Рішення

від 24.07.2020 по справі 120/2391/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 липня 2020 р. Справа № 120/2391/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Драло В.О.,

представника позивача: Королюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мирний-6 до Управління архітектури та містобудування Могилів-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мирний-6 з адміністративним позовом до Управління архітектури та містобудування Могилів-Подільської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Висновок Управління містобудування та архітектури Могилів-Подільської міської ради Вінницької області № 07-10/52 від 19.05.2020 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (за рахунок земель житлової та громадської забудови територіальної громади м. Могилева-Подільського) в м. Могилів-Подільський на земельну ділянку по вул. Грецькій, 6, для будівництва та обслуговування орієнтовною площею 0,2751 га по вул. Грецькій, 6 в м. Могилів-Подільський.

- зобов`язати Управління містобудування та архітектури Могилів-Подільської міської ради Вінницької області повторно розглянути та погодити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (за рахунок земель житлової та громадської забудови територіальної громади м. Могилева-Подільського) в м. Могилів-Подільський на земельну ділянку по вул. Грецькій, 6, для будівництва та обслуговування орієнтовною площею 0,2751 га по вул. Грецькій, 6 в м. Могилів-Подільський .

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновку відповідача № 07-10/52 від 19.05.2020 яким відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (за рахунок земель житлової та громадської забудови територіальної громади м. Могилів-Подільського) по вул. Грецька, 6, м. Могилів-Подільський, для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку житлового будинку в постійне користування орієнтовною площею 0,2751 га.

Ухвалою суду від 10.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Справу призначено до судового розгляду на 06.07.2020. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов, а також витребувано додаткові докази.

06.07.2020 розгляд справи відкладено, у зв`язку з відсутністю витребуваних судом документів. Наступне судове засідання призначено на 14.07.2020.

Протокольною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, залишено судом без розгляду, у зв`язку із порушенням процесуальних вимог.

Ухвалою суду від 14.07.2020 витребувано додаткові докази. Наступне судове засідання призначено на 24.07.2020.

22.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що діяв в межах та спосіб передбачений законом, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, натомість подав заяву про розгляд справи без його участі.

Однак, в порушення положень ст. 167 КАС України, дану заяву підписано представником відповідача без надання документів в підтвердження повноважень. Таким чином, суд повернув дану заяву без розгляду та визнав неповажними причини неявки в судове засідання.

Відповідно до положень ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і докази, що містяться в ній, встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мирний-6 зареєстроване як юридична особа 25.06.2018 за адресою Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Грецька, 6.

Рішенням Могилів-Подільської міської ради 38 сесії 7 скликання від 16.07.2019р. № 907 Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою їх затвердження, передачу земельних ділянок у власність, оренду та постійне користування; поновлення, припинення договорів оренди на земельні ділянки в м. Могилеві-Подільському , надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (за рахунок земель житлової та громадської забудови територіальної громади м. Могилів- Подільського) ОСББ "Мирний-6" на земельну ділянку по вул. Грецькій, 6 , орієнтовною площею 0,2056 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в постійне користування.

Рішенням 42 сесії 7 скликання від 07.11.2019р. № 960 Про часткові зміни та доповнення до рішень сесії міської ради внесено зміни до Рішення Могилів-Подільської міської ради 38 сесії 7 скликання від 16.07.2019р. № 907, а саме в п. 1 п.п. 1.9 в частині площі "0,2056 га" замінено на площу "0,2751 га".

На виконання вказаних рішень, позивач розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мирний-6 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Грецька,6, м. Могилів-Подільський.

При погодженні даного проекту землеустрою, Управлінням архітектури та містобудування Могилів-Подільської міської ради надано негативний висновок, та як наслідок відмовлено в погодженні вищевказаного проекту із землеустрою з підстав:

- віднесення частини території до території зелених насаджень загального користування, в зв`язку із закріпленням такої зеленої зони загального користування Генеральним планом міста Могилева-Подільського, розробленого в 1997 році Інститутом Дніпромісто та затвердженого рішенням 8 сесії міської ради 23 скликання від 27.05.1999 року.

- віднесення частини території до охоронної зони та зон регулювання забудов пам`ятки культурної спадщини архітектури та містобудування національного значення Комплекс споруд Георгіївської церкви по вул. Грецька, 8 з охоронним номером 959.

А також , в оскаржуваній відмові відповідач вказує, що відповідно до ч. 3 статті 24 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , за якою передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається навіть у випадку розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи, якщо така земельна ділянка розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньо квартальних територій та в історичних ареалах міста.

Позивач вважаючи висновок протиправним, таким що порушує його права, звернувся з цим позовом до суду.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

З положень пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України вбачається, що до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, з викладеного випливає, що Могилів-Подільська міська рада це представницький орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Могилів-Подільського та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до Положення про управління містобудування та архітектури Могилів-Подільської міської ради, затвердженого рішенням 12 сесії Могилів-Подільської міської ради 7 скликання від 20.01.2017 року №371, Управління містобудування та архітектури Могилів-Подільської міської ради (далі - управління) є виконавчим органом міської ради. Управління утворюється міською радою, є їй підконтрольне, підзвітне і підпорядковується виконкому міської ради та міському голові.

Управління є спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури Могилів-Подільської міської ради відповідно до законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про архітектурну діяльність та Про регулювання містобудівної діяльності .

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Мінрегіонбуду України, рішеннями обласної державної адміністрації, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, а також цим Положенням.

Відповідно до п. 3.1 цього Положення, Управління відповідно до покладених на нього завдань реалізує, серед іншого, функції з погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

За змістом ст.61 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища. Порядок організації, використання і охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України.

Відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України , природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. (ст.7 Закону України Про природно-заповідний фонд України ).

Механізм розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення регулюється Порядком розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, затвердженим Постановою КМ України від 25.08.2004, № 1094. (далі Порядок № 1094)

Відповідно до п.2 Порядку № 1094, проект землеустрою розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, обласної, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень якої належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; договору, укладеного між землевласником, землекористувачем та розробником проекту землеустрою; судового рішення.

Згідно п.4 Порядку № 1094, замовником проекту землеустрою може бути сільська, селищна, міська рада, обласна, районна, Київська або Севастопольська міська держадміністрація, землевласник або землекористувач, інша особа відповідно до закону. У разі прийняття судом рішення про розроблення проекту землеустрою його замовником є фізична або юридична особа, на користь якої прийнято рішення.

У проекті землеустрою визначається: функціональна організація території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; місце розташування і розміри земельних ділянок, їх власники та землекористувачі, у тому числі орендарі; режим використання та охорони території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарні) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення; межі земельних ділянок, включених до складу територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, щодо використання яких встановлено обмеження (обтяження), у розрізі землевласників та землекористувачів; розмір охоронної зони. (п.7 Порядку № 1094).

Погоджений проект землеустрою підлягає державній експертизі відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект землеустрою розглядається та затверджується сільською, селищною, міською радою, обласною, районною, Київською або Севастопольською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органам, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок. (п.10 Порядку № 1094).

Виходячи з системного аналізу правових норм, суд дійшов висновку, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження в галузі земельних відносин, відповідач зобов`язаний діяти виключно в інтересах територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Так, підставою для відмови слугувала приналежність території що відводиться позивачу до території зелених насаджень загального користування та віднесення до охоронної зони та зон регулювання забудов пам`ятки культурної спадщини архітектури та містобудування національного значення. Однак, відповідачем в свою чергу не обґрунтовано яка саме територія належить до території зелених насаджень загального користування та охоронної зони і зони регулювання забудови.

В матеріалах справи міститься План охоронних зон і зон регулювання забудови пам`яток міст обування та архітектури на якій зображено охоронну зону та зону регулювання забудови.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 41 від 26.02.2011 затверджено Порядок визначення меж зон охорони пам`яток.

Відповідно до п. 2.4 ч. 2 Порядку, зони охорони пам`ятки - це зони, що регламентують містобудівну діяльність у довкіллі пам`ятки з метою збереження історичного середовища пам`ятки, виявлення її композиційно-художньої цінності та доцільного використання.

До зон охорони пам`ятки належать:

охоронна зона;

зона регулювання забудови;

зона охоронюваного ландшафту;

зона охорони археологічного культурного шару.

Відповідно до п. 2.5. ч. 2 Порядку, зони охорони пам`яток забезпечують диференційоване збереження ролі пам`яток у довкіллі:

охоронні зони - у найближчому, тісно пов`язаному з

пам`ятками, міському і природному середовищі;

зони регулювання забудови - у віддаленому міському

середовищі;

зони охоронюваного ландшафту - у віддаленому природному

середовищі.

Охоронні зони зберігають ансамблеві зв`язки пам`яток; зони регулювання забудови і охоронюваного ландшафту зберігають переважно візуальні і розпланувальні зв`язки пам`яток.

Охоронна зона - територія, що виділяється для збереження і відтворення найближчого історичного середовища пам`ятки, головним чи суттєвим елементом якого є пам`ятка, та створення оптимальних умов її огляду. Охоронна зона також забезпечує належне функціонування пам`ятки, охорону від вібрацій, забруднень, підтоплення та інших негативних техногенних і природних впливів. В охоронній зоні нова забудова за висотою, розмірами в плані, масштабністю, архітектурними формами підпорядковується пам`яткам та їх історичному середовищу (п. 2.6 п. 2 Порядку )

Зона регулювання забудови - забудована чи призначена під забудову територія за межами охоронної зони, на яку поширюється композиційний вплив пам`ятки. Ця зона призначена для збереження особливостей візуального сприйняття пам`ятки, охорони і відновлення її активної ролі в композиції і пейзажі міста, селища, села. Ця зона виконує функції буферної, перехідної та синтезуючої зони у взаємодії пам`ятки з новими об`єктами довкілля. У зоні регулювання забудови нова забудова регламентується за висотою, розмірами в плані, масштабністю (п. 2.7 п. 2 Порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Так, ч. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , передбачає, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків: 1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; 2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону; 3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку); 5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів; 6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів. Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка: розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення); віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення".

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , відповідач у даній справі є суб`єктом містобудування. Саме на відповідача покладений обов`язок на розроблення містобудівної документації, план зонування або детального плану території.

В свою чергу Управління містобудування та архітектури Могилів-Подільської міської ради Вінницької області не надало суду витребуваних доказів, а саме документів з підтвердження віднесення частини території на земельній ділянці що відводиться ОСББ "Мирний-6" до території зелених насаджень загального користування, а також відомості до якої саме із груп відносяться дані земельні насадження. Не надано також доказів ведення Реєстру зелених насаджень.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 затверджено Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України.

Відповідно до цих правил, зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

Зелені насадження обмеженого користування - насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ, закладів охорони здоров`я, промислових підприємств і складських

зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші.

Зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.

Зелені насадження загального користування виконують рекреаційні функції і призначені для відпочинку населення з вільним доступом. Зокрема, парк - це самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції і призначений для короткочасного відпочинку населення. Залежно від характеру і призначення вони діляться на парки культури і відпочинку, районні, спортивні, дитячі, дендрологічні, історичні, національні, меморіальні, етнографічні - парки-музеї, історичні, виставкові, зоологічні, аерофітотерапії тощо. Сквер являє собою упорядковану й озеленену ділянку площею від 0,02 га до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць, призначена для короткострокового відпочинку населення.

Бульвар-це озеленена територія вздовж проспекту, транспортної магістралі, вулиці або набережної, з алеями і доріжками для пішохідного руху і короткочасного відпочинку. До набережної відносять озеленену та благоустроєну транспортну та пішохідну магістраль вздовж берега річки і водоймища.

Суб`єктами благоустрою, у тому числі і здійснення ефективних та колективних заходів з охорони та використання зелених насаджень населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Організація розвитку та утримання зелених зон населених пунктів покладається на органи місцевого самоврядування, в тому числі ведення реєстру зелених насаджень.

З огляду на законодавче обґрунтування поняття зелених насаджень, існуючі на території прибудинкової території зелені насадження не можуть бути віднесенні до зелених насаджень загального користування, а виключно до внутрішньобудинкових, внутрішньоквартальних.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд позбавлений можливості перевірити межі, розміри території земельної ділянки що відноситься до цих зон, оскільки відповідачем не розроблено план зонування або детальний план території, тому відповідач не повинен ставити це в провину позивачу, оскільки відповідальність за це, в межах даного позову, несе саме Управління містобудування та архітектури Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.

Крім того, відповідно до ст. 28 Закону України Про землеустрій розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Так, в матеріалах справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мирний-6 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, земельна ділянка відводиться з земель Могилів-Подільської міської ради по вул. Грецька, 6, м. Могилів-Подільський.

Відповідальний за землевпорядні роботи ОСОБА_1 , кваліфікований сертифікат інженера-землевпорядника № 002838 від 13.03.2013.

Відповідно до матеріалів проекту, а саме розділу перелік обмежень у використані земельної ділянки ОСББ Мирний-6 від 11.03.20 № 2239-2572 будь-які обмеження та обтяження, в тому числі охоронних зон не встановлено і відповідачем протилежного не доведено.

Тому суд критично відноситься до посилань відповідача, що частина території що відводиться позивачу віднесена до території зелених насаджень загального користування та до охоронної зони регулювання забудов пам`ятки культурної спадщини архітектури та містобудування національного значення та вважає їх необґрунтованими.

Щодо самого оскаржуваного висновку, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

За ч. 5 даної статті органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

За ч. 6 даної статті підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

За ч. 8 даної статті у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

З аналізу нормативних актів вбачається, що у відмові у погодженні проекту землеустрою, окрім посилання на невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, слід вказувати в обов`язковому порядку вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків. Проте, оскаржуваний висновок не містить посилання на вичерпний перелік недоліків та строк для їх усунення, а є неконкретизованим з посиланням на загальні норми права.

При цьому, зі змісту оскаржуваного висновку № 07-10/52 від 19.05.2020 вбачається, що відповідачем відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

Проте, відповідачем не зазначено, вимогам яких законів чи нормативно-правових актів не відповідає проект землеустрою, також не встановлено строку для усунення недоліків проекту, як це передбачено частинами 6, 8 статті 186-1 ЗК України.

Тому посилання відповідача на приналежність території що відводиться позивачу до території зелених насаджень загального користування та віднесення до охоронної зони та зон регулювання забудов пам`ятки культурної спадщини архітектури та містобудування національного значення , як на підставу відмови у затвердженні проекту землеустрою, є необґрунтованим.

Відповідачем не зазначено, якими законами чи нормативно-правовими актами передбачені такі вимоги.

Крім того, вказані у висновку підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою не передбачені ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також оскаржуваний висновок не містить посилання на вичерпний перелік недоліків та строк для їх усунення, а є неконкретизованим з посиланням на загальні норми права.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для передачі земельної ділянки у власність або у користування для всіх потреб зацікавлена особа розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в подальшому органи визначені статтею 186-1 ЗК України, приймають одне з відповідних рішень.

У разі прийняття рішення про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідні органи повинні вказати вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою та зазначити розумний строк для усунення таких недоліків.

Стаття 186-1 передбачає підстави для повторного погодження проекту землеустрою та наслідки відмови в погоджені.

При цьому, за змістом вказаної норми під час повторного розгляду проекту землеустрою після виправлення недоліків, які були підставою для відмови у погоджені проекту землеустрою, державний експерт зобов`язаний перевірити лише ті відомості щодо яких є попередні висновки.

З аналізу спірного Висновку судом встановлено, що відповідач, розглянувши поданий Проект землеустрою, відмовив у його погодженні у зв`язку з тим, що він не відповідає вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, та зазначивши зауваження і пропозиції до проекту землеустрою.

Вказавши свої зауваження та пропозиції до проекту землеустрою у Висновку, відповідачем визначено їх як недолік проекту та не зазначено строку для їхнього усунення.

Таким чином, відповідач приймаючи спірний Висновок та зазначаючи у ньому зауваження та пропозиції до поданого проекту землеустрою, позивачу не надав можливості відреагувати на такі зауваження та пропозиції і усунути їх як недолік у визначений розумний строк, який державний орган був зобов`язаний надати суб`єкту звернення.

Таким чином, спірний Висновок не відповідає вимогам частин 6, 8 статті 186-1 ЗК України, а тому вимоги в частині визнання протиправним та скасування Висновоку Управління містобудування та архітектури Могилів-Подільської міської ради Вінницької області № 07-10/52 від 19.05.2020 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (за рахунок земель житлової та громадської забудови територіальної громади м. Могилева-Подільського) в м. Могилів-Подільський на земельну ділянку по вул. Грецькій, 6, для будівництва та обслуговування орієнтовною площею 0,2751 га по вул. Грецькій , 6 в м. Могилів -Подільський підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Управління містобудування та архітектури Могилів-Подільської міської ради Вінницької області повторно розглянути та погодити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м. Могилів-Подільський на земельну ділянку по вул. Грецькій, 6, для будівництва та обслуговування орієнтовною площею 0,2751 га по вул. Грецькій, 6 в м. Могилів-Подільський , суд зазначає наступне.

Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених законом підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Однак, при винесенні оскаржуваного висновку відповідачем не дотримано порядку розгляду проекту землеустрою, та як наслідок погодження його, що було встановлено судом раніше, та було відмовлено з інших підстав.

А тому, у межах справи, що розглядається, виправити цю ситуацію шляхом зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення не можливо, оскільки питання, які необхідно перевірити для прийняття такого судового рішення не входять до предмету судової перевірки, що може призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

А тому належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (за рахунок земель житлової та громадської забудови територіальної громади м. Могилева-Подільського) в м. Могилів-Подільський на земельну ділянку по вул. Грецькій, 6, для будівництва та обслуговування орієнтовною площею 0,2751 га по вул. Грецькій, 6 в м. Могилів- Подільський, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Надаючи оцінку письмовим доказам, суд наголошує, що на підставі п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання юридичних послуг від 10.05.2020, додаткова угода до Договору про надання юридичних послуг від 30.05.2020, а також платіжне доручення № 26 , що підтверджує оплату в розмірі 10000 грн. за надані послуги.

Як вбачається з поданих документів, 10.05.2020 між позивачем ОСББ Мирний-6 (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договір про надання юридичних послуг.

За умовами цього договору (п. 1.1) замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати Замовнику юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, яку Замовник зобов`язується прийняти і оплатити.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

На підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, останнім надано платіжне доручення № 26 від 04.06.2020 на виконання умов Договору та Додаткової угоди у розмірі 10000 грн.

Як вбачається із Додаткової угоди відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 30.05.2020 надано позивачеві такі юридичні послуги, а саме підготовка позову та представництво інтересів Замовника у Вінницькому окружному адміністративному суді по справі до Могилів-Подільської міської ради. Гонорар складає 10000 грн.

Оскільки відповідачем не заперечувався розмір витрат на професійну правову допомогу, а адміністративний позов задоволено частково, відповідно до пропорційності задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7000 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься 2 квитанції, згідно яких в загальній сумі сплачено 4204 грн. Однак, відповідно до Закону України Про судовий збір та Кодексу адміністративного судочинства, враховуючи, що заявлені позовні вимоги є похідними, належним до сплати є судовий збір в розмірі 2102 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1471,40 грн. належить стягнути на його користь з Могилів-Подільської міської ради.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності та судового збору в розмірі 1471,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Висновок Управління містобудування та архітектури Могилів-Подільської міської ради Вінницької області № 07-10/52 від 19.05.2020 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (за рахунок земель житлової та громадської забудови територіальної громади м. Могилева-Подільського) в м. Могилів-Подільський на земельну ділянку по вул. Грецькій, 6, для будівництва та обслуговування орієнтовною площею 0,2751 га по вул. Грецькій, 6 в м. Могилів-Подільський.

Зобов`язати Управління містобудування та архітектури Могилів-Подільської міської ради Вінницької області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (за рахунок земель житлової та громадської забудови територіальної громади м. Могилева-Подільського) в м. Могилів-Подільський на земельну ділянку по вул. Грецькій, 6, для будівництва та обслуговування орієнтовною площею 0,2751 га по вул. Грецькій, 6 в м. Могилів -Подільський, з урахуванням правових висновків, викладених в рішенні суду.

Стягнути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мирний-6 сплачений при звернені до суду судовий збір в розмірі 1471,40 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят одна гривня сорок копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. (сім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мирний-6 (вул. Грецька, 6, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 42263627)

Відповідач: Управління архітектури та містобудування Могилів-Подільської міської ради (площа Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 26340549)

Рішення в повному обсязі складено: 29.07.2020 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна