Постанова

від 15.07.2020 по справі 909/922/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2020 р. Справа №909/922/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Матущака О.І.,

секретар судового засідання Гураль К.О.,

явка учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився;

розглянув апеляційні скарги:

1)акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк б/н від 11.01.2020

2) ОСОБА_1 б/н від 15.01.2020

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2019, суддя: Михайлишин В.В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено - 27.12.2019

за позовом акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

до відповідачів: 1)приватного підприємства Аресконт

2) ОСОБА_1

про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 275 069,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог .

02.09.2019 в Господарський суд Івано-Франківської області звернулось акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі по тексту АТ Приватбанк ) з позовом про солідарне стягнення з боржника приватного підприємства Аресконт (далі по тексту - ПП Аресконт /боржник ) та поручителя фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 /поручитель ) 275 069,98 грн., з яких: 240 820,23 грн. - тіло кредиту(заборгованості за кредитним договором), 30 923,98 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 3 325,77 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Позов мотивований тим, що боржник належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 12.08.2019 утворилась заборгованість на яку позивачем нараховано проценти та пеню. Оскільки виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечені порукою фізичної особи ОСОБА_1 , то позивач пред`явив вимогу про солідарне стягнення заборгованості.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 525, 526, 530, 554, 610, ч. 2 ст. 639 ЦК України, п. 6 ст. 232 ГК України. Окрім того, позивач просить врахувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2019 вищезазначений позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з боржника ПП Аресконт та поручителя ОСОБА_1 на користь АТ Комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитом в розмірі 90 000,00 грн., яка виникла на підставі договору від 18.08.2015.

Стягнуто з боржника ПП Аресконт на користь АТ Комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитом в розмірі 150 820,23 грн., яка виникла на підставі договору від 18.08.2015.

Суд першої інстанцій, встановивши характер спірних правовідносин, а також визначивши закон, який їх регулює, дійшов до висновку, що між сторонами у справі на підставі укладеного договору приєднання виникли відносини кредитування, які регулюються положеннями параграфу 2 глави 71 ЦК України. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПП Аресконт взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувало, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку. Встановивши факт порушення позичальником договірних зобов`язань щодо погашення кредиту, місцевий господарський суд задоволив вимоги про солідарне стягнення з позичальника та поручителя основної суми заборгованості в розмірі 90 000,00 грн., а також про стягнення з позичальника решти основної заборгованості в розмірі 150 820,23 грн. До такого висновку суд першої інстанції дійшов виходячи з граничної суми заборгованості за виконання якої поручився відповідач-2.

Стягнуто з ПП Аресконт на користь АТ Комерційний банк Приватбанк 2 262,30 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Комерційний банк Приватбанк 1 350,00 грн. судового збору.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ Комерційний банк Приватбанк про стягнення з ОСОБА_1 150 820,23 грн. заборгованості за кредитом, оскільки суд дійшов до висновку, що порука відповідача-2 обмежена 90 000,00 грн., а не 240 820,23 грн., як просить стягнути позивач.

В частині відмови у солідарному стягненні з ПП Аресконт , ОСОБА_1 30 923,98 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 325,77 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, місцевий господарський суд послався на те, що сторони у встановленому законом порядку не дійшли згоди щодо умов про сплату процентів та пені. У анкеті-заяві позичальника зобов`язання зі сплати штрафів відсутні. Умови та правила надання банківських послуг не є складовою кредитного договору, який укладений між позивачем та відповідачем-1.

Судовий збір у розмірі 513,75 грн. залишено за позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи позивача, що подав апеляційну скаргу.

1)висновок суду про те, що сторони не погодили істотні умови договору ґрунтується на їх неповному з`ясуванні та не відповідає встановленим обставинам по справі;

2)місцевий господарський суд не досліджував такий електронний доказ як Умови та правила надання банківських послуг, а тому визнав його неналежним без застосування ч. 5 ст. 96 ГПК України, обмежившись висновками про застосування ст.ст. 633, 634 ЦК України, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17;

3)вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 оскільки: (1)на спірні правовідносини у даній справі не поширюється Закон України Про захист прав споживачів , який застосований у справі №342/180/17, (2)на відміну від обставин по справі №342/180/17, за обставинами даної справи Умови та правила надання банківських послуг не змінювались в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду, (3)за обставинами даної справи відповідач не стверджує, що не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, як це стверджувалось в справі №342/180/17;

4)місцевий господарський суд залишив поза своєю увагою, що поручитель дав згоду на збільшення існуючого на момент укладення договору поруки обсягу своєї відповідальності за зобов`язаннями, які виникають з кредитного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача-2.

В апеляційній скарзі відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених до нього вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи відповідача-2, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-2 ( ОСОБА_1 ) зазначає, що:

1)висновок суду першої інстанції про недотримання відповідачем-2 вимог ст. 165 ГПК України на підставі чого не враховано поданий відзив, не відповідає фактичним обставинам справи та свідчить про неповне з`ясування обставин справи;

2)місцевий господарський суд не врахував, що ОСОБА_1 являється поручителем за зобов`язаннями ПП Аресконт , які виникли з угоди-приєднання до розділу 3.2.1 Кредитний ліміт та розділу 3.2.2 Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг, а не за зобов`язаннями ПП Аресконт по договору банківського обслуговування б/н від 18.08.2015, внаслідок чого безпідставно відповідача-2 визнано солідарним боржником;

3)виходячи з приписів ч. 1 ст. 634 ЦК України між ПАТ Комерційний банк Приватбанк та ПП Аресконт не укладено договору приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а тому відносини поруки за цим договором приєднання також не виникли, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, як солідарного боржника.

Позивач та відповідач-1 не скористалися своїм правом на подання відзиву, яке передбачене ст. 263 ГПК України.

В судове засідання 15.07.2020 представники сторін не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України апеляційний господарський суд ухвалив розглядати справу за їх відсутності.

Оскільки явка учасників справи у судове засідання була визнана необов`язковою, учасниками справи, які не з`явились, не зазначено причини, які безпосередньо перешкоджали їм взяти участь у судовому засіданні, то саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явились, розцінюється їх неявка як без поважних причин і не є перешкодою в розгляді апеляційних скарг.

Аналогічна правова позиція щодо застосування цих норм процесуального права викладена у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №910/3880/19, від 05.05.2020 у справі № 908/2323/19, від 02.07.2020 у справі № 921/438/19.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційних скаргах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача-2 - залишенню без задоволення.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 18.08.2015 ПП Аресконт підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а. с. 108) та заяву на відкриття поточного рахунку (а. с. 109).

Зі змісту заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідач - ПП "Аресконт":

- приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умов), які знаходяться на сайті банку, тарифів банку, що разом з даною заявою складають договір банківського обслуговування;

- засвідчив згоду на ведення з АТ КБ "Приватбанк" документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг;

- своїм підписом позивач приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку, договорі банківського обслуговування в цілому.

У заяві також зазначено, що відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися, як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією, погодження з банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку чи інший інтернет/sms-ресурс, що зазначено банком.

Позивачем долучено до матеріалів справи довідку про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/190814102859 від 14.08.2019 (а.с.44,т.1), згідно з якою відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме у сумі: 55 000,00 грн. з 27.02.2016, 60 000,00 грн. з 10.05.2016, 10 000,00 грн. з 12.08.2016, 65 000,00 грн. з 07.09.2016, 95 000,00 грн. з 07.11.2016, 15 000,00 грн. з 20.12.2016, 95 000,00 грн. з 21.12.2016, 105 000,00 грн. з 27.12.2016, 45 000,00 грн. з 13.07.2017, 20 000,00 грн. з 27.07.2017, 25 000,00 грн. з 29.08.2017, 40 000,00 грн. з 15.09.2017, 45 000,00 грн. з 13.10.2017, 65 000,00 грн. з 13.11.2017, 130 000,00 грн. з 22.12.2017, 200 000,00 грн. з 11.01.2018, 210 000,00 грн. з 11.05.2018, 230 000,00 грн. з 17.05.2018, 230 000,00 грн. з 28.08.2018, 250 000,00 грн. з 26.10.2018, 250 000,00 грн. з 01.03.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 12.08.2019 позичальником використано 240 820,23 грн. кредиту, що підтверджується розрахунками позивача (а.с.45-55,т.1).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За ст. 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

З огляду на норму ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №914/504/18).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Водночас за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина 1 статті 1066, частини 1, 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (частина 4 статті 1068 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, а для вирішення спору необхідно встановити умови та підстави виникнення спірних правовідносин, а також ступінь виконання сторонами зобов`язань.

25.02.2016 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 (відповідачем 2, поручителем) укладений договір поруки №POR1456405102130 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП Аресконт (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, в тому числі,

- до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет (далі - угода 1), по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди-1 - 36 % річних;

За період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. Угоди-1 - 64% річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. Угоди-1 в розмірі 3% річних від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди-1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць .

г) кредиту в розмірі 55 000, 00 грн.

Якщо під час виконання Угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

- до розділу 3.2.2. Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг , що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, Угода-2 , по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 Угоди-2 - 64% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Угоді-2 ;

в) кредиту в розмірі 35 000, 00 грн.

Якщо під час виконання Угоди 2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно із пунктом 1.2 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із порушенням ПП Аресконт (відповідач 1) зобов`язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків, у зв`язку із чим у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитом у розмірі 240 820, 23 грн., 30 923,98 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 3 325,77 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителя солідарно, сторонами якого є суб`єкти господарювання.

Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці

За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №415/2542/15-ц.

Виконання зобов`язань за договором від 18.08.2015 було забезпечене договором поруки №POR1456405102130, укладеним із ОСОБА_1 (відповідачем 2).

Договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання відповідачем договору приєднання, в тому числі, 18.08.2015 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 (відповідачем 2, поручителем) укладений договір поруки №POR1422017217428 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП Аресконт (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, в тому числі, до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет по сплаті, зокрема, кредиту в розмірі 240 820, 23 грн.

При цьому, сторонами погоджено, що якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Зазначена умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які вільні у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України. Вказане узгоджується з приписами ст. 559 ЦК України, яка допускає можливість сторонам погоджувати відповідні умови договору поруки.

За змістом пункту 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, поручитель дозволив збільшення обсягу його відповідальності за виконання кредитного договору з 90 000,00 грн. до 240 820, 23 грн.

З огляду на викладене, факт наявності заборгованості відповідача-1, яка забезпечена порукою відповідача-2, є підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому обґрунтованою є позовна вимога про солідарне стягнення з ПП Аресконт та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк заборгованості за кредитом у сумі 240 820, 23 грн.

Разом з тим, місцевий господарський суд наведеного вище п. 1.2 договору поруки не врахував, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідачів солідарно меншої суми основної заборгованості в розмірі 90 000,00, аніж виникла в розмірі 240 820, 23 грн., що призвело до безпідставного зменшення обсягу солідарної відповідальності поручителя.

З цих підстав доводи апеляційної скарги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом, пені та заборгованості з комісії колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладено у формі договору приєднання.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як підтверджено матеріалами справи, у заяві відповідача-1 про відкриття поточного рахунку на відкриття рахунку від 18.08.2015 процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту не зазначені.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач-1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитним лімітом та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, витяг з Умов та Правил станом на 18.08.2015 належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) могли змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.08.2015) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.09.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який містить в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача-1, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.08.2015 шляхом підписання заяви.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та погодженого розміру ліміту кредитування, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначив, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, яка враховується апеляційним господарським судом в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання позивача на неправомірне покладення на нього тягаря доказування, щодо застосування Умов в редакції яка ним надана, оскільки в силу ч. 3 ст. 13 та ч. 1 с. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц та застосованого судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі, Суд зазначає, що за подібного правового регулювання за позовом АТ КБ "Приватбанк" до фізичної особи про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування чужими коштами та пені, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі № 6-144цс14, та, посилаючись на положення статей 207,626, 628, 638, 626, 1054, 1055, 633, 634, 1056-1, 1048, 1049, 1050, 549, 551 Цивільного кодексу України, дійшла наступних висновків:

- визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки;

- умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;

- умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;

- враховуючи, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України не заявляв, позовні вимоги аргументовані умовами кредитного договору з посиланням на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за процентами за користування чужими коштами та пені за порушення умов кредитного договору, та відмовила у цій частині у задоволенні позову.

Отже, як установлено судами в цій справі у заяві відповідача про відкриття поточного рахунку від 18.08.2015 процентна ставка не зазначена.

Також у цій заяві відсутні умови про застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання та, відповідно, не визначено її розміру. Наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки, судами встановлено, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що цей документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені) у зазначених у цьому документі розмірах і порядку.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується в цій частині суд апеляційної інстанції, правильно установив відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З цих підстав доводи апеляційної скарги позивача, що суд належним чином не дослідив витяг з Умов та Правил надання банківських послуг є безпідставними.

Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що суд не прийняв ухвалу про витребування оригіналу електронного доказу - Умов та Правил надання банківських послуг, то витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу є правом, а не обов`язком суду в силу ч. 5 ст. 96 ГПК України. Разом з тим, такий доказ (витяг з Умов та Правил надання банківських послуг) надавався позивачем, а тому саме він повинен був оформити і надати суду відповідні докази згідно з вимогами ч. 2 ст. 96 ГПК України.

Згідно з принципом змагальності, який закріплений у ст. 13 ГПК України, тягар доказування покладається на сторін у справі, а не на суд. Щодо доводів позивача про безпідставність застосування до цих правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, оскільки суб`єктний склад сторін інший, теж є безпідставними.

При врахуванні вказаної правової позиції суди виходили з наданого у постанові Великої Палати Верховного Суду тлумачення норм цивільного законодавства про договір приєднання, а не суб`єктного складу сторін спору чи роз`яснення норм Закону України Про захист прав споживачів . Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №916/548/19, від 18.02.2020 у справі №914/504/18 так і в справі № 910/8189/19 від 17 липня 2020 року.

Оскільки апеляційний господарський суд вище погодився з правильністю висновків суду першої інстанції про виникнення між позивачем (позикодавцем) та відповідачем-1 (позичальником) кредитних правовідносин на підставі угоди-приєднання від 18.08.2015, то відповідно спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те що відносини поруки не виникли, оскільки не виникли кредитні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона поручилась за іншим кредитним договором, ніж тим, стягнення за яким є предметом даного спору, спростовуються наявними у справі доказами.

Також, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача-2 про неврахування місцевим господарським судом відзиву на позовну заяву, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам по справі, відповідно не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги .

Згідно встановлених обставин, апеляційним судом встановлено, що поручетель-відповідач-2 є поручителем за кредитним договором від 18.08.2015 укладеним між позивачем та відповідачем-1, який зобов`язання щодо повернення кредитних коштів в строк передбачений умовами договору не виконав в сумі 240 820, 23 грн., а тому стягненню дана сума боргу підлягає солідарно в силу вимог ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України.

Тому доводи апеляційної скарги позивача в частині безпідставного зменшення обсягу солідарної відповідальності поручителя (відповідач-2) з 240 820, 23 грн. до 90 000,00 грн. є обґрунтованими, що тягне за собою зміну рішення суду першої інстанції в цій частині.

В решті доводів апеляційна скарга позивача не спростовує правильних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга АТ Комерційний банк ПриватБанк - частковому задоволенню.

Доводи відповідача-2, які викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог лише в частині стягнення основної заборгованості, а тому рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2019 в справі №909/922/19, а апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_1 залишенню без задоволення,

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції змінено шляхом збільшення обсягу солідарної відповідальності позичальника та поручителя з 90 000,00 грн. 240 820,23 грн., без зміни фактичної суми, яка підлягає стягненню на користь позивача, то апеляційний господарський суд здійснює перерозподіл судових витрат.

За подання позовної заяви мало бути сплачено 4126,05 грн. (275 069, 98 грн. *1,5%), а тому оскільки позов задоволено лише в частині 240 820,23 грн., то судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційно - 3612,30 грн.

Разом з тим, оскільки апеляційний господарський суд дійшов до висновку про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості, то відповідно відповідачів слід стягувати ці судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог до кожного з них, таким чином солідарного стягнення судового збору бути не може. Якщо за рішенням суду стягненню підлягає сума в рівних частинах з кожного чи солідарно з обох, то стягнення судового збору все одно повинно бути здійснено пропорційно задоволених позовних вимог, в даному випадку в рівних частках, а не солідарно.

Таким чином, кожен з відповідачів повинен відшкодувати позивачу по 1806,15 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

У зв`язку з тим, що за наслідками розгляду апеляційних скарг змінено оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд на підставі ст.129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянтів витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг.

Керуючись статтями 129, 236, 269-270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 б/н від 15.01.2020 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк б/н від 11.01.2020 - частково задоволити.

Змінити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2019 в справі №909/922/19 виклавши в новій редакції:

1.Позов Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Приватного підприємства Аресконт , ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором від 18.08.2015 б/н в розмірі 275 069, 98 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з боржника Приватного підприємства Аресконт (вул. Симона Петлюри, буд. 7, кв. 14, м. Івано-Франківськ, 76005; ідентифікаційний код: 33162207 ) та поручителя ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (вул. Грушевського, буд. 1Д. м. Київ, 01001 ідентифікаційний код: 14360570 ) заборгованість за кредитним договором від 18.08.2015 б/н. в розмірі 240 820,23 грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства Аресконт (вул. Симона Петлюри, буд. 7, кв. 14, м. Івано-Франківськ, 76005; ідентифікаційний код: 33162207 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (вул. Грушевського, буд. 1Д. м. Київ,01001 ідентифікаційний код 14360570 ) 1 806,15 грн. судового збору.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (вул. Грушевського, буд. 1Д. м. Київ, 01001 ідентифікаційний код: 14360570 ) 1 806,15 грн. судового збору.

5.В частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про солідарне стягнення з Приватного підприємства Аресконт , ОСОБА_1 30 923, 98 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 325, 77 гривень пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - відмовити.

Місцевому господарському суду видати судові накази в порядку ст. 327 ГПК України.

Судовий збір за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду на підставі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

О.І. Матущак

Повний текст постанови складено 24.07.2020.