Ухвала

від 25.08.2020 по справі 711/8228/19

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8228/19

Провадження 2-др/711/20/20

УХВАЛА

13 серпня 2020 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

секретаря судового засідання Мелещенко О.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.07.2020 року (дата поштового відправлення) звернувся до суду з заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання розподілу судових витрат в справі № 711/8228/19 за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства АТП-2361 про стягнення середнього заробітку.

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 21.07.2020 року було винесено рішення в справі №711/8228/19, яким його вимоги задоволено частково.

При ухваленні рішення судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

До закінчення судових дебатів в даній справі його представником було заявлено на підставі п. 2 ч. 4 та абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що докази, які підтверджують розмір судових витрат позивача, будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі №711/8228/19.

Зважаючи на викладене, просив вирішити питання щодо розподілу понесених ним судових витрат в сумі 5000 грн., які підтверджуються - договором про надання правової допомоги №49/19-2 від 01.10.2019; актом про надання правової допомоги від 22.07.2020 року до договору про надання правової допомоги №49/19-2 від 01.10.2019 року; рахунком №49/19-2 від 22.07.2020 року.

11.08.2020 року ОСОБА_1 подав заяву з проханням провести розгляд за його відсутності.

Представник ЗАТ АТП-2361 - Биченко І.Я. надав клопотання, в якому просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 та провести розгляд без їхньої участі. В своєму клопотанні посилався на те, що ОСОБА_1 було пропущено строки для звернення з заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та до закінчення розгляду справи позивачем та його представником не було зроблено про це відповідної заяви. А тому вказана заява підлягає залишенню без розгляду. Крім того звертав увагу на те, що до своєї заяви ОСОБА_1 не надав платіжного документу, який би підтвердив понесених ним витрати на правову допомогу. Акт виконаних робіт та рахунок на оплату правничої допомоги не є платіжними документами, які підтверджують сплату гонорару. Вважав, що оскільки ОСОБА_1 не надано документального підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, то його заява не підлагає до задоволення. Просив відмовити у винесенні додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Суд, оголосивши заяви сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постанові верховного суду від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

Судом встановлено, що 21.07.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду в справі №711/8228/19, яку 22.07.2020 року було отримано ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 129).

З заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 звернувся до суду 27.07.2020 року (дата поштового відправлення), що підтверджується поштовим конвертом (а.с. 145).

ОСОБА_1 на підтвердження витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги №49/19-2 від 01.10.2019 року (а.с. 138), акт про надання правової допомоги від 22.07.2020 року (а.с. 139), рахунок №49/19-2 від 22.07.2019 року (а.с. 140).

Інших доказів ОСОБА_1 на підтвердження понесених витрат за надання правничої допомоги надано не було.

Згідно акту про надання правової допомоги від 22.07.2020 року витрати ОСОБА_1 на правову допомогу становлять 5000 грн., проте заявником не надано належних та допустимих доказів, зокрема, відповідної квитанції, які б підтверджували факт сплати вказаної суми адвокату.

Таким чином приходжу до висновку, що ОСОБА_1 не було подано доказів понесення ним фактичних витрат на правову допомогу, а тому вказана заява не підлягає до задоволення.

Крім того суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат з пропуском строку встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 137, 141, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька