Рішення

від 17.07.2020 по справі 240/11700/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/11700/19

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В., Миськова О.В.,

за участю: представника позивача - Клинчука І.В.,

представника відповідача - Савицької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення для виконання,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 23.09.2019 № 0001753305.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами документальної планової перевірки позивача встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог абз. "г" п.198.5 сг. 198. п.189.1 ст. 189. п. 201.1. п. 201.7. п. 201.10 ст. 201 ПКУ ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 5 014 395 грн., в тому числі за грудень 2018 року у сумі 5 014 395 грн., а також не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну. Крім того, в порушення п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 ПКУ не зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування. по яких проведено зменшення податкових зобов"язань на загальну суму 124134 грн. З цього приводу позивач зазначив, що залишки на суму зазначену в акті, які згідно даних проведеної перевірки були нібито використані не у межах господарської діяльності, або реалізовані в періоді з 01.01.2018 по 31.12.2018 насправді були наявні в складі залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2018 року. Інвентаризація відповідачем не проводилася. Яким чином податковий орган прийшов до таких висновків без проведення інвентаризації та без фактичного огляду складських приміщень, ФОП ОСОБА_1 не відомо. Крім того, ведення обліку товарно-матеріальних цінностей ФОП на загальній системі оподаткування не передбачено. Також, вказує, що відповідачем порушено строк прийняття податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 28.11.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 20.12.2019.

20.12.2019 розгляд справи відкладено до 20.01.2020.

21.12.2019 надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначено, рішенням ДФС скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 №0008131305 про визначення грошового зобов"язання з ПДВ за податковим зобов"язанням 5733437 та штрафними санкціями 1433359 грн. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення 23.09.2019 №0001753305 винесене за результатами розгляду скарги позивача до ДФС України. Винесення рішення було наслідком того, що платником в порушення вимог абз. "г" п. 198.5 ст. 198, п. 189.1 ст.189, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПКУ ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 5 733 437 грн, а також не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну, та розрахунки, коригуванням по яких проведено зменшення податкових зобов`язань. ФОП ОСОБА_1 на адресу ГУ ДФС у Житомирській області надані пояснення, від 19.02.2019 №1, що залишки товарно-матеріальних цінностей (свинини), що станом на 31.12.2018 становили - 4 895 292 грн. (без ПДВ). Однак, за результатами перевірки визначені залишки ТМЦ (свинини) станом на 31.12.2018 становлять 25 071 973 грн. (без ПДВ). Крім того, встановлення використання їх не у межах господарської діяльності. Також, в ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 ПКУ, не зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування по яких проведено зменшення податкових зобов`язань на загальну суму 124 134 грн. З огляду на це, вважає встановлені перевіркою порушення знайшли своє підтвердження, тому позов безпідставний.

20.01.2020 та 27.01.2020 в судовому засіданні оголошено перерву.

Ухвалою від 27.01.2020 продовжено строк підготовчого судового засідання на 30 днів.

03.02.020 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що залишки на суму зазначену в акті, які згідно даних проведеної перевірки були нібито використані не у межах господарської діяльності, або реалізовані в періоді з 01.01.2018 по 31.12.2018, насправді були наявні в складі залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2018. Жодних правових підстав збільшувати позивачу грошове зобов`язання з ПДВ на суму 5 014 395 грн., по операціям з умовного продажу залишків свинини - не було. В розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість відповідачем встановлено порушення за період січень 2017 в сумі 1882 грн., червень 2017 в сумі 167397 грн., листопад 2017 в сумі 87399 грн., грудень 2017 в сумі 5430925 грн. (хоча в акті перевірки дане порушення за грудень 2017 року відсутнє). Однак, у своєму відзиві відповідач так і не розшифрував вищевказані суми, не вказано по яким саме операціям та контрагентам виникло порушення податкового законодавства України на суму 5 687 603 грн.

10.02.2020 в судовому засіданні оголошено перерву .

17.02.2020 відповідачем надано додаткові пояснення, в яких зазначено що загальна сума донарахувань по спірному податковому повідомленню - рішенню складає 5 687 603 грн. Сума по всіх 4 порушень (без штрафної санкції) складає 5 716 286 грн. Різниця в 28 683 грн. полягає в тому, що за перевірений період у ФОП ОСОБА_1 по податкових деклараціях платника податку на додану вартість, виникало від`ємне значення.

17.02.020, 25.02.2020 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву .

Ухвалою від 27.02.020 закрите підготовче засідання у справі та справа призначена до розгляду на 19.03.2020.

19.03.2020, 13.04.2020, 19.05.2020 розгляд справи відкладався за клопотанням сторін та у зв"язку з карантином.

В судовому засіданні 04.06.2020 оголошено перерву до 24.06.2020.

24.06.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.07.2020.

16.07.2020 представником позивача подано письмові пояснення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмовому відзиві та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Встановлено, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області, проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 та повноти нарахування і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої було складено акт № 180/06-30-13-05/2900123591 від 12.03.2019.

Висновками акту перевірки зафіксовано порушення, зокрема, п.187.1 ст. 187, п.189.1 ст. 189, п.188.1 ст. 188, п.198.1, абзацу "г" п.198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 5 розділу 5 "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 29.01.2016 №159/28289, а саме - занижено суму податку на додану вартість за січень 2017 року на 1882 грн., червень 2017 року на 167 397 грн., за листопад 2017 року на 92 657 грн., за грудень 2018 року на 5 471 501 грн., та зменшено від`ємне значення рядка 21 на 71 172 грн. в грудні 2018 року.

11.04.2019 ГУ ЖФС в Житомирській області винесено, в тому числі, такі податкові повідомлення-рішення: № 0008141305, № 0008081305, № 0008121305, № 0008111305, 0008131305, 0008051305, № 0008091305, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 71172 грн. (порушення 2) та №0008131305, про визначення грошового зобов"язання з ПДВ за податковим зобов"язанням 5733437 та штрафними санкціями 1433359 грн.

На вказані рішення від 19.04.2019 ФОП ОСОБА_1 було подано скаргу до Державної фіскальної служби України з вимогою про їх скасування.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.06.2019 № 28385/6/99-99-11-05-01-25, з урахуванням листа від 12.08.2019 № 38676/6/99-99-11-05-01-25, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 11.04.2019 № 0008091305 в частині зменшення від`ємного значення по податку на додану вартість та скасовано рішення №0008131305 про визначення грошового зобов"язання з ПДВ за податковим зобов"язанням 5733437 грн. та штрафними санкціями 1433359 грн. Інші спірні рішення залишено без змін.

Скасовуючи рішення №0008131305 від 11.04.2019 про визначення грошового зобов"язання з ПДВ за податковим зобов"язанням 5733437 грн. та штрафними санкціями 1433359 грн., ДФС зазначила, що актом перевірки донараховано податкове зобов"язання з ПДВ, зокрема, згідно результатів співставлення детальної інформації розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів бази даних підсистеми "Автоматизована система" АІС "Податковий блок" по деклараціям з ПДВ, за якими було встановлено розбіжності. Перевіркою не встановлено внаслідок чого виникли розбіжності. За таких обставин, порушення щодо здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами є недоведеними, передчасними.

23.09.2019 відповідачем на підставі акту перевірки № 180/06-30-13-05/2900123591 від 12.03.2019 винесено нове податкове повідомлення-рішення №0001753305 від 23.09.2020, яким за порушення п.187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п.188.1 ст. 188, п.198.1, абзацу "г" п.198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов"язання з ПДВ на 5687603 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1421901 грн.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податків.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз."г" п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Спірним податковим повідомленням-рішенням визначено суму грошового зобов"язання з ПДВ - 7109504 грн., з яких основний платіж 5687603 грн., штрафна санкція- 1421901 грн.

Підставою для прийняття такого рішення стало встановлене в акті перевірки №180/06-30-13-05/2900123591 від 12.03.2019 порушення п.187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п.188.1 ст. 188, п.198.1, абзацу "г" п.198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1, п.201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення, таке включає наступні порушення: заниження позивачем податкових зобов`язань за рахунок включення до податкового кредиту товарно-матеріальних цінностей, щодо яких встановлено використання їх не у межах господарської діяльності на суму 5014395 грн.; не реєстрація позивачем в ЄРПН розрахунків коригувань, до яких проведено зменшення податкових зобов`язань на суму 124134 грн.; не зменшення позивачем значення рядка 16.1 в декларації з податку на додану вартість, що визначена за результатами попередньої планової перевірки від 19.06.2017 в сумі 1882 грн.; не врахування позивачем змін у значенні рядка 21 декларації з податку на додану вартість, які переносяться до декларації в наступні податкові періоди - 575875 грн.;

Щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ .

За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в грудні 2018 року занижено податкові зобов`язання з ПДВ в сумі - 5 014 395 грн. (25 071 973 х 20% = 5 014 395 ґрн.) виходячи з бази оподаткування, за товарами/послугами під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, за умови, що такі товари/послуги використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В порушення вимог абз. "г" п. 198.5 ст. 198, п. 189.1 ст.189, п.201.1, 1.7, п.201.10 ст.201 ПКУ ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 5 034 395 грн., в тому числі за грудень 2018 року у сумі 5 014 395 грн., а також не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну.

Таких висновків стосовно заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ відповідач дійшов, зокрема, встановивши, що до складу податкового кредиту в податкові декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди було безпідставно включено суми податку на додану вартість за придбані свині в сумі 25 071 973 грн. (крім того ПДВ - 5 014 395 грн.), які згідно даних проведеної перевірки встановлено використання їх не у межах господарської діяльності за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, а саме відсутні у реалізації (податкових зобов`язаннях) та залишках товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2018.

Суд не погоджується з висновками контролюючого органу з наступних підстав.

Обґрунтовуючи протиправність таких висновків представник позивача вказує на те, що відповідачем не було проведено інвентаризацію та огляд складських приміщень ФОП, тому висновки, що придбані свині використані не в господарській діяльності, а збуті по операціям з умовного продажу та відсутні залишках ТМЦ є безпідставними.

Протягом 2018 року ФОП ОСОБА_1 придбано свиней на загальну суму 120 886 464 грн. в т.ч. ПДВ 20 147 744 грн., який віднесено до податкового кредиту протягом перевіреного періоду відповідно до податкових накладних зареєстрованих у ЄДРПН.

Згідно акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 відображено у складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції в декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік у рядку 1 графи 5 додатку Ф2 до річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік відповідно до наданого пояснення ФОП ОСОБА_1 становлять в сумі 74 433 720 грн. (вартість зазначена без ПДВ), реалізовано за період з 01.01.18-31.12.18 ТМЦ на суму 44 466 455 грн. (вартість зазначена без ПДВ, ), залишки ТМЦ за результатами перевірки станом на 31.12.18 визначено в сумі 29967265 грн. (вартість зазначена без ПДВ ).

Відповідно до наданих до матеріалів справи пояснень ФОП ОСОБА_1 від 19.02.2016, які зареєстровані в ГУ ДФС у Житомирській області 25.02.2019 за №7998 та на які були враховані відповідачем при визначенні залишків, залишки товарно-матеріальних цінностей (свинини) станом на 31.12.2018 становили 4895292 грн.

Однак, за результатами перевірки визначені залишки ТМЦ становлять 25071973 грн.

В судовому засіданні була допитана як свідок головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС ОСОБА_2 , яка пояснила, що оскільки книга обліку доходів і витрат велася ФОП з порушенням, при визначенні залишків враховувалися дані 4-го додатку до декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік та письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 , тобто було застосовано сальдовий метод. Для визначення залишків необхідно проведення інвентаризації, яку податковий орган не проводить.

Згідно з п. 177.10 сі. 177 ПКУ (в редакції станом на дату здійснення господарських операцій) ФОП на загальній системі оподаткування зобов`язаний вести Книгу обліку доходів і витрат та маги підтверджуючі документи щодо надходження товарів. Книгу обліку доходів та витрат та підтверджуючі документи на надходження товару за досліджуваний період надано посадовим особам податкового органу для проведення перевірки.

Разом з тим, Податковим кодексом України не передбачено обов`язку для ФОП на загальній системі оподаткування ведення обліку товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (в редакції станом на дату здійснення господарських операцій, далі - Закон № 996-XIV), що визначає методологічні засади ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, не поширюється па фізичних-осіб підприємців. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та звітності інформації про запаси, до яких належать товарно-матеріальні цінності, що призначені для продажу та обігу, терміном менше 1 року, також не поширюється на фізичних-осіб підприємців.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, ведення бухгалтерського обліку та обліку товарно-матеріальних цінностей (запасів), зокрема, в тому числі і формування інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей в кількісному та вартісному вигляді, для фізичних осіб-підприємців не передбачено, тому доводи відповідача з даного приводу безпідставні.

Зокрема, порядок проведення інвентаризації передбачений Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, яке затверджене наказом Мінфіну України від 02.09.2014 р. № 879 (далі - Положення № 879).

У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону № 996-XIV для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Крім того, п. 5 розділу І Положення № 879 визначено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що інвентаризацію проводять лише з метою забезпечення достовірності даних бухобліку й фінзвітності підприємства. Тобто, таку достовірність установлюють шляхом перевірки активів і зобов`язань (їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання й оцінка).

При цьому, головними завданнями інвентаризації запасів є: виявлення фактичної наявності запасів; установлення лишку чи нестачі шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухобліку; виявлення активів, які частково втратили свої первісну якість і споживчу властивість, застарілих, а також таких, що не використовують; виявлення запасів, які не відповідають критеріям визнання їх активом (п.5 розділу І Положення № 879).

Пунктом 1 розділу ІІ цього вказаного Положення визначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

До початку перевірки фактичної наявності активів:

перевіряється справність усіх ваговимірювальних приладів;

завершується обробка всіх документів щодо руху активів та формуються останні на момент інвентаризації реєстри прибуткових і видаткових документів або звіти про рух активів;

визначаються залишки на дату інвентаризації;

активи групуються, розсортовуються та розкладаються за назвами, сортами, розмірами у порядку, зручному для підрахунку (у разі проведення раптових інвентаризацій це робиться у присутності інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) п. 5 розділу ІІ Положення № 879).

Наявність активів при інвентаризації встановлюється шляхом обов`язкового підрахунку, зважування, обміру. Переважування, обмір, підрахунок проводяться у порядку розміщення активів у приміщенні, де вони зберігаються. Визначення ваги (обсягу) навалочних матеріалів може проводитися на основі обмірів і технічних розрахунків. Акти обмірів і розрахунки додаються до інвентаризаційних описів (п. 7 розділу ІІ Положення № 879).

Форму інвентаризаційного опису (ф. № М-21) затверджено наказом Мінстату від 21.06.1996 № 193.

Інвентаризаційний опис за формою № М-21 складають під час зняття натуральних залишків запасів за кожним окремим складом, дільницею, об`єктом, які знаходяться у матеріально відповідальних осіб. В описі зазначають найменування матеріалів, їхні номенклатурні номери, тип, сорт, розмір та інші ознаки відмінності. У кінці інвентаризаційного опису підписуються усі члени комісії та матеріально відповідальні особи.

Отже, результати інвентаризації ТМЦ вносять до інвентаризаційних описів, а також в окремих випадках до актів інвентаризації.

В контексті наведеного, суд відмічає, що саме для цілей виявлення фактичної наявності запасів, установлення лишку чи нестачі проводиться інвентаризація, а тому аналітичним шляхом визначити суму залишків неможливо.

В той же час, як встановлено судом, інвентаризація залишків у ФОП ОСОБА_3 не проводилася, що відповідачем не заперечується.

В ході розгляду справи відповідач не зміг ні пояснити, ні надати докази, розрахунки, з яких він виходив при визначенні залишків ТМЦ станом на 31.12.2018 в сумі 25071973 грн.

Як пояснила свідок ОСОБА_2 встановлення розміру залишків відбувалося з врахуванням пояснень позивача та даних декларації.

Однак, як зазначалося вище, законодавством не передбачено такого методу визначення товарних запасів.

В той же час представник позивача в судовому засіданні заперечував факт подання ФОП Ліванським Р.А. письмових пояснень про визначення залишків.

Зазначених доводів не зміг в судовому засіданні спростувати представник відповідача.

При цьому свідок Школьнік Н.М. пояснила, що письмові пояснення ФОП Ліванського Р.А. від 19.02.2019, які зареєстровані ГУДФС у Житомирській області 25.02.2019, їй були передані з канцелярії управління. Разом з тим, свідку не відомо ким були подані до канцелярії управління ці пояснення, оскільки з позивачем особисто не зустрічалася з даного приводу, будь-яких пояснень від нього особисто не отримувала.

З огляду на викладене, суд критично оцінює надану відповідачем до матеріалів справи копію пояснень ФОП ОСОБА_1 від 19.02.2019 та вказані доводи відповідача до уваги не приймає.

В той же час, як стверджує представник позивача та не спростовано відповідачем, залишки на суму зазначену в акті перевірки станом на 31.12.2018 були наявні в складі залишків ТМЦ.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при визначенні залишків у сумі 25 071 973 грн., а тому висновки щодо використання їх не у межах господарської діяльності за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, та відсутність у реалізації (податкових зобов`язаннях) та залишках товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2018 є протиправними.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 ПКУ, не зареєстровано в ЄРПН розрахунки, коригування по яких проведено зменшення податкових зобов`язань на загальну суму 124 134 грн. за рахунок чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в тому числі:

- червень 2017 року - 50 002 грн. проведено коригування в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року № 914026550 від 19.07.2017 по ТОВ "Торгова компанія Албо", (код за ЄДРПО 40929702), проте в ЄРПН відповідні розрахунки коригування відсутні ;

- вересень 2018 року - 23 333 грн. проведено коригування в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року № 9228622337 від 19.10.2018 по ТОВ "Торгівельна компанія "Скіф", (код за ЄДРПО 32826071), проте в ЄРПН відповідні розрахунки коригування відсутні ;

- жовтень 2018 року - 50 799 грн. проведено коригування в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року № 9140260550 від 19.07.2017 по ТОВ "Торгівельна компанія "Скіф", (код за ЄДРПО 32826071), проте в ЄРПН відповідні розрахунки коригування відсутні.

Також в акті вказано, що в порушення п.200.4 ст.200 ПКУ ФОП ОСОБА_1 в січні 2017 року не зменшено значення рядка 16.1 в декларації з податку на додану вартість визначеного за результатами перевірки акту планової документальної перевірки від 19.06.2017 №286/06-30-13-02/2900123591, де зазначено порушення п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.01.2016р. №21, де встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 1882 грн., в т.ч. за листопад 2016р. - 941 грн., грудень 2016р.- 941 гривень.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а)постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б)отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Відповідно до абз. 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 по здійсненим господарським операціям з контрагентами ТОВ "Торгова компанія Албо", ТОВ "Торгівельна компанія "Скіф" було належним чином зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, і будь-яких коригуючих видаткових накладних та інших первинних документів, які б давали право (зобов`язували б) ФОП ОСОБА_1 , реєструвати розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - не оформлювались.

Під час проведення документальної перевірки, первинні документи ревізорами не перевірялись, розрахунки коригування у встановленому п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних не реєструвались, що і підтвердив свідок під час допиту в суді, а отже, суд вважає, що і підстав збільшувати грошове зобов`язання по операціям із ТОВ "Торгова компанія Албо"за червень 2017 року - 50 002 грн., та по операціям із ТОВ "Торговельна компанія "Скіф" за вересень 2018 року - 23 333 грн., жовтень 2018 року - 50799 грн., не було.

Також, суд враховує, що 17 червня 2020 року Сьомий апеляційний адміністративний суд виніс постанову по справі № 240/9663/19 , за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року, по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які були винесені на підставі цього ж акту перевірки від 12.03.2019.

Згідно з висновками Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладених у вказаній постанові, в акті перевірки відсутні посилання на відповідну первинну документацію, обставини та правову природу виникнення ПДВ в частині висновку про його завищення на загальну суму 124 134 грн.. в тому числі: червень 2017 року-50 002 грн., вересень 2018 року - 23 333грн, жовтень 2018 року -50799 грн. в розрізі контрагентів ТОВ "Торгова компанія Албо", ТОВ "Торгівельна компанія "Скіф", по яким виявлено порушення.

Водночас формальний перерахунок відповідачем досліджених документів в акті перевірки як-то: зареєстрованих в ЄПРН виданих податкових накладних, чеків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, - без їх деталізації, розшифровки, співставлення, аналізу тощо - не дозволяє суду перевірити правомірність наведеного висновку податкового органу щодо завищення податкових зобов`язань на загальну суму 124 134 грн. та порушення вимог Податкового кодексу України у цій частині.

Зазначені висновки підлягають врахуванню у даній справі, як такі, що не потребують доказуванню.

Також в акті вказано, що в порушення п.200.4 ст.200 ПКУ ФОП ОСОБА_1 в січні 2017 року не зменшено значення рядка 16.1 в декларації з податку на додану вартість визначеного за результатами перевірки акту планової документальної перевірки від 19.06.2017 №286/06-30-13-02/2900123591, де зазначено порушення п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.01.2016р. №21, де встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 1882 грн., в т.ч. за листопад 2016р. - 941 грн., грудень 2016р.- 941 гривень.

Щодо вказаного порушення суд зазначає наступне.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПКУ, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно п. 54.3 ст. 53 ПКУ контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2).

Підпунктом 2 п. 1 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування та/або завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, що заявлені у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року № 395 (далі - Порядок № 395), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що виключно складеним податковим повідомленням-рішенням, а не актом перевірки, контролюючий орган визначає суму від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з наданого до спірного податкового повідомлення-рішення розрахунку штрафних санкцій відповідачем також визначені порушення за червень 2017 року в сумі 167397 грн. та за листопад 2017 року в сумі 87399 грн..

Разом з тим, в акті перевірки на сторінці 49 та в наданих на вимогу суду поясненнях відповідачем порушення за червень 2017 року описані наступним чином.

"В порушення п.200.4 ст. 200 ПКУ та підпункту 5 пункту 5 розділу 5 "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 29.01.2016 №159/28289 ФОП ОСОБА_1 при поданні уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 не змінювалося значення рядка 21 декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 575875 грн., в тому числі:

Уточнюючі розрахунки подані у травні 2017 року № 9099171196 від 29.05.2017, №9100052517 від 30.05.2017 за квітень 2017 року зменшено податковий кредит з податку на додану вартість на 32 327 грн., який не врахований у рядку 16.1 декларації за червень 2017 року.

Уточнюючі розрахунки подані в серпні 2018 року № 9164101317 від 08.08.2017, від 01.08.2018 № 9159004359 за травень 2018 року - 2770923 грн. (зменшено суму податкового кредиту на 295 872 грн., зменшено суму податкового зобов`язання на 17949 грн.), який не врахований у рядку 16.1 декларації за вересень 2017 року.

Уточнюючі розрахунки подані у вересні 2018 року № 9200044229 від 17.09.2017, за липень 2018 року - 64505 грн. (зменшено суму податкового кредиту на 64505 грн.), який не врахований у рядку 16.1 декларації за жовтень 2018 року.

Уточнюючі розрахунки подані в листопаді 2018 року № 9268591510 від 30.11.2018, за квітень 2017 року - 39118 грн. ( збільшено суму податкових зобов`язань на 39118 грн.), який не врахований у рядку 16.1 декларації за грудень 2019 року.

В червні 2017 року ФОП ОСОБА_1 до податкової декларації за червень 2017 року перенесено до рядка 16.1 завищене від`ємне значення рядка 21 за травень 2017 року в сумі 162002 грн. (1203423 - 1041421) за рахунок арифметичної помилки, чим порушено п.200.4 ст. 200 ПКУ.

Крім того, зменшено значення рядка 16.1 по порушеннях відображених у розділі 2.6.1 "Податкові зобов`язання" та 2.6.2 "Податковий кредит" акта перевірки."

Відповідно до пункту 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року № 395 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повного мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів

Однак, ні акт перевірки, ні надані відповідачем пояснення не містять будь-якого зрозумілого розрахунку, згідно якого можливо встановити яким чином контролюючим органом позивачу було визначено зобов"язання за червень 2017 року в сумі 167397 грн.. Також, не надано пояснення по яким операціям ці нарахування були визначені.

Крім того, на сторінці 48 акту перевірки зазначено про значення рядка 21 попереднього звітного податкового періоду у загальній сумі 1555580 грн. та встановлено завищення на загальну суму завищення рядка 16.1 декларацій на загальну суму 528278 грн. за період з січня 2017 року по грудень 2018 року наростаючим підсумком, в тому числі за листопад 2017 року в сумі 87399 грн..

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки в грудні 2017 року таке порушення відсутнє.

При цьому, суд звертає увагу, що будь-якого пояснення про це порушення відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд позбавлений можливості перевірити викладені в акті перевірки обставини порушень податкового законодавства внаслідок відсутності їх належного обґрунтування, а тому такі є протиправними.

Висновки податкового органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та повністю спростовані позивачем в ході судового розгляду справи, наявними в нього первинними документами.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням ДФС України від 20.06.2019 року № 28385/6/99-99-11- 05-01-25, було скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 11.04.2019 року № 0008091305, щодо зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 71 172 грн. Тому, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2019 року № 0001753305, відповідач повинен був врахувати вищевказане рішення ДФС України, при проведенні розрахунку податкового зобов`язання, в тому числі за грудень 2018 року та встановити меншу суму порушення, чого зроблено не було.

Також, суд звертає увагу на те, що п. 7 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 року, податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-7 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов`язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.06.2019 № 28385/6/99-99-11-05-01-25, з урахуванням листа від 12.08.2019 № 38676/6/99-99-11-05-01-25, скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 № 0008091305 про визначення грошового зобов"язання з ПДВ за податковим зобов"язанням 5733437 грн. та штрафними санкціями 1433359 грн. повністю.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 23.09.2019 №0001753305, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області, з порушенням строків визначених п. 7 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 року.

Ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в відзиві аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено, натомість наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 23.09.2019 № 0001753305.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9,77,90,242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10000, код ЄДРПОУ 43142501) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 23.09.2019 № 0001753305.

Відшкодувати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 9605,00 грн. (дев`ять тисяч шість сот п`ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10000, код ЄДРПОУ 43142501).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 27 липня 2020 року