Постанова

від 09.07.2020 по справі 914/1220/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р. Справа №914/1220/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Хабіб М.І.

секретар судового засідання Гураль К.О.

за участі представника відповідача Чернобай С.С. (самопредставництво)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2019 року (суддя Цікало А.І., повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2019 року) у справі №914/1220/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівської міської ради про визнання права на приватизацію приміщень способом викупу

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Позивач просив суд визнати за ним право на приватизацію способом викупу об`єкту приватизації - приміщень, які є власністю Львівської міської ради, за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5 загальною площею 70,2 кв. м., виданим ОКП ЛОР БТІ та ЕО позначені літерами з 14-1 по 14-7, які перебувають в оренді ТОВ Фарфор-Кераміка на підставі договору оренди №Г-10697-17 від 30 листопада 2017 року.

18 вересня 2019 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив суд: визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка право на приватизацію способом викупу об`єкту приватизації - приміщень, які є власністю Львівської міської ради, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1244501146101, номер запису про право власності 20344314, за адресою: м. Львів, вул. Краківська, буд. 5, загальною площею 70,2 кв. м., які згідно технічного паспорту від 14.06.2016 виданим ОКП ЛОР БТІ та ЕО позначені під індексами з 14-1 по 14-7. (т.1, а.с.132).

Позовні вимоги мотивовано положеннями ст. 5, 11, ч.2 ст. 191 , ст. 345 Цивільного кодексу України, частини 1, 3 ст. 2, ст. ст. 7, 8, 9, ч.2 ст. 11, ст. 23 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції, чинній на дату звернення до відповідача про завершення процедури приватизації приміщень шляхом викупу, а саме 2016 року), ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна в редакції, чинній на дату звернення до відповідача про завершення процедури приватизації приміщень шляхом викупу, а саме 2016 року), ч.1 ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції, чинній на дату приватизації ЦМК товариством).

Стверджує, що чинним законодавством на момент приватизації цілісного майнового комплексу (ЦМК) товариством у 1995 році, так і чинним законодавством станом на дату звернення товариством про завершення викупу у 2016 -2017 роках, передбачалося, що за особами, які здійснювали приватизацію шляхом викупу об`єктів приватизації, які знаходяться в будівлях та використовуються такими, зберігається право на приватизацію таких будівель шляхом викупу. Відтак, з урахуванням правової природи цілісних майнових комплексів, рішення про їх приватизацію приймається один раз, при чому прийняття уповноваженим органом такого рішення означає, що рішення стосується цілісного майнового комплексу в цілому включно і однозначно свідчить про включення до складу ЦМК приміщень, в яких такий ЦМК розташований. Однак, у вартість ЦМК не було враховано приміщення в будинку №5 на вул. Краківській у м. Львові. Вважає, що приватизація товариством ЦМК (в частині орендованих приміщень) здійснюється шляхом викупу частки приватизованого об`єкту (орендованих приміщень, в яких розташований ЦМК), що не потребує додаткових рішень власника майна, а не шляхом окремої щодо приватизації ЦМК процедури приватизації шляхом викупу таких орендованих приміщень. Таким чином, вважає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка існує наявне право на приватизацію орендованих приміщень способом викупу, яке вже виникло на законних підставах, а тому підлягає реалізації.

Господарський суд Львівської області рішенням від 12 листопада 2019 року у справі №914/1220/19 позов задовольнив повністю. Визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка право на приватизацію способом викупу об`єкта приватизації - приміщень, які є власністю Львівської міської ради, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1244501146101, номер запису про право власності 20344314, за адресою: м. Львів, вул. Краківська, буд. 5, загальною площею 70,2 кв. м., які згідно технічного паспорта від 14 червня 2016 року, виданим обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , позначені під індексами з 14-1 по 14-7.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що орендовані позивачем нежитлові приміщення у будинку № 5 по вул. Краківській у м. Львові загальною площею 70,2 кв.м. були та є частиною його цілісного (єдиного) майнового комплексу, а з моменту прийняття рішення про приватизацію такого ЦМК шляхом викупу у 1995 році розпочалася процедура приватизації всього ЦМК шляхом викупу, включаючи і орендовані позивачем приміщення, в яких такий ЦМК розташований. Відтак, приватизація позивачем ЦМК (в частині орендованих приміщень) здійснюється шляхом викупу частки приватизованого об`єкту (орендованих приміщень, в яких розташований ЦМК), що не потребує додаткових рішень власника майна, а не шляхом окремої щодо приватизації ЦМК процедури приватизації шляхом викупу таких орендованих приміщень. Тому у ТзОВ Фарфор-кераміка існує наявне право на приватизацію орендованих приміщень способом викупу, яке вже виникло на законних підставах, а тому підлягає реалізації. Враховуючи, що відповідач залишив без належного та своєчасного реагування заяву позивача про приватизацію приміщення шляхом викупу, суд дійшов висновку, що відповідач тим самим спочатку безпідставно ухилився від завершення процедури приватизації приміщення шляхом викупу, а згодом відмовився від цієї процедури з посиланням на зміну законодавства. Суд вказав на втручання у право власності позивача, наслідком чого є позбавлення його існуючих майнових прав. Таке втручання, враховуючи, що його передумовою слугує не лише зміна законодавства, але і бездіяльність відповідача, порушує принцип пропорційності та покладає на позивача надмірний індивідуальний тягар. Наслідком цього втручання є порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, що неприпустимо.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (відповідач) подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані нею докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення. Як на підставу закриття провадження у справі, посилається на те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки вимоги про визнання права на приватизацію не можуть бути самостійним предметом спору та не призводять до поновлення порушених прав, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про спонукання до укладення договору купівлі-продажу.

Окрім того, суд першої інстанції недостатньо дослідив питання щодо підстави виникнення у позивача права на приватизацію яке, начебто, не було до кінця реалізоване. Висновок суду про те, що достатньою підставою для приватизації способом викупу орендованих позивачем приміщень за адресою: м. Львів, вул. Краківська, буд. 5 є наказ органу приватизації від 18 липня 1995 року №104 не узгоджується із положеннями статті 7 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) в редакції станом на 1995 рік. Цією нормою закону було передбачено, зокрема, що місцеві Ради народних депутатів затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації способом викупу. Такого рішення у матеріалах справи немає.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2019 року у справі №914/1220/19, провадження у справі закрити.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка (позивач) заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що ним в позовній заяві доведено та підтверджено судом у рішенні, а саме щодо цілісного майнового комплексів рішення про їх приватизацію приймається один раз, при чому прийняття уповноваженим органом такого рішення означає, що рішення стосується цілісного майнового комплексу в цілому включно і однозначно свідчить про включення до складу ЦМК приміщень, в яких такий ЦМК розташований. Відповідно до цього, вважає, що приватизація товариством ЦМК (в частині орендованих приміщень) здійснюється шляхом викупу частки приватизованого об`єкту (орендованих приміщень, в яких розташований ЦМК), що не потребує додаткових рішень власника майна, а не шляхом окремої щодо приватизації ЦМК процедури приватизації шляхом викупу таких орендованих приміщень. Окрім цього, за змістом ч.2 розділу Перехідні та прикінцеві положення Закону України Про приватизацію державного та комунального майна ця норма закону не містить жодної вказівки на припинення дії рішень про приватизацію, які були прийнятті до цього закону, або ж на припинення існування права на приватизацію способом викупу. Вважає, що це узгоджується з приписами ч.3 ст. 5 ЦК України. Позивач вважає, що у нього виникло право на приватизацію способом викупу, яке є реальним, не скасованим та підлягає захисту у випадку його невизнання чи оспорювання. Відтак, вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що позивач не має права на викуп спірних приміщень в силу імперативних норм Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , який набув чинності 07 березня 2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка просить рішення Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2019 року у справі №914/1220/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 12 грудня 2019 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2019 року у справі №914/1220/19.

Розгляд справи у судовому засіданні востаннє призначено на 09 липня 2020 року.

Учасникам справи належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення.

08 липня 2020 року до суду від представника позивача адвоката Колянковського Т.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст. ст. 7, 8, 9 Закону України Про судоустрій і статус суддів , постанову КМ України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями) та п.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями внесеними згідно Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ. Вказує, що продовжує хворіти на подібні до коронавірусу симптоми, що з огляду на забезпечення права на життя та здоров`я інших учасників процесу виключає його участь в засіданні 09 липня 2020 року. Водночас зазначає про бажання взяти участь у судовому засіданні безпосередньо з метою надання суду додаткових пояснень заперечень на апеляційну скаргу відповідача.

Західний апеляційний господарський суд ухвалив відхилити клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з таких підстав:

Апеляційне провадження у справі №914/1220/19 суд відкрив 12 грудня 2019 року. У подальшому, суд неодноразово відкладав розгляд справи, у тому числі чотири рази за клопотанням представника позивача через його відрядження (ухвала від 06 лютого 2020 року), у зв`язку із установленням карантину (19 березня 2020 року), через захворювання представника і карантинні обмеження (14 травня 2020 року та 18 червня 2020 року). До дати судового засідання 09 липня 2020 року включно суду не подано доказів про те, що представник позивача адвокат Колянковський Т.М. хворіє.

Крім цього, позивач 02 січня 2020 року подав відзив на апеляційну скаргу. Суд не зобов`язував позивача додатково подавати доповнення до відзиву, письмові пояснення, не визнавав обов`язковою участь представників учасників справи у судовому засіданні.

Відповідач не подавав суду інших доводів чи додаткових пояснень до апеляційної скарги, ніж які вказані в апеляційній скарзі. Третя особа теж не висловила у письмовій формі своєї позиції щодо апеляційної скарги.

З огляду на тривалість розгляду апеляційної скарги позивач, за бажанням, вправі був подати додаткові письмові пояснення та заперечення на апеляційну скаргу у справі, однак цього не зробив. Також, представник позивача не звертався до суду із клопотаннями про його участь у судовому засіданні відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представника відповідача і вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2019 року у справі №914/1220/19 належить скасувати з огляду на наступне.

Обставини справи за наявними у справі №914/1220/19 доказами:

01 травня 1994 року Фонд комунального майна м. Львова та Організація орендарів торгово-орендного підприємства Фарфор-кераміка уклали договір оренди майна №263, згідно з п.1.1. якого об`єктом оренди є цілісний майновий комплекс державного підприємства магазину Фарфор-Кераміка , що розташований у будинку 5 по вул. Краківській у м. Львові (т.1, а.с.23-27).

14 червня 1995 року Організація орендарів ДПМ Фарфор-Кераміка подала Представництву Фонду державного майна у м. Львові заяву на приватизацію цілісного майнового комплексу державного підприємства Фарфор-Кераміка , що розташований у будинку 5 по вул. Краківській у м. Львові (т.1, а.с.28-29).

Згідно наказу №104 від 18 липня 1995 року РВ ФДМ України по Львівській області прийнято рішення про приватизацію способом викупу орендного підприємства Фарфор-Кераміка (т.1, а.с.30).

29 червня 1995 року в. о. начальника Представництва Фонду державного майна України у м. Львові затверджено акт оцінки вартості майна орендного підприємства ДПМ Фарфор-Кераміка (т.1, а.с.36-39).

18 липня 1995 року Представництво Фонду державного майна України у м. Львові (Продавець) та Організація орендарів ТП Фарфор-Кераміка (Покупець) уклали договір купівлі-продажу №19, за яким покупець придбав у власність майно, надане в оренду покупцеві за договором оренди майна №263 від 01 травня 1994 року. (т.1, а.с.31-35)

24 квітня 1996 року Представництво Фонду державного майна України у м. Львові (Продавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка (Покупець) уклали договір купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) №314 Б. За цим договором покупець придбав Патент на право оренди приміщення загальною площею 71,2 кв. м. у будинку №5 по вул. Краківській у м. Львові. (т.1, а.с.40-43).

30 листопада 2017 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (Орендодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка (Орендар) уклали договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-10697-17, згідно з п.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 70,2 кв. м. , що позначені в технічній документації під індексами 14-1, 14-2, 14-3, 14-4, 14-5, 14-6, 14-7, які розташовані у будівлі (літ. А-3) за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5. (т.1, а.с. 52-54).

За відомостями з Державного реєстру речових прав (довідка №173767640 від 15.07.2019) приміщення зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1244501146101, номер запису про право власності 20344314 на праві власності за Львівською міською радою. Цією ж довідкою підтверджується і реєстрація права оренди за ТОВ Фарфор-Кераміка на ці приміщення (номер запису про інше речове право 23724490). (т.1, а.с.86-89)

29 серпня 2016 року позивач звернувся до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради із заявою про включення орендованого ним нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5 до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. (т.1, а.с.55).

Листами від 16 серпня 2017 року, 16 і 20 січня 2017 року , 02 вересня 2016 року, відповідач повідомляв позивача про те, що Управління комунальної власності формує переліки об`єктів приватизації, а затверджує такий перелік Львівська міська рада. Про отримання заяви управління повідомило профільну депутатську комісію, а комісія рекомендувала включити орендовані приміщення за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5 до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Згідно з п.30 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні перелік і спосіб приватизації затверджує міська рада. (т1, а.с. 57, 58, 59, 60, 62).

Листом від 29 серпня 2018 року відповідач повернув позивачу документи щодо включення орендованого ним нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5 до переліку об`єктів, що підлягають приватизації та повідомив позивачу про вимоги Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) в частині, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом. Приватизацію об`єктів державної та комунальної власності, переданих в оренду, регулює стаття 18 Закону України Про приватизацію державного майна та його перехідні положення, зазначивши при цьому, що приватизація здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, а тому для отримання права на викуп позивачу належить виконати вимоги цього закону. (т.1, а.с.61)

Предметом спору є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради визнати за позивачем право на приватизацію способом викупу об`єкта приватизації - приміщень, які є власністю Львівської міської ради, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1244501146101, номер запису про право власності 20344314, за адресою: м. Львів, вул. Краківська, буд. 5, загальною площею 70,2 кв. м., які згідно технічного паспорту від 14.06.2016 виданим ОКП ЛОР БТІ та ЕО позначені під індексами з 14-1 по 14-7. (згідно заяви про уточнення позовних вимог т.1, а.с.132).

Конституцією України (стаття 19) установлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим регулює Закон України Про приватизацію державного і комунального майна Закону України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII Про приватизацію державного і комунального майна (далі - Закон № 2269-VIII), чинний з 07 березня 2018 року.

За визначенням статті першої Закону №2269-VIII, приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями (п. 22).

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону №2269-VIII орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладення договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації.

Орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу. (частина 3 статті 18 Закону №2269-VIII).

Пунктом 2 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону №2269-VIII установлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими:

дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом;

після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу;

на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України Про приватизацію державного майна , та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність підстав для застосування пункту 2 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону №2269-VIII.

Як зазначено вище, за договором оренди №Г-10697-17 позивач є орендарем нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 70,2 кв. м., що позначені в технічній документації під індексами 14-1, 14-2, 14-3, 14-4, 14-5, 14-6, 14-7, які розташовані у будівлі (літ. А-3) за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5.

Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-10697-17 діє з 30 листопада 2017 року (дати його укладення) до 30 листопада 2022 року включно.

У матеріалах справи відсутні докази, що до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства магазину Фарфор-Кераміка було включено приміщення будинку 5 по вул. Краківській у м. Львові, в яких цей цілісний майновий комплекс був розташований.

Наявні у матеріалах справи докази (договір оренди майна №263 від 01 травня 1994 року, заява Організації орендарів ДПМ Фарфор-Кераміка на приватизацію цілісного майнового комплексу державного підприємства Фарфор-Кераміка від 14 червня 1995 року, наказ №104 від 18 липня 1995 року РВ ФДМ України по Львівській області, затверджений 18 липня 1995 року акт оцінки вартості майна орендного підприємства ДПМ Фарфор-Кераміка , укладений 18 липня 1995 року договір купівлі-продажу №19) не містять відомостей про те, що до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства магазину Фарфор-Кераміка входили приміщення у будинку 5 по вул. Краківській у м. Львові, в яких було розташоване майно цього підприємства.

Більш того, після викупу ЦМК позивач 24 квітня 1996 року викупив патент на право оренди приміщення у будинку 5 по вул. Краківській у м. Львові, укладав договори оренди цього приміщення, останній з яких діє до 30 листопада 2022 року включно.

За таких обставин сумнівними і безпідставними є доводи суду першої інстанції про виникнення у позивача з 1995 року права на приватизацію цього приміщення шляхом викупу, як частини ЦМК, про правомірне очікування викупити це приміщення.

Тривалість розгляду Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заяви позивача від 29 серпня 2016 року про включення орендованого ним нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5 до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, повернення документів із вказівкою на їх невідповідність вимогам Закону №2269-VIII не може бути підставою обраного позивачем способу захисту.

Крім того, заява позивача від 29 серпня 2016 року про включення орендованого ним нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5 до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу додатково підтверджує, що означене приміщення не входило у цілісний майновий комплекс державного підприємства Фарфор-Кераміка , позивачу про це відомо і жодних інших очікувань, окрім як вказаних у заяві, у позивача немає.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 70,2 кв. м. під індексами 14-1 по 14-7, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Краківська, будинок 5, є Львівська міська рада.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Як видно із змісту, викладені положення Першого протоколу до Конвенції захищають право власника мирно володіти своїм майном і не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Отже, Львівська міська рада як уповноважений територіальною громадою власник комунального майна, повинна на підставі, в межах та у спосіб, установлений Конституцією і законами України приймати відповідні рішення щодо приватизації такого майна.

У матеріалах справи немає доказів, що Львівська міська рада прийняла рішення про приватизацію нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Краківська, буд. 5, загальною площею 70,2 кв. м., під індексами 14-1 по 14-7, а відтак ці приміщення не набули статусу об`єкта приватизації.

За Законом № 2269-VIII позивач, як покупець, є суб`єктом приватизації (статті 6, 8) і може ініціювати приватизацію (частина перша статті 11 Закону №2269-VIII ). Перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності (частина четверта статті 11 Закону №2269-VIII ). Порядок приватизації державного і комунального майна визначено статтею 10 цього Закону, яка теж передбачає необхідність прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності. Статтею 18 Закону №2269-VIII урегульовано приватизацію об`єктів державної та комунальної власності, переданих в оренду.

Отже, право позивача приватизувати способом викупу орендовані ним нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 70,2 кв. м. під індексами 14-1 по 14-7, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Краківська, будинок 5, передбачене ЗакономУкраїни від 18 січня 2018 року № 2269-VIII Про приватизацію державного і комунального майна за умови дотримання приписів частини 2 статті 18 Закону №2269-VIII. Цим же Законом визначено й умови, дотримання яких є необхідним для реалізації такого права.

Однак, рішення про приватизацію названого об`єкта комунальної власності повинна прийняти Львівська міська рада, а не відповідач.

Натомість позов заявлено до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, який не є власником комунального майна і не уповноважений приймати таких рішень.

Також, тривалий розгляд відповідачем заяви позивача від 29 серпня 2016 року про включення орендованого ним нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5 до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка права на приватизацію способом викупу об`єкта приватизації - приміщень, які є власністю Львівської міської ради за адресою: м. Львів, вул. Краківська, буд. 5, загальною площею 70,2 кв. м. позначені під індексами з 14-1 по 14-7.

Відповідно до статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 названої Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Водночас, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Заявлена до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради одна позовна вимога (визнати право на приватизацію способом викупу об`єкта приватизації - приміщень, які є власністю Львівської міської ради, за адресою: м. Львів, вул. Краківська, буд. 5, загальною площею 70,2 кв. м. позначені під індексами з 14-1 по 14-7 ), навіть у разі наявності законних підстав для її задоволення, не є ефективним способом захисту прав позивача, не замінить необхідності дотримання вимог Закону № 2269-VIII при приватизації означеного майна та не призведе до набуття позивачем права власності на ці приміщення.

Не доведені і не відповідають встановленим обставинам справи висновки місцевого господарського суду про те, що орендовані позивачем нежитлові приміщення у будинку №5 по вул. Краківській у м. Львові загальною площею 70,2 кв.м. були та є частиною його цілісного (єдиного) майнового комплексу, а після прийняття рішення про приватизацію ЦМК у 1995 році право позивача на приватизацію орендованих приміщень у будинку № 5 по вул. Краківській у м. Львові площею 70,2 кв.м. способом викупу виникло на законних підставах, а тому підлягає реалізації без рішення Львівської міської ради відповідно до чинних на той час законів України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Про приватизацію державного майна . Проте, відповідач неправомірно відмовляється завершувати процес приватизації з огляду на вимоги Закону №2269-VIII .

Окрім наведених вище доводів суд апеляційної інстанції наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача із заявою завершити процес приватизації ЦМК, розпочатий у 1995 році. Натомість є заява від 29 серпня 2016 року, якою позивач звернувся до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради із проханням включити орендоване ним нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5 до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Господарський суд Львівської області не урахував викладених обставин справи і дійшов суперечливих висновків як щодо фактичних обставин справи, так і щодо застосування норм права, у тому числі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

У матеріалах справи відсутні тексти (офіційні переклади) рішень ЄСПЛ (у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) від 25.03.1999 р., заява № 31107/96, п. 54), у справі Беєлєр проти Італії (Beyeler v. Italy) від 05.01.2000 р., заява № 33202/96), у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia) від 28.09.2004 р., заява N 44912/98, § 52) у справі Попніколов проти Болгарії (Pоpnikolov v. Bulgaria) від 25.03.2010 р., заява № 30388/02, § 40, у справі Белане Надь ( Bйlбnй Nagy ) проти Угорщини (скарга №53080/13)), яким суд першої інстанції обґрунтовує оскаржене рішення. Ця обставина унеможливлює застосування названих рішень ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2019 року у справі №914/1220/19 та прийняття нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись, ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2019 року у справі №914/1220/19 скасувати. Прийняти нове рішення: У позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фарфор-Кераміка (вул. Краківська, буд. 5, м. Львів, 79008; ідентифікаційний код 13840380) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (пл. Галицька, буд. 15, м. Львів, 79008; ідентифікаційний код 25558625) 2881,50 грн судового збору, сплаченого за перегляд справи у суді апеляційної інстанції

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 28 липня 2020 року.

Головуючий-суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

Суддя М.І. Хабіб