Рішення

від 28.07.2020 по справі 711/8228/19

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8228/19

Номер провадження2/711/619/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді - Кондрацької Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства АТП-2361 про стягнення середнього заробітку , -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ЗАТ АТП-2361 про стягнення середнього заробітку. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він був обраний в 2006 році загальними зборами підприємства на посаду голови правління товариства. У жовні 2011 року був звільнений з займаної посади за прогули. Рішенням апеляційного суду Черкаської області у справі №22-ц/793/431/17 від 29.03.2017р. позивача поновлено на посаді голови правління ЗАТ АТП-2361 з 07 жовтня 2011 року. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року у справі № 711/3792/15-ц (апеляційне провадження №22ц-793/478/2017), стягнуто з відповідача 59 527 грн. 00 коп. середнього заробітку за період з 06 жовтня 2011 року по 27 квітня 2015 року. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року у справі № 711/7853/17(апеляційне провадження №22ц/793/683/18), стягнуто з відповідача 35 263 грн. 14 коп. компенсації за затримку розрахунку при звільненні з 28 квітня 2015 року по 29 березня 2017 року. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2018 року у справі № 711/5312/18, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області 31 січня 2019 року, стягнуто з відповідача 27 263 грн. 94 коп. середнього заробітку з 30 березня 2017 року по 19 листопада 2018 року. Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року про поновлення позивача на роботі, станом на момент подачі позову виконане не було (довідка про стан виконавчого провадження додається), що також було встановлено та підтверджується постановою Апеляційного суду Черкаської області від 26.06.2019 року у справі № 711/8183/18. Оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2018 року у справі № 711/5312/18 встановлені обставини про те, що середньоденна заробітна плата позивача становила 66,66 грн., то відповідно розмір середнього заробітку, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача станом на 15.10.2019 становить 14931, 21 грн..

Таким чином, посилаючись на ст. 236 КЗпП України, просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства АТП-2361 на його користь середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 20 листопада 2018р. по день ухвалення рішення у справі. Також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою суду від 22.10.2019 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Зазначив, що судове рішення від 29.03.2017 року, яке підлягає до негайного виконання, про поновлення позивача на роботі до цього часу не виконано відповідачем, незважаючи на його виконання органами ДВС, зокрема, - відсутні розпорядження про поновлення на роботі ОСОБА_1 та запис в трудовій книжці останнього. ОСОБА_1 не був допущений до роботи, а тому вважає, що відповідачем порушені його трудові права. Розрахунок середнього заробітку здійснений на підставі встановлених рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2018 року у справі № 711/5312/18 обставин про те, що середньоденна заробітна плата позивача становила 66,66 грн. Звернув увагу на те, що поки не буде винесено наказ з зазначенням про те, що він може приступити до роботи, він не буде вважати це виконаним рішенням суду.

Представник позивача за довіреністю Прохоренко Ю.О. в судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі. Пояснила, що не вважає винесений наказ повним виконанням рішення суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 повністю заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог. Послався на відзив та просив застосувати строки давності до вказаних правовідносин. Звернув увагу на те, що рішення суду є виконаним, формулювання в ньому відповідає рішенню суду.

Також відповідачем подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що відповідно до Статуту підприємства, голова правління обирається та відкликається загальними зборами строком на 5 років. Отже посада є виборною та строковою. Строк дії договору з 20.12.2006 по 19.12.2011. Відповідно до наказу в.о. голови правління ЗАТ, виданим на підставі рішення наглядової ради товариства від 06.10.2011 №2, до закінчення терміну дії контракту ОСОБА_1 було звільнено з посади голови правління. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017р., яке набрало законної сили, ОСОБА_1 поновлено на посаді голови правління ЗАТ АТП-2361 з 07.10.2011р. На думку представника відповідача, нарахування та виплата середнього заробітку за нормами ст. 236 КЗпП та з врахуванням строкових трудових відносин між працівником та роботодавцем, можливе лише у межах строку, на який трудовий договір укладено. Середній заробіток за підставі рішення апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017р. в справі №711/3792/15-ц вже був стягнутий. Вважає, що з часу видачі виконавчого документу (19.04.2017р.) на виконання рішення суду від 29.03.2017р. по справі №711/116/15, позивач не вчинив жодних дій щодо виконання рішення суду протягом майже року. Трудова книжка у розпорядженні товариства відсутня, оскільки знаходиться у позивача і останнім для внесення запису не була надана. Зазначив, що наказом № 3 від 29.07.2019 за підписом директора ЗАТ АТП-2361 Половко М.П., поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління ЗАТ АТП-2361 , з 07.10.2011 року. Крім того, зазначено, що строк чинності рішення загальних зборів від 20.12.2006р. в частині обрання ОСОБА_1 на посаду голови правління товариства сплинув майже 8 років тому (з 20.12.2011р. в цій частині воно вичерпало свою дію), а тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на цій посаді без прийняття рішення загальними зборами. Отже, просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення за таких підстав:

встановлено, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 року (справа №22-ц/793/431/17) ОСОБА_1 поновлено на посаді голови правління ЗАТ АТП-2361 з 07.10.2011 року.

Відповідно до даних довідки до акту огляду МСЕК серія 10ААА №358096 ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності з 09.06.2018 року безтерміново.

На час розгляду справи за вище вказаним судовим рішенням видано виконавчий документ, який виконується через органи державної виконавчої служби в примусовому порядку і не є виконаним (ВП №56053053).

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 року (справа №22-ц/793/478/2017 стягнуто з ПАТ АТП-2361 на користь ОСОБА_1 2290 грн. 80коп. заборгованості по зарплаті без утримання податку та 59527 грн. 38коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку з утриманням податку при виплаті коштів. Крім того, за вказаним судовим рішенням відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. №100 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 16.05.1995р. №348) визначено середньоденну заробітну плату позивача ОСОБА_1 , яка становить 66,66грн. Також зазначено, що розрахунок судом проведено без вирахування податку. При цьому, встановлено, що останні два повні календарні місяці роботи, що передували події звільнення з роботи ОСОБА_1 , є листопад та грудень 2010 року, в яких позивач отримував заробітну плату в розмірі свого посадового окладу 1500грн..

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року у справі № 711/7853/17(апеляційне провадження №22ц/793/683/18), стягнуто з відповідача 35 263 грн. 14 коп. на користь позивача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 28 квітня 2015 року по 29 березня 2017 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2018 року у справі № 711/5312/18, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області 31 січня 2019 року, стягнуто з відповідача на користь позивача 27 263 грн. 94 коп. середнього заробітку з 30 березня 2017 року по 19 листопада 2018 року.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту для даних спірних правовідносин визначені Кодексом законів про працю України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені в постанові від 01.07.2015р. у справі №6-435цс15, - Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов`язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов`язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов`язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно (стаття 68 Конституції України, статті 11, 14 ЦК України, статті 14, 367 (на час розгляду справи ст.ст. 18, 430 ЦПК України в ред. ЗУ від 03.10.2017), Закон України Про виконавче провадження ).

Так, частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч.7 ст.235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов`язковості з моменту проголошення.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства. Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом статей 18, 430 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 ЦПК України).

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У випадку невиконання цього обов`язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України Про виконавче провадження , а також прийнята на виконання цього Закону Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 в ред. від 29.09.2016р. №2832/5.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття затримка , як зволікання , проволока , за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

На виконання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017, директором ЗАТ АТП-2361 ОСОБА_3 видано наказ № 3 від 29.07.2019 з наступного змісту: 1. Поновити ОСОБА_1 на посаді голови правління Закритого акціонерного товариства АТП-2361 з 7 жовтня 2011 року. 2. Наказ довести до відома ОСОБА_1 , одночасно повідомивши останнього, що строк його повноважень як голови правління ЗАТ АТП-2361 сплинув 19 грудня 2011 року у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну, на який його було обрано на цю посаду за рішенням загальних зборів акціонерів від 20 грудня 2006 року. .

Як вбачається зі змісту вказаного наказу № 3 від 29.07.2019, ОСОБА_1 було поновлено на посаді голови правління Закритого акціонерного товариства АТП-2361 з 7 жовтня 2011 року, також копія наказу була надіслана позивачеві засобами поштового зв`язку 09.08.2019 та отримана ОСОБА_1 14.08.2019.

Постановою Великої палати Верховного Суду від 08.11.2019 року залишено без змін постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2019 року, якою рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2019 року в справі №711/8138/18 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ АТП-2361 про визнання рішень позачергових загальних зборів акціонерного товариства частково недійсними, скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними рішення позачергових зборів ЗАТ АТП-2361 від 21 серпня 2018 року в частині пункту 5, а саме про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ЗАТ АТП-2361 із 7 жовтня 2011 року до закінчення 5-річного терміну, на який він обраний, тобто до 19 грудня 2011 року включно.

Згідно довідки № 26680 від 20.09.2019 за підписом в.о. начальника Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Доброхліб Т.А., станом на 18.09.2019 на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження № 56053053 з примусового виконання виконавчого листа 711/116/15-ц від 19.04.2017 виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси, про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ЗАТ АТП-2361 з 07.10.2011 року.

Окрім цього, відповідно до наданих позивачем вимог державного виконавця від 24.07.2019 та 18.09.2019 ОСОБА_1 було забов`язано з`явитись на територію ЗАТ АТП-2361 для виконання судового рішення. Дані вимоги позивачем отримані та виконані не були.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, на думку суду є встановленими обставини про те, що після постановлення апеляційним судом Черкаської області рішення від 29.03.2017 року, - рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, - відповідач виконав, а тому є підстави вважати про відсутність факту затримки з вини відповідача ЗАТ АТП-2361 виконання судового рішення, у розумінні статті 236 КЗпП України, яка зумовлює відповідальність, передбачену цією нормою.

На підставі викладеного, суд вважає посилання позивача, що рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року про поновлення позивача на роботі, станом на момент подачі позову виконане не було є безпідставними, тобто такими, що не ґрунтуються на нормах права.

На думку суду, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі за період з 20 листопада 2018р. по день ухвалення рішення у справі.

При цьому судом враховуються висновки постанови Верховного Суду від 25.07.2018року у справі №552/3404/17 (№61-8881св18) про те, що положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Крім того, слід вважати позовні вимоги ОСОБА_1 про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, як такі, що свідчать про наявність спору про оплату праці і такі вимоги не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду, відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України.

На підставі викладеного, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 20 листопада 2018р. по день винесення наказу № 3 від 29.07.2019 про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Закритого акціонерного товариства АТП-2361 , а саме по 29.07.2019.

Оскільки за судовим рішенням від 29.03.2017 року по справі №22-ц-793/478/2017 встановлені обставини про те, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 66грн. 66коп., то відповідно розмір середнього заробітку, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 11332,20 грн. (170 робочих днів х 66,66грн. = 11332,20 грн.). При цьому, кількість робочих днів за період, протягом якого позивача не поновлено на роботі на виконання судового рішення від 29.03.2017 року є: з 20.11.2018 року по 29 липня 2019 року включно: 2018р. - листопад - 9 днів, грудень - 20 днів, а всього 29 робочих дня; 2019р. - січень - 21 день, лютий - 20 днів, березень - 20 днів, квітень - 21 день, травень - 21 день, червень - 18 днів, липень - 20 днів, а всього 170 робочих днів.

Необхідно зазначити, що в даному випадку суд визначив до стягнення з ЗАТ АТП-2361 на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 11332,20 грн. без віднімання сум податків, обов`язкових платежів та зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.

Зазначене відповідає висновкам Верхового Суду, що викладені у постанові у справі №359/10023/16-ц (касаційне провадження № 61-14794св18). Крім того, Верховний Суд вказав, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, з якої також відраховувались би податки і збори.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи,

у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судові витрати позивача документально не підтверджені та не доведені, а тому такі вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1921 грн..

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ст.ст. 233, 235, 236 КЗпП України, 4, 5, 10, 12, 13, 18, 76-81, 200, 206, 259, 265, 268, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства АТП-2361 про стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства АТП-2361 (код ЄДРПОУ 03577651, вул.Першотравнева, 3 у м. Черкаси) на користь ОСОБА_1 (1949р. народження, код НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 20 листопада 2018 року по 29 липня 2019 року в розмірі 11 332, 20 грн. з утриманням обов`язкових платежів та податків, що передбачені законодавством.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства АТП-2361 (код ЄДРПОУ 03577651, вул.Першотравнева, 3 у м. Черкаси) в дохід держави судовий збір в розмірі 1921 грн.

Повний текст рішення буде виготовлений 27.07.2020.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька