ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3239/19 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
за участю секретаря: Вовк І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Буцької селищної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Комунальне підприємство "Каньйон" про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Буцької селищної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунальне підприємство "Каньйон", в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.03.2019 року №23 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,10 га комунальному підприємству "Каньйон" для обслуговування та утримання споруд громадської території по АДРЕСА_1.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтованою площею 0,3 га для відведення земельної ділянки у користування достатньої для забезпечення належного функціонування автостанції, у тому числі встановлення критих платформ та формування зеленої захисної зони біля приміщення автостанції.
За наслідками голосування депутатами на пленарному засіданні чергової вісімнадцятої сесії селищної ради VII скликання Буцької селищної ради від 22.03.2019 року рішення про надання позивачу відповідного дозволу на розробку технічної документації не прийнято, у зв`язку з тим, що більше половини депутатів утримались від голосування за проєкт рішення.
Вважаючи, що відповідачем не було прийнято рішення через те, що перед засіданням сесії відбулось виїзне засідання комунальної комісії, яка виконала обміри земельної ділянки та встановила, що загальна площа земельної ділянку на яку просить позивач надати відповідний дозвіл складає 0,27 га, однак 0,10 га з цієї площі надається комунальному підприємству "Каньйон" для обслуговування та утримання споруд і території навколо неї, ОСОБА_1 звернувся з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 121 ЗК України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частино. 1 ст. 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення відповідача від 22.03.2019 року №23 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,10 га комунальному підприємству "Каньйон" для обслуговування та утримання споруд громадської території по АДРЕСА_1, оскільки саме вказана обставина, на думку скаржника, стала підставою для не прийняття відповідачем рішення про надання позивачу відповідного дозволу на розробку технічної документації.
Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України встановлено, що проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
При цьому, отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а.
Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним з підготовчих етапів і обов`язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом державної влади або органу місцевого самоврядування питання щодо передачі землі в оренду для зацікавленої особи і зовсім не гарантує їй подальше отримання землі в постійне користування.
Таким чином, оспорюване позивачем рішення Буцької селищної ради від 22.03.2019 №23 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,10 га комунальному підприємству "Каньйон" для обслуговування та утримання споруд громадської території по АДРЕСА_1 - не порушує право позивача у даній адміністративній справі, оскільки вказане рішення відповідача не гарантує саме третій особі (комунальному підприємству "Каньйон") подальше отримання спірної земельної ділянки в постійне користування, оскільки отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Черкаського окружного адміністративного суду, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а, від 08.08.2019 у справі №806/2253/15.
З огляду на викладене та з урахуванням вищевказаних правових позицій Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде оскарження акта індивідуальної дії, що стосується позивача, а саме п. 34 рішення Буцької селищної ради від 22.03.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Глущенко Я.Б.
Суддя Черпіцька Л.Т.
Повний текст постанови виготовлено - 27 липня 2020 року.
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.07.2020 |
Оприлюднено | 29.07.2020 |
Номер документу | 90626592 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні