Рішення

від 15.07.2020 по справі 462/6073/19

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6073/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Колошкіна П.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 23.09.2019 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить визнати автомобіль марки Volkswagen Passat B6 , номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя, стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі Ѕ вартості автомобіля марки Volkswagen Passat B6 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що вони з відповідачем з 28.07.2005 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який 11.05.2019 року розірвано в судовому порядку. За час перебування у шлюбі вони з відповідачем придбали автомобіль марки Volkswagen Passat B6 , номерний знак НОМЕР_1 , який був зареєстрований 14.08.2018 року за відповідачем. 20.09.2019 року на адвокатський запит Регіональний сервісний центр у Львівській області надав відповідь про те, що вищевказаний автомобіль 28.08.2019 року був відчужений, та на день розгляду запиту належить ОСОБА_5 . Вважає, що оскільки автомобіль придбаний під час перебування у шлюбі, відповідач самостійно відчужив автомобіль без згоди позивача, тому вона має право на одержання грошової компенсації у розмірі вартості Ѕ часки автомобіля.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, покликаючись на мотиви такого, та доповнили , що в липні 2018 року сторони придбали автомобіль за спільні кошти, частину з яких вони заощадили після одруження, а частину позичили у матері позивача, тому вважають, що позов є обґрунтованим і просять такий задовольнити .

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала, зазначивши, що власником автомобіля марки Volkswagen Passat B6 був ОСОБА_4 , такий транспортний засіб був придбаний за власні кошти відповідача, які він заробив та заощадив ще до одруження. Вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що автомобіль придбаний за спільні кошти, оскільки подаровані на весілля гроші вони використовували для власних потреб подружжя, позивач під час шлюбу не працювала, а відповідач, працюючи на залізниці отримував невелику заробітну плату, а тому коштів на придбання автомобіля у подружжя ОСОБА_6 не було. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.07.2005 року, який рішенням Залізничного районного суду м.Львова 11.05.2019 року було розірвано (а.с.7).

Також судом встановлено, що під час перебування у шлюбі , сторони придбали автомобіль Volkswagen Passat B6 , 2010 року випуску, який 14.08.2018 року був зареєстрований на відповідача.

В подальшому 28.08.2019 року, тобто вже після розірвання шлюбу, вказаний автомобіль відповідачем був відчужений і власником такого є його мати ОСОБА_5 (а.с. 8).

Згідно висновку експерта ОСОБА_7 №54 від 15.04.2020 року встановлено, що ринкова вартість автомобіля Volkswagen Passat B6 Variant Bluemotion , 2010 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 (замінений номерний знак НОМЕР_3 ), станом на дату проведення експертизи 14.04.2020 року складає 194707,93 грн. (а.с.46-73).

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України . Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 ).

Зі змісту п.п. 19, 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведене правове регулювання, суд дійшов висновку, що придбаний сторонами під час шлюбу автомобіль марки Volkswagen Passat B6 , номерний знак НОМЕР_1 (замінений номерний знак НОМЕР_3 ), є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації ринкової вартості 1/2 частини цього автомобіля, що становить суму в розмірі 97353,97 грн.

Всупереч вимог ст.ст. 12 , 81 ЦПК України відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів придбання спірного автомобіля за свої особисті кошти суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем в ході розгляду справи не спростовано вказану експертну оцінку вартості автомобіля, та будь-яких доказів на підтвердження іншої ринкової вартості автомобіля суду зі сторони відповідача надано не було.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частини вартості спільного майна подружжя, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки, ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд вважає позов обґрунтованим, а відтак таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 973,54 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову.

Оскільки позивачем при подачі позовної заяви було розраховано орієнтовну вартість автомобіля та сплачено судовий збір в розмірі 1160 грн. (а.с.1), проте в подальшому було встановлено, що вартість Ѕ автомобіля становить 97353,97 грн., то згідно вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір ОСОБА_1 підлягає поверненню 186,46 (1160 - 973,54) грн. надміру сплаченого згідно квитанції 0.0.1474076989.1 від 23.09.2019 року (а.с. 1) судового збору.

Керуючись ст.10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_4 (РНОКПП2932711550) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля VolkswagenPassatB6 Variant, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (замінений номерний знак - НОМЕР_3 ) - в розмірі 97353,97 грн.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 973,54 грн. сплаченого судового збору.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м.Львова (код ЄДРПОУ 38007594, що розташоване за адресою: м.Львів,вул.Виговського, 34) повернути ОСОБА_1 186,46 грн. надміру сплаченого згідно квитанції 0.0.1474076989.1 від 23.09.2019 року судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через Залізничний районний суд м. Львова.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вказані процесуальні строки, згідно п.3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 24 липня 2020 року.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний