Рішення

від 29.07.2020 по справі 924/79/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2020 р. Справа № 924/79/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді І.В.Заярнюка, за участю секретаря судового засідання Н.М.Ключка, розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницької міської ради м. Хмельницький

до приватного малого підприємства "Літмаш" м. Хмельницький

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 71 595,88 грн.

Представники сторін:

позивач: Кучевська Г.В. - представник відповідно до Виписки з єдиного державного реєстру ЮО,ФОП ГФ.

відповідач: Остапчук О.О - згідно ордеру від 12.03.2019р.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України.

Процесуальні дії по справі.

03.02.2020 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Хмельницької міської ради м. Хмельницький до приватного малого підприємства "Літмаш" м. Хмельницький про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 71 595,88 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 07.02.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.03.2020 р.

У підготовчому засіданні 04.03.2020р. оголошено перерву до 30.03.2020р.

Ухвалою суду від 30.03.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 16.04.2020 р.

Ухвалою суду від 16.04.2020р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 08 травня 2020 року .

Ухвалою суду від 08 травня 2020 року відкладено судовий розгляд справи по суті на 05 червня 2020 р.

Ухвалою суду від 05.06.2020 року відкладено судовий розгляд справи по суті на 02.07.2020 р.

Згідно довідки від 02.07.2020р. у зв`язку із перебуванням у відпустці судді судове засідання по справі №924/79/20 призначене на 02.07.2020р. не відбулось.

Ухвалою суду від 07.07.2020 року справу призначено до судового розгляду по суті на 22 липня 2020 р.

Згідно довідки від 22.07.2020р. судове засідання по справі №924/79/20 призначене на 22.07.2020р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 22.07.2020р. по 24.07.2020р. включно перебував на лікарняному у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 27.07.2020 року справу призначено до судового розгляду по суті на 29 липня 2020 р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся з позовом до приватного малого підприємства „Літмаш, м. Хмельницький про стягнення 71 595,88 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що ПМП «Літмаш» є власником складу-навісу для зберігання дранки загальною площею 372,3 кв.м. та складу для зберігання хімікатів загальною площею 265,0 кв.м. по вул. Геологів, 1/1. ПМП «Літмаш» використовує земельні ділянки по вул. Геологів, 1/1 для обслуговування нерухомого майна, яке належить йому на праві власності без правовстановлюючих документів, не сплачує за таке користування кошти та договір оренди земельної ділянки не укладає, земельні ділянки по вул. Геологів, 1/1 площами 1121 кв.м. та 813 кв.м. не сформовані, розмір безпідставно збережених коштів, який відповідає орендній платі за користування земельними ділянками, було нараховано на земельну ділянку площею 686 кв.м. - під нерухомим майном відповідно до кадастрових планів виготовлених відповідною ліцензійною землевпорядною організацією.

Стверджує, що з 2006 року ПМП «Літмаш» договір оренди землі не уклало, права на землю не оформило, користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів для обслуговування нерухомого майна, плату за користування даною земельною ділянкою не здійснювало. Внаслідок цього територіальна громада міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у розмірі 71 595,88 грн. від здачі земельної ділянки в оренду в період з 01.01.2017 до 31.12.2019.

Відповідач у відзиві на позов від 16.04.2020р. зазначає, що станом на період, за який Відповідач стягує кошти за даним позовом спірна земельна ділянка не була сформованим об`єктом цивільних прав, технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблялася, відомості щодо неї до Державного земельного кадастру не були внесені, а відтак визначення позивачем розміру орендної плати самостійно шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі в порядку встановленому земельним законодавством є безпідставним.

Наголошує на тому, що позивач згідно витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки та на підставі акту розрахунку, в якому враховано розмір нормативно-грошової оцінки виходив з вартості 1 кв. м землі в населеному пункті, що грубо суперечить Закону України від 11.12.2003 p. № 1378-IV Про оцінку земель" та.ст.79 ЗК України.

Наголошує на тому, що позивач посилається на розрахунок розміру збитків від 16.12.2019 року. Підставою для вказаного розрахунку є витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (№ 18-22-0.33-2484/116-19 від 06.12.2019 року), згідно якого коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) визначений у розмірі 2,0 за 2017 та 2018 рр, та 3,0 за 2019 рік. При визначені розміру збитків за період 2017-2019 pp. необхідно використовувати коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 1,2 (під промисловість), що відповідає Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 489 від 25.11.2016 року.

На думку відповідача, вказана невідповідність призвела до завищення розміру збитків. Оскільки, позивач просить стягнути не збитки, а безпідставно збереженні кошти в розмірі орендної плати, то передача земельної ділянки в оренду могла бути здійснена лише за умови формування земельної ділянки та її реєстрації в Державному земельному кадастрі. В такому випадку орендна плата має визначатися із врахуванням коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф). Загальна вартість орендної плати за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року становить 34 537,8 грн. (11 512,6 грн+ 11 512,6 грн +11 512,6 грн).

У письмових поясненнях позивач зазначає, що ПМП Літмаш використовує земельні ділянки відповідно площею 813 кв.м. та 1121 кв.м. по вул. Геологів, 1/1 для обслуговування об`єктів нерухомого майна, придбаних підприємством у 2006 році згідно договорів купівлі-продажу, проте до цього часу договорів оренди не уклало. Ділянки площею 813 кв.м. та 1121 кв.м. по вул. Геологів, 1/1 рішеннями Хмельницької міської ради від 04.03.2020 № 49 передані в оренду ПМП Літмаш відповідно для обслуговування складу для зберігання хімікатів та складу - піднавісу для зберігання дранки терміном на 10 років. Зазначені земельні ділянки є сформованими та мають кадастрові номери. Відповідно, факт використання земельних ділянок вказаної площі відповідачем є безсумнівним. Проте, Хмельницькою міською радою взято для розрахунку, площу земельних ділянок меншої площі, а саме, лише безпосередньо під будівлями.

У додаткових поясненнях відповідач наголошує на тому, що позивач здійснив розрахунок орендної плати, на підставі самостійно складеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки з використання коефіцієнтів, які не відповідають функціональному використанню земельної ділянки.

Стверджує, що ПМП Літмаш міг виникнути лише обов`язок зі сплати земельного податку, однак Відповідач звільнений від обов`язку нарахування та сплати земельного податку так як перебуває на спрощеній системі оподаткування. При цьому, обов`язок зі сплати орендної плати у Відповідача не виник і не міг виникнути так, як відсутнє право оренди, яке і є підставою для сплати орендних платежів. Крім того, просить суд врахувати, що Відповідач ще в 2018році звертався до Позивача з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача просить суд відмовити у позові.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке:

Приватне мале підприємство «Літмаш» є власником складу-навісу для зберігання дранки загальною площею 372,3 кв.м. та складу для зберігання хімікатів загальною площею 265,0 кв.м. по вул. Геологів, 1/1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №190883490 від 29.11.2019.

Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин на адресу Головного управління ДПС у Хмельницькій області стосовно ПМП «Літмаш» було направлено запит з метою здійснення контролю за використанням земельних ділянок з порушенням земельного законодавства щодо інформації по сплаті орендної плати/земельного податку за земельні ділянки по вул. Геологів, 1/1 у м. Хмельницькому в період 2017 - 2019 роки.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області листом від 12.12.2019р. повідомило, що ПМП «Літмаш» за користування земельними ділянками за період 2017 - 2019 років кошти не сплачувало.

Представниками управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, було здійснено обстеження зазначених земельних ділянок, про що 20.04.2018 був складений Акт обстеження земельних ділянок. Комісією встановлено, що на земельній ділянці по вул. Геологів, 1/1 знаходяться будівлі, які використовуються та земельні ділянки часткового огороджені.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 06.12.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Геологів, 1/1 в м.Хмельницькому відповідно становить: 2017 рік - 928 кв.м, за 1 кв.м.; 2018 рік - 928 кв.м, за 1 кв.м.; з 17.07.2018р. по 2019р. - 1 391,27 грн. за 1 кв.м.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 30.04.2020р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Геологів, 1/1 в м.Хмельницькому відповідно становить: 2017-2018 рік - 976 кв.м. за 1 кв.м.; з 17.07.2018р. по 2019р. - 1464 грн. за 1 кв.м.

Відповідно до розрахунку управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради 16.12.2019р. розміру орендної плати , остання становить з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. 19 098,24 грн.; за період з 01.01.2018р. по 01.07.2018р. 9 549,12 грн. з 01.07.2018р. по 31.12.2018р. 14 316,18 грн.; з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. 28 632,34 грн.

Враховуючи зазначене, позивач посилаючись на те, що відповідач використовує земельну ділянку площею 686 м.кв. по вул. Геологів, 1/1 у м.Хмельницькому без правовстановлюючих документів, звернувся з позовом до суду про стягнення з ПМП „Літмаш" 71 595,88 грн. грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Позивач звертаючись з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, посилається на використання відповідачем земельної ділянки площею 686 м.кв. по вул. Геологів, 1/1 у м.Хмельницькому без правовстановлюючих документів.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з моменту придбання нерухомого майна по даний час право користування (оренди) земельної ділянки по вул. Геологів, 1/1 у м.Хмельницькому, на якій знаходиться його нерухоме майно, не оформив, відповідно орендну плату не сплачує. Таким чином, відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору, виключає договірні зобов`язання.

Також даному випадку відсутні деліктні зобов`язання з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав звернена до відповідача, як до власника об`єктів нерухомого майна, що розміщене на вказаній земельній ділянці.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт „в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, а саме, внаслідок набуття права власності на нерухоме майно. Приватне мале підприємство «Літмаш» є власником складу-навісу для зберігання дранки загальною площею 372,3 кв.м. та складу для зберігання хімікатів загальною площею 265,0 кв.м. по вул. Геологів, 1/1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №190883490 від 29.11.2019.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Саме тому суд не приймає до уваги твердження відповідача про невідповідність визначення позивачем розміру збитків, оскільки у суду немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Тому доводи відповідача (як на підставу відмови у позові) про відсутність вини у діях ПМП „Літмаш» судом оцінюються критично. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах ВП ВС від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18), від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17.

З огляду на викладене суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 січня 2019 року у справі №912/1188/17, від 21 січня 2019 року у справі №902/794/17, від 06 лютого 2019 року у справі №922/587/18 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі №686/18993/17-ц. Суд не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові ВП ВС 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК. З огляду на викладене суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про кваліфікацію спірних правовідносин як такі, що виникли із завданням збитків.

При цьому, позивач посилаючись на те, що відповідач використовує земельну ділянку площею 686 м.кв. по вул. Геологів, 1/1 у м.Хмельницькому без правовстановлюючих документів, звернувся з позовом до суду про стягнення з ПМП „Літмаш" 71 595,88 грн. грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц та від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц), від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15).

Суд зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідач у період з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. (період заявлений до стягнення) не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки площею 686 м.кв. по вул. Геологів, 1/1 у м. Хмельницькому, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею (з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. період, заявлений в позові), зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов`язання відповідача. По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 686 м.кв. по вул. Геологів, 1/1 у м.Хмельницькому. Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося незалежно від волі сторін, в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття ним права власності на нерухоме майно по вул. Геологів, 1/1 у м.Хмельницькому. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля, будучи, згідно ст. 181 ЦК України, нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно встановлених нормативів її розмір за період з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. склав 71 595,88 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача, на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Хмельницького в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Хмельницького в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до розрахунку управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради 16.12.2019р. розміру орендної плати , остання становить з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. 19 098,24 грн.; за період з 01.01.2018р. по 01.07.2018р. 9 549,12 грн. з 01.07.2018р. по 31.12.2018р. 14 316,18 грн.; з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. 28 632,34 грн.

Зазначений розмір орендної плати розрахований шляхом множення вартості одного метра земельної ділянки, зазначеного у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на кількість метрів земельної ділянки, яку використовує відповідач за кожен рік використання з подальшим застосуванням найнижчої орендної ставки 3% та визначенням орендної плати в рік та в місяць з визначенням кількості місяців використання земельної ділянки. Згідно рішення дев`ятнадцятої сесії міської ради №64 від 29.08.2012 року «Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради» затверджено орендні ставки, а саме відсотки від нормативної грошової оцінки, що враховується для розрахунку річної плати за землю. Даним рішенням затверджено 3 % - орендну ставку, за земельну ділянку по вул. Геологів, 1/1 у м. Хмельницькому.

Суд також враховує, що відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 06.12.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Геологів, 1/1 в м.Хмельницькому відповідно становить: 2017 рік - 928 кв.м, за 1 кв.м.; 2018 рік - 928 кв.м, за 1 кв.м.; з 17.07.2018р. по 2019р. - 1 391,27 грн. за 1 кв.м. Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 30.04.2020р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Геологів, 1/1 в м.Хмельницькому відповідно становить: 2017-2018 рік - 976 кв.м. за 1 кв.м.; з 17.07.2018р. по 2019р. - 1464 грн. за 1 кв.м.

Вказаний розмір орендної плати розрахований з урахуванням п.п. 288.5.1., 288.5.2. п. 288 Податкового кодексу України.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що при визначенні розміру збитків за період 2017-2019 роки необхідно було використовувати коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 1,2, оскільки предметом розгляду спору є стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, а не збитки.

При цьому, у примітці додатку №1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016р. №489 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016р. за №1647/29777) було передбачено, що для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. В додатку №1 в редакції з 27.03.2018р. функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.

Також суд зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам (на який посилається відповідач для обґрунтування своєї правової позиції), затверджений Постановою КМУ від 19.04.1993 №284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим позов про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 71 595,88 грн. за фактичне використання земельної ділянки площею 686 м.кв. по вул. Геологів, 1/1 у м.Хмельницькому без правовстановлюючих документів підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного малого підприємства „Літмаш (29009, м. Хмельницький, провул. Козачий, 36, код ЄДРПОУ 14176292) на користь Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 33332218) 71 595,88 грн. (сімдесят одна тисяча п`ятсот дев`яносто п`ять гривень вісімдесят 88 коп.) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку (р/р UA328999980314020611000022002, ЄДРПОУ 38045529, одержувач коштів: УК у м.Хмельниц./м.Хмельниц./24062200, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), призначення платежу - Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Стягнути з приватного малого підприємства „Літмаш (29009, м. Хмельницький, провул. Козачий, 36, код ЄДРПОУ 14176292) на користь Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 33332218) судовий збір в сумі 2 102 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) р/р UA698999980314070535000022002, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 38045529, одержувач коштів: УК у м.Хмельниц./м.Хмельниц./21080500, призначення платежу - інші надходження).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.07.2020р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. у 3 прим.:

1- до справи,

2 - Хмельницька міська рада (вул. Гагаріна, 3, м. Хмельницький 29013)

3 - ПМП "Літмаш" провулок Козачий, 36 м. Хмельницький 29000)

Всім реком. з повідом. про вручення.