Ухвала

від 14.07.2020 по справі 6-427/11

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 6-427/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2020 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань - Брачуні О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву Чуднівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про видачу виконавчого документа для примусового виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Право та обов`язок від 22 жовтня 2010 року у справі № 373/10 за позовом Кредитної спілки Центр фінансових послуг до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява Чуднівського РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Хмельницький), в обґрунтування якої зазначено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження за виконавчим листом від 08 травня 2012 року відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь Кредитної спілки Центр фінансових послуг боргу у розмірі 60 842, 12 грн. У зв`язку із надходженням звернення від стягувача Кредитної спілки Центр фінансових послуг до Відділу було проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження, під час якої встановлено, що виконавчий лист було повернено на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку із неможливості встановити особу боржника і з`ясувати місце його проживання.

Заявник стверджує, що ознайомившись із матеріалами судової справи стягувачу стало відомо, що дублікат виконавчого листа направлено на адресу Чуднівського районного відділу ДВС 16 січня 2018 року, який отримано 23 січня 2018 року за вх. № 208.

Також у заяві зазначено, що 29 березня 2019 року на адресу Чуднівського районного відділу ДВС стягувачем було направлено заяву про відновлення виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва, однак при проведеній перевірці матеріалів виконавчого провадження, встановлено, що дублікат відсутній і провадження не було відновлено.

Відтак, відповідно до заяви стягувача № 628/20 від 24 лютого 2020 року В. о. начальника Чуднівського районного відділу ДВС Гулінською І. проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження, за результатами якої встановлено, що дублікат виконавчого листа № 6-427/11 від 05 травня 2012 року, виданий Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Центр фінансових послуг суми у розмірі 60 842, 12 грн, втрачено, про що винесено постанову від 17 березня 2020 року про відновлення втраченого виконавчого провадження № 45320846 з примусового виконання виконавчого листа № 6-427/11 від 08 травня 2012 року, виданого Печерським районним судом м. Києва.

Заява (подання) розглядається судом в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, при цьому їх неявка не є перешкодою для вирішення питання.

Учасники розгляду у судове засідання не з`явилися, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Суд, вивчивши подану заяву та додатки до неї, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

На підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2011 року у справі № 6-427/11 за заявою Кредитної спілки Центр фінансових послуг видано виконавчий лист, для примусового виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Право та обов`язок від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом Кредитної спілки Центр фінансових послуг до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови державного виконавця, відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, копію якої скеровано сторонам виконавчого провадження № 45320846.

24 березня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу згідно п. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону, чинного на момент прийняття рішення).

До суду 04 січня 2016 року надійшло подання від старшого державного виконавця ВДВС Чуднівського РУЮ у Житомирській області Циганок В. Д. про видачу дублікату виконавчого листа у справі № 6-427/11 у зв`язку із його втратою при пересиланні.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 08 лютого 2016 року подання державного виконавця задоволено і постановлено видати дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь Кредитної спілки Центр фінансових послуг .

Законом України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у редакції чинній станом 08 травня 2012 року (дата видачі представнику стягувача виконавчого документа у суді), у статті 12 частині першій пункті 2, передбачено строки в один рік, якщо інше не передбачено законом, протягом якого виконавчий документ, окрім посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, міг бути пред`явлений до виконання.

Вказаний у пункті 2 частини першої статті 12 Закону України строк встановлюються для виконання судових рішень, які підлягають виконанню негайно, - з наступного дня після його постановлення (пункт 1 частини другої вказаної статті Закону).

Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа, виданого у справі № 6-427/11, до виконання встановлено законом в один рік.

Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV втратив чинність з 05 жовтня 2016 року на підставі Закону України від 05 січня 2017 року № 1404-VIII.

За частиною першою статті 12 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною другою вказаної статті, строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У відповідності до пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, як передбачено пунктом 17.4 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином судом встановлено, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 6-427/11 закінчився.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року, ухваленій у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), не встановила підстави для відступу, а підтвердила висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 22 серпня 2018 року у справі № 19/176, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства ( Golder проти Сполученого Королівства , Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до судової практики Європейського суду, судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovak, №2132/02 від 13 червня 2006 року, Ліпісвіцька проти України , заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

На переконання суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами.

На підтвердження втрати виконавчого листа разом із заявою про видачу дублікату виконавчого документу, надано копію документу - постанови про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 45320846 від 17 березня 2020 року, якою постановлено відновити виконавче провадження.

В той же час, відомості про таку постанову відсутні в Автоматизованій системі виконавчих проваджень.

Окрім того, із змісту вказаної постанови від 17 березня 2020 року не вбачаються передбачені частиною першою статті 41 Закону України Про виконавче провадження підстави, а саме або що постанова виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, або скасована в установленому законом порядку.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви і відмову у видачі дубліката виконавчого листа.

Керуючись ст. 3, 8, 21, 56, 129, 129-1 Конституції України, ст. 12, 41 Закону України Про виконавче провадження , ст. ст. 1-20, 351-355, 431 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції.

Суддя С. В. Вовк