Постанова

від 27.07.2020 по справі 813/3576/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/3576/15 пров. № А/857/3221/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Судової-Хомюк Н.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сакалош В.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 15 год. 00 хв. 19 лютого 2019 року, повне судове рішення складено 26 лютого 2019 року, у справі №813/3576/15 за позовом Фірми Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті , що діє в Україні через Представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

09.07.2015 Фірма Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті , що діє в Україні через Представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (далі-Представництво) звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 0001182201/10157 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 473 772,50 грн., у тому числі 982 515,00 грн. за основним платежем та в сумі 491 257,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 30.06.2015 № 0001192201/10159 про зменшення за грудень 2014 року від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 2 333 465,00 грн.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 11.12.2015 адміністративний позов задовольнив частково.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.03.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2015 залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.06.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 залишив без змін.

За результатами розгляду заяви Головного управління ДФС у Львівській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016 з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства, 18 червня 2018 року Верховний Суд постановив: заяву Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково; ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2015 скасувати та направити справу на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0001182201/10157 від 30.06.2015 в частині донарахування суми з податку на прибуток і штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 1 467 711 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0001192201/10159 від 30.06.2015 в частині донарахування суми завищення від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 2 177 363,76 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не ставило у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Також вказав, що застережень до наданих Товариством первинних документів відповідачем не висловлено, та що позивачем підтверджено фінансово-господарські операції з вказаними контрагентами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, що свідчить про правомірність врахування вказаних витрат до складу об`єкта оподаткування податком на прибуток. Суд першої інстанції відхилив покликання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Водночас, врахував, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 у справі №524/10551/14-к громадянина ОСОБА_2 , який був засновником ТОВ Будресурс-К , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2.ст.28, ч.2 ст.205 КК України фіктивне підприємництво; судом першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ Будресурс-К2 було зареєстровано з метою прикриття незаконної діяльності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що директора контрагента позивача ТОВ Торенія ухвалою Поліського районного суду м.Києва звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого у частині 1 статті 205 КК України з нереабілітуючої підстави, у зв`язку з закінченням строку давності. Скаржник вказує, що позивачем не надано замовлень на поставку товару, документів, які визначають асортимент, кількість, ціну такого та опосередковують здійснення господарської операції з ТОВ ХоСаРо , не надано відвантажувальних документів, товарно-транспортних накладних. Скаржник зазначає, що позивачем не подано документів, які б підтверджували вчинення необхідних дій в процесі виконання спірних операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, подальшого використання у господарській діяльності.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду, задоволено клопотання скаржника та замінено відповідача - Головне управління ДФС у Львівській області, правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

В судовому засіданні 27.07.2020 представник відповідача подану апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) секретарем забезпечено фіксування судового засідання технічним засобом.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи Фірма Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті є нерезидентом. З метою здійснення господарської діяльності на території України створено Представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті , яке зареєстровано 15.11.2005 Міністерством економіки України, ЄДРПОУ 26579227; взято на податковий облік 22.11.2005; перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

Постановою від 13 березня 2015 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки представництва Onur Taahhut Tasimacilik ve Ticaret Limited Sirketi в Україні, ЄДРПОУ 26579227 слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, за результатами розгляду кримінального провадження внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №420140000000000869 постановлено призначити у вказаному кримінальному провадженні позапланову виїзну документальну податкову перевірку про можливі порушення платником податків податкового та валютного законодавства України за період часу 2013-2014 років; під час перевірки, зокрема, необхідно з`ясувати повноту сплати податків Представництва за вказаний період; провести зустрічні податкові перевірки по підприємствах ланцюга, з якими співпрацювало Представництво.

На виконання вказаної постанови слідчого, а також керуючись пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видано наказ № 256 від 21 квітня 2015 року про проведення позапланової перевірки представництва Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті .

02.06.2015 за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки Представництва Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період 2013-2014 років ДПІ в Шевченківському районі м. Львова складено акт № 225/69/13-07-22-01-10/26579227 згідно з висновками якого перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме: завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 5458419,23 грн.;

- п.192.1 ст.192, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит, в результаті чого завищено від`ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації) станом на 31.12.2014 року на 2333465,00 грн.;

- підп.163.1.2 п.163.1 ст.163, п.178.5 ст.178, підп.164.1.2 п.164.1 підп.164.2.17 п.174.2, п.164.3, п.164.5 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на загальну суму 2119,52 грн.

Не погодившись із вказаними висновками, Представництво подало заперечення на акт перевірки від 18.06.2015 та доповнення до заперечення від 18.06.2015 від 19.06.2015 (Т.І, а.с.158-167, 168)

Контролюючий орган за результатами перевірки та на підставі висновків зафіксованих в акті перевірки прийняв, зокрема: - податкове повідомлення-рішення № 0001182201/10157 від 30.06.2015, за платежем: податок на прибуток, на суму 1473772,50 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 491257,50 грн.) (Т.1, а.с.8); - податкове повідомлення-рішення № 0001192201/10159 від 30.06.2015 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2333465,00 грн. (Т.1, а.с.9).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи такі протиправними, Представництво звернулося із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку, витрати банківських установ.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пунктом 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з підпунктом 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у пункті 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням (виготовленням) товарів/послуг та необоротних активів, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування (пункт 198.4 статті 198 ПК України).

Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (пункт 198.5 статті 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 1986 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 203.2 статті 203 ПК України платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз підпунктів 138.2, підпункту139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 ПК України дозволяє дійти висновку, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Згідно з пунктом 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення).

У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що спір виник щодо реальності ведення господарських операцій між Представництвом та ТОВ ХоСаРо , ТОВ ВКП ІнтерТрансСтрой , ТОВ Брокбудкепітал , ТОВ Будресурс-К , ТОВ Монолитфорт , ТОВ Компанія Лакшері Кепітал , ТОВ Торенія , за результатами яких позивачем визначено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Верховний Суд у постанові від 18 червня 2018 року, скасовуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2015, направляючи справу №813/3576/15 на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду зазначив, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Верховним Судом зазначено, що неправильність висновків судів у справі №813/3576/15 полягає у неповному і невсебічному з`ясуванні обставин у справі про фіктивне підприємництво стосовно суб`єктів підприємницької діяльності - ТОВ Торенія та ТОВ Будресурс-К , які відображені позивачем (покупцем) у бухгалтерському та податковому обліках як постачальники товарів/послуг.

Так, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ Торенія (Продавець) укладеного договір поставки № 01/12-1 від 01.12.2012 (Т.1, а.с.190-191), відповідно до якого Постачальник зобов`язується протягом дії договору поставляти Покупцеві товар, асортимент якого погоджено сторонами в специфікації, що є додатком до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених договором. Товар передається покупцеві партіями згідно заявок (замовлень) останнього, які можуть передаватись постачальникові засобами поштового, факсимільного зв`язку по електронній пошті або у інший спосіб. Партія товару визначається обсягом замовлення покупця, а не кількістю одиниць залученого транспорту. Асортимент, кількість (обсяг), вартість кожної окремої партії товару визначається в накладних, що складаються по факту поставки (передачі) всього замовленого покупцем товару. Загальна ціна договору складається з вартості товару, переданого покупцеві на виконання умов цього договору. Ціну товару за його одиницю виміру погоджено сторонами в специфікації, що є додатком до цього договору. Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку шляхом сплати вартості одержаної партії товару на банківський рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника. В вартість товару включено витрати постачальника, пов`язані з зберіганням, навантаженням і поставкою погоджене специфікацією, що є додатком до цього договору, місце. Постачальник зобов`язаний передати товар покупцю у замовленні останнім в кількості та належної якості. Передача товару здійснюється уповноваженому представнику покупця за накладними на підставі довіреності покупця, який зобов`язаний прийняти товар, здійснити перевірку його кількості згідно навантажувальних документів. Товар вважається переданим у власність покупця з дати складення накладної на цей товар. Товар постачається автомобільним транспортом на умовах, аналогічних до умов EXW (склад) постачальника визначеного в специфікації, визначених в редакції 2010 року. Датою поставки є дата складення накладної про передачу товару. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На підтвердження реальності господарських операцій за договором до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних № 2911-1, № 2911-2, № 2911-3, № 2911-4, №2911-5 від 29.11.2015 та копії податкових накладних № 1736, № 1737, № 1738, № 1739, №1740 від 29.11.2013 (Т.1, а.с.195-204), а також копії видаткових накладних № 3112-1, № 3112-2, № 3112-3, № 3112-4, № 3112-5, № 3112-6, № 3112-7 від 31.12.2013 та копії податкових накладних № 2395, № 2396, № 2397, № 2398, № 2399, № 2400, № 2401 від 31.12.2013 (Т.1, а.с.215-228).

Також, до матеріалів справи долучено довідку про те, що позивачем щодо розрахунків з ТОВ Торенія за відвантажені товарно-матеріальні цінності за листопад-грудень 2013 року здійснено оплати: 25.12.2013 в сумі 80712,00 грн.; 25.12.2013 в сумі 919288,00 грн., 30.12.2013 в сумі 1150000,00 грн. Станом на 01.09.2015 заборгованість позивача перед вказаним підприємством відсутня.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 у справі №758/9746/14-к задоволено клопотання прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області та звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , якому оголошено підозру у вчиненні дій по створенню суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Торенія , ЄДРПОУ 38091691, з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво), злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито (Т.8, а.с.5).

Так, відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ухвала Подільського районного суду м.Києва від 26.08.2014 у справі №758/9746/14-к не містить інформацію чи мали місце дії (бездіяльність) ОСОБА_3 в створенні ТзОВ Торенія та чи вчинені вони ним з злочинною метою. В ухвалі лише міститься інформація про оголошення підозри ОСОБА_3 .

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені, однак спростування належними і допустимими доказами обставин, встановлених іншим судом у судовому рішенні, не порушує принципу верховенства права та правової визначеності як елемента верховенства права. Подані в такому випадку докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.

До того ж, сам факт кримінальних проваджень не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій із вищенаведеним контрагентом та не тягне за собою правових наслідків для Представництво, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право Представництво на формування показників податкової звітності від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету.

Крім того, належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

В свою чергу долученими до матеріалів справи первинними документами, щодо змісту та порядку оформлення яких контролюючим органом не висловлено зауважень, підтверджено, що господарські операції з ТОВ Торенія мали наслідком зміни в структурі активів та зобов`язань Представництва, його власному капіталі та спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податків.

Крім того, діяльність представництва та ТОВ ІнтерТрасСтрой , ТОВ Брокбудкепітал , ТОВ Торенія було предметом перевірки діяльності позивача за 2013 року, що зафіксовано в акті перевірки № 471/344/13-07-22-01/10/26579227 від 13.11.2014 та, згідно з таким не встановлено порушень щодо визнання витрат та податкового кредиту при використанні ТМЦ одержаних від вказаних контрагентів (Т.VII, а.с.129-238), що не спростовано представником відповідача належними та допустимими доказами.

Окрім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі №813/1597/15 (Т.VII, а.с.235-246), яка набрала законної сили згідно із ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 у справі № 876/6491/15, встановлено, що відносини за вказаний період між позивачем і ТОВ Торенія визнано реальними.

Щодо господарських операцій з ТОВ Будресурс-К , то з матеріалів справи встановлено, що між позивачем (Замовник) або ТОВ Будресурс-К (Виконавець) укладено:

- договір № 18/11-13П на виконання робіт від 18.11.2013 (Т.ІІ, а.с.32), відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених договором виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами, на власний ризик виконати ремонт силового електрокабелю КЛ-10 кв, прокладання кабельної вставки АСБ-10 3х150 довжиною 25м., монтаж двох муфт СТП-10 150-240. Замовник зобов`язується передати виконавцю обладнання для виконання монтажу, прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи. Вартість монтажних робіт за договором складає 4200,00 грн., в т.ч. ПДВ 700,00 грн. Загальна сума договору може змінюватись залежно від обсягу виконаних робіт, лише за взаємною згодою сторін.

- договір купівлі-продажу № 18-11/13 від 18.11.2013 (Т.ІІ, а.с.35-36), відповідно до якого продавець ТОВ Будресурс-К , зобов`язується передати у власність позивача як Покупця обладнання, а саме: електрокабель ААБ-10 3х150, муфту Raychem загальною вартістю 9720,00 грн., а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (в т.ч. ПДВ 1620,00 грн.). оплата товару 100% оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 3 календарних днів з моменту поставлення продавцем рахунку. Строк поставки обладнання 20 календарних днів після надходження на розрахунковий рахунок попередньої оплати. Продавець має право провести дострокове відвантаження продукції. Поставка здійснюється на умовах EXW Франко-завод, м. Київ, відповідно до Інкотермс 2010. Продавець повинен передати покупцю разом з товаром товаросупровідні документи. Місце відвантаження товару склад виробника, вид транспорту автомобільний. Доставка здійснюється покупцем власним транспортом. Передача товару здійснюється в місці поставки, з оформленням передачі шляхом підписання накладної та/або акту прийому-здачі товару.

На підтвердження реальності операцій за вказаним договором до матеріалів справи долучено: копію дефектного акта на ремонт автомобільної дороги МОЗ Київ-Харків-Довжанськ лот 5 км 239+217 245+050, лот 6 км 245+050 258+000, лот 7 км 323+000 329+050; об`єм виконання робіт: ремонт силового електрокабеля КЛ-10кВ в смузі відводу автомобільної дороги МОЗ Київ Харків Довжанськ на ПК 326+400; ремонт силового кабелю КЛ-10 кВ; прокладання кабельної вставки АСБ-10 3х150 (25м); монтаж муфт СТП-10 150-240 (2 шт.) від 14.11.2013 та з аналогічними умовами від 26.11.2013 року (Т.ІІ, а.с.33, 34); копію видаткової накладної № 1129/03 від 29.11.2013 та копію податкової накладної № 1554 від 29.11.2013 (Т.ІІ, а.с.37, 38); копію подорожнього листа від 29.11.2013 (Т.І, а.с.39); копію акту прийому-здачі виконаних робіт від 29.11.2013 (Т.І, а.с.40); копію видаткової накладної № 1119/03 від 19.11.2013 та копію податкової накладної № 1549 від 19.11.2013, № 1549 від 19.11.2013, № 1548 від 19.11.2014 (Т.ІІ, а.с.41, 42, 43, 46); копію подорожнього листа від 19.11.2013; копію акта прийому-здачі виконаних робіт за 19.11.2013 (Т.ІІ, а.с.45); копію довідки щодо розрахунків за листопад 2013, а саме здійснено розрахунки: 19.11.2013 - 9720,00 грн.; 19.11.2013 - 4200,00 грн.; 29.11.2013 - 8820,00 грн., 29.11.2013 - 4200,00 грн. Станом на 01.09.2015 заборгованість у позивача перед ТОВ Будресурс-К - відсутня (Т.ІІ, а.с.47).

На підтвердження здійснення поставки власним транспортом згідно подорожніх листів до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за позивачем (Т.ІІ, а.с.48).

Разом із цим, вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 у справі №524/10551/14-к громадянина ОСОБА_2 , який був засновником ТОВ Будресурс-К , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2.ст.28, ч.2 ст.205 КК України фіктивне підприємництво (T.VIII, а.с.178-182); судом встановлено те, що ТОВ Будресурс-К зареєстровано з метою прикриття незаконної діяльності.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 у справі №524/10551/14-к встановлено, що 27.03.2013 ОСОБА_2 продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно, достовірно знаючи про відсутність у нього майна, а також фінансових можливостей для проведення господарської діяльності (придбання товару, оренди офісного та складського приміщень тощо), діючи згідно раніше досягнутої домовленості, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, виконуючи відведену йому роль у реєстрації підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, на прохання невстановлених осіб, за грошову винагороду, знаходячись в приміщенні нотаріальної контори, яка розташована за адресою: м. Кременчук, вул. Гвардійська, 1/71, в присутності приватного нотаріуса, який не був обізнаний про незаконність його дій, з метою реєстрації підписав, як засновник, статут ТОВ Будресурс - К (код 38688468), відповідно до якого став власником та засновником суб`єкта підприємницької діяльності, який розташований за адресою: м.Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139. Після підписання документів в нотаріальній конторі ОСОБА_2 прибув до ПАТ Банк Ринкові Технології (МФО 380786), який розташований за ардресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, буд.1-А де ним було відкрито рахунки вищезазначеного підприємства.

Статут ТОВ Будресурс - К (код 38688468) та інші необхідні для реєстрації документи (довіреності, протоколи загальних зборів учасників) були подані невстановленим слідством особам до виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на підставі яких 29 березня 2013 року проведено державну реєстрацію зазначеного товариства.

Після реєстрації ТОВ Будресурс-К (код 38688468) ОСОБА_2 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємства не користувався, а реєстраційні і установчі документи підприємства передав невстановленим досудовим слідством особам, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність, а саме: складати від імені ОСОБА_2 , як директора ТОВ Будресурс-К (код 38688468) необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші документи), звітні документи по сплаті податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідали дійсності, та надало змогу перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій, тобто в подальшому невстановлені слідством особи використали печатки, статутні документи та реквізити ТОВ Будресурс-К (код 38688468) для здійснення удаваних (безтоварних) операцій та незаконного одержання доходів.

Таким чином, враховуючи, що вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 у справі №524/10551/14-к, якими встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ Будресурс-К , з яким позивач мав господарські відносини, набрало законної сили, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами, відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 грудня 2018 року (справа № 2а-13519/11/2670), від 05 травня 2018 року (справа №826/11377/14), від 12 лютого 2019 року (справа №826/21585/15), від 28 лютого 2019 року (справа №813/3179/16), від 29 травня 2020 року (справа №520/2127/19).

За таких обставин, аргументи позивача щодо належного оформлення первинних документів, відповідності проведених фінансово-господарських операцій економічному змісту господарської діяльності позивача на підставі вище досліджених обставин справи не можуть братись судом як самодостатні та беззаперечні на підтвердження правомірності віднесення спірної суми до податкового кредиту наступного звітного періоду.

Згідно з актом перевірки встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток по розрахунках з ТОВ Будресурс-К на 2014 рік на 22450,00 грн. (Т.І, а.с.39) та завищено податковий кредит з ПДВ за січень 2014 на 4490,00 грн. (Т.І, а.с.77).

Щодо реальності ведення господарських операцій між Представництвом та ТОВ ХоСаРо , ТОВ ВКП ІнтерТрансСтрой , ТОВ Брокбудкепітал , ТОВ Монолитфорт , ТОВ Компанія Лакшері Кепітал , то суд апеляційної інстанції зауважує, що реальність таких підтверджена долученими до матеріалів справи копіями договорів постачання, специфікаціями, копіями видаткових та податкових накладних, довідками щодо розрахунків з вказаними контрагентами, копіями ТТН, копіями актів приймання-передачі матеріальних цінностей, копіями рахунків, копіями платіжних доручень.

Таким чином, факт належного документального підтвердження поставки позивачу товару, а також подальша реалізація такого підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, не мають ознак дефектності. Надані Представництво документи підтверджують зв`язок понесених витрат позивача по придбанню товару (послуг) з господарською діяльністю. В свою чергу, відповідачем не ставилися під сумнів обставини щодо достовірності представлених документів та не вказувалось на порушення позивачем порядку оформлення первинних документів та/чи підписання таких неуповноваженими особами.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Зазначені обставини давали право Представництву включити ПДВ по спірних господарських операцій з зазначеними контрагентами до складу податкового кредиту відповідного періоду та формувати витрати, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності.

З досліджуваного акта перевірки №225/69/13-07-22-01-10/26579227 вбачається, що доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій з вказаними контрагентами ґрунтуються також на: - акті №1440/26-59-22-03/37450960 від 16.09.2014 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Брокбудкепітал (ЄДРПОУ 37450960) з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період вересень2013 року, лютий 2014 року; - акті №226/80/13-07-22-01-10/20794249 від 02.06.2015 року Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ХоСаРо (ЄДРПОУ 20794249) з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства за період 2013-2014 років; - акті № 458/26-56-22-01-03/38091691 від 21.08.2014 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Торенія (ЄДРПОУ 38091691) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012 по 31.12.2013; - акт № 66/26-57-22-04-10/38975765 від 09.02.2015 щодо ТОВ Монолитфорт .

Контролюючим органом зазначено, що вказаними актами зафіксовано проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру; відсутність основних засобів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для ведення господарської діяльності.

Такі аргументи скаржника суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки відсутність в контрагентів позивача виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів не може бути самодостатнім підтвердженням нереальності господарських операцій, оскільки господарська діяльність може здійснюватися шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Окрім того, висновки про порушення податкового законодавства контрагентам позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженість дій між ними.

Таким чином, висновки про можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону.

Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, діяльності контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій суб`єкта у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Судом апеляційної інстанції також взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер, тоді як підтвердження нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу представлені Представництвом первинні документи в своїй сукупності підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій з ТОВ ХоСаРо , ТОВ ВКП ІнтерТрансСтрой , ТОВ Брокбудкепітал , ТОВ Монолитфорт , ТОВ Компанія Лакшері Кепітал , ТОВ Торенія меті та цілям діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), скаржником, як суб`єктом владних повноважень, не спростовано встановлені судом першої інстанції обставини та не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки Представництво не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині в силу приписів статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1467711 грн. та в частині донарахування суми завищення від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 2177363,76 грн., на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 Головному управлінню ДПС у Львівській області відстрочено сплату 7308 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, судовий збір не сплачено, а тому такий слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Держави.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року у справі №813/3576/15 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43143039) на користь Держави на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 7308 грн. (сім тисяч триста вісім гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 28.07.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України