Рішення

від 23.07.2020 по справі 909/458/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/458/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокада",

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,

про стягнення заборгованості в сумі 37 325 грн 27 к., з них: 35 650 грн 40 к. - боргу; 950 грн 29 к. - пені; 467 грн 02 к. - інфляційні; 257 грн 56 к. - 3% річних

за участю:

від позивача: Чекайло Василь Михайлович - адвокат, (довіреність б/н від 03.07.2020 року)

від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради: Мигович Іван Васильович - головний спеціаліст відділу представництва Департаменту правової політики Івано-Франківської міської ради, (довіреність № 12/01-20/14в від 02.01.2020 року)

від відповідача: представники не з`явилися

установив: Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокада" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 37 325 грн 27 к., з них: 35 650 грн 40 к. - боргу; 950 грн 29 к. - пені; 467 грн 02 к. - інфляційні; 257 грн 56 к. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані не виконанням відповідачем умов Договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста щодо оплати пайового внеску в розмірі та в терміни, передбачені договором, укладеного між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ТзОВ "Рокада" в редакції визначеній рішенням суду від 17.12.2019 року у справі №909/1134/19.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено розгляд справи по суті на 14.07.2020 року.

Ухвалою суду від 14.07.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 23.07.2020 року.

23 липня 2020 року через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області подано заяву (вх. №2210/20 від 23.07.20) про подання позивачем у відповідності до приписів ст. 129 ГПК після ухвалення судом рішення належних доказів по понесенню витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розрахунок яких зазначався у позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених позивачем у справі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 14.07.2020 року. Разом з тим, копія ухвали суду від 09.06.2020 року, яка направлялась на адресу відповідача повернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з відміткою поштового зв`язку від 15.07.2020 року "за закінченням терміну зберігання", що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Разом з цим, суд зазначає що в судовому засіданні 23.07.2020 року судом здійснено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.07.2020 року, відповідно до якого встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Рокада" зареєстроване за адресою: вул. Івана Миколайчука, 3/60, м. Івано-Франківськ, тобто за адресою, яка вказувалась в позовній заяві та ухвалах суду, що надсилались відповідачу.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення позивача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду від 17.12.2019 року, яке вступило в законну силу, по справі №909/1134/19 визнано укладеним Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ТзОВ "Рокада", в редакції визначеній рішенням суду.

За умовами п.1.1. договору, предметом договору є визначення для товариства, яке є замовником будівництва навісу, складських та допоміжних споруд на Набержній ім. В. Стефаника, участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста..

Пунктом п. 3.3. Договору визначено, що замовник сплачує 20% попереднього розміру пайового внеску у сумі 35 640 грн 40к. протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації Договору.

Договір з ТзОВ "Рокада" зареєстровано у фінансовому управлінні 17.01.2020 року за №9 про що було повідомлено товариство листом від 24.02.2020 за №102/16.5-15/18в та зазначено про обов`язок виконання його умов в частині сплати 35 650 грн 40к. у визначений Договором строк.

Зазначені вище умови Договору відповідач не виконав.

Претензійною вимогою №147/16.5-15/18в від 16.03.2020 року позивач звернувся до відповідача про сплату заборгованості в розмірі 35 650 грн 40к. Докази направлення претензійної вимоги містяться в матеріалах справи (на зворотньому боці зазначеної вимоги (а.с. 21)).

Проте, відповідач вимоги не виконав, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

За наведеного суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статей 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст. 180 ГК України.

Як визначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.1 Договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста сторони погодили, що при простроченні, визначеного пунктом 3.2. зазначеного договору, замовник сплачує до міського бюджету суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченої, три проценти річних від простроченої суми та пеню в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд встановив факт порушення відповідачами свого зобов`язання щодо сплати пайового внеску на підставі укладеного в судовому порядку договору. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідачів грошового зобов`язання, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості по пайовій участі, обґрунтовані та належать до задоволення.

Крім того, суд перевірив за допомогою ІПС "Законодавство" правильність нарахування позивачем зазначених у позовній заяві сум, які є арифметично вірними та дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення заборгованості в сумі 37 325 грн 27 к., з них: 35 650 грн 40 к. - боргу; 950 грн 29 к. - пені; 467 грн 02 к. - інфляційні; 257 грн 56 к. - 3% річних.

Щодо судових витрат.

Судові витрати по справі складаються із судового збору в сумі 2102 грн 00к. та витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн 00к.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі задоволення позову витрати понесені позивачем в зв`язку з розглядом справи, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Щодо заявленого клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн 00к., то слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем на підтвердження заявлених до відшкодування витрат за послуги адвоката, при поданні позовних вимог, не представлено доказів понесення відповідних витрат, зокрема не долучено документів в підтвердження фактично виконаних робіт (акта виконаних робіт, який згідно умов договору є підставою для оплати) та їх сплати (платіжного доручення).

Враховуючи вимоги ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №910/8682/18).

Таким чином, за відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача, щодо заявлених до відшкодування витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з пунктом 5.2 Договору про надання юридичних послуг від 12.02.2020 року за №1, укладеного між Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (по Договору - замовник) та Адвокатським бюро «Василя Чекайла» (по Договору - Виконавець) сторони узгодили, що розмір винагороди, яку замовник сплачує виконавцю за надання в межах Договору послуг по представленню інтересів Замовника в судах, визначається сторонами окремими додатковими угодами, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов укладеної Додаткової угоди №1 від 02.06.2020 року до Договору про надання юридичних послуг від 12.02.2020 року за №1 (п. 4 Додаткової угоди №1) акт приймання-передачі наданої правової допомоги та здійснення винагороди виконавцю здійснюється після прийняття рішення судом.

Разом з тим, позивачем 23 липня 2020 року через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області подано заяву (вх. №2210/20 від 23.07.20) про подання позивачем протягом 5-ти днів, після ухвалення судом рішення, належних доказів по понесенню витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розрахунок яких зазначався у позовній заяві.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу у даній справі.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокада", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про стягнення заборгованості в сумі 37 325 грн 27 к., з них: 35 650 грн 40 к. - боргу; 950 грн 29 к. - пені; 467 грн 02 к. - інфляційні; 257 грн 56 к. - 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокада" (вул.Івана Миколайчука, 3/60, м. Івано-Франківськ, 76006, код 20530680) на користь Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ, 76015, код 02314062) - 37 325 грн 27 к. (тридцять сім тисяч триста двадцять п`ять гривень двадцять сім копійки), з них: 35 650 грн 40 к. (тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят гривень сорок копійки) - боргу; 950 грн 29 к. (дев`ятсот п`ятдесят гривень двадцять дев`ять копійки) - пені; 467 грн 02 к. (чотириста шістдесят сім гривень дві копійки) - інфляційні; 257 грн 56 к. (двісті п`ятдесят сім гривень п`ятдесят шість копійки) - 3% річних та 2102 грн 00к. (дві тисячі сто дві гривні) - судового збору.

Судове засідання для вирішення питання про витрати Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на професійну правничу допомогу провести 29.07.20 о 10:00 год у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області в м. Івано-Франківську по вул. Шевченка, 16, зал судових засідань №17.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.07.2020

Суддя Фанда О. М.