Рішення від 29.07.2020 по справі 520/6815/2020

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 липня 2020 р. № 520/6815/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Слобожанського управління Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Садова, буд. 10,м. Дергачі,Харківська область,62302, код ЄДРПО У43191779), Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Слобожанського управління Головного управління ДПС у Харківській області та Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 5812792- 1301 від 30.05.2017 р. на суму 61915,28 грн.

Позивач вважає винесене рішення неправомірним, незаконним, необґрунтованим, а тому просила його скасувати.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи та надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд встановив наступні обставини.

З листа Слобожанського управління ГУ ДПС у Харківській області № 516/1720-40-50- 05-22 від 05.11.2019 р. позивачу стало відомо, що станом па 01.11.2019 нею, ОСОБА_1 , не сплачено земельний податок з фізичних осіб в сумі 61 915, 28 коп.

В листі зазначено, що відповідно до положень ст. 286 ПК України, 25.07.2017 ОСОБА_1 було відправлено засобами поштового зв`язку податкове повідомлення- рішення №5812792-1301 від 30.05.2017 про нарахування земельною податку з фізичних осіб. Адреса, яка була зазначена в податковому повідомленні-рішення та на яку воно було відправлено ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

У зв`язку з наданням правової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Договору про падання правової допомоги № 1612/19 від 16 грудня 2019 року на адресу Слобожанського Управління Головного Управління ДПС у Харківській області було направлено адвокатський запит № 05/20 від 27 січня 2020 року, у якому ставилися наступні питання:

1.Надати копію податкового повідомлсння-рішення про нарахування земельного податку з фізичних осіб від 30.05.2017 року № 5812792-1301;

2.Надати інформацію, за який період здійснено нарахування земельного податку, зазначеного у податковому повідомленні-рішенні про нарахування земельного податку з фізичних осіб від 30.05.2017 року № 5812792-1301;

3.Надати інформацію про те, яка ставка земельного податку застосована під час формування податкового повідомлення-рішення про нарахування земельного податку з фізичних осіб від 30.05.2017 року № 5812792-1301;

4.Яка база оподаткування взята під час складання податкового повідомлення - рішення про нарахування земельного податку з фізичних осіб від 30.05.2017 року № 5812792-1301;

5.Надати інформацію про те, за який об`єкт оподаткування нараховано земельний податок з фізичних осіб;

6.Коли та ким було затверджено рішення відповідної ради щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке покладено в розрахунок суми земельного податку відповідно до податкового повідомлення-рішення про нарахування земельного податку з фізичних осіб від 30.05.2017 року № 5812792-1 301.

Засобами поштовою зв`язку позивачем було отримано лист від ГУ ДПС у Харківській області № 1974/ФОН/20-40-50-05-22 від 03.02.2020р. з наданням копії податкового повідомлення - рішення про нарахування земельного податку з фізичних осіб від 30.05.2017 року № 5812792-1301.

Позивач вказує, що такі дії службових осіб Слобожанського Управління Головного Управління ДПС у Харківській області та ГУ ДПС у Харківській області з визначення заборгованості із земельного податку щодо ОСОБА_1 , а також складення податкового повідомлення-рішення про нарахування земельного податку з фізичних осіб від 30.05.2017 року № 5812792-1301, не надання чіткого розрахунку суми заборгованості, направлення податкового повідомлення-рішення не на адресу платника податку, допущення грубих арифметичних помилок під час визначення суми заборгованості та інші дії є порушенням доступу платника податків на інформацію про себе, а також є грубим свідомим втручанням податкового органу у право фізичної особи мирно володіти своїм майном, що спонукало її звернутися з позовом до суду.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.09.2011 р. ОСОБА_1 знята з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , як доказ надано копію паспорту. При цьому, як вбачається з листа ГУ ДПС у Харківській області № 516/1720-40-50-05-22 від 05.11.2019р. податкове повідомлення-рішення було направлено саме за цією адресою, за якою платник податків не проживав більш як 6 років.

Проаналізувавши наведене, суд вказує, що відповідно до п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.

Пунктом 286.5. ст. 286 1ТК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органам (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до и. З Розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22січня 2016 року за №>124/28254 (у редакції, чинній па дату складення 111ІР) (далі і Кт - податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.

Пунктом 6 Розділу III Порядку передбачено, ідо у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).

Також, згідно з пн. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу плата за землю об`єднує два обов`язкові платежі земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є (а) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та (б) землекористувачі. Об`єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 ПК України є (а) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та (б) земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Земельний податок - це обов`язковий платіж, який справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також з постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі орендна плата) обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Таким чином, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), а також землекористувачі, а орендної плати орендарі земельних ділянок.

Власники земельних ділянок юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули право власності па землю в Україні, а також територіальні громади і держава щодо земель комунальної та державної власності (пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 н. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Право власності на землю це право володіння, користування і розпорядження земельними ділянками.

Право користування землею - це право володіння і користування земельною ділянкою. Право користування землею включає право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства", установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

г) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі (ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване па договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України). Орендодавцями земельних ділянок є власники земельних ділянок, ділянок, розташованих у межах населених пунктів, відповідні сільські, селищні та міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Відмінність землекористувача від власника земельної ділянки полягає у самій сутності права власності як такого. Власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, а землекористувач лише володіти та користуватися. Розпорядження притаманне тільки власнику земельної ділянки.

Отже, власники земельних ділянок та землекористувачі, яким земельні ділянки надано у постійне користування, є платниками земельного податку, а орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності платниками орендної плати за землю.

Об`єктом оподаткування плати за землю с земельна ділянка (частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським ) призначенням та визначеними щодо неї правами), а також земельна частка (пай), що перебуває у власності чи користуванні, у тому числі па умовах оренди.

Базою оподаткування е нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, а в разі, якщо таку оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Відповідно до п. 288.1. ГІК Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.5. ГІК Розмір орендної плати встановлюється у дог оворі оренди.

Виходячи з вищевикладеного, згідно з вимогами ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (Власником) і орендарем.

Є також позиція ВСУ щодо виникнення права користування земельною ділянкою у покупця нерухомого майна, яка, вважаємо, є умотивованою і відповідно до якої за змістом ст. 377 ІДК, статей 120, 123, 124 ЗК, ст. 16 Закону Про оренду землі від: 06.10.1 998 р. № 161 -XIV з виникненням права власності па будівлю чи споруду в юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та схвалити відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган державної влади або місцевого самоврядування (постанова ВСУ від 06.12.2010 р. у справі № 3-5ІГСІ0).

Крім цього, з огляду на приписи ст. 182 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. З ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 р. у покупця нерухомого майна з моменту державної реєстрації переходу права власності па нерухоме майно не виникає автоматично права користування земельною ділянкою, па якій розміщено відповідне нерухоме майно, позаяк право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗКУ, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗКУ).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗКУ). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об`єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Покупець нерухомого майна з моменту державної реєстрації переходу права власності па нерухоме майно має право лише вимагати оформлення відповідних прав па земельну ділянку, зайняту нерухомістю (Аналогічна позиція викладена в Листі ВГСУ Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов`язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010 р.; у п. 3.4 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.201 1 р. № 6; Листі Висновки Верховного Суду України, викладені в рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ПІК України за 2010 2011 рр. від 01.04.2012 р.). Підтвердження правильності такої позиції є також у Постанові ВСУ від 14.11.2011 р. у справі № 3-119гс11, з аналізу якої випливає, що виникнення права власності на. об`єкт нерухомого майна не є безумовною підставою для укладення договору щодо земельної ділянки відповідно до положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Отже, суд приходить до висновку, що з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно новий власник нерухомого майна може лише вимагати переоформлення відповідних прав на земельну ділянку. Право ж оренди земельної ділянки у нового власника об`єкта нерухомого майна виникатиме не з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно, а з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки. При цьому, відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою (Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 № 826/10236/17). Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ст. 21 ЗУ Про оренду землі від 06Л0-.1998 р. № 161 -XIV). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 ПК України). Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким па підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ст. 5 ЗУ Про оренду землі від 06.10.1998 р. № 161 -XIV).

Враховуючи вищевикладене, суд вказує, що ОСОБА_1 не є ні власником земельної ділянки, ні постійним землекористувачем, ні її орендарем, оскільки відповідне право за нею не зареєстровано.

Також, відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці права на яку у такої особи не оформлені, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 06.07.2018 року № 602 особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні етапі 269 ГІКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованої о у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Таким чином, суд приходить до висновку про незаконне винесення податкового повідомлення - рішення про донарахування земельного податку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Слобожанського управління Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Садова, буд. 10,м. Дергачі,Харківська область,62302, код ЄДРПОУ 43191779), Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 5812792- 1301 від 30.05.2017 р. на суму 61915,28 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61027, код ЄДРПОУ43143704) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зінченко А.В.