Рішення

від 28.07.2020 по справі 927/399/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/399/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб",

вул. Київська, 38, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Сі Джи Україна",

вул. Чернігівська, 54, с. Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область, 15521

про стягнення 79502,24грн

Представники сторін не прибули.

У судовому засіданні 28.07.2020 була підписана вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Сі Джи Україна" 79502,24грн боргу, в тому числі 78210,00грн. боргу по сплаті вартості товару, 1292,24грн процентів за користування чужими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 57/19-С від 04.06.2019.

Ухвалою суду від 14.05.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.06.2020. Відповідно до ст.165,251 ГПК України вказаною ухвалою відповідачу було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.

15.06.2020 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

18.06.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про надання відповідачу строку для подання відзиву у справі та клопотання про відстрочення виконання судового рішення у справі на строк до 30.09.2020.

У судове засідання 18.06.2020 представники сторін не прибули.

Судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи без участі повноважного представника позивача, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Суд задовольнив клопотання відповідача про надання відповідачу строку для подання відзиву, прийняв до розгляду клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення у справі на строк до 30.09.2020 та постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.07.2020, про що на адресу сторін направлено ухвалу повідомлення від 18.06.2020.

20.07.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання сторонам строку для укладення мирової угоди (ідентичне клопотання 21.07.2020 надійшло на електронну пошту суду).

У судове засідання 21.07.2020 прибув повноважний представник відповідача, позивач представника у судове засідання не направив. Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 28.07.2020, про що відповідач був повідомлений під розписку, на адресу позивача направлено ухвалу повідомлення від 21.07.2020.

У судове засідання 28.07.2020 представники сторін не прибули, заяв та клопотань до суду від сторін не надходило.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального кодексу строк не скористався, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 9 ст. 165, ч.2 ст.178 та ч. 1 ст. 202 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

04.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей Сі Джи Україна" (далі - покупець) укладено договір №57/19-С (далі - договір) (а.с. 23).

Відповідно до умов розділу 1 договору продавець зобов`язується поставити, а покупець оплатити та прийняти на умовах, викладених в договорі, товар, асортимент, кількість, якість, ціна, строки та умови поставки якого зазначаються в Специфікаціях до цього договору. Специфікації складаються на кожну окрему поставку товару, що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна сума цього договору складає суму, рівну вартості товару, поставленого згідно з видатковими накладними, підписаними сторонами.

Згідно з п.2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах: EXW м. Сєвєродонецьк, м. Черкаси, м. Кам`янське, згідно Інкотермс-2010, якщо інше не зазначено в Специфікаціях до цього договору.

Датою поставки вважати дату оформлення продавцем накладної на відпустку товару (п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору оплата за цим договором здійснюється на умовах 100% оплати за товар, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Продавець залишає за собою право самостійно встановлювати терміни відвантаження товару, або повернути кошти на протязі 14 календарних днів.

Згідно з п.9.2 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.

В Специфікації №1 від 04.06.2019 сторони дійшли згоди щодо найменування товару: карбамід марки Б код УКТЗЕД 3102.10.10.00, тари (упаковки): біг-бег 700кг, кількості, т: 22,400, ціни баз ПДВ, грн/т: 8750,00, суми без ПДВ, грн.: 196000,00; умови оплати: повна оплата до 05.07.2019 (а.с. 24).

В Специфікації №2 від 10.06.2019 сторони дійшли згоди щодо найменування товару: карбамід марки Б у контейнерах (біг-бег), тари (упаковки): біг-бег 750кг, кількості, т: 22,500, ціни баз ПДВ, грн/т: 8875,00, суми без ПДВ, грн.: 199687,50; умови оплати: повна оплата до 10.07.2019 (а.с. 28).

На виконання умов договору позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 468210,00грн, що підтверджується видатковими накладними №4/06 від 05.06.2019 на суму 228585,00грн та №9/06 від 11.06.2019 на суму 239625,00грн та товарно-транспортними накладними №1/06-1 від 05.06.2019 та 2/06-1 від 11.06.2019 (а.с. 26, 27, 30, 31).

Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату: №1/06 від 04.06.2019 на суму 235200,00грн та №8/06 від 10.06.2019 на суму 239625,00грн (а.с. 25, 29).

Відповідач частково оплатив товар на суму 390000,00грн, про що свідчать виписки банку за період з 14.05.2019 по 24.03.2020.

Заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 57/19-С від 04.06.2019 станом на 29.04.2019 становить 78210,00грн.

04.04.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію №03/04-3 від 03.04.2020 з вимогою оплатити в повному обсязі поставлений згідно договору товар, перерахувавши позивачу в строк до 10.04.2020 грошові кошти в сумі 78210,00грн (а.с. 34-35).

Відповідач вимоги претензії не виконав.

Наявність заборгованості за поставлений товар стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що договір № 57/19-С від 04.06.2019 підписний сторонами, скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини поставки.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не по пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст.663 ЦК України).

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Специфікації №1 від 04.06.2019 до договору сторони дійшли згоди, що покупець зобов`язаний здійснити повна оплату до 05.07.2019, у Специфікації №2 від 10.06.2019 до договору - до 10.07.2019.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви позивач належним чином виконував свої зобов`язання щодо поставки товару. Проте, відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково, частково оплатив вартість товару та з порушенням обумовлених строків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 78210,00грн боргу за поставлений по договору № 57/19-С від 04.06.2019 товар є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 1292,24грн процентів за користування чужими коштами за період з 06.07.2019 по 29.04.2020.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості товару.

В обґрунтування нарахування 1292,24грн процентів за користування чужими коштами позивач посилається на норми як ст.536 Цивільного кодексу України так і на норми ст.625 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, необхідно відрізняти проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України від процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених статтею 536 ЦК України.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (пункти 85, 86)".

Оскільки договором та чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, наявність порушення відповідачем грошового зобов`язання доведена обставинами справи, то суд застосовує припис частини другої статті 625 ЦК України до вимоги позивача про стягнення 1292,24грн процентів.

Перевіривши розрахунок здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 1292,24грн 3% річних за період з 06.07.2019 по 29.04.2020 є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідачем не надано заперечень щодо наявності заявленої до стягнення заборгованості, її розміру, не подано доказів про відсутність боргу та про те, що заборгованість є меншою.

На підставі викладеного позов задовольняється повністю в сумі 79502,24грн.

Також позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00грн та витрати на сплату судового збору в сумі 2102,00грн.

Відповідно до вимог ст. 124 Господарського процесуального кодексу України позовна заява містить попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, що становить 17102,00грн, з яких 2102,00грн - судовий збір та 15000,00грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2102,00грн.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ст.13,14,15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Рибас А.С., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1984 від 13.04.2016.

Також адвокат Рибас А.С. внесений до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Єдиного реєстру адвокатів України в мережі Інтернет за вебадресою: http://erau.unba.org.ua/.

На підтвердження отримання позивачем правової допомоги надано: договір про надання правової допомоги від 02.03.2020, акт про надання юридичних послуг від 29.04.2020, платіжне доручення №1075 від 04.05.2020 на суму 15000,00грн та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1014478 від 02.03.2020.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 02.03.2020 (надалі - договір), договір укладений між позивачем адвокатом Рибас А.С.(адвокат) та ТОВ "Технохімснаб" (клієнт). За даним договором адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу з питань представництва інтересів клієнта в Господарському суді Чернігівської області у справі про стягнення заборгованості з ТОВ "Ей Сі Джи Україна" за договором поставки від 04.06.2019 №57/19-С в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

Пунктом 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що вартість послуг становить 600,00грн за одну годину надання послуг. Остаточна вартість наданих за цим договором послуг узгоджується сторонами у відповідних актах приймання-передачі наданих послуг.

Клієнт зобов`язується оплатити послуги протягом трьох календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг (п.4.3 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.3.1 договору).

До матеріалів справи надано акт про надання юридичних послуг від 29.04.2020, підписаний обома сторонами, в якому наведено детальний опис наданих юридичних послуг, загальною вартістю 15000,00грн.

Відповідно до платіжного доручення №1075 від 04.05.2020 позивачем перераховано адвокату Рибас А.С. кошти в сумі 15000,00грн з призначенням платежу: "оплата за юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги від 02.03.2020".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем було доведено надання йому адвокатом Рибас А.С. вказаних послуг у Господарському суді Чернігівської області при розгляді справи №927/399/20 та сплату адвокату Рибас А.С. гонорару за надання зазначеної професійної правової (правничої) допомоги.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00грн, яка заявлена позивачем до стягнення.

Крім того, 18.06.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання судового рішення у справі на строк до 30.09.2020. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що ТОВ "Ей Сі Джи Україна" має невиконані грошові зобов`язання перед рядом кредиторів, про що свідчать відомості процесуальних документів у справах №927/111/20, №927/355/20, №927/134/20, №911/539/20, №927/280/20, №927/94/20, які містяться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідач зазначає, що виписки з наявних банківських рахунків свідчать про відсутність обігових коштів та вважає, що вказані обставини підтверджують, що фінансове становище товариства суттєво погіршилось і підприємство на даний час перебуває у скрутному стані, а тому не зможе сплатити суму боргу. Однак відповідач вважає, що оскільки ТОВ "Ей Сі Джи Україна" є сільськогосподарським товаровиробником та має на даний час у власності біологічний актив - посіви с/г культур, то матиме змогу виконати зобов`язання перед кредитором після збору та реалізації врожаю, тобто в кінці вересня. В підтвердження своєї позиції відповідачем до заяви надані копії документів.

Відповідно до ч.1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підстави розстрочення виконання судового рішення повинні бути непереборними, об`єктивними, тобто, виключними, що ускладнюють вчасне виконання рішення суду. Крім того, відстрочка, розстрочка виконання рішення суду надається лише в тих випадках, коли є достатньої доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк та спосіб.

При наданні розстрочки судового рішення суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для відповідача при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки для позивача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Дослідивши подану відповідачем заяву про відстрочку виконання рішення суду та надані докази, суд дійшов висновку задовольнити заяву відповідача, відстрочити виконання рішення суду до 30.09.2020.

Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Сі Джи Україна" (вул. Чернігівська, 54, с. Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область, 15521, код ЄДРПОУ 39726228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб" (вул. Київська, 38, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 40859892) 78210,00грн боргу, 2102,00грн судового збору, 15000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відстрочити виконання рішення суду до 30.09.2020.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили зі строком пред`явлення до виконання з 30.09.2020 по 01.10.2023.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 29.07.2020.

Суддя В.В. Моцьор