Рішення

від 22.07.2020 по справі 910/6600/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2020Справа №910/6600/20

За позовомНаціонального військово-медичного клінічного центру "Головний військово-клінічний госпіталь"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Румікуб"простягнення 11 641,88 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін: від позивача:Скляр В.М.від відповідача:Сивенко В.М.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2020 року Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військово-клінічний госпіталь" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Румікуб" про стягнення 11 641,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військово-клінічний госпіталь" зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Румікуб" було прострочено виконання своїх негрошових зобов`язань на 11 діб за Договором №54 від 21.10.2019 з поставки товару, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 11 641,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 25.05.2020) відкрито провадження у справі №910/6600/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

09.07.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Румікуб" надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Румікуб" неодноразово намагалось здійснити поставку товару, однак Національним військово-медичним клінічним центром "Головний військово-клінічний госпіталь" ставились умови, що не були узгоджені сторонами на момент підписання Договору №54 від 21.10.2019. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не було своєчасно надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Румікуб" контрольного зразку "Костюм госпітальний", який був затверджений лише 29.11.2019, та специфікації на товар (додаток №2 до договору), яка була підписана сторонами лише 10.12.2019, що унеможливлювало виконання постачальником своїх зобов`язань у строки, які визначені у пункті 5.1 Договору №54 від 21.10.2019.

З огляду на зміст відзиву відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2020 призначено у справі №910/6600/20 судове засідання на 23.07.2020.

17.07.2020 через відділ діловодства суду від Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військово-клінічний госпіталь" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що у відповідача був наявний технічний опис на "Костюм госпітальний", затверджений 05.05.2018 начальником Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ, в якому чітко визначено технічні характеристики товару, який повинен був бути поставлений згідно Договору №54 від 21.10.2019. Крім того, позивач звернув увагу, що відповідачем здійснювалась поставка товару двічі, ще до підписання сторонами специфікації, в один з яких у прийнятті товару було відмовлено з підстав відсутності акту приймального контролю якості товару.

В судове засідання, призначене на 23.07.2020, представники сторін з`явились, надали суду пояснення по суті спору. Зокрема, представник позивача пояснив, що фактично позовні вимоги Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військово-клінічний госпіталь" про стягнення неустойки у розмірі 11 641,88 грн. складаються із штрафу та пені, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 23.07.2020 судом було закінчено розгляд справи №910/6600/20 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданні здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2019 між Національним військово-медичним клінічним центром "Головний військово-клінічний госпіталь" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Румікуб" (постачальник), укладено договір №54 (надалі Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити замовнику спеціальний одяг код за ДК 021:2015 18410000-6 (Костюм госпітальний літній типу А), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.

Згідно п. 1.2 Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються специфікацією. ДСТУ та ГОСТи застосовуються в частині, якій не суперечать технічним умовам на виріб (товар), затвердженим Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 1.5 Договору товар постачається замовнику після приймального контролю (якості) представниками Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України.

За умовами п. 2.1 Договору товар поставляється згідно нормативної або технічною документацією на предмет постачання. Якість товару, маркування, тара та упаковка повинні відповідати вимогам нормативної або технічної документації на предмет постачання, а також підтвердженому військовою частиною контрольного зразку. Постачальник зобов`язаний до початку поставки товару за договором письмово повідомити Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України оголошенням про готовність партії товару до прийняття та місце здійснення приймального контролю товару за якістю. Після отримання оголошення представники Головного управління протягом трьох робочих з днів розпочинають приймальний контроль товару за якістю у приміщеннях постачальника або виробника.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що під час приймального контролю товару за якістю, представник Головного управління перевіряє пакування, маркування та лінійні виміри товару згідно з нормативною або технічною документацією, а також на відповідність контрольному зразку. Види контролю та обсяг вибірки товару для перевірки визначаються нормативною або технічною документацією. Постачальник зобов`язаний надати представнику Головного управління оригінал або завірені копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на всі матеріали, висновки про результати перевірки речового майна, у разі їх наявності, та сертифікати відповідності, у разі якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації. На вимогу представника Головного управління постачальник зобов`язаний надати завірені копії інших документів про відповідність. У разі постачання товару з порушенням вимог цього договору та норм технічної документації до нього, товар прийманню не підлягає та повертається для усунення недоліків. Повторний приймальний контроль проводиться відповідно до вимог п. 2.2 цього Договору. Результати приймального контролю товару оформлюються актом приймального контролю товару за якістю.

Строк поставки товару - до 29.11.2019 (п. 5.1 Договору).

Місцем поставки товару є адреса замовника (п. 5.2 Договору).

Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю якості товару (п. 5.3 Договору).

Пунктами 6.3.3, 6.3.4, 6.3.5 Договору встановлено обов`язки постачальника письмово, не пізніше ніж за 2 робочі дні, повідомити представника замовника про дату коли товар буде наданий для приймання по якості та про дату, коли товар буде відвантажений на його адресу; надати товар для приймання представнику замовника та замовнику разом з усіма документами, необхідними для того, що прийняти товар на умовах Договору.

Пунктом 7.3.3 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

У відповідності до специфікації (Додаток №1 до Договору) постачальник зобов`язався поставити замовнику у строк до 29.11.2019 костюми госпітальні типу А (ТО "Костюм госпітальний" інв. №215 від 05.05.2018) у кількості 360 штук загальною вартістю 143 726,40 грн. з ПДВ.

10.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Румікуб" було передано, а Національним військово-медичним клінічним центром "Головний військово-клінічний госпіталь" прийнято костюми госпітальні типу А (ТО "Костюм госпітальний" інв. №215 від 05.05.2018) у кількості 360 штук, про що складено акт 1/1 приймального контролю товару за якістю від 10.12.2019 та акт приймання-передачі №289/9 військового майна від 10.12.2019.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором з поставки костюмів піжамних у кількості 360 штук у строк до 29.11.2019, у зв`язку з чим Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військово-клінічний госпіталь" вказує на наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Румікуб" неустойки у розмірі 11 641,88 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку).

Приписами ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у п. 5.1 Договору було погоджено, що відповідач зобов`язаний поставити позивачу товару у строк до 29.11.2019.

Водночас, як вбачається із наявних в матеріалах справи акту 1/1 приймального контролю товару за якістю від 10.12.2019 та акту приймання-передачі №289/9 військового майна від 10.12.2019, відповідачем було поставлено позивачу костюми госпітальні типу А (ТО "Костюм госпітальний" інв. №215 від 05.05.2018) у кількості 360 штук 10.12.2019.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов`язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що несвоєчасне виконання ним зобов`язань мало місце у зв`язку з простроченням позивачем свого зобов`язання з надання контрольного зразку "Костюм госпітальний" та специфікації на товар (додаток №2 до договору), що унеможливлювало вчасне виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару. У зв`язку з чим, посилаючись на приписи ст. 613 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Румікуб" вказує, що у зв`язку з простроченням Національним військово-медичним клінічним центром "Головний військово-клінічний госпіталь" своїх зобов`язань мало місце відстрочення зобов`язань відповідача, тому останній не є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з поставки товару.

За приписами частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

На підтвердження відсутності у нього контрольного зразку "Костюм госпітальний" та специфікації на товар (додаток №2 до договору) Товариство з обмеженою відповідальністю "Румікуб" вказує на те, що контрольний зразок був затверджений 29.11.2019, а специфікація була підписана сторонами лише 10.12.2019.

Частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З наведеної норми вбачається, що відстрочення зобов`язання боржника може мати місце не за будь-якого прострочення кредитора, а лише якщо таке прострочення унеможливлювало виконання боржником відповідного зобов`язання.

Однак, твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Румікуб" про неможливість виконання ним свого зобов`язання з поставки товару у зв`язку з ненаданням позивачем контрольного зразку та специфікації спростовуються самим же відповідачем, який стверджує, що він неодноразово намагався здійснити поставку товару, а саме: 29.11.2019 та 03.12.2019, однак замовник ухилявся від його прийняття.

В матеріалах справи наявний акт недоліків від 29.11.2019, з якого вбачається, що 29.11.2019 представник позивача прибув за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 18 для проведення приймального контролю товару за Договором №54 від 21.10.2019 костюмів госпітальних типу А у кількості 360 штук, проте контроль не здійснено у зв`язку з виявленням недоліків. При цьому, у вказаному акті (підписаному в тому числі представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Румікуб"), зокрема, зазначено, що кріплення етикетки виробу не відповідає пункту 2.9.7 ТО, але відповідає контрольному зразку, затвердженому начальником Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військово-клінічний госпіталь".

Тобто, відповідачем 29.11.2019 було виготовлено та доставлено позивачу товар, який відповідає контрольному зразку, затвердженому начальником Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військово-клінічний госпіталь", у кількості 360 штук, хоча умовами Договору кількість товару не визначена. Проте, саме така кількість товару визначена у специфікації, яка складена лише 03.12.2019.

Наведене свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Румікуб" було обізнане з вимогами до товару (зокрема, щодо асортименту та кількості), оскільки станом на 29.11.2019 відповідачем було здійснено першу спробу передати товар позивачу, а відтак такий товар вже був виготовлений.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відтак, враховуючи, що п. 5.1 Договору передбачався строк поставки товару до 29.11.2019, відповідач як добросовісний суб`єкт господарювання з метою належного виконання свого зобов`язання у погоджений сторонами термін у разі необізнаності щодо асортименту та кількості товару міг звернутись до позивача із запитом про надання контрольного зразку товару та специфікації, що в свою чергу відповідало б таким засадам цивільного законодавства як добросовісність та розумність, а не пасивно очікувати настання терміну.

Натомість матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із запитом про надання контрольного зразку товару та специфікації у період з 21.10.2019 (дата укладення Договору) по 29.11.2019 (термін поставки за Договором), проте 29.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Румікуб" було здійснено доставку товару на адресу Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військово-клінічний госпіталь", що дає підстави для висновку, що асортимент та кількість товару були погоджені сторонами до фактичного підписання специфікації та затвердження контрольного зразку.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що ненадання позивачем відповідачу контрольного зразку "Костюм госпітальний" та специфікації на товар (додаток №2 до договору) не є простроченням кредитора, яке унеможливлювало виконання боржником свого зобов`язання, а відтак підстави для відстрочення обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Румікуб" з поставки Національному військово-медичному клінічному центру "Головний військово-клінічний госпіталь" костюмів госпітальних типу А у кількості 360 штук на підставі приписів ст. 613 Цивільного кодексу України відсутні.

Таким чином, відповідач належними та допустимими доказами факту неналежного виконання своїх зобов`язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Румікуб" не виконано своїх зобов`язань за Договором з поставки товару в обумовлений термін, та відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з 30.11.2019.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Румікуб" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Зокрема, судом враховано, що підписуючи Договір, відповідач усвідомлював, що кінцевою датою поставки костюмів госпітальних у кількості 360 штук є 29.11.2019 (включно).

Матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин, що перешкоджають виконанню Договору в частині поставки товару, та неможливості виконання ним своїх зобов`язань у визначені Договором строки.

Як унормовано частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір з терміном поставки костюмів до 29.11.2019, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Таким чином, відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3.3 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Суд відзначає, що виходячи з того, що сторони в умовах Договору передбачили застосування у разі порушення строку поставки товару (негрошового зобов`язання) пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, то до спірних правовідносин положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не застосовуються, оскільки в даному випадку має місце прострочення саме негрошового договірного зобов`язання відповідача.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 143 726,40 грн.

Позивач у своєму розрахунку вказує, що відповідачем було прострочено виконання своїх зобов`язань з поставки товару на 11 діб, однак суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм законодавства, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за прострочення поставки спірного товару починаючи з 30.11.2019 (наступний день за останнім днем встановленого терміну поставки).

По-друге, день фактичного виконання зобов`язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, оскільки пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17.

Пунктом 5.3 Договору, погоджено, що датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю якості товару.

З огляду на наведене правомірним є нарахування відповідачу пені до 09.12.2019 включно (день, що передував дню поставки товару/складення акту №1/1 приймального контролю товару за якістю від 10.12.2019).

Таким чином, прострочення відповідача тривало 10 днів, в той час як п. 7.3.3 Договору передбачає сплату штрафу за прострочення постачальника понад 10 днів.

Виходячи із загальноприйнятого розуміння слова "понад", суд приходить до висновку, що пунктом 7.3.3 Договору передбачено штраф за прострочення поставки більше ніж на 10 діб (тобто, за 11 діб та більше), тому оскільки відповідачем допущено прострочення виконання своїх зобов`язань на 10 діб, то підстави для нарахування штрафу згідно п. 7.3.3 Договору відсутні.

Водночас, зщдійснивши перерахунок пені з урахуванням встановленого судом періоду, протягом якого є правомірним нарахування пені з 30.11.2019 по 09.12.2019, та погодженого сторонами розміру пені (0,1 відсотка від вартості непоставленого товару), суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Румікуб" пені у розмірі 1 437,26 грн.

В іншій частині нарахована Національним військово-медичним клінічним центром "Головний військово-клінічний госпіталь" Товариству з обмеженою відповідальністю "Румікуб" неустойка обрахована неправомірно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.cт. 2, 13, 74, 126, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військово-клінічний госпіталь" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Румікуб" (42006, Сумська обл., м. Ромни, вул. Прокопенка, буд. 106; ідентифікаційний код 38976418) на користь Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військово-клінічний госпіталь" (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 18; ідентифікаційний код 07773293) пеню у розмірі 1 437 (одна тисяча чотириста тридцять сім) грн. 26 грн. та судовий збір у розмірі 259 (двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 28.07.2020.

СуддяР.В. Бойко