Рішення

від 28.07.2020 по справі 754/14711/17

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3617/20

Справа №754/14711/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 28.07.2020 року)

28 липня 2020 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Дорошенко В.В., справа № 754/14711/17

ОСОБА_4 - позивач

Товариство з обмеженою відповідальністю Астон Бізнес Сервіс - відповідач

Донець К.В. - представник відповідача

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого неодноразово уточнювались і посилаючись на порушення своїх трудових прав просить: 1. Зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме: визнати недійсним запис № 25 у вкладиші трудової книжки зазначивши про це в трудовій книжці (вкладиш до трудової книжки); зробити новий запис у трудову книжку про звільнення з посади генерального директора за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 6-к від 19.04.2016 року. 2. Визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 3 від 01.12.2015 року. 3. Стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі: 6628,59 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі: 1668,88 грн.. 4. Стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі: 60651,12 грн.. 5. Стягнути з відповідача понесені збитки в сумі: 57,12 грн.. 6. Стягнути з відповідача моральну шкоду: 50000 грн., яка виражається в моральних стражданнях із-за неможливості витратити зароблені кошти, вимушеності витрачати час для звернення фіскальних та судових органів для доведення своїх вимог, що призвело до моральної напруженості та необхідності нести додаткові фінансові витрати. 7. Стягнути з відповідача судові витрати в розмірі: 122,20 грн., які складаються з відправки відповідачу двох заяв про збільшення позовних вимог та відповіді на відзив. 8. Допустити негайне виконання стягнення заробітної плати за 1 місяць.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2020 року задоволено заяву позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду, а саме позовних вимог передбачених у п. 1 прохальної частини позову.

Позивач у судове засідання не з`явився подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засіданні не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності позивача та позовні вимоги визнав лише в частині стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі: 2812,86 грн. та 1604,50 грн. - відпускних, а в іншій частині позовні вимоги не визнав посилаючись на їх безпідставність та пропуск позивачем строку позовної давності для пред`явлення вимог про визнання незаконним та скасувати наказу відповідача № 3 від 01.12.2015 року.

З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності позивача.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

13.05.2015 року позивача прийнято до відповідача на посаду юриста.

На підставі рішення загальних зборів учасників відповідача ( протокол № 16 від 01.03.2016 року) видано наказ відповідача від 03.03.2016 року № 3-к і за яким позивач приступив до виконання обов`язків генерального директора відповідача з 03.03.2016 року.

Наказом відповідача від 18.04.2016 року № 6-к, виданим і підписаним самим позивачем, як генеральним директором відповідача, припинено виконання позивачем обов`язків генерального директора відповідача в зв`язку із звільненням за власним бажанням з 19.04.2016 року.

Як вказує позивач в остаточній редакції позову, його заробітна плата, яку він просить стягнути з відповідача становила в грудні 2015 року: 1400 грн., січні 2016 року: 1400 грн., лютому 2016 року: 1400 грн., березні 2016 року: 1500 грн., квітні 2016 року: 928,59 грн..

Відповідач не заперечував правильності визначення позивачем розміру повної заробітної плати без урахування наказу відповідача від 01.12.2015 № 3 щодо встановлення простою.

Однак, відповідач вважає, що заробітна плата позивачу за грудень 2015 року: 1400 грн., січень 2016 року: 1400 грн., лютий 2016 року має нараховуватись з урахування наказу відповідача від 01.12.2015 № 3 щодо встановлення простою, а що ж стосується виплати заробітної плати за березень і квітень 2016 року, то позивач сам, як генеральний директор винен у невиплаті заробітної плати та здійсненні простою, а тому, відповідач не повен здійснювати виплату позивачу заробітної плати за березень і квітень 2016 року.

Відповідно до наказу відповідача від 01.12.2015 року № 3 у відповідача встановлено простій з 01.12.2015 року до моменту відновлення господарської діяльності та цим наказом наказано провести відповідні розрахунки заробітної плати на весь період простою для працівників відповідача, виходячи з вимог ст. 113 КЗпП України в розмірі двох третин середнього заробітку, встановленого працівнику.

Згідно зі ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Первісна редакція позову підписана позивачем і подана до суду 08.11.2017 року.

Працюючи перед звільненням у відповідача на посаді генерального директора позивач не міг не знати про наказ відповідача від 01.12.2015 № 3 щодо встановлення простою.

Доказів про поважність причин пропуску тримісячного строку для звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасувати наказу відповідача № 3 від 01.12.2015 року, позивач суду не надав і судом таких доказів не здобуто, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають за пропуском позивачем тримісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

З урахуванням викладеного питання оплати праці позивача суд вирішує з урахуванням наказу відповідача від 01.12.2015 № 3 щодо встановлення простою.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що з грудня 2015 року по 18.04.2016 року включно позивачу заробітна плата не була виплачена.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

1400:3х2 (грудень 2015 року) + 1400:3х2 (січень 2016 року) + 1400:3х2 (лютий 2016 року) = 2800 грн..

За період з грудня 2015 року по лютий 2016 року відповідач визнає позовні вимоги по виплаті заробітної плати в загальній сумі: 2812,86 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, 1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Тому, позовні вимоги про стягнення заробітної плати за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року в сумі: 2812,86 грн. є обґрунтованими.

Доводи відповідача про те, що з 03.03.2016 року по 19.04.2016 року мав місце простій з вини самого позивача, як генерального директора, не підтверджені доказами та протирічать наказу самого відповідача від 01.12.2015 № 3 щодо встановлення простою.

1500: 3х2 (березень 2016 року) + 928,59:3х2 (квітень 2016 року) = 1619,06 грн..

Тому, позовні вимоги про стягнення невиплачені заробітної плати з березня по 18.04.2016 року включно в сумі: 1619,06 грн. є обґрунтованими.

Всього разом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 2812,86 грн. + 1619,06 грн. = 4431,92 грн. - невиплаченої заробітної плати.

Визначена самим відповідачем з урахуванням наказу відповідача від 01.12.2015 № 3 щодо встановлення простою середньоденна заробітна плата позивача, правильність визначення якої позивачем правовими доказами не спростована, становить: 64,18 грн..

Відповідач не заперечував у судовому засіданні, що позивач має право на отримання оплати невикористаної відпустки, однак, розмір цієї оплати з урахуванням наказу відповідача від 01.12.2015 № 3 становить: 1604,50 грн..

Правильність визначеного відповідачем і перевіреного судом розміру оплати невикористаної відпустки, позивачем правовими доказами не спростована.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення: 1604,50 грн. - відпускних є обґрунтованими.

Відповідач не заперечував у судовому засіданні, що на час вирішення спору відповідач не провів з позивачем розрахунок при звільненні.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Доказів про дотримання ним ст. ст. 116 і 117 КЗпП України, відповідач суду не надав і судом таких доказів не здобуто.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 898 робочих дні.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

64,18 грн. (визначена відповідачем середньоденна заробітна плата позивача) х 898 (дні затримки розрахунку при звільненні) = 57633,64 грн..

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення: 57633,64 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Суд вважає, що не проведенням відповідачем своєчасно виплати заробітної плати та розрахунку звільненні, позивачу заподіяно моральну шкоду. Наявність вини відповідача в порушенні трудових прав позивача судом встановлена. Що ж до розміру морального відшкодування, то з урахуванням ступеня вини відповідача, обставин заподіяння моральної шкоди, тривалості страждань та негативних наслідків, які настали для позивача в зв`язку з порушенням його трудових прав суд вважає, що 5000 грн. є достатнім розміром для відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.

Згідно зі ст. 133 КЗпП України, 1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Реалізація права на збільшення позовних вимог та подання відповіді на відзив це право, а не обов`язок особи і понесення витрат на реалізацію свого права не є правовою підставою для відшкодування витрат пов`язаних з реалізацією права з ініціативи самої особи, а тому, правові підстави для стягнення з відповідача: 122,20 грн. - судових витрат, які складаються з відправлення відповідачу двох заяв про збільшення позовних вимог та відповіді на відзив є безпідставними.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, 1. Суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідач надав суду два табелі за повні два останні місяці роботи позивача, які передували звільненню, а саме за січень і лютий 2016 року та з яких вбачається, що в січні 2016 року позивач відпрацював: 19 днів, а в лютому 2016 року позивач відпрацював: 21 день.

19 + 21 х 64,18 грн. : 2 = 1283,6 грн..

При подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Астон Бізнес Сервіс (місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, офіс 12, ЄДРПОУ: 35530174) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ): 4431,92 грн. - невиплаченої заробітної плати, 1604,50 грн. - відпускних, 57633,64 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 5000 грн. - моральної шкоди.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Астон Бізнес Сервіс (місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, офіс 12, ЄДРПОУ: 35530174) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заробітної плати за один місяць у сумі: 1283,6 грн..

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Астон Бізнес Сервіс (місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, офіс 12, ЄДРПОУ: 35530174) у дохід держави: 1681,6 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: