 Євро (а.с.37)

Також в матеріалах справи міститься Договір про відступлення права вимоги від 20.12.2019р., за яким фізична особа громадянин України ОСОБА_2 як первісний кредитор передає новому кредитору ТОВ Рута-Плюс належне першому право вимоги повернення грошових коштів від ОСОБА_1 за розпискою про отримання грошових коштів у гривні, що еквівалентні 2667 Євро, а новий кредитор ТОВ Рута-Плюс приймає це право вимоги (а.с.13)

Про вищевказане відступлення права вимоги 07 лютого 2020 року повідомлено позивача ОСОБА_1 (а.с.20)

За заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.21), директор ТОВ Рута-Плюс повідомив позивача, що відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями цього підприємства щодо внесення орендної плати на користь ОСОБА_1 за Договором оренди від 19.11.2008р. за період 2008-2019р.р. та частиною зобов`язання ОСОБА_1 щодо повернення коштів, отриманих у ОСОБА_2 , що оформлене розпискою. При цьому, поінформовано, що розмір зобов`язань ОСОБА_1 зменшено на розмір зобов`язань з внесення орендної плати за вищевказаний період.

Тобто, сам відповідач у цій заяві (а.с.21) добровільно в письмовій формі визнав той факт, що все ж таки має заборгованість зі сплати орендної плати перед позивачкою за період 2008-2019р.р., що фактично є підтвердженням того, що ОСОБА_1 за вказаний період її не сплачували, тобто систематично порушували істотні умови укладеного між сторонами договору.

Також суд не приймає надані підприємством документи як належні та допустимі докази у справі на підтвердження відповідачем факту припинення зобов`язань між сторонами і погашення боргу з орендної плати за існуючими між ними орендними правовідносинами, за таких підстав:

Стаття 601 ЦК України, на яку посилається представник відповідача, передбачає порядок припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

В матеріалах справи є розписка ОСОБА_1 про взяття у борг в ОСОБА_2 суми 20 тис. грн., однак в цьому документі чітко зазначений строк повернення цієї суми - протягом місяця з моменту пред`явлення вимоги про її повернення (а.с.37).

Такої вимоги повернути гроші ані ОСОБА_2 , ані ТОВ Рута-Плюс не пред`являли, тобто строк виконання цієї вимоги наразі не розпочався, і матеріали справи не містять доказів цьому. Отже, зараховувати цю вимогу, строк виконання якої не настав, із зустрічним зобов`язанням, строк виконання якого наставав щороку до 31 грудня за період з 2008 по 2019 роки, яке діє на теперішній час і не виконується з боку ТОВ Рута-Плюс , неможливо.

Тим більше, суду належним чином не доведено, чи визнає ОСОБА_1 борг за цією розпискою, і в якій саме сумі, тобто сума цього боргу не узгоджена між сторонами і наразі немає її підтвердженого розміру, в тому числі в разі наявності спору - судовим рішенням, яке набрало законної сили.

В наданій суду заяві від 07.02.2020р. про зарахування зустрічних однорідних вимог взагалі відсутня сума, яка визначена як борг ОСОБА_1 перед ТОВ Рута-Плюс , і сума боргу з орендної плати цього підприємства перед ОСОБА_1 , яка зараховуватиметься задля погашення цієї заборгованості (а.с.21), та яка саме сума залишається непокритою зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Тому розглядувана заява із зазначенням у ній, що розмір зобов`язань ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів, отриманих від ОСОБА_2 , зменшено на розмір зобов`язань з внесення орендної плати за Договором оренди землі від 19.11.2008р. за період з 2008 по 2019 роки є, м`яко кажучи, вигаданим способом позбутися заборгованості перед позивачем.

Отже, належних доказів отримання орендної плати особисто ОСОБА_1 за спірні періоди стороною відповідача суду не надано, і тому суд приходить до висновку, що за період 2008-2019 роки орендна плата позивачці не виплачена.

За цих підстав, суд вважає, що відповідач допустив систематичне невиконання умов договору щодо внесення орендної плати.

Як вбачається з ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У статті 15 ЗУ Про оренду землі вказано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Пунктом 38 діючого між сторонами Договору оренди визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням сулу на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідач не виконував обов`язки, визначені ст.24 ЗУ Про оренду землі , не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою за період з 2014 по 2019 роки (в межах заявлених позовних вимог), а зазначена умова договору є істотною, суд приходить до висновку, що Договір б/н від 19 листопада 2008 року підлягає розірванню.

У зв`язку цим, вимога про стягнення з ТОВ Рута-Плюс заборгованості з орендної плати на земельну ділянку є також обґрунтованою.

Разом з тим, представник відповідача не заявив в суді клопотання про застосування строків ані загальної, ані спеціальної позовної давності до спірних правовідносин, тому суд ці положення Закону не застосовує.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період 2014-2019р.р., підлягають задоволенню.

Щодо розрахунку заборгованості за цей період, то суд не погоджується із розрахунком, здійсненим позивачем, і зазначає з цього приводу таке:

Так, пунктом 1 Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)"(у редакції, чинній на момент укладення сторонами договору оренди земельної ділянки) визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) дійсно були внесені зміни до ст.1 Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92, згідно яких запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Цей Указ набрав чинності з дня його опублікування. Тобто, його дія розповсюджується насамперед на договори, укладені після набрання ним чинності. Спірний договір теж підпадає під його дію.

Відомостей про нарахування та індексацію орендної плати за період 2014-2019р.р. з урахуванням п.10 Договору підприємство ТОВ "Рута-Плюс суду не представило.

Між тим, з відомостей з реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми доходів гр-ці ОСОБА_1 вбачається, що за IV квартал 2017 року їй нараховано доходів від надання майна в лізинг 6429,29 грн., і сума утриманого з нього податку 1157,27 грн. Сума до видачі становить 5272,02 грн. Ці відомості надані державі в якості звіту підприємством відповідача ТОВ Рута-Плюс за 2017 рік (а.с.22)

З урахуванням вартості земельної ділянки за 2017 рік, яка становить 183678,7 грн. (а.с.23), та суми фактично визнаного боргу підприємства з орендної плати ОСОБА_1 за цей же рік, що складає суму 6429,29 грн. (а.с.22), то можна визначити, який саме відсоток від вартості землі застосувало підприємство при нарахуванні орендної плати: 6429,29 грн. х 100% / 183678,70 грн. = 3,5 %.

Тому саме цей відсоток нарахування орендної плати в 3,5% суд застосовує при визначенні розміру всієї заборгованості.

За інші роки, а саме 2016 та 2018 р.р. інформація відсутня, тому суд за цей період, враховуючи незмінність вартості земельної ділянки за 2016-2018р.р. (а.с.23) приймає до уваги такі ж за розміром нарахування, які здійснені самим підприємством Відповідача за 2017 рік і надані як офіційні дані до ДФС України.

Тобто, з урахуванням наведеного, стягненню з ТОВ Рута-Плюс на користь ОСОБА_1 в рахунок сплати орендної плати за період 2014-2019р.р. підлягає така сума з вирахуванням податків, що чітко передбачено ст.ст.164.2, 170 Податкового кодексу України, та з урахуванням діючих індексів інфляції, що становить:

за період 01 січня 2014 - 31 грудня 2014 року на суму заборгованості 3517,32 грн., сукупний індекс інфляції за період становить 1.249, інфляційне збільшення суми боргу - 875,81 грн. Сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 4393,13 грн.

01 січня 2015 - 31 грудня 2015 року на суму заборгованості 4393,35 грн., сукупний індекс інфляції за період становить 1.433, інфляційне збільшення суми боргу - 1902,32 грн. Сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 6295,67 грн.

за період 01 січня 2016 - 31 грудня 2016 року з урахуванням незмінності вартості землі за 2016-2018р.р. та податкового звіту підприємства за 2017 рік сума боргу складає: сума заборгованості - 5272,02 грн., сукупний індекс інфляції за цей період становить 1.124, інфляційне збільшення суми боргу - 653,73 грн. Сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 5925,75 грн.

з 01 січня 2017 - 31 грудня 2017 року на суму заборгованості 5272,02 грн., сукупний індекс інфляції за цей період становить 1.137, інфляційне збільшення суми боргу - 722,26 грн. Сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 5994,28 грн.

та за період з 01 січня 2018 року - 31 грудня 2018 року на суму заборгованості 5272,02 грн., сукупний індекс інфляції за цей період становить 1.098, інфляційне збільшення суми боргу - 516,65 грн. Сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 5788,67 грн.

за період 01 січня 2019 - 31 грудня 2019 року на суму заборгованості 5611,69 грн., сукупний індекс інфляції за цей рік становить 1.041, інфляційне збільшення суми боргу - 230,07 грн., сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 5841,76 грн.

Загальна сума заборгованості з орендної плати з урахуванням індексів інфляції з період 2014-2019р.р. складає суму вище розрахованих заборгованостей: 4393,13 грн. + 6295,67 грн. + 5925,75 грн. + 5994,28 грн. + 5788,67 грн. + 5841,76 грн. = 34239,26 грн.

Таким чином, сума заборгованості за 2014-2019р. з орендної плати, що підлягає стягненню з ТОВ Рута-Плюс на користь ОСОБА_1 , становить загальну суму 34239,26 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені 0,1% за кожен день прострочення за період з початку 2014 - 2019 роки, суд зазначає таке:

Відповідно до п.14 Договору, у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, підлягає стягненню пеня 0,1% за кожен день прострочення за борг 2014-2019 років, тобто за період прострочення:

за 2014 рік: з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року на суму боргу 4393,13 грн., кількість прострочених днів - 365 та пеня становить 4393,13 грн. х 0,1% х 365 = 1603,49 грн.

за 2015 рік: з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року на суму боргу 6295,67 грн., кількість прострочених днів - 365 та пеня становить 6295,67 грн. х 0,1% х 365 = 2297,91 грн.

за 2016 рік: з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на суму боргу 5925,75 грн., кількість прострочених днів - 365 та пеня становить 5925,75 грн. х 0,1% х 365 = 2162,9 грн.

за 2017 рік: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року на суму боргу 5994,28 грн., кількість прострочених днів - 365 та пеня становить 5994,28 грн. х 0,1% х 365 = 2187,91 грн.

за 2018 рік: з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року на суму боргу 5788,67 грн., кількість прострочених днів - 365 та пеня становить 5788,67 грн. х 0,1% х 365 = 2112,86 грн.

за 2019 рік: з 01 січня 2020 року по 04 березня 2020 року на суму боргу 5841,76 грн., кількість прострочених днів - 64 та пеня становить 5841,76 грн. х 0,1% х 64 = 373,87 грн.

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, є складанням вищевказаних її розмірів за кожний рік, тобто 10738,94 грн. В цій частині позовні вимоги теж підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що суд вбачає з боку відповідача порушення строків внесення орендної плати з урахуванням заявлених позовних вимог за 2014-2019 роки, які встановлені договором оренди, тобто боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, то позивач має право на отримання від відповідача трьох процентів річних від простроченої суми за 2014 -2019 роки.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, орендна плата на підставі п.11 цього договору оренди вноситься щороку до 31 грудня, і відповідно, у разі невнесення орендної плати за відповідний рік в строк до 31 грудня, з 01 січня наступного року настає прострочення цієї суми орендної плати.

Крім того, слід врахувати, що три проценти річних мають нараховуватися на заборгованість за орендною платою за кожний рік окремо.

А тому за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року на суму боргу 4393,13 грн. за 2014 рік, кількість днів прострочення у 2015 році - 365, загальна сума 3% буде становити 131,79 грн.

За період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року на суму боргу 6295,67 грн. за 2015 рік, кількість днів прострочення 365, загальна сума 3% буде становити 188,87 грн.

З 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року на суму боргу 5925,75 грн. за 2016 рік, кількість днів прострочення 365, загальна сума 3% буде становити 177,77 грн.

З 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на суму боргу 5994,28 грн. за 2017 рік, кількість днів прострочення 365, загальна сума 3% буде становити 179,82 грн.

З 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року на суму боргу 5788,67 грн. за 2018 рік, кількість днів прострочення 365, загальна сума 3% буде становити 173,66 грн.

За період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року на суму боргу 5841,76 грн. за 2019 рік на день звернення до суду з позовом 04.03.2020р. кількість днів прострочення становить 64, загальна сума 3% буде становити 30,72 грн.

Загальна сума 3% річних за 2014-2019 роки складає 112,96 грн. + 161,88 грн. + 158,16 грн. + 158,16 грн. + 158,16 грн. + 26,34 грн. = 882,63 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст.141 ЦПК України, та враховуючи, що позовна вимога немайнового характеру задоволена судом повністю, то слід стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 понесений нею судовий збір в розмірі 840,80 грн., і з урахуванням часткового задоволення позовної вимоги майнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею при подачі позову та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то з урахуванням приписів ч.ч.2,3 ст.137 за відсутності відповідних доказів щодо обсягу виконаних робіт (наданих послуг) та їх вартості слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі б/н від 19 листопада 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс на земельну ділянку площею 5,30га кадастровий номер 1422084400:01:000:0124, який зареєстрований у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії ДП "ЦДЗК" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, запис у Державному реєстрі земель від 19 листопада 2008 року за №4АА007251040817400508.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута - Плюс" (ЄДРПОУ 32090273, адреса: 85030 Донецька область м. Добропільський район с.Криворіжжя вул.Центральна) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 03.01.2002р., ІПН НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , заборгованість з орендної плати за 2014-2019 роки за договором оренди землі б/н від 19 листопада 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс , у розмірі 34239,26 грн., три процента річних від простроченої суми орендної плати у розмірі 882,63 грн. та 0,1% пені за кожен день прострочення за 2014-2019р.р. у розмірі 10738,94 грн., а всього стягнути заборгованості 45860,83 грн. (сорок п`ять тисяч вісімсот шістдесят гривень 83 копійки).

В іншій частині заявлених вимог, в тому числі про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута - Плюс" на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору за заявлену вимогу немайнового характеру суму в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута - Плюс" на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору за заявлену вимогу майнового характеру суму в розмірі 528 (п`ятсот двадцять вісім) грн. 90 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Головуючий суддя В.В. Хандурін

14.07.2020